Символіка рослин у казках

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. МІСЦЕ КАЗКИ У ФОЛЬКЛОРІ НАРОДІВ СВІТУ 7 1.1. Казка як своєрідний жанр народної творчості 7 1.2. Етнолінгвістичні особливості символів першоелементів буття та їх об’єктивація в тексті казки 11 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ СИМВОЛІЗАЦІЇ РОСЛИН У КАЗКАХ 15 2.1. Сакральне значення дерев в українських казках 15 2.2. Флороксеми казкового ідіолекту 20 ВИСНОВОК 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26

Вступление: ВСТУП Необхідність осмислення окремих проблем казкового народного мовлення зумовлене пожвавленням інтересу до висвітлення ролі людського чинника в мові, щільно пов'язаної з внутрішнім і зовнішнім світом людини, з етносом, його культурою, менталітетом, світобаченням. У площині етнокультурних систем завжди була і залишається актуальною проблема міжмовних зв'язків, тим більше, коли йдеться про відтворення комунікативно-прагматичної спрямованості творів такого фольклорного жанру, як казка з її особливим національним колоритом та образною системою. Література становить собою безперервний процес переосмислення праобразів, архетипів, символів. Зокрема, міфологеми, архетипи у казках покликані зберегти генофонд нації, доносячи до нащадків досвід минулих поколінь. Через тваринні, рослинні символи передавалися погляди і переконання, думки й почуття. Загалом рослинний світ — дерева, квіти, трави — міцно вкорінений у традиційній свідомості українського народу. Пишна природа, літнє різнотрав'я не може залишити людину байдужою, а тому рослини присутні і в піснях, і в казках, і в приповідках; з ними пов'язані повір'я та забобони, вони є неодмінними атрибутами лікувальних та магічних дій, родинно-побутових та календарних обрядів. «По цьому людина стала все своє довкільне уособлювати, очоловічувати, віра ставала антропоморфічною (гр.antropos – людина). Оці три елементи: аніматизм – оживлення, анімізм – одухотворення й антропоморфізм – очоловічення, – становлять основу давнішнього дохристиянського вірування, це бачимо в усьому житті і в усіх віруваннях давньої людини, бо все: сонце, зорі, місяць, вогонь, вода, рослини, звірини, каміння, дерева, вітер, зілля й т. ін., - усе це живе, має свою душу, чоловіковидне» 14, с. 14. Український бестіарій є доволі різноманітним й оригінальним. Флорономени є об’єктом лінгвістичних досліджень у різних аспектах. Так, проблемі формування системи флорономенів в українській мові присвячено праці Я.В. Закревської, Л.О. Симоненко, І.В. Сабадош. У розвідках А.М. Шамоти, М.М. Фещенко ця тематична група стає об’єктом для вивчення явищ семантичної мотивації. С.Л. Адаменко, А.І. Капська, Л.О. Симоненко приділяють значну увагу семантико-словотвірному вивченню назв рослин. Флоризми розглядалися як компоненти порівнянь, метафор, фразеологізмів дослідниками Н.І. Варич, Л.В. Голоюх, В.С. Калашником, І.В. Шапошниковою. Образно-асоціативний потенціал рослинних найменувань вивчався такими авторами, як Л.О. Андрієнко, Т.П. Беценко, О.Ю. Дубовик, О.І. Нечитайло, Л.О. Ставицька та ін. На естетичну функцію флоролексем з погляду культурно-національної специфіки звернули увагу В.І. Кононенко, Є.Г. Ковалевська, І.В. Качуровський та ін. Однак фітонімічні мотиви в українській народній творчості, зокрема у казках, на сьогодні малодосліджені. Символіку рослинного світу: дерев, квітів, трав було опрацьовано в дисертації М.Костомарова „Об историческом значении русской народной поэзии”, а потім у праці „Историческое значение южно-русского народного песенного творчества”. Г.Булашев торкнувся цієї тематики у праці „Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Мотиви міфологічних легенд про походження окремих видів флори і фауни шляхом метаморфози розглядає у праці „Українська міфологічна легенда” В.Давидюк 11, с. 126. Частково цієї проблематики у топонімічній прозі торкнувся В.Сокіл у монографії „Народні легенди та перекази українців Карпат” 24, с. 138. В. Супруненко, вивчаючи символи, вірування, звичаї та побут українців, зазначає, що „з рослинами пов’язано чимало легенд, повір’їв, загадкових історій 26, с. 3. Символіку рослинного світу досліджували М.Дмитренко, І.Іваннікова, Г.