Лексико-граматичні труднощі під час перекладу науково-технічної літератури в галузі медицини

Содержание: ВСТУП 3 Розділ І. Загальна характеристика лексичних та граматичних явищ під час перекладу фахових текстів у галузі медицини 5 1.1. Загальний огляд лексичних труднощів 5 1.2. До історії питання граматичних труднощів 11 Розділ ІІ. Шляхи перекладу лексико-граматичних явищ засобами української мови 16 2.1. Способи перекладу 16 2.1.1. лексичні 20 2.1.2. граматичні 26 2.2. Труднощі під час перекладу фахових текстів і способи їх подолання 34 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40 ДОДАТКИ 44

Вступление: Переклад має довгу історію. Все почалося в ті давні часи, коли виникла потреба у людях, що володіли б кількома мовами і могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука переклад сформувався лише на початку ХХ століття. Перекладознавство швидко розвивалось в умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією. Цей процес триває і досі, бо мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень, з’являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу. У наш час, час динамічного розвитку, що постійно відбувається і впливає на всі сфери людської діяльності, час, коли обмін інформацією став, можливо, як ніколи грандіозним, прямо пропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього. Для активного міжнародного наукового співробітництва особливого значення сьогодні набуває переклад фахових текстів різної тематики. Сьогодні в актуальних монографіях і довідниках з питань фахового перекладу приділяється мало уваги особливостям перекладу медичних текстів. Актуальність вирішення цієї проблеми і зумовила вибір нашої теми. Об'єкт дослідження – особливості перекладу фахових текстів. Предмет дослідження – лексико-граматичні труднощі під час перекладу науково-технічної літератури в галузі медицини та способи їх подолання. Мета дослідження – визначити головні лексико-граматичні труднощі під час перекладу науково-технічної літератури в галузі медицини та способи їх перекладу. Для успішного досягнення визначеної мети необхідно виконати такі основні завдання: - розглянути лексичні труднощі, які можуть виникнути під час перекладу фахових текстів у галузі медицини; - визначити основні граматичні труднощі; - розглянути лексичні та граматичні прийоми перекладу засобами української мови; - проаналізувати труднощі, що зустрілися під час перекладу текстів в галузі медицини. Визначені мета та завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі – робиться загальний огляд лексичних та граматичних труднощів, які можуть виникнути під час перекладу фахових медичних текстів. У другому розділі – визначаються способи перекладу, які використовуються для передачі лексико-граматичних явищ засобами української мови та аналізуються труднощі, що зустрілися під час перекладу текстів галузі медицини. Теоретична значущість роботи полягає в аналізі лексико-граматичних труднощів у фахових медичних текстах та особливостей їх передачі українською мовою. Новизна цього дослідження полягає у системному підході до вивчення особливостей передачі лексико-граматичних труднощів у медичних текстах. Матеріалом дослідження послужила підбірка фахових текстів у галузі медицини. Ґрунтовне вивчення особливостей передачі лексико-граматичних труднощів у медичних текстах є важливою ланкою у формуванні перекладацької майстерності, саме тому дослідження цього питання має безліч позитивних аспектів для мене, як майбутнього перекладача.

