Основні напрямки здійснення банківського нагляду а Україні

Содержание:Вступ 3 Розділ 1.Основні принципи системи банківського нагляду і регулювання в Україні 5 1.1.Світовий досвід побудови службового банківського нагляду 5 1.2.Сучасна структура банківського нагляду НБУ 14 1.3.Нагляд на основі системи оцінки рахунків 17 Розділ 2.Необхідність, сутність та основні завдання банківського нагляду 21 2.1.Необхідність здійснення банківського нагляду 21 2.2.Базові принципи ефективного банківського нагляду 26 Висновок 33 Список використаної літератури 36

Вступление:Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступають посередниками у перерозподілі капіталів, і таким чином істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З'явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях. Причому більшість таких випадків пов'язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по бізнесу. Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, що характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів Управління діяльністю комерційного банку на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вимагає пошуку нетрадиційних підходів і нових поглядів. Особливу актуальність набувають проблеми подальшого розвитку вітчизняних банківських установ, їх практичне вирішення в умовах конкурентного середовища. Мета роботи: вивчити основні напрями здійснення банківського нагляду в Україні. Мета роботи визначає основні завдання дослідження: ? вивчити світовий досвід побудови службового банківського нагляду; ? проаналізувати сучасну структуру банківського нагляду НБУ; ? проаналізувати сутність нагляду на основі системи оцінки рахунків; ? оцінити необхідність здійснення банківського нагляду; ? з’ясувати базові принципи ефективного банківського нагляду. Предмет дослідження: принципи банківського нагляду. Об’єкт дослідження: банківська система України.

Выводы:Ефективна система банківського нагляду повинна базуватися на ряді зовнішніх елементів або передумовах. Хоча ці передумови у своїй більшості знаходяться за межами прямої юрисдикції органів нагляду, вони безпосередньо впливають на ефективність нагляду на практиці. Там, де існують недоліки, органи нагляду повинні доводити до відома уряду інформацію про ці недоліки, а також про фактичні або потенційні негативні наслідки для цілей, що поставлені перед наглядовими органами. Наглядові органи мають також вживати заходів, що є частиною їх звичайної діяльності. Ці зовнішні елементи включають: надійні та стабільні макроекономічні принципи; добре розвинуту державну інфраструктуру; ефективну ринкову дисципліну; механізми для забезпечення відповідного рівня системного захисту (або державу систему захисту). Надійні макроекономічні принципи мають стати основою стабільної фінансової системи. Це питання не належить до компетенції органів банківського нагляду. Однак, органи нагляду повинні реагувати, якщо вони розуміють, що існуючі принципи підривають безпеку та надійність банківської системи. Добре розвинута державна інфраструктура потребує включення таких елементів, які, якщо їх не забезпечити належним чином, можуть сприяти послабленню фінансових систем та ринків або заважати їх подальшому розвитку: систему торгового права, включаючи закони про акціонерні товариства, банкрутство, договірні відносини, захист прав споживача та приватну власність, яка послідовно застосовується та забезпечує механізм для справедливого врегулювання спорів; всебічні та добре визначені принципи та правила бухгалтерського обліку, які визнаються міжнародною спільнотою; систему незалежних аудиторських перевірок для значних за розміром компаній з метою забезпечення можливості для користувачів фінансових звітів, включаючи банки, незалежного підтвердження того, що звіти містять достовірну і точну інформацію про фінансовий стан компанії і підготовлені відповідно до встановлених принципів бухгалтерського обліку аудиторами, які несуть відповідальність за свою роботу; ефективну та незалежну судову систему, а також добре відрегульовані облік, аудит та право; чітко визначені основні правила та належний нагляд за іншими фінансовими ринками, а також у випадках, коли це потрібно, за їх учасниками; та надійну і ефективну платіжну та розрахункову системи для проведення фінансових операцій, якими контролюються ризики контрагента. Ефективна ринкова дисципліна залежить частково від достатніх потоків інформації учасникам ринку, відповідних фінансових стимулів для винагороди установ з належним менеджментом, а також передбачення механізмів відповідальності інвесторів за наслідки прийнятих ними рішень. Серед питань, що потребують вирішення, стоять питання корпоративного управління та питання забезпечення отримання інвесторами і кредиторами точної, важливої, прозорої та вчасної інформації від позичальників. Якщо влада задля досягнення цілей державної політики намагатиметься впливати або втручатися у прийняття комерційних рішень, особливо рішень про кредитування, ринкові сигнали можуть бути викривлені, а дисципліна підірвана. За таких обставин важливо, щоб у разі надання гарантій щодо такого кредитування, інформація щодо них розкривалась і передбачались заходи для здійснення компенсацій фінансовим установам у випадку, якщо такі кредити стають недіючими. В цілому, прийняття на відповідному рівні рішення щодо системного захисту є політичним питанням відповідних органів влади (включаючи центральний банк), особливо у випадках, коли це може призвести до зобов’язань щодо виділення державних коштів. Органи нагляду мають виконувати у цьому відповідну роль через те, що вони володіють повною інформацією щодо установ, залучених до цього процесу. Важливо зробити чітке розмежування між такою роллю системного захисту (або мережею захисту) та щоденним наглядом за платоспроможними установами. У процесі вирішення системних питань необхідно розглядати, з одного боку, питання ризиків у відношенні довіри до фінансової системи та можливого поширення проблем на інші, за відсутності такого ризику надійні установи, і, з другого боку, питання необхідності мінімізувати викривлення ринкових сигналів та дисципліни. У багатьох країнах структура системного захисту включає систему страхування депозитів. За умови, що така система чітко спроектована на зменшення моральної небезпеки, вона може зробити свій внесок у довіру громадськості до цієї системи, і, таким чином, обмежити можливий негативний вплив від банків, що знаходяться у важкому фінансовому стані.

