Інформаційна діяльність і її законодавче регулювання

Содержание: РЕФЕРАТ 3 ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 6 1.1. Поняття інформації 6 1.2. Інформаційна діяльність організації 8 1.3. Формування інформаційної політики організації 12 РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ЇЇ ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ 19 2.1. Законодавче регулювання інформаційної діяльності в Україні 19 2.2. Державна інформаційна політика 26 2.3. Проблеми законодавчого регулювання інформаційної сфери в Україні та шляхи їх вирішення 28 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

Реферат:  Інформаційна діяльність і її законодавче регулювання: Курсова робота / Київський національний університет культури і мистецтв. – К., 2011. – 40 с. Зміст роботи: Поняття інформації. Інформаційна діяльність організації. Формування інформаційної політики організації. Законодавче регулювання інформаційної діяльності в Україні. Державна інформаційна політика. Проблеми законодавчого регулювання інформаційної сфери в Україні та шляхи їх вирішення. Робота виконана на 40 сторінках, містить 1 рисунок, 26 джерел використаної літератури. Ключові слова: Інформація, інформаційна діяльність, інформаційна політика, законодавство, законодавче регулювання, інформаційне право.

Вступление:  Актуальність теми курсової роботи. В Україні інформаційне поле формується під могутнім впливом закордонних чинників. Поряд з безумовністю вимог відкритості інформаційного простору України для інформаційних потоків з-за кордону зрозуміло, що втрата важелів впливу на процеси у ньому може призвести до значних негативних наслідків для майбутнього країни. Саме тому надзвичайної актуальності набувають проблеми регулювання інформаційної сфери, створення відповідних умов для випереджаючого розвитку вітчизняного інформаційного виробництва. Провідним інструментом реалізації національних інтересів у такій чутливій галузі суспільних відносин, як інформаційна сфера, повинно стати право. Сучасний етап розвитку бізнесу можна з повною впевненістю назвати епохою інформації. Використання інформаційних систем і інформаційних технологій в умовах інтенсивного розвитку ринкових відносин стає одним з найбільш важливих елементів ефективного управління й маркетингу. Компанії все частіше вдаються до допомоги сучасних інформаційних систем і технологій, щоб стежити за зростаючими зовнішніми й внутрішніми потоками інформації, використовувати її для аналізу, прогнозування, прийняття управлінських рішень. Однак самі по собі інформаційні системи й технології не можуть бути основним інструментом у досягненні корпоративних цілей. Тільки ті підприємства, які чітко визначили корпоративну й конкурентну стратегію, мають представлення про власні інформаційні потреби, можуть домогтися успіху. Дослідженням методологічних аспектів оцінки ролі інформації в процесі прийняття рішень присвячені роботи таких закордонних і вітчизняних учених як І. Аренков; Г. Багієв; Р. Баззел, Д. Кокс, Р. Браун; Е. Голубков; S. Dibb, Р. Kotler, F. Leverick, D. Littler, D.Wilson; S. Li; J. Talvinen; G. Giaglis, N. Mylonopoulos, G. Doukidis та ін. Разом з тим, праць, присвячених аналізу інформаційної діяльності та її законодавчого регулювання, дуже мало, що обумовлює актуальність теми курсової роботи. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз інформаційної діяльності та її законодавчого регулювання. Об’єктом дослідження є інформаційна сфера суспільства, предметом дослідження є законодавче регулювання інформаційної діяльності України. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретичні аспекти дослідження інформаційної діяльності; - здійснити дослідження світового досвіду організації інформаційної діяльності; - обґрунтувати законодавче регулювання інформаційної діяльності. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі інформаційно-аналітичної діяльності, менеджменту. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Інформація – це зміст повідомлення про сукупність явищ і подій, що представляють інтерес для зацікавлених осіб та організацій, підлягають реєстрації та обробці. Основна функція інформації полягає в повідомленні суб’єкту про стан середовища, в якому проходить його життєдіяльність, у зниженні ступеня невизначеності тієї чи іншої ситуації. У найзагальнішому плані інформацію поділяють на масову та спеціальну. Масова інформація виконує функцію спілкування, а спеціальна – забезпечує процес створення матеріальних і нематеріальних благ. Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст.12 Закону України «Про інформацію»). З метою задоволення цих потреб органи державної влади, місцевого й регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази й банки даних. Порядок їх формування, структура, права і обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого й регіонального самоврядування. Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. В Україні інформаційне поле формується під могутнім впливом закордонних чинників. Поряд з безумовністю вимог відкритості інформаційного простору України для інформаційних потоків з-за кордону зрозуміло, що втрата важелів впливу на процеси у ньому може призвести до значних негативних наслідків для майбутнього країни. Саме тому надзвичайної актуальності набувають проблеми регулювання інформаційної сфери, створення відповідних умов для випереджаючого розвитку вітчизняного інформаційного виробництва. Провідним інструментом реалізації національних інтересів у такій чутливій галузі суспільних відносин, як інформаційна сфера, повинно стати право. Одним з перших законів незалежної держави став Закон України «Про інформацію». Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Законодавство України про інформацію складають Конституція України (888-09), Закон України «Про інформацію», законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права. Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації. Недостатньо ретельне та чітке дотримання законодавства складає найважливішу проблему правової політики держави, зокрема це стосується й інформаційної сфери. Показовим є намагання певних сил створити новітні зони недоторка­ності, сформувати потужні системи пільг та переваг, що діють поза законодавством. Забезпечення єдності та невідво­ротності дії Закону є провідним завданням держави. Важливою проблемою залишається певна несистемність вітчизняної правової політики в інформаційній сфері. Значна кількість законодавчих актів ухвалюється з метою вирішення певних тактичних завдань, задоволення кланових інтересів, часто без урахування стратегічних орієнтирів та реальних українських умов. Показовим з цієї точки зору є спроби перегляду законодавства щодо дозволу рекламування алкоголю та тютюну. Взагалі, нормативно-правове забезпечення інформаційної сфери потребує суттєвого удосконалення. Одним з напрямків удосконалення системи інформаційного законодавства України може стати розроблення та ухвалення Інформаційного кодексу України, що дозволить розв’язати проблему подолання протиріч у законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечити єдність та нефрагментованість нормативно-правового поля.

