Економічне вчення К. Маркса і Ф Енгельса

Содержание:ВСТУП 2 1. МОРАЛЬНА СПАДЩИНА МАРКСА ТА ЕНГЕЛЬСА 3 1.1 К. МАРКС 3 1.2 Ф. ЕНГЕЛЬС 5 2. ПИТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ТВОРАХ К. МАРКСА ТА Ф. ЕНГЕЛЬСА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 40-Х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ 8 2.1 ЕКОНОМІКО-ТЕОРЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА 8 2.2 СУТЬ ДЕРЖАВИ В ВЧЕННЯХ К. МАРКСА ТА Ф. ЕНГЕЛЬСА 8 2.3 ТОВАР В ПРАЦЯХ К. МАРКСА І Ф. ЕНГЕЛЬСА 13 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 17

Вступление:Марксизм виник у 40-х pp. XIX ст. як напрям класичної політекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу. Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучасниками і свідками утвердження капіталістичних відносин, отже фор-мування марксистського економічного вчення відбувалося тоді, коли по-ступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, проявом яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння. Так, 1825 р. у Англії став початком пори банкрутств, криз, збільшенням безробіття на тлі росту промисловості. Робітничий клас, повністю залежний від успішного розвитку капіталістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на погіршання свого становища. Почалось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робі-тничого класу. 1836 р. в Англії виникає чартистський рух, який проіснував близько 25 років. Його масовість,організованість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у суспільстві народжується нова могутня сила. У Франції 1831 та 1834 pp. суперечності розвитку капіталізму відбилися в повстаннях ліонських ткачів. Революція 1848 p., коли паризькі робітники вийшли на барикади з буржуазно-ліберальними гаслами, та післяреволюційні події підготували нові підходи до визначення мети боротьби робітничого класу за свої права. Усім своїм розвитком капіталізм готував собі ворогів, не виправдовуючи ні ліберальних сподівань, ні теоретико-економічних обгрунтувань його прогресивності. Тому одночасно з еволюцією класичної економічної теорії відбувається формування нового напряму — марксизму, що спочатку обмежувався обґрунтуванням революційно-демократичної

Выводы:Без огляду на те, що ідеєю побудови майбутнього суспільства про-никнуті всі праці Маркса та Енгельса, закінченого теоретичного вчення про соціалізм ними створено не було. Положення про основи соціалістичного уст-рою суспільства: суспільна власність на засоби виробництва (кооперативна її форма у тім числі), безпосередньо суспільний характер праці та розподілу, відмирання товарного виробництва та планомірна організація суспільного відтворення, що уможливлює забезпечення його стабільності, сформульовані в їхніх працях, згодом були догматизовані їхніми послідовниками. Як відомо, після смерті Маркса роботу з видання його теоретич­ної спадщини у вигляді цільної економічної доктрини завершував Енгельс. Він та-кож часто виступав у пресі, відповідаючи на критику, захищаючи та роз'яснюючи основні ідеї «Капіталу». Особливе місце щодо цього належить йо-го «Додаткам до III тому «Капіталу», де Енгельс намагається довести, що не існує суперечності між тео­ріями вартості та ціни, між першим та третім тома-ми. Пояснення суті капіталістичного виробництва через додаткову вартість не су­перечить розгляду цього процесу з погляду основ ціноутворення. Він стверджує, що третій том є не наслідком еволюції поглядів Маркса під впливом змін, що відбувались в економічному житті су­спільства, а лише дослідженням форм прояву суттєвих економічних відносин.2 Захист трудової теорії вартості ускладнювався тією обставиною, що розвиток продуктивних сил суспільства, рівень виробництва та зростання продуктивності праці вже тоді сприяли усуненню цілої низки проблем, прита-манних першій стадії капіталізму, але поро­джували нові, зв'язані з концентрацією та централізацією капіталів. Цей час ознаменовано започатку-ванням нового напрямку в економі­чній теорії, що базується на класичних підходах, але заперечує по­яснення ціноутворення з вартісних позицій — теорії граничної ко­рисності. Енгельс, спираючись на метод, використаний Марксом, захищав категорію вартості як історично зумовлену товарною фор­мою вироб-ництва і властиву йому аж до повного його відмирання. Водночас Енгельс у своїх пізніших дослідженнях намагався ураху­вати ті зміни, що відбувались у суспільстві. У праці «До критики проекту соціал-демократичної програми 1891 ро-ку» він указує на швидке зростання картелів та трестів, дає характеристику їхньої економічної та організаційної природи, мети та причин утворення, як за-собу протистояння анархії, конкуренції, кризам надвиробництва. Функціями цих економічних новостворень є регулювання виробництва через визначення обсягів та розподіл між підприємствами, а також регулювання цін та прибутку. Енгельс зазначає, що з виникненням нового економічного яви­ща, зу-мовленого розвитком продуктивних сил суспільства, відбуваються зміни у виробництві та обігу, знову на перший план виступає проблема протекціонізму в міжнародній торговельній політиці, а отже проблема втручання держави у сферу економічної діяльності. Усі ці явища, по суті, були загрозою класичній доктрині, однак Енгельс, що досить чітко визначив їхню природу, не простежив долю основних категорій за нових умов — у процесі монополізації капіталу. На його думку, монополістичні об'єднання вступають у конкурентну боротьбу за тими самими законами, що й немонополізовані підприємства, хіба що сама боротьба набуває запеклішого характеру, та в межах монополістичного об'єднання виникає нова форма функціонування виробництва — планування.6 Це, по суті, означає, що Енгельс уже передбачав «генетичну» можливість переходу монополістичного управління виробництвом у державно-монополістичну форму. Однак теорія революційного пе­ретворення суспільства (навіть з огляду на помічені Енгельсом принципово нові явища) не зазнала жодних змін.

Литература:1. Герцен А. И. Былое и думы // Сочинения: В 4 т. — М., 2. 1988. — Т. 3. История политических и правовых учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 1983. Ленин В. И. Государство и революция // Полн. собр. соч. — Т. 33. 3. Ленин В. И. О государстве // Там само. — Т. 39. Мамут Л. С. Карл Маркс как теоретик государства. 4. Маркс К. Критика Готской программы // К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. — 2-е изд. — Т. 9. 5. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве. — М., 1977. 6. Утопический социализм. — М., 1982. 7. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. — 2-е изд. — Т. 21.