Державна і політична система суспільства

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 14 РОЗДІЛ 3. ФОРМИ ВПЛИВУ ІНСТИТУТІВ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ НА ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ 25 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

Вступление:  Актуальність до слідження наукової категорії «політична система» зумовлена її важливістю як суспільно-політичного феномена. Політика – важливий компонент життєдіяльності суспільства. За своєю природою вона пронизує всі сфери суспільного життя. Як соціальне явище політика має відносно самостійний характер, і її розвиток відбувається на основі власних об’єктивних закономірностей. Проте сутнісний аналіз цього соціального явища не може бути повним і зрозумілим без виявлення його взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Пізнання політики як підсистеми суспільних відносин можливе у контексті еволюції та розвитку соціальної системи в цілому. Отже, політична система, як одна з складових суспільних відносин, або як підсистема соціальної системи, дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв’язок між ними, їхні функції тощо. Тобто, поняття політичної системи дозволяє розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються, насамперед, місцем і роллю самої політики у суспільстві. Метою роботи є дослідження категорії «політична система» та «державна система» у вітчизняній та зарубіжній науковій думці, а також висвітлення наукових підходів до визначення структури, функцій та типології політичних систем. Для досягнення мети визначені такі дослідницькі завдання: - визначити поняття «політична система»; - розглянути структуру політичної системи; - систематизувати наукові підходи до дослідження конституційно-правового статусу політичних партій в Україні; - дослідити конституційно-правові механізми взаємодії політичних партій з органами державної влади і органами місцевого самоврядування; - здійснити комплексне дослідження нормативно-правової бази діяльності партійних організацій; - дослідити форми впливу інститутів політичної системи на формування та функціонування органів держави. Об’єктом дослідження виступає політична система як організаційно-структурний вимір сучасної політичної сфери. Предметом дослідження є політична та державна система, існування якої проявляється у функціонуванні інститутів, процесів та специфічних відносин. Наукова категорія «політична система» є часткою загальної теорії політичної системи суспільства, створенням та дослідженням якої завдячуємо таким зарубіжним науковцям як: Т. Парсонс, Д. Істон, М. Леві, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч, М. Вебер, А. Лопатка. Поняття «політичної системи» як категорії розглядали такі вітчизняні дослідники, як: П. Є. Недбайло, С. С. Андрєєв, М. Г. Анохін, С. Д. Галлей, С. М. Рутар, Н. А. Лузан, Ф. М. Кирилюк, І. С. Дзюбка, М. І. Горлач, В. Г. Кремень, К. М. Лев ківсь кий та ін. Значний внесок у роз¬робку сучасних уявлень про політичні партії, правове регулювання їх діяльності зробили П. Бек, А. Бентлі, І. Блюнчлі, Ф. Боррелль, М. Вайнер, Дж. Дербишайр, Я. Дерби¬шайр, К. Джанда, М. Дюверже, К-Ф. Зайферт, Дж. Зесснер, Р. Каспер, Р. Катц, Д. Ламберт, А. Лейпхарт, Е. Лейкман, А. Лейсерсен, К. Лоунсон, Д. Мак Свіні, З. Нейман, Ж. Ла Палабар, А. Патшалек, Дж. Ді Пелма, Дж. Сарторі, М. Соболевський, Ф. Сорауф, Р. Таагепер, М. Уоллерстайн, Т. Філменд, Дж. Фінн, М. Дж. Хеллер, Х. Хессе, Ж. Шарло, Б. Шльоер, М. Шугарт. Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних юридичних методів. Зокрема були використані діалектичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та формально-юридичний методи, а також метод системного аналізу.  

