Спадкування за законом

Содержание:  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПІДСТАВИ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ 5 РОЗДІЛ 2. КОЛО СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ 9 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СПАДКОВИХ ПРАВ 22 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

Вступление:  Спадкове право, як і будь-яка галузь права, явище надбудовного ха-рактеру. На нього безпосередньо впливає форма власності на засоби ви-робництва. Сучасне цивільне право – це яскравий приклад поступового переходу від домінування державної власності на засоби виробництва до утвердження засад приватності у праві власності. Тому питання спадковості дуже актуальне у наш час. Оскільки кожен з громадян може зустрітися з цим питанням як у теорії, так і на практиці. Проблемам спадкового права були присвячені дослідження вчених-юристів ХІХ-початку ХХ століття. Серед них праці Д.І.Мейєра, К.П.Побєдоносцева, В.І.Синайського, Г.Ф.Шершеневича та ін. Питання щодо спадкування за законом розроблялися у дисертаціях Н.М.Асланян, А.М.Байзигітова, Н.М.Васильченко і С.А.Джапарідзе. Теоретичною ба¬зою наукового дослідження у сфері спадкового права є праці сучасних українських цивілістів: О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, І.М.Кучеренко, С.Я.Фурси, Я.М.Шевченко, Ю.О.Заіка та ін. Проте, у спадковому зако¬нодавстві відбулися суттєві зміни, що спричиняє необхідність перегляду окремих правових доктрин спадкування за законом в Україні. Метою дослідження вбачається чітке окреслення і роз¬поділ прав спадкоємця при спадкуванні за законом. Ними є право на прийняття та відмову від спадщини, право на продовження терміну для прийняття спадщини, право на рівні частки у спадщині, право на зміну черговості одержання права на спадкування та ін. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: - визначити поняття та підстави спадкування за законом; - окреслити коло спадкоємців за законом; - дати загальну характеристику кожній з черг спадкоємців за законом; - визначити порядок реалізації права на спадок за законом. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини з приводу спадкування. Предметом роботи є суспільні відносини, які складаються під час спадкування за законом. Методи дослідження. Обґрунтованість і достовірність наукових результатів забезпечується застосуванням сукупності методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, використовувався порівняльно-правовий метод; історико-порівняльний метод; статистичний метод; формально-логічний метод; спеціально-юридичний метод.      

Выводы:  Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити наступні висновки: По-перше, спадкування за заповітом є первинним, а спадкування за законом – вторинним. По-друге, коло спадкоємців за законом в нашій державі значно розширилося. Яскравим свідченням цього є те, що ЦК України передбачає 5 черг спадкоємців за законом, а ЦК УРСР містив у собі тільки 2 такі черги. По-третє, спадковому майну в порівнянні з тим періодом, коли діяв ЦК УРСР, тепер буде набагато важче перейти у державну власність. Причиною цього є 5 черг спадкоємців за законом, які стоять між спадщиною та державою. По-четверте, спадкове право нашої держави поповнилося новими, істотними положеннями, головним завданням яких є – справедливо та ефективно регулювати відносини, що виникають між членами нашого суспільства у сфері спадщини та інших питань, що нерозривно пов’язані з нею. Проте, слід зазначити, що на практиці в Україні спадкування за законом трапляється значно частіше, аніж спадкування за заповітом. Отже, в нашій державі спадкоємці зазвичай приймають спадщину не на підставі письмового розпорядження спадкодавця, зробленого ним в установленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті, а на підставі приписів, які містяться в ЦК України. Це пояснюється тим, що в Україні, на відміну від країн європейського співтовариства, спадкування за заповітом ще не набуло такого значного поширення, як спадкування за законом.    

Литература:  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. Ст. 141. 2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – № 21-22. – Ст. 135. 3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356. 4. Васильченко В.В. Участь публічно-правових утворень у відносинах з приво¬ду набуття відумерлої спадщини // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №5. – с.46-60. 5. Драгнєвіч О.В. Спадкування за законом і за заповітом. -К.: Видавець Фурса С. Я. 2007. - 60с. 6. Євтушенко І. Реалізація права на спадщину. // Юридичний журнал. – 2008. – № 9. – С. 23-26. 7. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: встановлення і розвиток: Монографія. 2-е вид. – К.: КНТ, 2007. 288с. 8. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. – К. Істина, 2005. – 312 с. 9. Ковальчук Я. Коло спадкоємців за законом вiдповiдно до положень ЦК України 2004 р. // Юридичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 13-15. 10. Ковальчук Я. Основні аспекти співвідношення між спадкуванням за заповітом і спадкуванням за законом. // Юридичний журнал. – 2007. – № 4. – С. 34-37. 11. Піцик Х.З. Права спадкоємців при спадкуванні за законом. // Государство и право. – 2009. – № 1. – С. 40-42. 12. Солонько М.Ф. Відмова від прийняття спадщини. // Юридичний вісник України. – 2005. – № 6. – С. 7-10. 13. Спадкове право (Нотаріат. Адвокатура. Суд) / За ред. С. Я. Фурса. – К.: Атіка, 2008. – 506с. 14. Старицька О. О. Особливості правового регулювання спадкових відносин. // Юридичний вісник. – 2009. – № 3 (12). – С. 70-74. 15. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. Навч.посібник. – К.: Атіка, 2004. – 496с. 16. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: Удвох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К: Концерн « Видавничий Дім « Ін Юре », 2004. – 520с.