Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Економіка загальна»Міжнародні економічні відносини»

Нелегальна міграція як загроза національній безпеці (на прикладі Франції та Німеччини)

Карточка работы:211Ф
Цена:
Тема: Нелегальна міграція як загроза національній безпеці (на прикладі Франції та Німеччини)
Предмет:Міжнародні економічні відносини
Дата выполнения:2011
Специальность (факультет):Международная экономика
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Інститут Міжнародних Відносин (КІМВ)
Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ ЯК ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ 8 1.1. Особливості розвитку сучасного міжнародного ринку праці 8 1.2. Передумови та причини міжнародної міграції робочої сили 12 1.3. Нелегальна міграція як загроза національній безпеці 19 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ ЯК ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ (НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ) 27 2.1. Нелегальна імміграція в Європі та її наслідки 27 2.2. Аналіз нелегальної міграції як загрози національній безпеці Франції 33 2.3. Сучасна ситуація з мігрантами в Німеччині 43 РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ У ФРАНЦІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ 54 3.1. Досвід раціональної міграційної політики зарубіжних країн у сфері обміну людським капіталом 54 3.2. Протидія нелегальній міграції як чинник забезпечення національної безпеки Франції та Німеччини 57 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 63 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 70 ДОДАТКИ 76
Курс:5
Реферат:
Язык:укр
Вступление: ВСТУП Актуальність теми дипломної роботи. Концепція людського розвитку, що сформувалась у світі за останні роки, розглядає розвиток людського капіталу (людський капітал у західній економічній науці (г. Бекер, т. Шульц, дж. Мінцер, о.Нордхог) визначається як наявний запас знань, навичок, мотивацій і енергії, яким володіє особа і який може бути використаний протягом визначеного періоду часу з метою виробництва товарів і послуг) як основну мету і критерій суспільного прогресу та економічного зростання. Конкурентоспроможність країн визначатиметься передусім рівнем людського розвитку, а покращення якості і, в остаточному підсумку, збільшення вартості людського капіталу є ключовою ланкою у підвищенні конкурентоспроможності економіки. На сучасному етапі глобалізації дедалі більше розширюється обмін людським капіталом на міждержавному рівні. Важливим компонентом процесу міжнародного обміну людським капіталом є трудова міграція робочої сили (імміграція, еміграція, прихована міграція). В умовах розширення світогосподарських зв’язків міжнародна трудова міграція з часом набула глобального характеру. Разом з тим, незважаючи на її масштаби, сучасна наука не має сьогодні єдиної концепції. Це можна було б пояснити тим, що міграція одночасно є віддзеркаленням різноманітних аспектів суспільного життя: економіки, демографії, соціології, політики, права. Однак, з іншого боку, і це є характерною особливістю для України, аналіз розмірів і тенденції міжнародної міграції робочої сили ускладнений недосконалістю його інформаційного та статистичного забезпечення, відсутністю уніфікованих національних і міжнародних показників, які здебільшого носять фрагментарний і залежний від контексту публікацій характер. Істотне зростання масштабів міжнародної трудової міграції в світі актуалізує її дослідження як явища, що має суттєвий вплив на розвиток економіки, соціальної сфери, демографії та інших сторін суспільного життя. Важливість дослідження процесів міжнародної трудової міграції в світі зумовлена також стрімким зростанням її обсягів та інтенсивності, поширенням на всі регіони держави. Традиційний підхід, що на практиці реалізується як прагнення або спроба вирішувати проблеми в окремих сферах суспільного життя, нехтуючи системністю та цілісністю підходів, не може бути ефективним. Тому на шляху вироблення в Україні ефективної стратегії і тактики втручання держави в процес міжнародної трудової міграції, що розвивається досить швидкими темпами, виникає велика потреба поєднання наукових розробок, досліджень і практичних кроків. Має бути реалізованим такий концептуальний підхід, суть якого б полягала в тому, щоб предметом відповідних досліджень стали не лише зміст і особливості формування міжнародного ринку праці. Досить суттєва увага має приділятися аналізу основних елементів міжнародних міграційних процесів, критичному підходу до існуючої практики їх державного регулювання, впливу стану економіки та соціальної сфери на динаміку і обсяги міжнародної трудової міграції в Україні, вивченню та імплементації міжнародного досвіду. Останнім часом прогнози скорочення та старіння населення розвинутих країн, що свідчать про неминуче зростання їх потреб в іноземній робочій силі, а також постійно зростаючий показник народжуваності у країнах, що розвиваються, спровокували гарячу полеміку навколо проблем імміграції, оскільки міжкраїнна міграція населення та трудових ресурсів виникає при наявності значного контрасту в рівнях економічного і соціального розвитку та темпах природного приросту країн, що приймають та віддають робочу силу. Не викликає жодних сумнівів той факт, що імміграція – це багатовимірний процес, який неоднозначно впливає на різні компоненти й окремі параметри економічної життєдіяльності приймаючого суспільства. В силу специфіки процесів імміграції, а саме трансформації міграційних потоків, що спостерігаються на сучасному етапі розвитку світового співтовариства, коректне оцінювання її наслідків є нелегким завданням, що потребує комплексного та збалансованого аналізу таких її складових, як структура та розвиток міграційних потоків. На думку Т.