Виявлення гліцерину (якісний аналіз)

Содержание: ВСТУП 4 1. Загальні властивості гліцерину. 5 1.1. Фізичні властивості гліцерину 5 1.2. Хімічні властивості гліцерину 6 1.3. Методи отримання гліцерину та його використання. 9 2. Якісний аналіз гліцерину. 14 2.1. Загальні методи якісного аналізу гліцерину. 15 2.2. Методи відбору та підготовки проб 21 2.3. Вибір методу аналізу і його обґрунтування. 23 Висновки та результати роботи 25 Список використаної літератури 26

Реферат:  Пояснювальна записка до курсової роботи “Визначення гліцерину” : 26 с., 1 рис., 14 літературних джерел. Об’єкт дослідження – харчові продукти та напої, медичні препарати, що містять гліцерин. Мета роботи – розроблення надійного і точного методу якісного виявлення гліцерину у продукта та інших матеріалах. Вивчення можливості селективного виявлення гліцерину у сумішах, що містять діоли та інші багатоатомні спирти. Метод дослідження – якісний хімічний аналіз, розроблений на основі літературних даних, метод окиснення гліцерину йодною кислотою до формальдегіду та мурашиної кислоти із наступним аналізом продуктів реакції різними методами. Вивчення та встановлення більш ефективного методу виявлення. Метод може бути застосований в аналітичних лабораторіях підприємств харчової, лікеро-горілчаної, фармацевтичної промисловості. ГЛІЦЕРИН, ЙОДНА КИСЛОТА, ЯКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ, РЕАКТИВ ШИФФА, ЙОДАТ АРГЕНТУМУ.  

Вступление: Гліцерин являється представником великої групи багатоатомних спиртів. Він досить широко використовується у хімічній промисловості, медицині, харчовій та лікеро-горілчаній галузях промисловості. Входить до складу медичних засобів, косметичних препаратів, кремів, використовується для пом’якшення алкогольних напоїв, тощо. Хоча він не є токсичним, але необхідні методи його виявлення у виробах. В хімічному аналізі існує багато методик виявлення органічних спиртів і деякі із них можна використати для виявлення та ідентифікації гліцерину. Але ці методи не специфічні і дозволяють виявити велику групу багатоатомних спиртів. Тому одночасний аналіз гліцерину та етиленгліколю утруднений. Слід також відмітити, що у хімічному аналізі більшою мірою розвивається не якісне виявлення гліцерину, а кількісне, оскільки у багатьох випадках необхідно мати методику встановлення концентрації гліцерину у розчинах. Завданням роботи являється аналіз методик якісного визначення гліцерину та розробка на основі цього методики якісного аналізу об’єктів на наявність гліцерину. Об’єктом дослідження являється речовина, яка містить гліцерин. У розробці методики якісного аналізу слід виходити із того, що у речовині може міститися різна відносні кількість гліцерину і розроблена методика повинна бути універсальною і використовуватися у всьому діапазоні концентрацій. Також слід враховувати можливість присутності і інших багатоатомних спиртів у предметі дослідження.

Выводы:  У роботі проведено вивчення методів якісного аналізу багатоатомних спиртів. Завданням роботи було розроблення надійного і точного методу якісного виявлення гліцерину у продуктах та інших матеріалах. А також вивчення можливості селективного виявлення гліцерину у сумішах, що містять діоли та інші багатоатомні спирти. Гліцерин широко використовується у хімічній промисловості, тому і необхідні методи його виявлення, ці методи повинні бути достатньо експресними та не потребувати наявності складного обладнання та реактивів. Для ефективного якісного визначення гліцерину можна запропонувати метод окиснення гліцерину йодною кислотою до формальдегіду та мурашиної кислоти із наступним аналізом продуктів реакції різними методами. В залежності від відносного вмісту гліцерину у аналізованому продукті можна запропонувати аргентометичний метод (утворення осаду ) при високому вмісті гліцерину та високочутливу реакцію із фуксином (реакція Шиффа) із виявленням не йодат-іонів , а альдегідів при низькому вмісті гліцерину. Метод може бути застосований в аналітичних лабораторіях підприємств харчової, лікеро-горілчаної, фармацевтичної промисловості.  

Литература:  1. Идентификация органических соединений: Пер. с англ./Р. Шрайнер, Р. Фьюзон, Д. Кёртин, Т. Моррилл. – М.: Мир, 1983. – 704 с. 2. Кери Ф., Сандберг Р. Углубленный курс органической химии. В 2-ч. М. Химия, 1981. 3. Климова В. А. Основне микрометоды анализа органических соединений. – М.: Химия, 1975. – 224 с. 4. Мазор Л. Методы органического анализа: Пер. с англ. – М.: Мир, 1986. – 584 с. 5. Марч Дж. Органическая химия. В 4-х ч. М. Мир, 1987. 6. Нейланд О. Я. Органическая химия. – М.: Высшая школа, 1990. – 786 с. 7. Несмеянов А. Н., Несмеянов Н. А. Начала органической химии. В 2-х т. М.: Химия. 1969. 8. Петров А. А., Бальян Х. В., Трощенко А. Т. органическая химия. – М.: Высшая школа, 1965. – 596 с. 9. Рево А. Я. Практикум по органической химии. Качественные микрохимические реакции. – М.: В. ш., 1971.- 208 с. 10. Робертс Дж., Кассерио М. Начала органической химии. В 2-х частях. – М.: Мир, 1978. 11. Сиггиа С., Ханна Дж. Г. Количественный органический аналіз по функциональным группам: Пер. с англ. – М.: Химия, 1983. – 672 с. 12. Химия: Справочное издание/ под ред. В. Шретер, К.-Х, Лаутеншлегер, Х. Бибрак и др.: Пер. с нем. – М.: Химия, 1989.– 648 с. 13. Химическая энциклопедия в 5 т. / под ред. И. Л. Кнунянца. – М.: Советская энциклопедия, 1990. 14. Эшворт М. Р. Ф. Титриметрические методы анализа органических соединений. Пер. с англ. – М.: Химия, 1972. – 496 с.