Выводы:Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності, станом виробництва високотехнологічної продукції, обсягами фінансування науки, розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва Україна значно відстає від провідних країн світу. Існує невідповідність науково-технічного потенціалу країни загальній продуктивності національної економіки, що зумовлено низькою ефективністю національної інноваційної системи. Однією з головних проблем, що гальмують розвиток високотехнологічного сектору економіки, залишається відсутність фінансування та недостатньо ефективна державна інноваційна політика, що призводить до скорочення числа наукових працівників, ускладнює отримання економічної віддачі у вигляді завершених інноваційних пропозицій та їх реалізації у сферах вітчизняної економіки. Відсутність у країні попиту на результати наукових досліджень, неповноцінність державної системи захисту прав інтелектуальної власності та механізмів комерціалізації інтелектуального продукту позбавляють стимулів потенційних суб'єктів інноваційної діяльності та призводять до субсидіювання економік більш розвинутих країн за рахунок безкоштовного трансферу як висококваліфікованих фахівців, так і результатів фундаментальних досліджень. Інноваційний процес гальмується недостатністю інституційного забезпечення інноваційної діяльності, що виявляється у відсутності розвинутого ринкового середовища загалом та зокрема — в незавершеності та безсистемності формування відповідної нормативно-правової бази, практиці "призупинення" окремих норм чинних законів, які регулюють інноваційну діяльність, неповноті інфраструктури (в т.ч. високотехнологічної) інноваційного розвитку. Державна політика інноваційного розвитку характеризується непослідовністю, відсутністю чіткої концепції національних інноваційних пріоритетів і системного підходу до розвитку інноваційної діяльності (національної інноваційної системи). Фактично, пріоритетна державна підтримка спрямовується на низькотехнологічні галузі та виробництва, що зумовлює формування і закріплення в країні такої моделі економіки, яка не потребує інновацій і є конкурентоспроможною на світовому ринку за рахунок дешевої робочої сили та визиску ресурсів. Тим часом, держава має відіграти активну роль у створенні загальнонаціонального попиту на інновації; впровадити широкий набір інструментів, які не потребують значних видатків із бюджету, але за рахунок розбудови мотиваційного поля здатні багаторазово посилити інноваційну складову економіки. Водночас з метою піднесення рівня платоспроможного (а отже — вимогливого) внутрішнього попиту та надання імпульсу до інновацій внутрішньому виробникові необхідно відчутно підвищити рівень оплати праці — як перший інвестиційний внесок у людський капітал. Аналіз світового досвіду реалізації міжнародної інноваційної діяльності, проведений в межах цього дослідження, показує: – інноваційна складова бізнесу стає ключовим чинником в конкуренції підприємств на зовнішньому ринку та підвищення ефективності ЗЕД; – спостерігається тенденція розглядати дії фірм за рішенням конкурентних задач як синтез стратегічного і загального менеджменту, економіки, теорії організації і управління людськими ресурсами; – відбувається тісне стулення (і навіть переплетення) задач і підходів стратегічного і інноваційного менеджменту фірми. Можна говорити про необхідність розробки теорії і практики єдиного стратегічного міжнародного інноваційного менеджменту. – глобалізація світової економіки лише прискорила хід цих процесів. Міжнародний інноваційний менеджмент виник як природна інтеграція двох об'єктивно існуючих взаємодоповнюючих видів людської діяльності: - глобалізація економіки на основі нецінової (за якістю продуктів/послуг) конкуренції; - вибуховий розвиток науково-технічного прогресу, випереджаюче зростання наукомістких секторів світової економіки. Ці потоки, взаємно переплітаючись і живлячи один одного, і призвели до глобальної стратегічної інноваційної активності транснаціональних корпорацій. Роль інтелектуального капіталу як головного стратегічного