Піраміда фінансування та її інтерпретація для вітчизняного ринку капіталу. Ієрархічна модель фінансування

Содержание:Вступ 3 1. Поняття капіталу корпорації та його структура 4 2. Ієрархічна теорія фінансування капіталу 6 3. Використання ієрархічної моделі фінансування в Україні 12 Висновки 24 Список використаної літератури 26

Вступление:З фінансової точки зору, корпорація – це винахід капіталістичного суспільства для з'єднання капіталу (запозиченого від акціонерів і кредиторів), управлінського таланта (менеджерів) і інших факторів виробництва (робочої сили, сировини). У корпорації розділяються функції фінансування і функції управління, що дозволяє залучати значні капітали і керувати великими бізнес-проектами. З теорії фінансування діяльності підприємств відомо, що компанії можуть фінансувати проекти за допомогою боргових інструментів або випуску акцій. Дана робота присвячена теорії структури капіталу, що визначає способи і форми залучення капітальних ресурсів для фінансування роботи корпорацій. В роботі розглядаються основні терміни і положення теорії капітальної структури, а також причини економічного впливу структури на діяльність корпорацій. Далі коротко описуються дві основні нормативні теорії капітальної структури, зокрема теорії ієрархії фінансування. На закінчення розглядається застосування даної теорії в ринкових умовах наук раїні.

Выводы:Вартість і структура капіталу є основними джерелами конкурентноздатності корпорацій. Більш забезпечені довгостроковим капіталом компанії мають більше засобів для розробки нових продуктів, інвестицій у рекламу, більш інтенсивно знижують ціни для нарощування своєї частки ринку. Вартість капіталу, як акціонерного, так і позикового, може бути знижена використанням коливань ринку. Одна з основних задач фінансових менеджерів – мінімізація вартості капіталу з метою підвищення конкурентноздатності компанії. В роботі розглянуті основні нормативні теорії капітальної структури. Як показують результати емпіричних досліджень теорія ієрархії джерел фінансування не відповідає реальній фінансовій практиці корпорацій. Фірми не намагаються підтримувати оптимальний баланс між борговим і акціонерним капіталом. Вони також не випливають твердому ієрархічному порядкові в залученні зовнішнього капіталу. Однак безсумнівно, що фірми прагнуть мінімізувати вартість зовнішнього капіталу і варіюють між акціонерним і борговим капіталом, а також між різними видами боргового капіталу в залежності від їхньої відносної вартості. Відповідно до теорії ієрархії, у фірм існує ієрархія переваги стосовно джерел фінансування. З погляду даної теорії, вважається переважніше завжди використовувати внутрішні джерела. До зовнішніх джерел варто звертатися тільки тоді, коли для фінансування проектів з позитивним NPV недостатньо внутрішніх джерел. У першу чергу необхідно використовувати найбільше «безпечні», з погляду інвесторів, джерела капіталу, а саме позиковий капітал. Якщо недостатньо доступного позикового капіталу, то фірма повинна, відповідно до твердого порядку, спочатку випустити конвертований борг і інші гібридні фінансові інструменти і тільки потім звернутися до акціонерного капіталу шляхом продажу акцій. Відповідно до теорії ієрархії джерел фінансування капіталу, не існує якого-небудь визначеного оптимального співвідношення боргового й акціонерного капіталу. Переваги боргових податкових щитів, а також витрати великого боргу не є першочерговими факторами, які варто брати до уваги фінансовим менеджерам. Співвідношення боргу й акціонерного капіталу міняється, коли порушується баланс між генерованими грошовими потоками і реальними інвестиційними можливостями фірми. Прибуткові фірми, що не мають значних інвестиційних можливостей, поступово досягають низької частки боргу в капітальній структурі. Навпаки, фірми, чиї інвестиційні можливості перевищують внутрішні джерела фінансування, поступово збільшують частку позикового капіталу. Теорія ієрархії пояснює негативну кореляцію, що спостерігається емпірично, між прибутковістю і фінансовим важелем на внутрішньогалузевому рівні. У конкурентних галузях для збереження конкурентноздатності усі фірми прагнуть підтримувати однаковий рівень інвестицій у розробку нових продуктів і підтримка частки ринку. У результаті це приводить до того, що найменш прибуткові фірми, маючи менше внутрішніх фондів для нових інвестицій, будуть запозичати більше, що і приводить до негативної кореляції між фінансовим важелем і прибутковістю фірм.

Литература:1. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов.// Москва, Олимп - Бизнес, 1997 г. 2. Дж. К. Ван Хорн, Основы управления финансами.// Москва, Финансы и статистика, 1997 г. 3. Заверский, С. Корпоративные облигации в 2003 г. Аналитический доклад. – М.: Институт комплексных стратегических исследований, 2003. 4. Гуриев С.М., Квасов Д.В. Несовершенная конкуренция на финансовых рынках и структура капитала #WP/2006/51 - 27 с. 5. Лукашов А.В. Эмпирические корпоративные финансы и капитальная структура компании // Управление корпоративными финансами № 3, 2004 г. 6. Структура акціонерної власності в Україні: формування та вплив на фондовий ринок // Цінні папери № 5 (397) 09 лютого 2006 7. http://www.ukrstat.gov.ua/ Офіційний сайт Державного комітету статистики 8. Baker, M., Greenwood, R., and J. Wurgler, 2003. The maturity of debt issues and predictable variation in bond returns, Journal of Financial Economics, 70, 261-291 9. Baker, M. and J. Wurgler, 2000. The equity share in new issues and aggregate stock returns. Journal of Finance, Vol. 55, pp. 2219–2257. 10. Modigliani, F. and M. Miller, 1963, Corporate income taxes and the cost of capital: A correction. American Economic Review, Vol. 53, pp. 433–443. 11. Myers, S.C. 1977. Determinants of corporate borrowing. Journal of Financial Economics 5, 147-175.