Выводы: У перекладі всі аспекти тексту оригінала пов’язані між собою і дії перекладача нагадують багатопроцесорний ком’ютер, коли одночасно обробляється граматична, лексична, стилістична, загальнотекстова і комунікативна інформація. Зазвичай виділяють такі лексичні труднощі перекладу: багатозначність слів і вибір адекватного словникового еквіваленту або варіанта перекладу слів, особливості використання загальномовних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування певного способу перекладу, визначення меж прийнятності перекладацьких лексичних трансформацій, переклад неологізмів, аббревіатур, «фальшиві друзі» перекладача - псевдоінтернаціоналізми, лексичні форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика та варіантність термінів, іншомовні слова та терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена та назви тощо. Причинами існування лексичних труднощів перекладу передусім є розбіжності у картині світу англійської й української мов, особливості багатозначносту англійських та українських слів, відсутність у мові перекладу відповідностей неологізмам, особливості словотворення тощо. Головними шляхами вирішення зазначених проблем є належна ідентифікація таких проблем, знання і вміння застосування адекватних способів і прийомів перекладу лексичних елементів, словосполучень і фразеологічних одиниць, прагматична адаптація тексту оригіналу під час перекладу і формування сталих навичок подолання різного роду лексичних труднощів перекладу з урахуванням норм кожної мови. Обов’язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови й жанру перекладу. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. В українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Друга група граматичних труднощів перекладу пов’язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Comtinuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції “of + N” або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника. Третю групу граматичних труднощів складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: форми однини і множини іменника наявні в обох мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися. Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській науково-технічній літературі. Так, у першій частотність форм пасивного стану дієслова-присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати на форми активного стану. Певні труднощі для перекладачів становлять граматичні омоніми – формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище. Ще одна група граматичних труднощів пов’язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед, підмета і присудка: так звані «формальний підмет» і «формальний додаток» в англійської мови неможливі у структурі українського речення. Однією з найважливіших категорій теорії перекладу є спосіб перекладу. Спосіб перекладу важливо відрізняти від прийому або методу перекладу. Прийом як правило, вирішує окрему задачу, він допомагає подолати ускладнення, яке виникло у цілеспрямованій діяльності перекладача. Спосіб - основне правило досягнення визначеної мети, яке відображає об’єктивно існуючі закони дійсності. Виділяють знаковий та смисловий способи перекладу. За смислового (трансформаційного) перекладу відбувається переклад неоднотипними у формально-структурному і семантичному відношенні відповідниками. Залежно від характеру одиниць вихідної мови, які розглядаються як вихідні в операції перетворення, перекладацькі трансформації поділяються на лексичні й граматичні. Перекладацькі лексичні трансформації здійснюють різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані у перекладі з причин невідповідності з точки зору значення і контексту. Виділяють такі лексичні трансфорамації, як: конкретизація значення, генералізація, транскодування (транскрибування, транслітерування, змішане та адаптивне транскодування), калькування, контекстуальна заміна, смисловий розвиток тощо. Під час застосування граматичних перекладацьких трансформацій здійснюється зміна граматичних характеристик слова, словосполучення або речення у перекладі. Розрізняють декілька основних видів граматичних трансформацій: пермутація (перестановка), граматична заміна, додавання, вилучення, членування та об’єднання речень тощо. Оскільки граматика тісно пов’язана з лексикою, значна кількість перекладацьких трансформацій має змішаний характер, тобто під час перекладу відбуваються одночасно лексичні та граматичні заміни. Такі лексико-граматичні трансформації називаються змішаними і складаються з розглянутих вище граматичних трансформацій та різного роду лексичних трансформацій. До комплексних лексико-граматичних трансформацій відносяться антонімічний переклад, експлікація (описовий переклад) і компенсація.