ресурсу фірм на зовнішньому ринку викликала до життя задачу дослідження інноваційних комунікацій і створення глобального ринку новин - ця задача поки що знаходиться у стадії формування концепції і підходів до створення відповідної інфраструктури такого ринку. Роль інновацій як чинника глобальної конкуренції підтверджується, як правило, негативним коефіцієнтом кореляції інтенсивності НІОКР і річних об'ємів продажів, що говорить про те, що компанії, що займають гірше конкурентне положення, вимушені затрачувати відносно великі засоби на НІОКР з метою забезпечення конкурентного успіху. При реалізації управління міжнародною інноваційною діяльністю вітчизняних фірм можна рекомендувати наступні принципи дії: - широке впровадження цілепокладання і стратегій в міжнародній діяльності організацій; - збільшення доступу до накопичених знань; - забезпечення легкості пошуку внутрішньої і зовнішньої інформації; - просування і підтримка винахідливості; - реалізація нового навчання; - забезпечення культури підтримки. Як показало проведене дослідження, управління міжнародним інноваційним розвитком підприємства ґрунтується на використанні прогресивної технології і техніки, системному і ситуативному аналізі, комп'ютерному моделюванні, сценарному підході, методах розвитку персоналу й ін. Воно являє собою систему принципів, моделей і процедур для пізнання і перетворення дійсності. У процесі управління інноваціями застосовується комплексний підхід, що забезпечує гармонійне поєднання методів і форм реалізації нововведень. Аналіз особливостей міжнародної інноваційної діяльності ЗАТ СП «Уком», яке було об’єктом дослідження, показав наступне: 1. Згідно статутних документів метою діяльності ЗАТ „Уком” є здійснення виробничої, комерційної, господарської, фінансової та інших видів діяльності для задоволення суспільних потреб в послугах електрозв’язку та отримання прибутку з дотриманням вимог чинного законодавства. 2. За період 2004-2006 рр. виручка від реалізації продукції підприємства збільшилася на 83,3 %, або на 50184 тис. грн. у грошовому виразі. 3. Метою міжнародної інноваційної діяльності ЗАТ СП «Уком» є придбання у провідних іноземних виробників високотехнологічного телекомунікаційного обладнання із його подальшою експлуатацією в Україні. Окрім цього, підприємство реалізує численні інноваційні проекти з удосконалення системи надання телекомунікаційних послуг шляхом взаємодії із вітчизняними та зарубіжними науково-дослідними організаціями. 4. Реалізація міжнародних інноваційних проектів на ЗАТ СП «Уком» лише у 2005 р. призвела до отримання додаткового прибутку у розмірі 12 624,8 грн. На сьогодні підприємством укладено 116 договорів на міжнародне інноваційне та науково-технічне обслуговування. 5. Зовнішньоекономічна діяльність ЗАТ СП «Уком» пов’язана із закупівлею інноваційного обладнання та технологій у зарубіжних виробників. Основними країнами, із суб’єктами господарської діяльності яких здійснює імпортні операції з закупівлі інноваційного обладнання ЗАТ СП «Уком», є Росія, Білорусь, Молдова, Словаччина. Загальний обсяг імпорту інноваційного обладнання у 2006 р. склав 2354,5 тис. грн. 6. Функціонування підприємства на міжнародному ринку інновацій та ефективне управління зовнішньоекономічною діяльністю сприяє високій конкурентоспроможності підприємства. Як показали розрахунки, сприятливим показником для ЗАТ СП «Уком» є обсяг наданих послуг, що забезпечує підприємству найбільш вагомий результат діяльності на зовнішніх ринках. Найменш ефективними чинниками, що вимагають від підприємства доопрацювання, є якість надаваємих послуг та стан післяпродажного обслуговування. Аналіз стану ринку телекомунікаційних послуг в Україні, учасником якого є ЗАТ СП «Уком» показав, що головними факторами підвищення конкурентоспроможності є постійне оновлення технологічного обладнання, перш за все, за рахунок впровадження новітніх зарубіжних розробок,; підвищення якості надання послуг, використання усіх наявних можливостей щодо розширення сфери обслуговування, клієнтської бази та набору послуг, що їх надають оператори ринку.