Заходи процесуального примусу

Содержание:Вступ 3 1. Поняття, підстави і мета застосування заходів процесуального примусу 5 2. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину 12 3. Запобіжні заходи, як основні заходи процесуального примусу 16 3.2. Процесуальний порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу 34 4. Інші заходи процесуального примусу 37 Висновок 44 Список використаних джерел 45

Вступление:Актуальність теми. Органам досудового слідства, прокуророві і суду закон надає право застосовувати такі заходи, які в примусовому порядку забезпечують виконання суб'єктами кримінального провадження їх процесуальних обов'язків, дають змогу виявляти, збирати і зберігати докази, а також виключають можливість з боку обвинуваченого чи підозрюваного продовжувати злочинну діяльність і перешкоджати у встановленні істини або ухилятися від слідства і суду. Такі заходи в кримінальному процесі називаються заходами процесуального примусу. Існують три обов'язкові вимоги щодо заходів процесуального примусу: 1) вони обираються лише у сфері кримінального судочинства; 2) особи, до яких будуть застосовуватись заходи процесуального примусу, порядок і умови їх реалізації повинні бути регламентовані законом; 3) законність і обґрунтованість застосування заходів процесуального примусу забезпечується системою кримінально-процесуальних гарантій. Заходи процесуального примусу поділяються на види: 1) превентивно-попереджувальні. До яких належать: а) запобіжні заходи (статті 148-1653 КПК України); б) заходи забезпечення процесу доказування (наприклад, примусовий порядок проведення обшуку - ч. 1 ст. 183 КПК України, примусова виїмка із житла - ч. 4 ст. 178 КПК України, освідування - ст. 193 КПК України, одержання зразків для експертного дослідження - ст. 199 КПК України, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку - ст. 187 КПК України); в) інші передбачені законом заходи (наприклад, відсторонення обвинуваченого від посади - ст. 147 КИК України, привід - зазначений захід регламентується статтями 135, 136 КПК і України (привід обвинуваченого), ст. 288 КПК України (привід підсудного), статтями 72, 290 КПК України (привід потерпілого), статтями 70, 292 КПК України (привід свідка). 2) заходи кримінально-процесуальної відповідальності (наприклад, ч. 2 ст. 152; статті 153, 154і, 155 КПК України). Викладене вище визначило актуальність та обумовило тему курсової роботи. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних питань по характеристиці та процедурі застосування заходів процесуального примусу, аналіз відповідного вітчизняного та зарубіжного законодавства. Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання таких головних завдань: - дослідити поняття, підстави і мета застосування заходів процесуального примусу; - проаналізувати особливості затримання підозрюваного у вчиненні злочину, як захід процесуального примусу; - охарактеризувати запобіжні заходи, як основні заходи процесуального примусу; - проаналізувати інші заходи процесуального примусу в теорії кримінального процесу. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час застосування заходів процесуального примусу. Предметом дослідження є кримінально-процесуальні норми, монографічні та публіцистичні дослідження, що регулюють порядок застосування заходів процесуального примусу.

Выводы:Отже, заходи процесуального примусу не є кримінально-правовими санкціями, пов'язаними з визнанням особи винною у вчиненні злочину. Ці заходи, на відміну від кримінально-правових санкцій, покликані забезпечити нормальний хід кримінально-процесуальної діяльності, тобто вони є гарантією ефективного функціонування процесу. Основними з них є запобіжні заходи і їх поділяють на дві групи: 1) ізоляційні; 2) неізоляційні. Процесуальну характеристику запобіжних заходів доцільно здійснювати за такою логіко-правовою схемою: 1) визначення поняття запобіжного заходу; 2) спосіб запобігання; 3) мета застосування; 4) підстави застосування; 5) умови застосування; 6) процесуальний порядок застосування; 7) строк дії; 8) юридична відповідальність за порушення. В ідеалі механізм кримінально-процесуального регулювання міг би функціонувати і без примусу. Держава, надаючи суб'єктам кримінального процесу права і покладаючи на них обов'язки, розраховує на те, що завдяки громадській свідомості права активно використовуватимуть, а обов'язки добровільно виконуватимуть. Проте в дійсності механізм правового регулювання без примусу є абстракцією.

Литература:1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 2. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст. 270. 3. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 року. 4. Архівна справа Залізничного місцевого суду за 2001 рік (справа № 01-7707). 5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004. 6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. № 6 "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004. 7. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2001 р. № 300/73 "Про заходи щодо дотримання законності при затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержанні встановлених законом строків затримання і тримання під вартою під час досудового слідства" // Офіцій ний вісник України. — 2001. — № 37. — С 66. 8. Борисов В. І., Глинська Н. В., Зеленецький В. С, Шило О. Г. Затримання і взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Укра їні. — Харків, 2004. 9. Бортновська 3. Реалізація права на свободу і особисту недоторканність в українському кримінальному процесі // Право України. — 2003. — № 10. 10. Клочков В. Прокурорський нагляд за додержанням строків тримання під вартою // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — N° 8. 11. Рожнова В. В. Застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. 12. Міщенко С. М., Солодкий С. А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 5. 13. Шило О., Глинсъка Н. Взяття під варту повинно застосовуватися виключно на підставі обґрунтованих процесуальних рішень // Право України. — 2004. — № 10. 14. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник.- К.: Юридична думка, 2005.- С. 338. 15. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. Посібник.- К.: Істина, 2005. – С. 275. 16. Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. — М., 1989. — С. 105. 17. Манаєв Ю. В., Посник В. С, Смирнов В. В. Применение мер пресечения следователем. — Волгоград, 1976. — С. 8 18. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 1. — С. 273. 19. Коврига 3. Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. — М., 1987. — С. 34. 20. Зинатуллин 3. 3. Уголовно-процессуальное принуждение и его зффективность. — Казань, 1981. — С. 67 21. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 1. — С. 273. 22. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — К., 1997. — С. 462 23. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. редакцією Маляренка В.Т., Гончаренка В.Г. - К.: Форум, 2003. 24. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- С. 454. 25. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное принуждение и его зффективность. — Казань, 1981, С. 68. 26. Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. — М., 1989. — С. 244 27. Коваленко С. Г. Сучасні проблеми застосування запобіжного заходу — взяття під варту // Актуальні проблеми вдосконалення національного законодавства України. — Вип. 7. — К., 2001. — С. 26—33. 28. Коваленко Є. Г. Мета, підстави та процесуальний порядок застосування взяття під варту. Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. — К., 2002. — Ч. 1. — С. 163—164. 29. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Зазнач, праця. — С. 179—180.