Драгунової й Ю.Сурміна 1, 2, найдоцільнішим тут буде використання структурного аналізу, який «дає можливість виявити закономірні тенденції в міграційних процесах та екстраполювати їх на перспективу» 1, с.31. Традиційно структура міграційних потоків аналізується за співвідношенням вікової, статевої й професійно-кваліфікаційної груп мігрантів. Очевидно, що трудова міграція охоплює працездатні прошарки населення (тобто людей віком від 15 до 45 років), переважно чоловіків (оскільки вони легше переносять відрив від родини), що ж стосується професійно-кваліфікаційного складу мігрантів, то тут почали відбуватися певні зміни: якщо раніше основну частку складали низькокваліфіковані робітники, то зараз стрімко зростає показник висококваліфікованої робочої сили, і якщо це явище концентрується в певному регіоні, то зазвичай призводить до так званого «відтоку умів», який зараз можна спостерігати в більшості країн з перехідною економікою. Сучасні міжнародні економічні відносини характеризуються значним посиленням взаємозалежності як окремих країн у регіонах, так і регіонів між собою. Глобалізація світового розвитку вже давно сягнула за межі зовнішньої торгівлі та переливання капіталу. Все більшого розповсюдження і значення набуває рух людських ресурсів. Постійне зростання масштабів міжнародної міграції, втягнення у неї все нових і нових верств населення та країн робить актуальним дослідження в рамках дипломної роботи міжнародної міграції робочої сили, як однієї з форм міжнародних економічних відносин, і її впливу на соціально–економічний розвиток світового господарства. Процес міжнародної трудової міграції в світі на сучасному етапі ринкової трансформації економіки, як якісно нове для нас явище, є мало дослідженим і потребує особливої уваги з боку вчених і держави. А тим часом, у світовій практиці вже існують достатньо змістовні моделі системного втручання в процес міждержавної трудової міграції населення. Насамперед, це праці Дж.Борхаса, А.Роя, К. Макконела, Я. Мінсера, Маноло І. Абелли та ін. Вагомий внесок у процес дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції, удосконалення організаційних, економічних та правових важелів її регулювання зробили провідні вітчизняні вчені: О.Власюк, В.Геєць, С.Злупко, А.Кравченко, Е.Лібанова, Ю.Макогон, О.Малиновська, Н.Марченко, А.Мокій, С.Пирожков, С.Писаренко, О.Позняк, М.Романюк, А.Румянцева, Є.Савельєв, Л.Симів, А.Філіпенко. Проблема нелегальної міграції завжди привертала увагу громадськості та науковців. Для вивчення цієї проблематики велике значення мають фундаментальні наукові праці, опубліковані у радянський період, зокрема, Л.Рибаковського, Ж.Зайончковської, О.Хомри, В.Переведенцева, А.Топіліна, І.Занданова, І.Матліна та ін. У країнах СНД та Балтії найбільш систематизовані та комплексні дослідження нелегальної міграції за демографічними, соціологічними та юридичними напрямами здійснюються в Російській Федерації, Латвії, Литві та Естонії такими вченими, як: В.Айрапетов, А.Вишневський, Г.Вітковська, Л.Дробіжева, Ж.Зайончковська, А.Здравомислов, Ю.Іванов, В.Іноземцев, Ю.Колосов, В.Тішков, І.Цапенко та ін. Їхні дослідження містять цінний теоретичний і фактичний матеріал стосовно нелегальної міграції та міграційних процесів взагалі. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень та визначення методичного інструментарію дослідження нелегальної міграції як загрози національній безпеці (на прикладі Франції та Німеччини), вдосконалення механізмів державного управління міграційними процесами. Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки і вирішення таких конкретних задач: - висвітлити теоретико-методичні основи дослідження нелегальної міграції як загрози національній безпеці; - здійснити дослідження нелегальної міграції як загрози національній безпеці (на прикладі Франції та Німеччини); - обґрунтувати організаційно-економічні напрями вирішення проблеми нелегальної міграції у Франції та Німеччині. Методи дослідження. Багатоаспектність явищ і різноманітних факторів, які аналізуються у роботі, зумовила необхідність взаємопов`язаного застосування в дослідженні системного підходу, статистично-демографічного, монографічного, абстрактно-логічного, історико-географічного методів дослідження. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми дипломного дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань дипломної роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.