Литература: 1. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. - СПб.: Союз, 2001. - 288с. 2. Алексенко С.В. Структура та переклад медичних термінів // Актуальні проблеми філології та перекладознавства. – Х.: ХНУ, 2005. – С. 140 – 141 3. Англо-русский медицинский словарь/ ред. А.М. Лигачева. – Таллин: LINGVA, 1992. – 600 c. 4. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков. - М.: Просвещение, 1989.- 254 с. 5. Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу. – Чернівці: Рута, 2003. -103с. 6. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. - М.: Международные отношения, 1975. – 240 с. 7. Белодед И.К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии. – Харьков: Вища школа, 1980. – 208 с. 8. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка. - М.: Высшая школа, 1994. - 381 с. 9. Боцман А. В. Структурно-семантичні та граматичні особливості фармацевтичних текстів (на матеріалі англомовних інструкцій до вживання лікарських препаратів): автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / А. В. Боцман. – Київ, 2006. – 20 с. 10. Брандес М.П., Провоторов В.И. Предпереводческий анализ текста. – М.: НВИ-Тезаурус, 2001. 11. Бреус Є.В. Основы теории и практики перевода. Учебное пособие. – М.: УРАО, 2000. – 287 с. 12. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение и преподавание русского языка как иностранного. – М.: Руск. яз., 1990. – 246 с. 13. Виноградов B.C. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. - М: ИОСО РАО, 2001. - 223 с. 14. Вострова С. В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовного медичного дискурсу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / С. В. Вострова. – Київ, 2003. – 20 с. – Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/4304.html 15. Гарбовский Н.К. Теория перевода. – М.: Изд-во Моск. университета, 2004. –542с. 16. Знаменська І. В. Кореневі дієслова та їхні похідні в англомовній медичній термінолексиці: структурно-семантичний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04. – Харків, 2006. – 20 с. 17. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1981.– 285с. 18. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 576 с. 19. Коваленко А.Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. – К.: ІНКОС, 2002. – 320 с. 20. Ковганюк С. Практика перекладу. - К., 1968. 21. Комиссаров В.H. Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе.— М.: Международ, отношения, 1973. — 215с. 22. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. – М.: 1980. – 250 с. 23. Комиссаров В.Н. Теория перевода: Лингвистические аспекты. — М.: Высшая школа,1990. — 253с. 24. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу.-К.:Юніверс,2003.- 280с. 25. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 448 с. 26. Костенко В. Г. Раціональний та емоційний тип оцінки у науковому медичному дискурсі // Гуманітарний вісник. – 2008. – Число 12. – С. 75 – 78 27. Костенко В. Г. Реалізація категорії об’єктивної модальності в науковому медичному дискурсі (на матеріалі текстів англомовних журнальних статей) // Гуманітарний вісник: Серія: Іноземна філологія. – Число 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2009. – С. 122 – 126. 28. Лепеха Т.В. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.01. – Дніпропетровськ, 2000. – 19 с. – Режим доступу: http://disser.com.ua/abstract/code-10.02.01- -p-5.html 29. Лилова А. Введение в общую теорию перевода.— М.: Высшая школа, 1985.—256 с. 30. Литвиненко Н. Реалізація медичного дискурсу в контексті діалогів „лікар – пацієнт“ Дискурс у укр. лінгвістиці // Українська мова. – 2004. – № 4. – С. 42 – 51. 31. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. – М.: Наука, 1982. – 149 с. 32. Мамрак А.В. Введение в теорию перевода. – Днепропетровск: Лира ЛТД, 2007. – 301с. 33. Маслова А. М. Пособие по английскому языку для медицинских вузов. – М.: Высшая школа, 1976. – 256 с. 34. Медицинский словарь (английский, немецкий, французский, итальянский, русский) сост. И. М. Черняк. – М.: РУССО, 1998. – 856 с. 35. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Моск. Лицей, 1996. – 207с. 36. Мирам Г., Гон А. Профессиональный перевод. – К.: Эльга – Ника – Центр, 2003. – 273 с. 37. Місник Н. В. Формування української медичної клінічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Київ, 2002. – 20 с. – Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/6646.html 38. Новий англо-український медичний словник уклад. В. Л. Ривкіна. – К.: Арій, 2009. – 784 с. 39. Овчаренко В.М. Структура i семантика науково-технічного терміна. – Харків: В-во Харківського ун-ту, 1968. – 72 с. 40. Олікова М.О. Теорія і практика перекладу.-Луцьк: Веже,2000.-168с. 41. Паршин А. Теория и практика перевода. – М.: 2001. - 287с. 42. Петров В. И. Русско-английский медицинский словарь-разговорник. – М.: Русский язык, 1983. – 480 с. 43. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Р.Валент, 2004. – 237с. 44. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. - К.: Вид. КНУ ім.Тараса Шевченка., 1972. - 45 с. 45. Тюленев С.В. Теория перевода. – М.: Гардарики, 2004. – 334с. 46. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). – М.: Филология три; СПб.: Филол.фак.СпбГУ, 2002. – 414с. 47. Чабнер Д. Е. Язык медицины / Чабнер Д. Е. – М.: Высшая школа, 1981. – 431 с. 48. Чернов Г.В. Основы синхронного перевода. – М: Высшая школа, 1987. - 256 с. 49. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988. – 342с. 50. Alexander L.G. Longman English Grammar. - London, 1988. 51. Flood W.E. Scientific Words. Their Structure and Meaning. – L.: Longmans, 1960. – 204 p. 52. Nikolenko A.G. Translating Medicine. – К.: НАУ, 2006. – 616с. 53. Rayevska N. M. Modern English grammar - Kiev, 1976. – 304c. 54. Strevens P. Technical, Technological and Scientific English // English Language Teaching. – 1973. – Vol.27. – No.3. – P. 45-68. 55. Електронний словник ABBYY Lingvo 10.