Выводы: ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. В першому розділі роботи були досліджені теоретичні засади управління кредитними ризиками комерційного банку.
Під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки.
Кредитний ризик є складним для оцінки, оскільки залежно від суб’єкта носія ризику розрізняють ризик індивідуального позичальника (індивідуальний кредитний ризик) та сукупний (портфельний) кредитний ризик. Кредитний ризик підлягає кількісному аналізу, який здійснюється з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів. Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості позичальника. Кількісний аналіз кредитного ризику банку здійснюється з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів.
Непрямі (якісні) методи вимірювання портфельного кредитного ризику ґрунтуються переважно на методі експертних оцінок, що застосовуються для вирішення складних, нестандартних економічних задач, а також у випадках, коли думка експертів виступає практично єдиним джерелом інформації.
Оцінка портфельного кредитного ризику може передбачати застосування так званих системних комплексів, які ґрунтуються на використанні показника VaR (Value-at-Risk), що визначає максимально можливі збитки. Найбільш відомими комплексами, що отримали статус стандарту, є CreditMetrics, KMV Portfolio Manager, CreditRisk+, Credit Portfolio View.
Можна виділити три основні цілі управління банківським кредитним ризиком:
1. Попередження ризику. Дана мета досягається шляхом ліквідації передумов виникнення кредитного ризику в майбутньому.
2. Підтримка ризику на визначеному рівні. Ця мета припускає дотримання банком вимог щодо рівня ризику, що встановлюється центральним банком, а також визначається самим банком відповідно до власної ризикової стратегії.
3. Мінімізація ризику при деяких заданих умовах, що охоплює комплекс заходів прямого впливу на кредитний ризик.
Процес управління кредитними ризиками комерційних банків в Україні регулюється органами державного управління. Найважливішим нормативно-правовим документом, від якого залежить кредитна політика банку є Постанова НБУ „Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні” вiд 28.08.2001 № 368. Постанова НБУ „Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” № 279 від 06.07.2000 р. визначає основні засади створення резервів для покриття кредитних ризиків банку.
Оцінка показників кредитної діяльності комерційних банків України показала, що частка проблемних кредитів вітчизняних банків за період 2004-2008 рр. знизилась з 3,4% до 1,31%. Під впливом чинників світової фінансової кризи частка проблемних кредитів банківської системи України значно зросла. Так в 2009 році частка проблемних кредитів вже складала 2,27%, а в 2010 році збільшилась до 9,36%, що негативно характеризує стан управління кредитними ризиками в українських банках.
В другому розділі роботи було проведено аналіз організації управління кредитними ризиками в ВАТ «УніКредит Банк». Аналіз фінансових результатів та структури балансу ВАТ «УніКредит Банк» показав, що саме в 2008 році спостерігалося значне зростання майже всіх фінансових показників банку. Проте, позитивна тенденція розвитку була надломлена некерованим фактором – наслідками світової фінансової кризи в 4 кв. 2008 року. Загалом 2008 р. відзначився ускладненням економічного середовища та об’єктивними факторами, що знизили можливості банку ВАТ «УніКредит Банк» по кредитуванню реального сектору економіки та громадян наприкінці року.
В результаті впливу на ринкове середовище кризових явищ в 2009 році майже всі показники балансу погіршилися. Активи банку в 2009 році зменшилися на 12,6%. Значно зменшився кредитний портфель банку – на 15,4%. В структурі зобов’язань за підсумками 2009 року кошти суб’єктів господарювання та фізичних осіб складали 33% й становили 12 340 млн. грн.
Управління ризиками в ВАТ «УніКредит Банк» здійснюється на всіх організаційних рівнях – від вищого керівництва до рівня безпосереднього прийняття ризиків. Функції управління ризиками розподілені між Спостережною радою, Правлінням, Комітетом з управління активами і пасивами (КУАП), Блоком управління ризиком (БУР), Кредитно-інвестиційним комітетом, Кредитним комітетом Головного офісу та Кредитним комітетом для клієнтів – фізичних осіб та середніх і малих підприємств Головного офісу (Кредитно-інвестиційний комітет, Кредитний комітет Головного офісу, Кредитний комітет для клієнтів – фізичних осіб та середніх і малих підприємств Головного офісу далі разом – «Кредитні комітети»), а також Регіональними (обласними) кредитними комітетами і комісіями при окремих філіях (Регіональні (обласні) кредитні комітети).
Кредитні комітети приймають та затверджують рішення щодо кредитних операцій у межах своїх повноважень, а також рішення щодо інших питань, пов’язаних з кредитуванням юридичних та фізичних осіб.