Объём работы:
67
Выводы: ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Проведене дослідження дає нам можливість зробити такі висновки та надати пропозиції: На сучасному етапі розвитку світового господарства склався досить стабільний і структурно оформлений національними та наднаціональними системами регулювання потоків трудових ресурсів міжнародний ринок робочої сили. Це якісно нове явище, яке характеризується постійним ростом попиту і пропозиції іноземної робочої сили, участю в ньому не лише економічних агентів, але й країн. Основою формування міжнародного ринку робочої сили є процеси міжнародної трудової міграції – переміщення працездатного населення з одних держав в інші терміном більше, ніж на рік, обумовлене причинами економічного характеру. Міграція як явище виникла одночасно із самим людством. Немає жодної країни у світі, котра б на різних етапах свого розвитку тією чи іншою мірою не була задіяна у світових міграційних процесах: чи то у ролі країни-донора – постачальника трудових ресурсів, чи то у ролі країни-реципієнта. Очевиднішим це стало в умовах формування сучасної глобальної економічної системи, коли посилюється взаємозалежність і взаємозв’язок між усіма країнами світу. Сучасні світові тенденції засвідчують, що проблеми міграції продовжуватимуть зростати, стаючи одним із найважливіших факторів глобальних змін. Сьогодні у світі нараховується від 150 до 175 млн. осіб, які мешкають за межами країн свого походження (понад 3% населення світу), з них понад 65% - мігранти. Щороку ця цифра зростає в середньому на 3-5 млн. чол. Проведений аналіз нинішніх тенденцій і наслідків імміграції показав, що більш досконале вивчення проблем міжнародної трудової міграції має не тільки чисто академічне, але й практичне значення як для розвинених суспільств - особливо з урахуванням перспективи росту їх потреб в іноземній робочій силі та ймовірного збільшення її імпорту (поки зберігається її ресурс у менш розвинених регіонах світу) і посилення ролі імміграції в приймаючих країнах, так і для інших. Реальна оцінка сучасних міграційних процесів необхідна також для того, щоб результати майбутнього розвитку міграційних процесів на міжнародному рівні стали більш прогнозовані, щоб структура міграції, формована усе більш селективно, була максимально адекватна потребам економіки й суспільства в цілому, як для країн-рецепієнтів, так і для країн донорів робочої сили що, в свою чергу, потребує розробки й удосконалення механізмів регулювання трудової міграції, насамперед на національному рівні. Одним з найбільших центрів міжнародної міграції робочої сили є Західна Європа, яка приймає робітників з Алжиру, Марокко, Португалії, Туреччини, Греції, України та Польщі тощо. В останні роки на даному ринку робочої сили почали проявлятися тенденції до зростання зайнятості в сфері послуг, та зменшення працівників, зайнятих в обробній промисловості. В умовах сформованої в світі геополітичної ситуації незмінно зростають обсяги нелегальної міграції. Механізми утворення транзитних потоків нелегальної міграції постійно вдосконалюються. В цьому аспекті нелегальна міграція стає однією з головних загроз національній безпеці кожної країни. Протидія нелегальній міграції прямо пов’язана з забезпеченням національної безпеки держави. Нелегальна імміграція в останні десятиліття стала невід’ємною рисою розвитку європейських країн, незважаючи на прийняття законів, що забороняють незаконне перебування й зайнятість іноземців. Протягом багатьох років Європа була зацікавлена в нелегальній трудовій імміграції, вигідній як для роботодавців, так і для держави в цілому. Саме тому уряди західноєвропейських країн недостатньо активно перешкоджали проникненню ззовні нелегальної робочої сили. Так, Німеччина фактично заохочувала напівлегальну імміграцію курдських і турецьких робітників, Франція - алжирських, Великобританія - нелегальне масове наймання індійських і пакистанських робітників. У наш час у світі налічується близько 200 