Лозко, Я.Музиченко, О.Шалак у праці „Українські символи” 30, с.44. Питання фітотематики в українській фольклористиці розглядає й В. Скуратівський у монографії „Русалії” 22, с. 112. Посилена увага науковців до символіки казки зумовлена тим, що як певний жанр художнього тексту, вона є одним із засобів вияву та збереження народних традицій, а за своєю генезою казка виступає своєрідним способом передачі традиційної культури народи через символи та архетипи. Вивчення символічних ознак фольклорних казок дозволяє виявити відображені в мові духовні складові буття народу, який творив ці оповіді, глибше зрозуміти його характер та менталітет. Таким чином, актуальність теми курсової роботи «Символіка рослин у казках» зумовлена загальною тенденцією сучасних фольклорних пошуків, спрямованих на розкриття етномовної специфіки структурно-семантичних та функціонально-прагматичних особливостей символіки у казковому жанрі. Мета дослідження – визначити особливості функціонування символів рослин в українських казках. Меті дослідження підпорядковані такі конкретні завдання: — розглянути особливості та види казки як фольклорного жанру; — визначити складові символічного компонента української народної казки, розкрити їхню своєрідність; — дослідити особливості функціонування рослинних символів у казках. Об'єкт дослідження – тексти українських народних казок. Предмет дослідження – символи рослин у казках. Методи дослідження – контрактивний, компонентний, контекстуальний, культорологічний. Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного, системного дослідження функціонування символів рослин у казках. Теоретична й практична цінність роботи. Оскільки у фольклорі досі не здійснювався повний аналіз функціонування рослинної символіки у казках, матеріали дослідження дадуть можливість зробити ряд практичних рекомендацій стосовно вивчення художнього світу казки. Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків та списку використаної літератури.

Выводы: ВИСНОВОК Підсумовуючи вищевикладений матеріал, варто зазначити, що казка, як фольклорний жанр, передає наступним поколінням факти героїчної історії, картини соціального побуту й найрізноманітніші гами людських почуттів, оцінок, утілених у відшліфованих символічно-виражальних формах, що становлять етномовний компонент казки. Такі символи увібрали в себе багатовіковий досвід цілого народу, але ще й досі мало вивчені, хоча вони надзвичайно важливі для етносемасіології, етнолінгвістики, етнографії, етнопсихології, етнодидактики. З огляду на проаналізований матеріал, слід відмітити, що казки виникають на основі міфів, що зумовлює їхню спорідненість, але практичне застосування цих творів різне: міф має сакральне значення, казка – виховне, розважальне. Аналіз фольклорного матеріалу показав, що казковим символам притаманні такі ознаки, як багатозначність, яка в деяких випадках характеризується дифузністю семантики, а також амбівалентність (або полівалентність) оцінних конотацій. Дифузність семантики символу найяскравіше виявляється при аналізі символічних значень рослин у текстах казок. Так, зокрема, дерева та квіти в казках одночасно виступають символом очищення та сакральною силою, яка повертає молодість і красу (чебрець); є символом межі між світами та сакральною силою, котра допомагає подолати перешкоди (часник, мак); символом сили та могутності (дуб); символом безсмертя (барвінок); символом добра і справедливості (калина); символом батьківщини (калина, верба). У центрі уваги сучасної лінгвістики – питання про взаємодію двох іпостасей мови – текстової та ментально-вербальної. Тому доречним, на нашу думку, було передбачити, що реалізовані в казковому тексті символічні значення вербальних одиниць є релевантними для мовної свідомості сучасної людини. Аналіз казкового тексту, довів, що асоціативно-вербальна мережа носіїв сучасної української мови порівняно з казковим текстом об’єктивує майже повний спектр символічних значень досліджуваних образів. Отже, більшість символічних значень архетипових символів першоелементів буття актуальні для носіїв сучасної мови. Тому, з огляду на зростаючий у світі авторитет України, її літератури й народної творчості постає й необхідність якомога адекватнішого художньо переконливого дослідження символічних компонентів фольклорних творів, зокрема фітонімічних образів у казках.