Литература:  1. Конституція України. – Х.: Фоліо, 1997. – 48 с. 2. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 48, ст.650. Зі змінами і доповненнями. 3. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – ст. 347. 4. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Cт. 182. 5. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – ст. 102. 6. Закон України «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – ст. 351. 7. Закон України «Про телекомунікації» // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Cт. 155. 8. Закон України «Про Національну програму інформатизації» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – N 27-28. – Ст. 181. 9. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998.- N 27-2. – Ст. 182. 10. Цивільний кодекс України. – Х.: Одіссей, 2004. – 408 с. 11. Богуш В.М. Інформаційна безпека держави. / В.М. Богуш, О.К. Юдін. – К.: МК-Прес, 2005. – 432 с. 12. Лукашевич В. К. Методологические проблемы научного знания / В.К. Лукашевич – Минск, 2003. – 301 с. 13. Лукашевич В. К. Методология в сфере теории и практики / В.К.Лукашевич – Новосибирск, 2008. – 201 с. 14. Лукашевич В. К. Методология развития научного знания / В.К.Лукашевич – М., 2000. – 266 с. 15. Лукашевич В. К. Методы системного педагогического исследования / В. К. Лукашеви. – Л., 2000. – 217 с. 16. Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: навч. посіб. / А.І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 532 с. 17. Марущак А.І. Інформаційне право: регулювання інформаційної діяльності: навч. посіб. / А.І. Марущак. – К.: Скіф, 2008. – 334 с. 18. Олейников В.В. Делайте бизнес надежным и безопас¬ным / В.В.Олейников – Рыбинск, 2007. – 250 с. 19. Олейников В.В. Основы научного исследования / В.В.Олейников – М., 2009. – 217 с. 20. Основи інформаційного права України: навч. посіб./ В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; за ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного, П.В. Мельника. – К.: Знання, 2004. – 274 с. 21. Плэтт В. Стратегическая разведка / В. Плэтт – М., 2007. – 274 с. 22. Понкратов А.В. Проблемы методологии научного познания / А.В.Понкратов – М., 2001. – 280 с. 23. Понкратов А.В. Проблемы методологии социального познания / А.В. Понкратов – М., 2000. – 301 с. 24. Розов В.К. Роль методологии в развитии науки / В.К. Розов – Новосибирск, 2008. – 190 с. 25. Юдин Э.Г. Системный подход и принципы деятельности / Э.Г. Юдин – М., 2005. – 240 с. 26. Ярочкин В. Словарь терминов и определений по безопасности и защите информации / В. Ярочкин – М., 2006. – 233 с.