Організація інноваційного підприємства у перехідній економіці

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи здійснення інноваційної діяльності на підприємстві 5 1.1. Інноваційна діяльність та її роль у забезпеченні розвитку підприємства 5 1.2. Види інноваційної діяльності підприємств в сучасних умовах 9 1.3. Методи оцінки інноваційної активності підприємства 11 1.4. Методи активізації інноваційної активності підприємства на макрорівні 14 Розділ 2. Особливості інновацій на підприємстві та методи їх активізації 27 2.1. Загальна характеристика підприємства 27 2.2. Стан інноваційної діяльності на ЗАТ СП «Уком» 29 2.3. Шляхи активізації інноваційної діяльності на підприємстві 34 Висновки 42 Перелік використаних джерел 47

Вступление:Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20-30 років. Нові технологи докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Виявилося, що неспроможність країни здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу (чи зволікання з цим) не просто гальмує її розвиток, але й призводить до економічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів. Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все багаті країни. Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку. Якщо Україна має намір інтегруватися до європейського співтовариства, забезпечити суспільний добробут європейського рівня, то запровадження такої політики виглядає безальтернативним і на цей час має реальні передумови (інноваційний потенціал). Відмова від інноваційної політики може призвести до консервації накопичених у країні передумов структурної деградації — оскільки стабілізаційне зростання останніх років (відновлення потенційного ВВП) не є достатнім свідченням позитивних довгострокових перспектив української економіки і підвищення її конкурентоспроможності у світовому економічному просторі. Головною метою дослідження є проведення комплексного аналізу ефективності інноваційної діяльності на підприємстві із розробкою рекомендацій щодо удосконалення системи управління реалізацією інноваційного проекту. Предметом дослідження є інноваційна діяльність. Об’єктом дослідження обране ЗАТ "Уком" Для досягнення поставленої мети в ході дослідження будуть вирішуватися наступні завдання: - вивчення економічної та законодавчої літератури з питань інноваційного розвитку виробництва; - розглянути сутність інновацій, факторів та умов їх реалізації, складових інноваційного процесу та критеріїв доцільності реалізації інноваційних проектів; - визначити фактори, що сприяють інтенсифікації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств; - проаналізувати стан та особливості функціонування ЗАТ "Уком" із визначенням основних показників його діяльності; - дослідити специфічні риси ринкового середовища підприємства із обґрунтуванням стратегії його подальшої діяльності; - проаналізувати доцільність залучення інвестицій в розвиток вітчизняного виробництва на прикладі ЗАТ «Уком»; - дослідити основні показники реалізації інноваційного проекту; - визначити найбільш важливі напрямки подальшого удосконалення інноваційної політики підприємства та джерел фінансування його інноваційної діяльності. В ході дослідження використовуються наступні загальні та специфічні методи: аналізу та синтезу, пошуку, економіко-статистичний, математичного моделювання та прогнозування.

Выводы:Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності, станом виробництва високотехнологічної продукції, обсягами фінансування науки, розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва Україна значно відстає від провідних країн світу. Існує невідповідність науково-технічного потенціалу країни загальній продуктивності національної економіки, що зумовлено низькою ефективністю національної інноваційної системи. Однією з головних проблем, що гальмують розвиток високотехнологічного сектору економіки, залишається відсутність фінансування та недостатньо ефективна державна інноваційна політика, що призводить до скорочення числа наукових працівників, ускладнює отримання економічної віддачі у вигляді завершених інноваційних пропозицій та їх реалізації у сферах вітчизняної економіки. Відсутність у країні попиту на результати наукових досліджень, неповноцінність державної системи захисту прав інтелектуальної власності та механізмів комерціалізації інтелектуального продукту позбавляють стимулів потенційних суб'єктів інноваційної діяльності та призводять до субсидіювання економік більш розвинутих країн за рахунок безкоштовного трансферу як висококваліфікованих фахівців, так і результатів фундаментальних досліджень. Інноваційний процес гальмується недостатністю інституційного забезпечення інноваційної діяльності, що виявляється у відсутності розвинутого ринкового середовища загалом та зокрема — в незавершеності та безсистемності формування відповідної нормативно-правової бази, практиці "призупинення" окремих норм чинних законів, які регулюють інноваційну діяльність, неповноті інфраструктури (в т.