Звернення громадян до публічної адміністрації

Содержание: ЗМІСТ Вступ 3 1. Загальний огляд нормативно-правової бази звернення громадян до публічної адміністрації 5 2. Поняття та види звернень 10 3. Особливості розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби 15 4. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації 23 Висновки 29 Список використаної літератури 31

Вступление: Вступ Конституція України визначила демократичний, правовий, соціальний характер держави. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнані найвищою соціальною цінністю. Виходячи з даного пріоритету права і свободи людини та їх гарантії, що забезпечуються адміністративним та судовим захистом, визначають зміст і спрямованість діяльності держави в особі її органів. Реалізація законності в державі базується на системі гарантій. До гарантії законності належать спеціальні юридичні засоби і способи, серед яких особливе місце належить зверненням громадян до органів державної влади чи місцевого самоврядування із заявами, пропозиціями і скаргами. Політичне, економічне і соціальне оновлення суспільства зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів влади у відповідність з новими умовами розвитку нашої держави. Дослідження проблематики провадження із звернень громадян має забезпечуватися синтезом міждисциплінарних наук, методологічною основою якого є комплексний науковий підхід до побудови ефективної процедури розгляду звернень громадян. Чинний Закон України «Про звернення громадян» не в повному обсязі гарантує розгляд звернень щодо неупередженого, об’єктивного, відповідального і прозорого ставлення державних службовців до правомірних вимог громадян. Адміністративно-процедурна діяльність щодо розгляду звернень громадян органами виконавчої влади має свої особливості, пов’язані із загальною компетенцією цих органів. Так, питання, що ставляться в заявах, пропозиціях і скаргах, які направляються публічним адміністраціям, стосуються різноманітних сфер суспільного життя, а їх кількість сягає щорічно 1-1,5 млн. звернень громадян. Разом з тим, незважаючи на значення, яке відіграє провадження із звернень громадян у забезпеченні законності і правопорядку, на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам звернень громадян, у вітчизняній науці адміністративного права це питання комплексно не досліджувалось. Сучасний стан механізму розгляду звернень громадян характеризується відсутністю високоефективної системи їх наукового, правового та організаційного забезпечення, і як наслідок – наявністю численних порушень прав, свобод та законних інтересів громадян. За радянських часів проблема розгляду і вирішення пропозицій, заяв і скарг була об’єктом дослідження невеликого кола науковців. В Україні проблемам звернень громадян до органів виконавчої влади до останнього часу не приділялося належної уваги. Окремі питання звернень громадян як засобу забезпечення законності досліджували у своїх роботах В.Б. Авер’янов, Н.В. Александрова, С.П. Кисіль, В.О. Шамрай та ін. Але системне дослідження проблеми розгляду звернень поки що відсутнє. Об’єкт роботи - правовідносини щодо реалізації права громадян на звернення до публічної адміністрації. Предмет роботи – нормативно-правова база регламентації звернень громадян до публічної адміністрації. Мета роботи – дослідити стан та тенденції правового й організаційного забезпечення розгляду звернень громадян до публічної адміністрації. Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань: - загальний аналіз основних нормативно-правових актів, які регламентують порядок звернення громадян до публічних адміністрацій, - визначення поняття і видів звернень громадян, - дослідження особливостей розгляду звернень громадян в органи податкової служби України, - висвітлення основних засад судового оскарження дій та рішень публічної адміністрацій громадянами.

