Выводы: ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
1. Не існує однозначного підходу до визначення поняття «бюджет». На наш погляд, сутність категорії "бюджет" можна розглядати з трьох позицій, а саме:
? за економічним змістом – система фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування й використання централізованого. фінансового фонду, призначеного для забезпечення виконання функцій і завдань загальнодержавного масштабу;
? за матеріальним змістом – централізований фінансовий фонд держави, який за кількісними параметрами відповідає сумі фактично мобілізованих та проведених державним казначейством джерел доходів бюджету та джерел фінансування бюджету;
? за формою прояву – основний фінансовий план держави, в якому відображаються надходження й видатки державного апарату, регіональних та місцевих органів влади.
2. Бюджет як фонд фінансових ресурсів перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики
3. Дієвість бюджетного регулювання залежить від надходжень податків, зборів та інших платежів, тобто від матеріального змісту бюджету, якого можна досягти тільки тоді, коли органи держави, правильно визначають економічні важелі, які забезпечують за даних умов найкращі наслідки, і своєчасно вносять зміни в діюче законодавство, відповідно до економічного розвитку держави та виконання бюджету по доходах. Таким чином, бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи з прийняття закону про Державний бюджет, до виконання його державними органами.
4. Аналіз доходів державного бюджету у динаміці за 2007-2010 рр. свідчить про суттєве зростання доходної частини бюджету України (на 32%). Найбільше значення серед джерел доходів державного бюджету на протязі останніх пяти років займає ПДВ (51% за результатами 2009 року) та податок на прибуток (19% за результатами 2009 року).
Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2009 рік зі змінами, дорівнював 82,1%, а без змін – 85,5%. При цьому, протягом 2009 року річний план доходів державного бюджету було збільшено в цілому на 6,4 млрд. грн. з 238,9 млрд. грн. до 245 млрд. грн. Загальна сума усіх доходів Державного бюджету України за 2009 рік була на 9,5% меншою ніж у 2008 році, сказалася фінансова криза.
Протягом 2010 року Державний бюджет України отримав 257051,1 млн. грн. (без врахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ, утвореної у 2008-2009 роках, у сумі 16,4 млрд. гривень), що на 22,6% більше ніж у 2009 році.
До загального фонду державного бюджету у 2010 році надійшло 207472,7 млн. грн., що на 32,5% більше ніж у 2009 році. Рівень виконання дохідної частини становив 98,7%. спеціального фонду державного бюджету у 2010 році надійшло 49578,4 млн. грн., що на 3,5 млрд. грн., менше порівняно з 2009 роком
5. Виконання видаткової частини бюджету у динаміці за 2007-2010 рр. свідчить про суттєве зростання видаткової частини бюджету України (на 53%). Найбільше значення серед видатків державного бюджету на протязі останніх років займає субсидії і поточні трансферти (54,8% за результатами 2009 року) та видатки на товари і послуги (36,8% за результатами 2009 року).
У 2009 році виконання видаткової частини бюджету характеризувалось системним «ручним управлінням» коштами, хронічним недофінансуванням всіх програм, нецільовим та неефективним використанням коштів.
Видатки Зведеного бюджету України у 2009 році становили 307, 4 млрд. грн., що на 1,8 млрд. грн., або на 0,6% менше за аналогічний показник 2008 року. Питома вага видатків зведеного бюджету у ВВП у 2009 році становила 33,6 відсотка проти 32,6 відсотка у 2008 році.
Рівень виконання річного плану зі змінами в 2009 році становив 85,2% проти 91,7% у 2008 році (88,4% плану, затвердженого Верховною Радою України на 2009 рік, проти 95,4% у 2008 році).
Загальна сума касових видатків зведеного бюджету України за січень-листопад 2010 року становила 327793,1 млрд. грн., що на 57069,2 млрд. грн., або на 21,1% більше за відповідний показник 2009 року.
Є проблема досить низького фінансового забезпечення місцевих бюджетів і несвоєчасного фінансування витрат в регіонах.
