Грошові відносини в Київській Русі

Содержание: Вступ 3 1. Формування грошової системи Київської Держави 4 2. Розвиток досліджень з історії грошових відносин Київської Русі 9 Висновки 11 Список використаної літератури 13

Вступление: Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історріч-но, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави. До основних елементів грошової системи належать: грошова одиниця, державні грошові знаки, масштаб цін, валютний курс, організація емісії та обігу грошових знаків, організація міжнародних розрахунків, суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання Тип грошової системи залежить від форми організації грошового обігу в країні і визначається сукупністю її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи. Розвиток грошових систем відбувався одночасно з розвитком товарного господарства та економічних відносин. Метою реферату є дослідження дослідження грошово-кредитних відносин Київської Русі.

Выводы: У Київській Руси IX-X століть головною грошовою одиницею в зовнішньоекономічних відносинах стає арабський дірхем, що займав значну питому вагу в грошовому обігу Європи в ранньому Середньовіччі. Причиною цього стала інтенсифікація зовнішньої торгівлі європейських держав з арабськими країнами. Слідом за прийняттям християнства в країнах північно-східної і східної Європи (Польщі, Угорщині, країнах Скандинавії) – сусідах Київської Русі – розпочалось карбування власних монет. Враховуючи, що в X-XI століттях в умовах позитивного сальдо торгового балансу в торгівлі східноєвропейських країн, насамперед з країнами Сходу, сприяло наповненню скарбниці перших східними монетами. В умовах обігу в економіці повноцінних монет, в умовах їх відносного надлишку в домонгольській Русі, карбування власної монети не було необхідним з економічної точки зору. Тому, початок карбування київських монет мав, перш за все, значення політичне. Монети карбувалися відносно короткий час і пов'язані з іменами київського князя Володимира († 1015) і його синів – Святополка († 1019) і Ярослава († 1054), а також, з ім’ям невідомого князя з християнським ім’ям Петро. М.Сотникова і І.Спаський припускають, що карбування київських монет продовжувалось не більше 25-30 років на межі X-XI століть. За часів князя Володимира карбувалися златники з високопробного золота (916-958°) і срібники. Його сини – князі Святополк і Ярослав, а також, якийсь князь Петро – карбували лише срібні монети. У XI столітті у Київській Русі створюється грошова система, що отримала назву «системи кун» або «кунної системи». У основі цієї системи була гривна – шестикутний зливок срібла вагою 160 г (київська гривна) або ромбоподібний – вагою 196 г (чернігівська). Чи можна вважати гривни монетами? Якщо дотримуватися визначення, що «монета – це злиток благородного металу певної форми, ваги і проби», то безумовно гривну слід визначати як монету, хоча і не зовсім звичайну для нас. Срібні гривни використовувалися головним чином в зовнішньої торгівлі Київської Русі. Всередині Кивськой Русі поняття гривни було обліковою одиницею, яка дорівнювала 49,25 г срібла. Власне в такому значенні згадується гривна в збірці законів «Руська правда», створеному в XI-XII століттях. У обороті знаходилися, так звані «хутряні» гроші: хутра соболя, куниці, білки і інших хутряних звірів. Чи можна вважати хутра грошима? Можливо, хутра є тільки високоліквідним товарним еквівалентом, характерним для домонетного періоду, як, наприклад, худоба? Звернемося до визначення грошей. У сучасному підручнику «Макроекономіка» Кемпбелла Р. Макконелла і Стенлі Л. Брю дається наступне визначення грошей: «Все, що виконує функції грошей є грошима». Розглядаються три функції грошей: (1) засіб обміну, (2) міра вартості і (3) засіб нагромадження. Хутра могли виконувати усі ці три функції (на відміну від худоби, яка могла виконувати другу функцію і, з певними обмеженнями – першу), а отже, є грошима. Р.Дубиняк і П.Цибаняк припускають, що хутра як гроші могли перебувати в обігу і перед IX століттям. Структура «системи кун» в XI столітті була наступною: 1 гривна (гривна кун) дорівнювало 20 ногатам, або 25 кунам, або 50 різанам. У XII столітті гривна дорівнювала 50 кунам або 100 вивіркам. Ногатою називали соболину шкірку з чотирма ногами, куной – хутро куниці, різаною – розрізану на дві частини куну, вивіркою – шкірку білки. Припускають, що якщо в обігу потрібна ½, ¼ або ? вивірки – то шкірку просто розрізали. З проникненням на територію Київської Русі європейських і арабських срібних монет назви «хутряних» грошей розповсюдилося і на них, відповідно до їх вартості. Так, арабський дірхем називали куною, дірхем, розрізаний навпіл, і європейський динарій – різаною і так далі. Не дивлячись на тенденцію по переходу до повноцінних грошей, залишки кунної системи проіснували до початку XV століття.

Литература: 1. Грабинська І., Грабинський І. Еволюція форм грошового обігу на українських землях //Вісник Львівського університету. Серія економіки. - 2008. №. 40. С.7-10 2. Дубиняк Р., Цибаняк П. Грошова система в Україні за княжих часів // Київська старовина. 1992. № 4. С.52-53. 3. Зубко А. Загадка виникнення київської гривні // Українська нумізматика і боністика. 1999. №2. С.42-52. 4. Котляр М. Монеті гривни а безмонетної доби // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучасність. Львів, 2005. С.53-63. 5. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с. 6. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. Львів, 1997. 7. Сотникова М.П., Спасский И.Г. Тысячелетие древнейших монет России: Сводный каталог русских монет X-XI веков. Ленинград, 1983.