млн. мігрантів. Перше місце по цьому показнику займає Європа - 20%. Важливо відзначити, що з початку 1990-х рр. офіційна імміграція там знизилася, але чисельність іноземного населення практично не скоротилася. Така ситуація пояснюється високим відсотком у загальному міграційному потоці нелегальних іммігрантів, а також біженців і змушених переселенців, на реєстрацію, розміщення й допомогу яким європейські країни витрачають величезні фінансові кошти. Якщо в 1975 році у світі налічувалося приблизно 2,5 млн. біженців, то на початку 21 століття їхнє число зросло майже в десять разів. Що стосується нелегальних мігрантів, то в країни Євросоюзу щорічно незаконно прибуває більше 500 тис. осіб, не вважаючи сотень тисяч біженців. Загальна чисельність нелегальних іммігрантів у Європі, за різними оцінками, становить від 5 до 7 млн. осіб. Оцінити реальні масштаби нелегальної імміграції з високою долею точності навряд чи можливо. Найбільше число незаконних іммігрантів зосереджене у Франції, Німеччині, Нідерландах, Великобританії. Усе більше нелегалів проникає в Європу через її південні регіони. Так, в Італії незаконно перебуває до 1 млн. іноземців, 1 причому їхня кількість постійно росте, особливо за рахунок вихідців з Північної Африки, що прагнуть перебратися потім в Іспанію, Португалію або Францію. В Іспанії чисельність нелегальних іммігрантів коливається від 300 до 500 тис. осіб, у Франції - від 200 тис. до 1 млн. осіб, у Великобританії налічується понад 100 тис. нелегалів, більшість із яких становлять іноземці із простроченими візами. Стрімке зростання й розширення географії нелегальної імміграції пояснюються різними факторами економічного й політичного характеру. Наочним прикладом, який має етнічний підтекст, може виступити Франція. Тут, за опрацьованими даними, притулок шукають представники населення Африки. Станом на 2009 р. їх зареєстровано – 4314 осіб, іммігрантів з Азії – 2669 осіб, з Європи – 2388 осіб. Ці цифри значно зросли з роками, оскільки приріст представників з Африки зріс на 3323 осіб. Проте це офіційні дані, що значно приховують справжню цифру мігрантів у Франції. Разом представники інших країн налічували на 2009 р. – 9790 осіб. За офіційним даними, у Франції в 2009 році перебувало 5,1 мільйона іммігрантів і 3,6 мільйони іноземців. Про розміри імміграційного потоку в цю країну говорить такий факт, що в 1930 р. частка іноземців у населенні Франції була вище, ніж у США. Але навіть у самій Франції імміграція і її наслідки стали глибоко вивчатися тільки в 1980-х рр. Масова імміграція у Францію почалася в середині XIX ст. - у період бурхливого індустріального розвитку. Уже тоді позначилися два головних напрямки у французькій імміграційній політиці: задовольнити зростаючий попит на робочу силу й стабілізувати демографічну ситуацію, оскільки Франція раніше, ніж яка-небудь інша країна світу, зіштовхнулася з загрозою депопуляції. Імміграційний потік у Францію знаходить всезростаючі обсяги. Відповідно до статистики, у 2008 р., загальне число іноземних резидентів, що проживають у французькій метрополії, включаючи 2,5 млн. іноземців, що одержали громадянство Франції, склало 4,3 млн. осіб, що еквівалентно 7,4% населення. Імміграція є чинником росту чисельності населення Франції в меншому ступені, ніж у будь-який іншій європейській країні, становлячи всього від однієї п’ятої до чверті приросту. Фактично провідним принципом імміграційної політики у Франції є возз’єднання родин, що привело до надмірного розширення цього каналу імміграції. Зокрема, з 1997 р. з 140 тис. іноземців, що претендують на одержання довгострокового посвідчення на проживання, 80 тис. домоглися успіху. Одночасно, високий рівень оподатковування й велика кількість адміністративних бар’єрів у підприємницькій сфері приводять до того, що індивідуальні платники податків, які досить заможні й активні, залишають межі Франції. Так, уже 300 тис. французів проживають у південно-східній Англії, де податки значно нижче й набагато простіше відкрити