Выводы: Висновки Таким чином, ми можемо сформулювати наступні висновки. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Базу нормативно-правових джерел з регулювання процедури звернень громадян до публічної адміністрації складають Конституція України, Закон України «Про звернення громадян», Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, інші нормативно-правові акти. Під зверненнями громадян законодавство розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів. Класифікатор виділяє 9 підстав для класифікації видів звернень громадян: за формою надходження, за ознакою надходження, за видами, за статтю авторів звернень, за суб'єктом, за типом, за категоріями авторів звернень, за соціальним станом авторів звернень, за результатами розгляду. Порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби регламентується окрім вищезгаданих нормативних актів відомчими нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, Положенням «Про порядок подання та розгляду скарг платників по¬датків органами державної податкової служби». Існуючий порядок адміністративного оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної податкової служби має низку недоліків, але загалом він досить прийнятний і нескладний. Порядок адміністративного оскарження податкових рішень має низку специфічних рис, які досить складно уніфікувати з існуючими аналогічними процедурами в інших галузях державного уп¬равління. Важливе місце серед засобів адміністративно-правового захисту прав та законних інтересів громадян займає судова скарга – скарга на адміністративні акти, яка розглядається в порядку адміністративної юстиції – спеціального правосуддя, спрямованого на вирішення спору про право адміністративне (публічне). Судовий захист громадян – це не тільки один з важливих способів забезпечення законності в сфері державного управління і місцевого самоврядування, але й судовий контроль за виконавчою владою, за самою адміністрацією. Власне судовий контроль є більш дієвим способом відновлення порушених прав і законних інтересів громадян. На сьогодні в Україні такий контроль вже забезпечений спеціальною гілкою судової влади, тобто спеціальними адміністративними судами, особливо процесуальною формою вирішення підвідомчих справ, необхідними юрисдикційними повноваженнями, оптимальною організаційною структурою.

Литература: Список використаної літератури 1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 30. - ст. 141. 2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №35-36, №37. - ст. 446. 3. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" вiд 04.12.1990 № 509-XII.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №6. - Ст. 37. 4. Закон України «Про інформацію» вiд 02.10.1992 № 2657-XII.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №48. - Ст. 650. 5. Закон України «Про звернення громадян» від 01.10.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 47. - ст. 256. 6. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 10. - ст. 44. 7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999 № 586-XIV.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. -№20-21. - Ст. 190. 8. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19.03.1997 р. №241/97. 9. Указ Президента України від 7 лютого 2008 року №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».// Офіційний вісник України. – 2008. - № 10. - Стор. 10, стаття 239, код акту 42159/2008. 10. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації».// Офіційний вісник України – 1997. - № 16. - Стор. 85, код акту 589/1997. 11. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №858 «Про затвердження Класифікатора звернень громадян».// Офіційний вісник України. – 2008. - № 73. - Стор. 123, стаття 2461, код акту 44482/2008. 12. Наказ Державної податкової адміністрації України вiд 11.12.1996 № 29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників по¬датків державними податковими адміністраціями». 13. Наказ Державної податкової адміністрації від 24.09.2002 р. №431 «Щодо вдосконалення роботи зі зверненнями громадян у державній податковій системі України». 14. Наказ Державної податкової адміністрації України від 18 червня 2008 року №395 «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби».// Офіційний вісник України. – 2008. - №48. - Стор. 126, стаття 1574, код акту 43508/2008. 15. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року у справі громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 28. - Ст. 1377. 16. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручн. у двох томах. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с. 17. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с. 18. Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2004. – 800 с. 19. Грибок І.О. Поняття, структура та зміст інституту адміністративного оскарження // Бюлетень Міністерства юстиції України. – К., 2003. – № 9. – С. 53–61. 20. Грибок І.О. Розвиток інституту адміністративного оскарження в умовах адміністративної реформи в Україні // Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002. – С. 153–156. 21. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер'янов (заг. ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького – К.: Факт, 2003 – 384 с. 22. Доповідь Голови Вищого адміністративного суду України О.Пасенюка на парламентських слуханнях "Про стан правосуддя в Україні" 18.03.09 р. Сайт Вищого адміністративного суду України.// http://www.vasu.gov.ua 23. Куйбіда Р. Межі адміністративної юрисдикції: спірні питання.// Юридичний вісник України. – 2007. - № 25 (624). – С. 28-32. 24. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х тт. Том 1 / За заг. ред. В. К. Матвійчука / Матвійчук В. К., Хар І. О. – К.: КНТ, 2007. – 788 с. 25. Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. 12.00.07. / Держ. податк. адмін. України Нац. акад. - Ірпінь, 2003. - 20 с. 26. Тарануха В.П. Історія виникнення інституту звернень до органів державної влади // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: НАВСУ – 2002. – № 1. – С.298-307. 27. Ткач Г. Адміністративно-правовий захист: окремі питання прав, свобод та законних інтересів громадян.// Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – С. 281-285.