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Афанасьев А.Н. Народ – художник: миф, фольклор, литература. – М.: Сов. Россия, 1986. – С. 36-48. 2. Бакусев В. «Тайное знание» : архетип и символ // Лит. обозрение. – 1994. – № 3-4. – С 14-19. 3. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К.: Довіра, 1993. – С.247. 4. Ващук Ф. Т. Про художні особливості української народної казки // Народна творчість та етнографія. – 1966. - № 1. – С. 78 - 80. 5. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с. 6. Воротнюк Г. Постаті історичні... і казкові: Новини культури // Голос України. – 1993. – 6 лип. – С.8. 7. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – 288 с. 8. Годзь Н.Б. Ментальні особливості українців через призму казок //Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Глобалізм. Суспільство. Особистість. Серія: Теорія культури і філософії науки. — № 562. – Х., 2002. – С. 49-54. 9. Годзь Н.Б. Алегоричні казки як вияв української усної творчості //Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури та філософії науки. - № 507. – Вип. 24. – Х., 2001. – С. 82-87. 10. Грушевський M. C. Казки / Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. l. /упоряд. В. В. Яременко; Авт. передн. П. П. Кононенко; Приміт. Л. Ф. Дунаєвської. – К.: Либідь, 1993. – 392 с. («Літературні пам’ятки України»). 11. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. – Львів: Світ, 1992. 12. Дмитренко Г. І казка давня, і казка нова //Дивослово. – 2005. - № 6. – С. 63. 13. З живого джерела. Українськi народнi казки в записах, переказах та публiкацiях українських письменникiв. – К., 1990. 14. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. – К.: АТ «Обереги», 1992. – 424 с. 15. Казки про тварин (Українська народна творчість). – К.: Наукова думка, 1976. – 575 с. 16. Киличенко Л.Н. Українська дитяча література: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1988. 17. Ковальчук О. В. Українське народознавство. – К.: Освіта, 1994. – С. 141-142. 18. Ковтун Т.В. Символіка першоелементів буття та її відображення в казковому дискурсі східних слов’ян // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць. Випуск 1. – К.: КНУ, 2002. – С. 82-86. 19. Ковтун Т.В. Парадигма образів землі в дискурсі російської казки // Мовні і концептуальні картини світу. – Вип. 9: Збірник наукових праць – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. – С. 371-375. 20. Кушина Н. І. Розмовна інтонація як естетична універсалія казкового епосу // Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії: Тези доп. 1-ої Міжнародн. наук. конфер. пам'яті проф. Ю.О.Жлуктенка (1915-1990) / КДУ – К., 1995. – С. 61. 21. Лiтературний словник - довiдник. – К.: Дніпро, 1997. – С. 30. 22. Скуратівський В. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с. 23. Собецька О. Е. Структурно-семантичні дослідження фольклору у сучасній європейській науці // Матеріали до української етнології: Зб. наук. праць. Вип. 6 (9). – К., 2007. – С. 251-255. 24. Сокіл В. Народні легенди та перекази українців Карпат. – К.: Наук, думка, 1995. – 158 с. 25. Сто найвідоміших образів української міфології / Під заг. ред. О. Таланчук, Ю. Бедрика. – К., 2007. – 457 с. 26. Супруненко В. Народини: Витоки нації, символи, вірування, звичаї та побут укра¬їнців. – Запоріжжя: Берегиня, 1993. – 289 с. 27. Українська дитяча література: Хрестоматія. – К.: Вища школа, 2002. 28. Українські замовляння / Упоряд. М.Н.Москаленко. – К.: Дніпро, 1993. – С.201. 29. Українські народні казки. – К.: Веселка, 2003. – 235 с. 30. Українські символи // За ред. М.К.Дмитренка. – К., 1994. – 141с. 31. Чижевський Д. Слов’янський реалізм // Слово і час. – 2004. - №8. – С.48-63. 32. Шабліовський В. Художній світ казки //Етнологія. Фольклористика. Матеріали ІУ Міжнародного конгресу україністів. – Одеса. – 26-29 серпня. – С. 477-484. 33. Шейнина Е. Энциклопедия символов. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: ООО «Торсинг» , 2003. – 591 с. 34. Юнг К. Г. Архетип и символ. – М.: Ренессанс, 2001. – 304 с.