ДСР виявляє та оцінює ризики, вносить пропозиції щодо лімітів ризиків по різних видах банківських операцій та готує рекомендації для КУАП стосовно управління активами та пасивами, а також управління процентним та валютним ризиками. Кожного року Департамент стратегічних ризиків визначає та подає на затвердження Правлінню Політику управління кредитними ризиками на наступний рік. Керівництво філій та Регіональні (обласні) кредитні комітети здійснюють моніторинг дотримання лімітів кредитного ризику, встановлених для корпоративних клієнтів, проводять щомісячний аналіз таких лімітів та надають рекомендації Кредитно-інвестиційному комітету щодо змін лімітів, якщо такі є.
Для цілей оцінки кредитного ризику ВАТ «УніКредит Банк» прийняв внутрішні інструменти управління ризиками згідно з вимогами UniCredit Group. Банк здійснює оцінку позичальників на основі фінансових показників діяльності позичальників, кредитної історії у ВАТ «УніКредит Банк», а також рівня ризику, пов’язаного з позиками, наданими конкретному позичальнику. ВАТ «УніКредит Банк» здійснює фінансовий аналіз позичальників на щоквартальній основі. ВАТ «УніКредит Банк» здійснює управління кредитним ризиком шляхом встановлення лімітів для окремих позичальників та груп позичальників, а також шляхом дотримання лімітів ризику, встановлених НБУ.
Виважена політика кредитування фізичних осіб дала можливість отримати банку доходи в сумі 3 216 млн.грн., що 1,3 рази більше ніж в попередному році. Обсяг кредитного портфелю фізичних осіб за станом на 01.10.2010 року становив 21 884 млн.грн. УніКредит Банк у 2009 році продовжив співпрацю з корпоративними клієнтами, однак, з огляду на розвиток кризових явищ в фінансово-кредитній системі України, які продовжувались у 2009 році, було скорочено до мінімуму здійснення активних банківських операцій.
Отримано доходу від кредитування корпоративних клієнтів та клієнтів малого та середнього бізнесу 2 775 млн.грн. Станом на 01.01.2010 року кредитний портфель юридичних осіб становив 18 673 млн.грн.
Аналіз якості кредитного портфелю ВАТ «УніКредит Банк» показав, що банк має близько 47% кредитів, які не прострочені і не знецінені, 6% прострочених, але не знецінених кредитів, і 47% прострочених кредитів. Найбільші частки прострочених і знецінених кредитів спостерігаються по кредитам юридичним особам та кредитам фізичним особам-підприємцям. Незабезпечені кредити мають здебільшого такі групи позичальників як юридичні особи та споживчі кредити фізичним особам. Іпотечні кредити, споживчі кредити фізичним особам та кредити юридичним особам забезпечені в основному нерухомим майном та гарантіями і поручительствами. Рівень резервів по кредитам юридичних осіб складає 3,2%, по кредитам фізичним особам-підприємцям банком створена резерви на рівні 10%, по іпотечним кредитам рівень резервів складає 8,2%, по споживчим кредитам рівень резервів складає 10,2%.
ВАТ «УніКредит Банк» адекватно відреагував на зростання впливу кредитного ризику та своєчасно відкоригував свої стратегії щодо нього. Зокрема, з метою полегшення поточного боргового тягаря позичальників, підтримання їх платоспроможності та відповідного зменшення кредитного ризику, Банком було розроблено і впроваджено у практику декілька варіантів реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами тих позичальників, у яких виникли тимчасові проблеми з погашенням кредитної заборгованості.
В третьому розділі роботи було надано рекомендації щодо удосконалення системи управління кредитними ризиками ВАТ «УніКредит Банк». Зокрема розглянуто зарубіжний досвід управління кредитними ризиками. Аналіз літератури показав, що зарубіжні банки для оцінки кредитного ризику застосовують спеціальні методики кредитного рейтингу. Здебільшого ці методики являють собою сукупність параметрів, які оцінюють кредитоспроможність і мають комплексний характер. Системи оцінки кандидата в позичальники PARSER і CAMPARI використовуються в англійських клірингових банках. Також розглянуто особливості оцінки позичальників в банках Франції та Німеччини.
Далі у розділі надано рекомендації щодо удосконалення системи внутрішнього контролю за кредитними ризиками в ВАТ «УніКредит Банк» на основі базельських рекомендацій. Також приведено рекомендації щодо підвищення контролю за рівнем кредитного забезпечення.
Також у розділі проведено моделювання ризику та доходності кредитного портфелю ВАТ «УніКредит Банк» за допомогою моделей Марковіца та Квазі-Шарпа. Модель Шарпа застосовується в основному при розгляді великої кількості кредитних запитів, що описують велику частину кредитного ринку. Основний недолік моделі — необхідність прогнозувати доходність кредитного ринку та безризикову ставку доходності. Не враховується ризик коливань безризикової доходності. Крім того, при значній зміні співвідношення між безризиковою доходністю та доходністю кредитного ринку модель дає похибки. Досягнуто висновку щодо доцільності використання відносно нової для українського кредитного ринку моделі «Квазі-Шарпа» для оптимізації кредитного портфелю комерційного банку. Модель Квазі-Шарпа раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості кредитних запитів, що належать одній або кільком галузям.