Античні філософи про роль і місце фізичної культури в житті суспільства

Содержание: Вступ 3 1.Сутність тілесності та її оздоровлення в епоху античності 6 2.Думки античних філософів про проблему людини та її фізичну культуру 11 3.Проблеми становлення молодої особи як будівничого власного здоров’я з точки зору античних філософів 19 Висновки 22 Список літератури 25  

Вступление: Аналіз змісту та спрямованості фахової вітчизняної фізкультурної науки дає підстави констатувати, що проблематиці побудови теорії фізичної культури, на жаль, не приділяється належної уваги. Переважна більшість дослідників взагалі не бачить в цьому потреби і наполегливо «оптимізує», «поліпшує» та «поглиблює» ті чи інші аспекти забезпечення процесу фізичного виховання, інші ж, виходячи із очевидної тенденції щодо зростання кризових явищ та зниження ефективності існуючої системи (фізичного виховання та масового спорту) прямо чи опосередковано вказують на необхідність ревізії теоретичних засад. Науковий пошук останніх спричинив «хаос інтерпретацій і метафор, котрий заполонив проблематику фізичної культури і спорту», який В. Григор’єв пропонує «спинити …шляхом теоретичного, науково обґрунтованого осмислення сучасної соціально-філософської парадигми розвитку фізичної культури і спорту України, а отже і тих тенденцій, які окреслюють основні форми виявлення цієї сфери людської життєдіяльності». Основне завдання культури фізичної – забезпечення гармонійного розвитку духовності та тілесності людини, формування здоров'я і підтримка, збереження його впродовж всього життя людини. Виходячи з цього в основу сучасної системи фізичного виховання повинен бути покладений принцип постійного психофізіологічного тілесного тренінгу для створення фізично і психічно культурно розвиненої людини. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування. Сама мета гармонійного розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній тощо.). Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її комунікативною. Однією з умов всебічного розвитку особистості є його фізична підготовленість, як результат фізичного виховання, заняття спортом. Формування особистості, яка поєднує в coбi духовне багатство, моральну чистоту i фізичну досконалість, стало програмою виховання людей у сучасному суспільстві. Однак спорт виступає не тільки як засіб покращення фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, розвиток рухових якостей. В поєднанні з іншими засобами виховання спорт сприяє всебічному розвитку людини. Спорт впливає на моральні якості, розвиток, вольової та емоційної сфер людини, естетичних i етичних уявлень i потреб. Він впливає на формування характеру людини, тобто тих особливостей особистості, які відбиваються на вчинках i відносинах з іншими людьми та зовнішнім світом. Заняття спортом позитивно впливають на інтелектуальну сферу. Рухова активність, яка лежить в їх основі, сприяє: • формуванню в людини уявлень про рухові можливості свого власного тіла; • розвитку спостережливості, оскільки спортивна діяльність вимагає зосередження уваги на умовах, які супроводжують рух, а також швидкого переключення уваги на різного роду подразники: • розвитку швидкості орієнтації, так як більшість видів спорту виробляють здатність до адекватної зміни поведінки в залежності від умов, які виникли; • розвитку мислення, оскільки спортивна діяльність є творчою; в процесі тренувань треба аналізувати причини успіхів та невдач своїх досягнень, правильно оцінити ситуацію, що виникла, вести пошук шляхів раціонального вирішення рухових задач. Разом з розвитком інтелектуальної сфери відбувається и духовне зростання людини, що займає сьогодні найбільш вагоме місце в досягненні загальної мети виховання. Фізкультурно-спортивна діяльність людини, має чимале духовне навантаження. Головна сила i досягнення спорту в тому, що він є школою морального благородства та чистоти, фізичної витривалості та енергії. В спорті особливо чітко виражаються всі людські якості: характер, ставлення до справи, воля, совість, чесність. Це саме той вид діяльності, де особливо чітко перевіряються та формуються морально-вольові якості людини. Важливе місце фізичної культури в житті суспільства відведене у вченнях античних філософів.  

