Кримінальне право, ст. 262

Содержание:Вступ 3 1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем. ( ст.262). 6 Висновок 16 Список використаних нормативних актів і літератури. 18 Додатки 20

Вступление:Рівень розвитку цивілізації перебуває на такій стадії, коли кожен крок людини підлягає регламентації нормами права, і з кожним кроком кількість правоположень зростає. Не відстає від цих процесів і Україна, де з проголошенням незалежності швидкими темпами зміцнюється законодавство. В такій ситуації в суспільстві значно підвищується роль юриста як особи, що має відповідний обсяг знань і може їх використати при вирішенні життєвих проблем, що виникають у громадян. Кримінальне право є однією з провідних галузей права. Кожен майбутній юрист повинен оволодіти знаннями з кримінального права, а також вміти застосувати ці знання на практиці. Вимоги, які ставить до випускників – юристів практична діяльність, є дуже високими. Тема моєї курсової роботи: Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем. ( ст. 262). Цей злочин належить до злочинів проти громадської безпеки. Злочини проти громадської безпеки є загально небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи рід цінностей передусім життя та здоров»я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Об»єктом цих злочинів є громадська безпека – стан захищеності суспільства – таких його цінностей, як життя та здоров»я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних посягань.1 Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали ті інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Об»єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільно – небезпечному, протиправному діянні, що порушує громадську безпеку і створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров»ю і або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій. Більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом ( статті 264, 267, 270) вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Суб»єктивна сторона багатьох цих злочинів прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел, щодо діяння ( наприклад, щодо порушення певних правил) і необережності щодо наслідків ( наприклад, до загибелі людей). Суб»єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило будь-яка особа, а за деякі злочини, особа яка досягла 14 років. У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками необхідно розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам. Заподіяння майнової шкоди в великому або в особливо великому розмірі тощо. Виходячи з послідовності злочинів, вказаних у дев»ятому розділі Особливої частини КК, всі злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на три групи: 1) створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об»єднань, участь в них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов»язаних з ними. 2) незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами; порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку.

Выводы:Кримінальне право є однією з провідних галузей права. Кожен майбутній юрист повинен оволодіти знаннями з кримінального права, а також вміти застосувати ці знання на практиці. В процесі написання курсової роботи є дослідила безліч матеріалу. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем цей злочин все більше має місце в житті суспільства. Злочини проти громадської безпеки є загально небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи рід цінностей передусім життя та здоров»я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом ( статті 264, 267, 270) вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Суб»єктивна сторона багатьох цих злочинів прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел, щодо діяння ( наприклад, щодо порушення певних правил) і необережності щодо наслідків ( наприклад, до загибелі людей). Під час написання курсової роботи я розглянула та дослідила такі статті кримінального Кодексу: 1.Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем. ( ст. 262). 2.Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ( ст. 263 ). 3. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів ( ст. 264 ). 4.Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами ( ст.265). 5. Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали ( ст. 266). Проаналізуємо стан оперативної обстановки в Одеській області за 11 місяців 2006 року протягом січня-листопада 2006 року органами і підрозділами внутрішніх справ області здійснено ряд оперативно-профілактичних заходів, спрямованих на стабілізацію криміногенної ситуації в регіоні. До органів внутрішніх справ області надійшло 181507 (+20,8%) заяв і повідомлень про злочини й події, що вчинені або готуються. Відмічається зменшення на 10,4% (з 21739 до 19485) кількості зареєстрованих злочинів, в т. ч. на 11,7% (з 18762 до 16566) – загальнокримінальної спрямованості. Рівень злочинності знизився і склав 80,9 злочини на 10 тисяч населення проти 90,2 за відповідний період 2005 року, а по лінії карного розшуку – 68,8 проти 77,9. У загальному масиві злочинності питома вага зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів зменшилась і становить 45,6% (8880) проти 48,6% (10564) в 2005 році, в т. ч. загальнокримінальної спрямованості – 43,9% (7272) проти 46,3% (8685) в минулому році. Із загальної кількості зареєстрованих тяжких злочинів загальнокримінальної спрямованості розкрито 71,1%, особливо тяжких – 82,3%. Відсоток розкриття злочинів збільшився і склав 77,2% проти 75,2% в минулому році, а по злочинах загальнокримінальної спрямованості – 77,5% проти 75,2%. Викрито 663 злочини, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами. З незаконного обігу вилучено 224 одиниці холодної, 3 – гладкоствольної, 21 – нарізної, 8 – автоматичної зброї, 12 гранат, 3 міни, майже 11,3 тис. набоїв та 7 кг вибухівки.

Литература:4. Конституція України \\ Відомості Верховної Ради України. - !996. - № 30. – Ст.141. 5. Кримінальний кодекс України \\ Відомості Верховної Ради України. – 2001. № 25 – 26.- Ст. 131. 6. Постанова Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» від 8 липня 1994 р. № 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України ( 1972 – 2002 роки) \ За ред. В. Т. Маляренко. – К., 2003. 7. Піжаренко О. Зброя і ми. – К., 1998 8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник. \ За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація.- К., 2001. 9. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник. \ За ред. П. С. Мати шевського, П. П. Андрушка. – К., 2001. 10. Марченко В. Б. Уголовное право Украины: общая и особенные части: Новое законодательство в воротах и ответах: Конспект лекций. – К., 2002. 11. Навроцький В. О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. – К., 1999. 12. Науково – практичний коментар до Кримінального кодексу України \ Від. Ред. С. С. Яценко. К., 2002. 13. Науково – практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, М. О. Потебенька. – К., 2001. 14. Науково – практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року \ За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2003. 15. Уголовное право Украиы: Общая и особенные части: Учеб. \ Под. Ред. Е. Л. Стрельцова. – Харьков, 2002. 16. Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: Зб. Наук. Праць. – К., 1994. 17. Уголовный кодекс Украины: Коментарій \ Под. ред.. Ю. А. кармазина, Е. Л. стрельцова. – Харьков, 2001.