власний бізнес. На еміграцію населення впливає й ситуація з безробіттям - тільки в 30% французів до 30 років є постійна робота. Не дивно, що за останні роки понад 2 млн. молодих французів виїхало в США й Великобританію. А влада, про що говорять вищенаведені цифри, щоб підтримати стабільну демографічну ситуацію, компенсує цей відтік марокканцями й алжирцями. Подібна ситуація ще більше збільшує демографічну кризу й підсилює відчуття французами втрати своєї «національності» на тлі поступово проникаючої в країну американської моделі бізнесу. Міграційна політика французького уряду здійснюється по трьох напрямках: управління міграційними потоками; боротьба проти нелегальної імміграції; інтеграція іммігрантів, що живуть у Франції. Іноземні громадяни країн Шенгенської угоди можуть вільно в’їжджати й перебувати у Франції протягом 3-х місяців. Після закінчення цього часу вони повинні або покинути країну, або здійснити запит у префектуру за місцем їх проживання у Франції для одержання дозволу на проживання або на роботу. Класична країна еміграції, Німеччина в 50-х рр. XX ст. стала одним з основних центрів притягання мігрантів у Європі. Починаючи з 1954 р., близько 31 мільйона іноземців і німців іммігрували у Федеративну Республіку Німеччину. На кінець 2002 р. чисельність легально проживаючих у ФРН іноземців становила 7,3 млн. осіб або 8,9% усього населення, що значно перевищувало середній показник - 5,1% - для європейських держав. Основну частину іммігрантів у Німеччині становлять громадяни країн - учасниць угод про рекрутування робочої сили, ув’язнених в 1950-1960-і рр.: 28% є вихідцями з Туреччини, 16,2% - представляють колишню Югославію, 8,4% - уродженці Італії, 5% - Греції й 4% - Польщі. Середня тривалість перебування іноземців у країні на кінець 2002 р. складала 15,6 років, але 32% від загального числа зареєстрованих іноземців проживають у Німеччині більше двадцяти років. Приплив іноземців у Німеччину почався після закінчення Другої світової війни. Для відновлення економіки країни в рамках плану Маршалла була потрібна робоча сила, якої не вистачало через значні військові втрати чоловічого населення. Однак у цей період основним джерелом компенсації цього недоліку були німці - вихідці зі східних земель, що відійшли до радянського блоку. Слід зазначити, що міграційні процеси між Німеччиною й членами Європейського Союзу розвивалися по оптимістичному сценарію. У 1968 р. була досягнута домовленість про вільне переміщення робочої сили між Бельгією, Німеччиною, Францією, Італією, Нідерландами й Люксембургом. У 1973 р. до цих угод приєдналося Об’єднане Королівство, Ірландія й Данія; в 1987 р. - Греція; в 1993 р. - Португалія й Іспанія, в 1995 р. - Австрія, Швеція й Фінляндія. Загалом процеси різкого росту міграції характерні в наш час для всього людства, особливо для промислово розвинених країн, де демографічний ріст корінного населення загальмований, і простежується відчутний спад народжуваності. Німеччина прийняла в останні роки більше мігрантів, ніж вся інша Європа. Саме на Німеччину лягає найбільший вантаж на їдучого на захід зі сходу потоку континентальної, легальної й нелегальної, міграції. Основні напрями боротьби з незаконною міграцією в Європі: прийняття суворіших законодавчих актів та правових норм, які регулюють в'їзд та перебування мігрантів, включно з уніфікацією стандартів візових документів та строків отримання статусу біженця; посилення контролю за спільними кордонами, проведення спільних операцій вздовж кордонів; створення спільної консульської системи та єдиної прикордонної служби, яка б дала змогу охороняти контрольно-пропускні пункти на автомагістралях, в аеропортах, на морських та залізничних вокзалах. Новий план боротьби з нелегальною міграцією передбачає створення спільних поліцейських сил берегового патрулювання, які повинні ефективніше охороняти берегові кордони. Більше уваги слід приділяти зміцненню кордонів у гірських районах та лісах. Для прикладу, з 1996 р. введено в дію