6.Основою системи регулювання соціально-економічних процесів є відносини з перерозподілу доходів, які здійснюються шляхом виконання бюджетів різних рівнів. При цьому доходи бюджету відображають економічні відносини, які виникають у держави з організаціями і фізичними особами у процесі формування бюджетного фонду. Доходи бюджету є засобом перерозподілу грошових ресурсів у масштабах суспільства на користь тих або інших груп населення, галузей і територій, це один із важливих елементів системи фінансового регулювання.
7. Податкове навантаження є важливим фіскальним показником, що характеризує сукупний вплив податків на економіку країни загалом чи на окремих суб'єктів господарювання, тобто фактично є показником ефективності бюджетно-податкової політики.
Податкове навантаження визначається як частка створеного продукту, що вилучається на користь держави, шляхом оподаткування. Компроміс між фіскальною достатністю та соціальною справедливістю передбачає пошук його оптимального рівня. Розрахувавши у роботі податкове навантаження на економіку України відзначу, що воно є досить високим – у 2007-2009 рр. податкове навантаження на економіку складало 34,5%, 33,4% та 34,3% відповідно.
З 01.01.2011 р. Україна живе за новим Податковий Кодекс України. Податковий кодекс України .
Проаналізувавши зміст прийнятого Податкового кодексу, ми можемо виділити таке позитивне зрушення податкової системи як скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов’язкових платежів, що були закріплені Законом України «Про систему оподаткування», Податковим кодексом пропонується запровадити відповідно 19 та 5 платежів. При цьому, до 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори, таким чином кількість державних місцевих платежів складе 18 та 3 відповідно.
Водночас необхідно підкреслити, що окремі скасовані чи ті, що плануються до скасування, платежі не створювали додаткового тиску на економіку, а лише перерозподіляли кошти в напрямі підтримки окремих важливих сфер збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
Наразі, ще важко однозначно відповісти на питання про наслідки прийняття нового податкового кодексу. І хоча офіційні органи рапортують про зростання показників державного бюджету, за іншими джерелами не все так райдужно.
Так, за даними Міністерства фінансів загальна сума доходів зведеного бюджету України за І квартал 2011 року становила 84435,5 млн. грн., що на 17292,4 млн. грн., або на 25,8 відсотка більше за аналогічний період 2010 року. Податкові надходження до Державного бюджету України за І квартал становили 57268,7 млн. грн., що на 19167,5 млн. грн., або на 50,3% більше від надходжень за січень-березень 2010 року. Неподаткові надходження до державного бюджету становили 8392,3 млн. грн., що на 2954,4 млн. грн., або на 26,0% менше за відповідний показник січня-березня 2010 року.
Проте за інформацією державної податкової служби спостерігається масове закриття малих підприємств та припинення діяльності підприємців- фізичних осіб при значному скороченні реєстрації нових. Так, якщо у І кварталі 2010 року було зареєстровано біля 10 тис. нових підприємців, то у І кварталі 2011 року лише 4 тисячі.
8. Неефективність політики бюджетного вирівнювання ставить питання про необхідність реформування міжбюджетних відносин в Україні. Від того, яким буде співвідношення функцій щодо регіонального розвитку між центральними і місцевими органами влади в Україні, а звідси і розподіл бюджетних коштів між ланками бюджетної системи, залежать якість та швидкість економічного розвитку як у регіонах, так і в країні у цілому.
Головне завдання державної політики у сфері регулювання міжбюджетних відносин – сприяти динамічному соціально-економічному розвитку всієї країни та окремих регіонів за допомогою раціонального управління загальнодержавними та місцевими ресурсами. Держава має чітко визначитись у кінцевій стратегічній меті реформування системи міжбюджетних відносин. Слід говорити не про активне державне втручання в управління економічними аспектами регіонального розвитку, а про державну політику сприяння залученню внутрішнього потенціалу регіонів до процесу загального економічного зростання, стимулювання повнішого й ефективнішого використання місцевих матеріальних, трудових, інтелектуальних ресурсів для забезпечення добробуту всіх громадян України незалежно від місця їх проживання.