ч. високотехнологічної) інноваційного розвитку. Державна політика інноваційного розвитку характеризується непослідовністю, відсутністю чіткої концепції національних інноваційних пріоритетів і системного підходу до розвитку інноваційної діяльності (національної інноваційної системи). Фактично, пріоритетна державна підтримка спрямовується на низькотехнологічні галузі та виробництва, що зумовлює формування і закріплення в країні такої моделі економіки, яка не потребує інновацій і є конкурентоспроможною на світовому ринку за рахунок дешевої робочої сили та визиску ресурсів. Тим часом, держава має відіграти активну роль у створенні загальнонаціонального попиту на інновації; впровадити широкий набір інструментів, які не потребують значних видатків із бюджету, але за рахунок розбудови мотиваційного поля здатні багаторазово посилити інноваційну складову економіки. Водночас з метою піднесення рівня платоспроможного (а отже — вимогливого) внутрішнього попиту та надання імпульсу до інновацій внутрішньому виробникові необхідно відчутно підвищити рівень оплати праці — як перший інвестиційний внесок у людський капітал. Аналіз світового досвіду реалізації міжнародної інноваційної діяльності, проведений в межах цього дослідження, показує: – інноваційна складова бізнесу стає ключовим чинником в конкуренції підприємств на зовнішньому ринку та підвищення ефективності ЗЕД; – спостерігається тенденція розглядати дії фірм за рішенням конкурентних задач як синтез стратегічного і загального менеджменту, економіки, теорії організації і управління людськими ресурсами; – відбувається тісне стулення (і навіть переплетення) задач і підходів стратегічного і інноваційного менеджменту фірми. Можна говорити про необхідність розробки теорії і практики єдиного стратегічного міжнародного інноваційного менеджменту. – глобалізація світової економіки лише прискорила хід цих процесів. Міжнародний інноваційний менеджмент виник як природна інтеграція двох об'єктивно існуючих взаємодоповнюючих видів людської діяльності: - глобалізація економіки на основі нецінової (за якістю продуктів/послуг) конкуренції; - вибуховий розвиток науково-технічного прогресу, випереджаюче зростання наукомістких секторів світової економіки. Ці потоки, взаємно переплітаючись і живлячи один одного, і призвели до глобальної стратегічної інноваційної активності транснаціональних корпорацій. Роль інтелектуального капіталу як головного стратегічного ресурсу фірм на зовнішньому ринку викликала до життя задачу дослідження інноваційних комунікацій і створення глобального ринку новин - ця задача поки що знаходиться у стадії формування концепції і підходів до створення відповідної інфраструктури такого ринку. Роль інновацій як чинника глобальної конкуренції підтверджується, як правило, негативним коефіцієнтом кореляції інтенсивності НІОКР і річних об'ємів продажів, що говорить про те, що компанії, що займають гірше конкурентне положення, вимушені затрачувати відносно великі засоби на НІОКР з метою забезпечення конкурентного успіху. При реалізації управління міжнародною інноваційною діяльністю вітчизняних фірм можна рекомендувати наступні принципи дії: - широке впровадження цілепокладання і стратегій в міжнародній діяльності організацій; - збільшення доступу до накопичених знань; - забезпечення легкості пошуку внутрішньої і зовнішньої інформації; - просування і підтримка винахідливості; - реалізація нового навчання; - забезпечення культури підтримки. Як показало проведене дослідження, управління міжнародним інноваційним розвитком підприємства ґрунтується на використанні прогресивної технології і техніки, системному і ситуативному аналізі, комп'ютерному моделюванні, сценарному підході, методах розвитку персоналу й ін. Воно являє собою систему принципів, моделей і процедур для пізнання і перетворення дійсності. У процесі управління інноваціями застосовується комплексний підхід, що забезпечує гармонійне поєднання методів і форм реалізації нововведень. Аналіз особливостей міжнародної інноваційної діяльності ЗАТ СП «Уком», яке було об’єктом дослідження, показав наступне: 1. Згідно статутних документів метою діяльності ЗАТ „Уком” є здійснення виробничої, комерційної, господарської, фінансової та інших видів діяльності для задоволення суспільних потреб в послугах електрозв’язку та отримання прибутку з дотриманням вимог чинного законодавства. 