прикордонний контроль між Францією та країнами Бенілюксу. В цілому, можна сказати, що країнам ЄС вдалося знайти компромісний план проведення єдиного курсу з протидії нелегальній імміграції, який містить низку засобів з виявлення та припинення проникнення нелегальних мігрантів в країни Європейського Союзу. Зменшити кількість мігрантів, прийнятих по гуманітарних міркуваннях, недостатньо для коректування імміграційної політики й поліпшення ситуації у Франції. Незважаючи на негативне відношення значної частини місцевого населення до іммігрантів і порівняно високе безробіття роль, імміграції в росту добробуту суспільства може бути позитивною за умови перегляду імміграційного законодавства франції для розширення прийому категорій тих економічних мігрантів, на які існує підвищений попит. Посилення селективності імміграційної політики сприяє в'їзду високоосвічених фахівців, а також деяких груп кваліфікованих робітників. Іншими словами, необхідно впливати на структуру імміграції Франції й перевести її із соціальної площини в економічну. Ефективний вплив же на нелегальну імміграцію Франції, на нашу думку, могли зробити б спрощення законного в'їзду тимчасових працівників для заповнення наявних вакансій, чітка регламентація умов їхньої праці й, що особливо важливо, створення стимулів для повернення на батьківщину після завершення роботи. Серед таких стимулів могли б бути, на нашу думку, депонування частини заробітків іноземних робітників у країнах їхнього походження й тверда обумовленість видачі грошових сум поверненням робітників на батьківщину. Таким чином, рішення проблеми лежить не тільки в адміністративних мірах, але й на шляху подальшого розширення й раціоналізації легальної трудової міграції.
Вариант:нет
Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Брук А.С., Кабузан В.М. Миграциология. М.: Владос, 1989. – 104 с. 2. Буртяк Г.Я. Міжнародна політика та міжнародні відносини в сучасному світі: Навч. посіб. для студ. техн. вузів. - Вінниця: ВДТУ, 2006. – 60 с. 3. Відякіна М.М. Перспективи міграції сільськогосподарських працівників у розширеному ЄС // Економіка АПК. – 2006. – №12. – С. 140-145. 4. Галкина В.А., Маруев С.А. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебно-практ. пособ. для дистанционного обучения. – М., 2006. – 108 с. 5. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - Луцьк: Надстир’я, 2001. – 328 с. 6. Гульман М. Як „відпочивають ” українські заробітчани // Вісник податкової служби України. – 2007. – №14. – С. 63-64. 7. Дахно І. І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 216 с. 8. Денисенко М. Б., Хараева О. А., Чудиновских О. С., Иммиграционная политика в Российской Федерации и странах Запада. – М., 2003. – 280 с. 9. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність. - Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. – 424 с. 10. Журбина Н. Н. Миграционная политика стран Европейского союза. – Ставрополь, 2002. – 255 с. 11. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К.: Освіта, 2006. – 352 с. 12. Карпачова Н.І. Трудова міграція з України в контексті загальносвітових міграційних процесів // Безпека життєдіяльності. – 2007. – №7. – С. 5-8. 13. Касперович Г.И. Миграция населения в города и этнические процессы. Минск: Весь мир, 1985. – 244 с. 14. Катеренчук М. Динаміка розвитку імміграційного законодавства США / Право України. – 2006. – № 4. – С. 14-16. 15. Кирчів А. Трудова міграція і національна безпека України // Доповідь на „круглому столі” 7 жовтня 2004 р., Львів, Дзеркальний зал ЛНУ ім. І.Франка. 16. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – 4. вид., стер. – К: Знання-Прес, 2005. – 407с. 17. Кондратова Т.С. Емігранти у Європі. – К.: Либідь, 2006. – 207 с. 18. Лазебник Л.Л. Міжнародна економіка: Курс лекцій: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2006. – 218 с. 19. Лапшина І.