Выводы: У сучасних умовах підвищується роль фізичної культури як невід’ємної частини загальної культури суспільства і все більшого значення набувають її соціальні функції. Фізична культура функціонально пристосовується до різнорідних диференційованих потреб суспільства, до його структури, яка розвивається і змінюється. Єдність функціонального, ціннісного і діяльнісного, що складають зміст фізичної культури, поглиблює розуміння її інтеграційної, людиноутворюючої, духовно-фізичної сутності. Фізична культура містить суттєвий потенціал відтворення особистості в її тілеснодуховній єдності. Незатребуваність цього потенціалу веде до обмеженості формування особи, яка стає антикультурною за своєю суттю. Саме через людину, через прояв взаємообумовленості людиноутворюючої і адаптивної функції культури відбувається вплив на особистість і суспільство. Тому фізична культура набуває особливого соціального значення, оскільки її метою, предметом і головним результатом є розвиток і саморозвиток людини. Проблема гармонійно розвиненої особистості, що поєднує в собі фізичну красу і духовну досконалість, має досить цікаву історію. На провідну роль фізичного виховання у формуванні духовних якостей особистості вказував китайський філософ Лао-Цзи, який стверджував, що за допомогою деяких фізичних вправ можна сприяти тому, щоб людина вже з дитинства набувала таких якостей як досконалість, чесність, правдивість. У чжоуських школах Давнього Китаю фізичне виховання аристократів передбачало не тільки розвиток вміння відмінно стріляти з луку та правити колісницею, але й формуванню їх волі і характеру у відповідності з принципом „сань-мей”, що вимагав принесення користі суспільству. На змаганнях особлива увага приділялась духовній досконалості особистості, тому, якщо їх учасники грубо поводилися, судді і глядачі таврували їх як „сяо-цзянь”, виражаючи високий ступінь суспільного презирства. Велику увагу фізичному розвитку особистості приділяли у Давньому Єгипті, про що свідчать надгробні надписи, які славлять могутню фізичну силу богів та фараонів. Єгипетські фараони, демонструючи підданим фізичну досконалість, займалися бігом, щоб підтвердити своє духовну велич, „божественність”. У Давній Індії духовний розвиток особистості здійснювався у тісному з’єднанні з фізичним. Для індійських каст норми гігієни і зміцнення здоров’я, установлені йогою, були обов’язковими. Згідно йогівським уявленням порочний спосіб життя, шкідливі звички є головними причинами хвороб, які розглядаються як внутрішній дисбаланс, порушення функцій систем організму. На погляд йогів фізичне зцілення від хвороб є можливим, якщо сформувати правильні життєві установки, організувати збалансоване харчування з дотриманням гігієнічних правил і регулярно виконувати цикл фізичних вправ за спеціальною системою. Представники вчення йоги вважали, що хоча індивідуальною життєвою йогою могли займатися всі, хто забажає, але цілісне вчення призначене тільки для обраних. Стародавні наставники йоги, ретельно відбираючи своїх учнів за фізичними і психічними даними, ставили за мету сформувати цілісну особистість в єднанні з Абсолютом через подолання лінощів, інертності людської природи шляхом працьовитості, самовіддачі, чистоти зовнішньої – тілесної і внутрішньої – духовної. Древні греки, підкреслюючи необхідність розвитку духовних якостей юнаків, відмічали, що вони повинні стежити за тілом і займатися гімнастикою, яка загартовує тіло як для війни, так і для мирних занять. Солон особливо підкреслював значущість фізичної культури у духовному розвитку особистості: „Молодь ... не віддається розпусті, а піклується про тренування тіла”. Аристотель вважав, що тільки помірні заняття фізичною культурою корисні для зміцнення здоров’я, а тяжка фізична праця не потрібна для вільної людини. Головна мета спартанської системи фізичної культури і виховання полягала у формуванні стійких відважних воїнів, здатних перемогти в будь-яких умовах. На відміну від стародавніх спартанців і римлян, які дивилися на людину як на засіб досягти перемоги, а військову мужність вважали головною метою виховання, християнські педагоги створили систему всебічного розвитку особистості, де специфічними були правила високоморальної поведінки, гігієнічні навички у праці та побуті, режим харчування, фізичні вправи.  