Выводы:  Категорія «політична система» відтворює політичну діяльність, підкреслює системний характер політичного життя. Поняття політичної системи дозволяє розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються, насамперед, місцем і роллю самої політики у суспільстві. Індикаторами ефективності політичної системи є загальнолюдські цінності (суспільний прогрес, демократія, політичні права й свободи людини, соціальна справедливість, людський вимір політики, всебічний розвиток особи). Звичайно, кількість таких індикаторів можна розширити або ж розкласти їх на складові. Але всі вони визначають ефективність функціонування політичної системи. Сьогодні політична система суспільства як категорія утвердилася у політичній науці, а теорія політичної системи суспільства є одним з найважливіших напрямів наукових досліджень. Для забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина значення має не тільки вплив міжнародного права, а й саме внутрішнє правове регулювання, що передбачає в першу чергу чітку нормативну базу, компетентність державних (включаючи правоохоронні) органів, професійні знання ними своїх повноважень, недопустимість їх втручання в ті напрямки процесу здійснення прав і свобод людини, де це не передбачено законом. Поряд із тим вже сьогодні виникає необхідність суттєвого оновлення законодавства стосовно конституційних прав і свобод, зокрема, Законів України “Про звернення громадян”, “Про всеукраїнський та місцеві референдуми,” адже ці законодавчі акти приймалися значно раніше, ніж сама Конституція України, і тому існує потреба суспільства у прийнятті у новій редакції зазначених законів, які повинні відповідати перш за все нормам Основного Закону держави. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що законодавство України, яким регулюються питання функціонування політичних партій та їх участі у здійсненні державного управління, потребує перегляду: з одного боку, в Україні розроблений не весь спектр законодавчих та нормативно-правових актів, а з другого - потребують суттєвого доопрацювання і чинні. Оскільки найбільш вагомі важелі впливу політичних партій на стабільність та послідовність державного управління, насамперед його основного суб’єкта - Кабінету Міністрів України, лежать у площині відносин між Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, на нашу думку, Кабінет Міністрів України має бути відповідальним виключно перед Верховною Радою України. Це може бути забезпечено шляхом внесення змін до Конституції України в частині повноважень Верховної Ради України та Президента України щодо призначення Прем’єр-міністра. Крім того, необхідним є прийняття Закону України “Про опозицію”, який дасть визначення такому суспільно-політичному явищу, як опозиція, і законодавчо закріпить за опозицією права призначення своїх представників на чітко визначені посади в уряді. Також на сьогодні у законодавстві відсутні норми щодо відповідальності як коаліції депутатських фракцій за діяльність Кабінету Міністрів України в цілому, так і окремих політичних сил, що входять до цієї коаліції, за діяльність міністрів, кандидатури яких висувались ними. Одночасно з метою підвищення легітимності діяльності політичних партій, а отже, їх впливу на державне управління, потребують доопрацювання акти законодавства, які регламентують питання утворення та діяльності політичних партій, зокрема щодо фінансування політичних партій. Враховуючи багатогранність розглянутої проблеми, потрібно аналізувати законодавчі проекти та пропонувати доповнення і правки до чинних законів, які базуються на суспільно-політичних потребах суспільства, а не політично-особистісній доцільності.

Литература:  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. Ст. 141. 2. Про політичні партії в Україні. Закон України від 05.04.2001. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 118. 3. Андреев С. С. Политические системы и политическая организация общества // Социально-политические науки. – 1992. – № 1. – С. 25-28. 4. Анохин М. Г. Политическая система: переходные процессы. – М.: Инфомарт, 1996.- 301с. 5. Букач В.В. Нормативно-правове регулювання конституційних політичних прав і свобод людини та громадянина в Україні. // Право і суспільство. – 2009. – № 1. – С. 8-12. 6. Галлей С. Д., Рутар С. М. Основи політології: навчальний посібник. – К.: Знання, 1999.− 426 с. 7. Горлач М. І. Філософія: структура, функції та типи політичної системи суспільства. – http://www.readbookz.com/book/179/6220.html 8. Дзюбка І. С. Політологія: теорія політичної системи суспільства. – http://www. readbookz.com/book/180/6287.html 9. Іванило О. Політико-правові норми як регулятори суспільно-політичної діяльності. // Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) / Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с. 10. Кельман М.С., Мурашин. О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477 с. 11. Мазіна А.В. Політична система як наукова категорія та суспільно-політичний феномен. // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №4. – 56-61. 12. Михайловська О. Г. Роль інститутів громадянського суспільства у забезпеченні модернізації державної влади в Україні. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2008. – Том 21 (60). №3. – С. 225-232 13. Оксамытный В.В. Теория государства и права.- М.: Омега-Л., 2005. – 563с. 14. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.: Либідь, 1995. – 336с. 15. Політологія: Підручн. для вищих навч. Закладів / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полурізка. – К.: Альтерпресс, 2002. – 612с. 16. Політологія: Підручник / За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К.: Вища школа, 1998. – 304с. 17. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В. Г., проф. Горлача М. І. – Харків: Друкарський центр «Єдинорог» , 2001. – 344с. 18. Ребкало В.А., Гонюкова Л.В. Партії та громадсько-політичні рухи: світовий досвід і Україна. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - 88 с. 19. Регушевський Е.А. Загальні теоретико-правові проблеми розвитку прав і свобод людини і громадянина // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – № 15. – С. 153-156. 20. Семків О. І.Політологія. – Львів: Світ, 1994. – 516с. 21. Слюсаренко А.Г, Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Знання, 1993. – 312с. 22. Сутність, структура та функції політичної системи./ http://st.zu.edu.ua/polit/ lekciya_8(7).htm 23. Тимохін М.Г. Правові засади діяльності політичних партій в Україні та їх впливу на здійснення державного управління. // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2007-1/txts/07tmgdpp.htm 24. Юристовський О.І. Короткий політологічний словник. – Львів: Видавничий Дім «Панорама», 2003. – 100 с.