2. За період 2004-2006 рр. виручка від реалізації продукції підприємства збільшилася на 83,3 %, або на 50184 тис. грн. у грошовому виразі. 3. Метою міжнародної інноваційної діяльності ЗАТ СП «Уком» є придбання у провідних іноземних виробників високотехнологічного телекомунікаційного обладнання із його подальшою експлуатацією в Україні. Окрім цього, підприємство реалізує численні інноваційні проекти з удосконалення системи надання телекомунікаційних послуг шляхом взаємодії із вітчизняними та зарубіжними науково-дослідними організаціями. 4. Реалізація міжнародних інноваційних проектів на ЗАТ СП «Уком» лише у 2005 р. призвела до отримання додаткового прибутку у розмірі 12 624,8 грн. На сьогодні підприємством укладено 116 договорів на міжнародне інноваційне та науково-технічне обслуговування. 5. Зовнішньоекономічна діяльність ЗАТ СП «Уком» пов’язана із закупівлею інноваційного обладнання та технологій у зарубіжних виробників. Основними країнами, із суб’єктами господарської діяльності яких здійснює імпортні операції з закупівлі інноваційного обладнання ЗАТ СП «Уком», є Росія, Білорусь, Молдова, Словаччина. Загальний обсяг імпорту інноваційного обладнання у 2006 р. склав 2354,5 тис. грн. 6. Функціонування підприємства на міжнародному ринку інновацій та ефективне управління зовнішньоекономічною діяльністю сприяє високій конкурентоспроможності підприємства. Як показали розрахунки, сприятливим показником для ЗАТ СП «Уком» є обсяг наданих послуг, що забезпечує підприємству найбільш вагомий результат діяльності на зовнішніх ринках. Найменш ефективними чинниками, що вимагають від підприємства доопрацювання, є якість надаваємих послуг та стан післяпродажного обслуговування. Аналіз стану ринку телекомунікаційних послуг в Україні, учасником якого є ЗАТ СП «Уком» показав, що головними факторами підвищення конкурентоспроможності є постійне оновлення технологічного обладнання, перш за все, за рахунок впровадження новітніх зарубіжних розробок,; підвищення якості надання послуг, використання усіх наявних можливостей щодо розширення сфери обслуговування, клієнтської бази та набору послуг, що їх надають оператори ринку.

Литература:1. Ансофф И. Стратегическое управление. — М.: Экономика, 1989. 2. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ – М.: ДИС, 1999–148 с. 3. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту – К.Молодь,1997р.- 1000 с. 4. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами – М.: Финансы и статистика, 1996. 5. Водачек Л., Водачкова О. “Стратегия управления инновации на предприятии”, М.”Экономика”, 1989г. 6. Гальчинський., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. – К., 1997. – 66 с. 7. Гунин В.Н. и др.. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. – М.: ИНФРА- М, 2000 - 272 с. 8. Денисенко М. Проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму інвестування. // Економіст. – №10. – 2002. – С. 46–51. 9. Економіка та організація інноваційної дільності. Науково-навчальне видання. Сухоруков А.І. – К.: Інститут муніципального менеджменту та бізнесу, 2001. – 184 с. 10. Ильяшенко С.Н. Экономический механизм управления инновационным развитием в условиях переходного периода // Вісн. Сумського держ. ун-ту. – 1999. – № 3. – С. 55–59. 11. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / За ред. В.П. Александрової. – К.: Ін-т екон. Прогнозування НАН України, 2002. 12. Карлоф Б. Деловая стратегия. – М.: Экономика, 1991. 13. Кирина Л.В., Кузнецова С.А. “Стратегия инновационной деятельности предприятия” Сб.научных трудов. “Формирование механизма управления предприятием в условиях становления рынка”. Под ред. д.э.н. Титова В.В. и Марковой В.Д., Новосибирск, 1995г. 14. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб. Для вузов / Под ред. Проф. В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 284 с. 15. Кондрашов О.М. Організаційно-економічний механізм регулювання інноваційної діяльності в промисловості України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.07.01. /Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – К., 2003. – 20 с. 16. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования (официальное издание). – М.: НПКВЦ "Теринвест". – 1994. 17. Мішустін Ю.В. Інноваційна політика промислового підприємства: Автор./ Харк.держ. екон.ун-т. – Х., 2000. – 274с. 18. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Ст. зб. / Держкомстат. – К.2006. 19. Портер М.Е. Стратегія конкуренції – К.:Основи, 1997. 20. Томпсон А.А. Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент – М.:ЮНИТИ - 1998 – 576 с. 21. Экономическая стратегия фирмы / Под. ред. А. П. Градова С-Пб.: Спец. лит-ра, 1995.