Литература: 1) Алексеев П. В. Философия: Учебник / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. 2) Аринин А. Н. Государство для человека: новая стратегия развития России / А. Н. Аринин // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. 3) Аристотель. Метафизика / Аристотель. –Ростов н/Д : Феникс, 1999. – 608 с. 4) Аристотель Сочинение в 4-х т. (Серия философское наследие). – М.: Мысль, 1975. – Т. 1. – 552 с. 5) Бескова Д.А. Клинико-психологические характеристики внешней и внутренней границ телесности : автореф. дисс. ... канд. псих. наук / Д.А. Бескова ; Москов. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 2006. – 26 с. 6) Буник М. З. Принципи моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / М. З. Буник; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2006. 7) Волкова М. В. Личность и гражданское общество: Проблемы взаимодействия / М. В. Волкова Электронный документ. – Режим доступа: www.mzst.ru/.../19-m.v.-v...st-i-grazhdanskoe.html 8) Газарова Е. Тело и телесность: психологический анализ Электронный ресурс /Е. Газарова. – Режим доступа: http:// telesnost.ru/psi/telo_i_telesnost_psihologicheskii_analiz.htm. 9) Гиро П. Быт и нравы древних греков /П. Гиро. – Смоленск : Русич, 2000. – 624 с. 10) Гомер. Одіссея / Гомер ; пер. зі старогр., примітки, словник імен і назв Б. Тена ; передмова К.С. Забарила. – Х. : Фоліо, 2002. – 574 с. 11) Гомілко О. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі / О. Гомілко. –К. : Наук. думка, 2001. – 340 с. 12) Гордієнко М. Соціально-політичний статус особистості в умовах емансипованого суспільства / М. Гордієнко // Вісн. Львів. Ун-ту. – Сер. Педагогіка. – Вип. 25, Ч. 1. – 2009. 13) Гончарова А. Н. Проблема согласования общественных и личных интересов в процессе построения гражданского общества: Моногр. / А. Н. Гончарова. – Красноярск: Изд-во Красноярск. гос. ун-та. – 2001. 14) Загрійчук І. Д. Феномен нації та проблема особистості в комуністичному та ліберальному світоглядах / І. Д. Загрійчук // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2009. – № 78. 15) Зинченко В. П., Мещеряков Б. Г. Совокупная деятельность как генетически исходная единица психического развития / В. П. Зинченко, Б. Г. Мещеряков // Психологическая наука и образование. – 2000. – № 2. – С. 86–95. 16) Замощанский И.И. Возникновение индивидуальности и феномен плоти / И.И. Замощанский // Известия Уральского государственного университета. – 2007. – № 50. –С. 208–213. 17) Комарова С. Л. Оптимизация отношений субъектов политической деятельности: Дисс. канд. психол. наук 19.00.05 / Росс. Акад. гос. службы // С. Л. Комарова – М. – 2002. 18) Косяк В.А. Эпистемология человеческой телесности / В.А. Косяк. – Сумы : Университетская книга, 2002. – 362 с. 19) Кулиниченко В. Л. Валеософия и валеоэтика как формы современной практической философии // Практична філософія. – 2001. – №1. – 158–174. 20) Логунова Л. Исток и тайна персональности / Л. Логунова // Высшее образование в России. – 2001. – № 6. 21) Марчукова С.В. Медицина в зеркале истории / С.В. Марчукова. – СПб. : Европейский дом, 2003. – 272 c. 22) Ортега-и-Гассет Х. Две главные метафоры /Х. Ортега-и-Гассет // Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет. – М. :АСТ, 2003. – 509 c. 23) Платон. Тимей / Платон // Платон. Филеб,Государство, Тимей, Критий : пер. с древнегр. / под общ. ред. А.Ф. Лосева, В.Ф. Асмуса, А.А. Тахо-Годи ; автор вступ. ст. и ст.в примеч. А.Ф. Лосев ; примеч. А.А. ТахоГоди. – М. : Мысль, 1999. – 656 с. 24) Прозерский В.В. Эстетический феномен в контексте античной и новоевропейской цивилизации / В.В. Прозерский // Miscellanea humanitaria philosоphiae. Очерки по философии и культуре. К 60-летию профессора Юрия Никифоровича Солонина. Серия: Мыслители. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2001. – Вып. 5. – С. 185–187. 25) Приходько В. В., Кузьмінський В. П. Креативна валеологія. Концепція і педагогічна технологія формування студентів технічних і гуманітарних спеціальностей як будівничих власного здоров’я: навч. Посібник / В. В Приходько., В. П. Кузьмінський / Заг. ред. і передм. А. Г. Чічкова. – Д.: НГУ, 2004. –230 с. 26) Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноме-нологической онтологии / Ж.-П. Сартр ;пер. с фр., предисл., примеч. В.И. Колядко. – М. : Республика, 2000. – 638 c. 27) Сенченко А. Я. Смисложиттєви виміри культури: пріоритети гуманізму та людяності / А. Я. Сенченко, С. Г. Головко // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2009. – № 78. 28) Сенченко А. Я. Соціальна відповідальність політичного лідера: проблема та її філософське бачення / А. Я. Сенченко, О. А. Сенченко // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2005. – № 45. 29) Табачек І. Особистість вчителя: філософськопедагогічний екскурс / І. Табачек // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. : Центр духовної культури, 2004. – № 42. – 15 с. 30) Чувардинський О. Історична рефлексія поняття «громадянське суспільство» та його філософська еволюція / О. Чувардинський // Політичний менеджмент – 2006. – №. 3 (18). 31) Чеснов Я.В. Культурогенное значение инверсий тела / Я.В. Чеснов // Философские науки. – № 8. – С. 33–46 32) Шёманн Г. Греческие древности Электронный ресурс / Г. Шёманн // Золотая Греция. – Режим доступа: http://www.w-st.ru/bitcgfhndjcg.html. 33) Шульц Ю.Ф. Медицина в поэзии греков и римлян / Ю.Ф. Шульц. – М. : Медицина, 1987. – 128 с.