Литература:1. Про банки та банківську діяльність. Закон України від 20.03.1991. 2. Альгин А.П. Грані економічного ризику. - М.: Знання, 1991. 3. Банківська енциклопедія/Під ред. С.И. Лукаш, Л.А. Малютіній. - Дніпропетровськ: Баланс-Аудит, 1994. 4. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1992. 5. Вступ до банківської справи / Під ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра, 1998. 6. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. — К.: Деміур, 1996. — 212 с. 7. Вітлінський В. В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ Борисфен-М, 1996. — 336 с. 8. Де Ковни Ш., Такки К. Стратегии хеджирования. — М.: ИНФРА-М, 1996. 9. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Керування капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996. 10. Крамер Харальд. Піввіку з теорією імовірностей: начерки спогадів. - М.: Знання, 1979. 11. Ларичев О.И. Об'єктивні моделі і суб'єктивні рішення. - М.: Наука, 1987. 12. Мелкумов Я.С. Економічна оцінка ефективності інвестицій. - М.: ИКЦ "ДИС", 1997. 13. Мертенс А. Инвестиции. – Киев, Киевское инвестиционное агентство, 1998. 14. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – Київ, “Основи”, 1999. 15. Норткотт Дерил. Прийняття інвестиційних рішень. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997. 16. Основы банковского дела / Под ред. А. Н. Мороза. — К., 1994. 17. Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Фінансовий ринок: розрахунок і ризик. - М.: Инфра-М, 1994. 18. Примостка Л. О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. — К.: КНЕУ, 1998. 19. Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Пер. с англ. — М.: Дело Лтд, 1995. 20. Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. — М.: Catallaxy, 1994. 21. Сивый В., Балыка С. Управление хозяйственным риском // Бизнес информ. – 1998. - № 12. – С.23-27. 22. Устенко О.Л. Теория экономического риска : Монография. – К.: МАУП, 1997. – 164 с. 23. Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций. – Москва, «Дело», 1999. 24. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність:Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. 25. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. — К.: Либідь, 1992. — 176 с. 26. www.bank.gov.ua