А. Вплив міжнародної міграції на активізацію регіональної політики ринку праці // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми регулювання регіонального ринку праці: Зб. наук. пр. – Вип. ХХХІV. – Львів: ІРД НАН України, 2002. – С. 306-315. 20. Лапшина І.А. Особливості міжнародної міграції робочої сили в умовах формування економіки України // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. ЛНУ ім. І. Франка. – Вип.VI. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 417-423. 21. Лапшина І.А., Мокій А.І., Семів С.Р. Методологічні засади та методичні аспекти оцінки соціально-економічного ефекту та обґрунтування пріоритетів трансформації суспільно-економічних відносин у контексті зовнішньоекономічної інтеграції України // Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи: Зб. наук. пр. - Вип. IV. Ч.2. – К.: УАЗТ, 2002. – С. 17-26. 22. Менц Г. "Полезные" гастарбайтеры, обременительные беженцы и вторая волна сокращения социальных расходов: связь между миграцией и государством всеобщего благосостояния // Прогнозис. 2007. № 1 (9). С.2-15. 23. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (потенційний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) // Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. – К., 2006. – С. 20-21. 24. Моисеенко В.М. Внутренняя миграция населения. – М.: Владос, 2004. – 547 с. 25. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с. 26. Олигер Р. Нелегальная иммиграция в Германию: новый вызов 1990-х гг. // Иммиграционная политика западных стран: альтернативы для России / Под ред. Г. Витковской. – М., 2002. – С. 180. 27. Похлебаева А.В. Понятие миграции и её классификация // Журнал международного права и международных отношений. – 2005. – № 3. С.23-27. 28. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В., Савчук В.І., Дідківський М.І. Міжнародна економіка. – К.: Знання-Прес, 2006. – 448 с. 29. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник. - Т.: Економічна думка, 2006. – 496 с. 30. Смирнов В. Легко ли стать европейцем // Вся Европа.ru. – 2010. – №3 (42). – С.10-13. 31. Сухов А.Н. Миграция в Европе и ее последствия. – М.: Флинта, 2008. – 245 с. 32. Траверсе Т. Транскордонні контакти громадян України // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2 (11). – C.180-182. 33. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Веклич О.О., Годун С.Д., Дудченко М. А. Світова економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 582 с. 34. Черевань В.П., Румянцев А.П., Романенко Л.Ф. Міжнародна економічна діяльність: Навч. посіб. – К.: Слово, 2005. – 278 с. 35. Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. – Л.: Каменяр, 2003. – 719 с. 36. Берлин-город иммигрантов // http://www.berlin.de/lb/intmig/migration/index.ru.html 37. Европейский союз// http://eulaw.edu.ru/documents/articles.htm 38. Исследование INSEE «Родиться во Франции от родителей-иммигрантов» // http://www.insee.fr/fr/themes/document.asp?ref_id=ip1287 39. Конституция ФРГ // http://www.uznal.org/constitution.php 40. МИД Франции http://www.diplomatie.gouv.fr/fr/les-francais-etranger_1296/vos-droits-demarches_1395/nationalite-francaise_5301/index.html 41. Мирон Боргулев «Иммиграционная политика Франции: выводы и уроки для России» // http://www.archipelag.ru/geoculture/new_ident/geocultwold/resume1/ 42. Отчёт INSEE «Беженцы по гражданству» http://www.insee.fr/fr/themes/tableau.asp?reg_id=0&ref_id=NATCCI02140 43. Отчёт INSEE «Имигранты, иностранцы – дополнительные результаты переписи населения 1999 года» // http://www.insee.fr/fr/themes/document.asp?ref_id=rp99pipe 44. Отчёт INSEE «Иммиграция во Франция по странам» // http://www.insee.fr/fr/themes/tableau.asp?reg_id=0&ref_id=NATCCI02124 45. Отчёт INSEE «Иностранцы и иммигранты» // http://www.insee.fr/fr/themes/tableau.asp?reg_id=0&ref_id=NATTEF02162 46. Отчёт INSEE «Поток иммиграции, мотивы» // http://www.insee.fr/fr/themes/tableau.asp?reg_id=0&ref_id=NATCCI02141 47. Отчёт INSEE «Принятие французского гражданства, методы» // http://www.insee.fr/fr/themes/tableau.asp?reg_id=0&ref_id=NATCCI02122 48. Щербакова Е. Миграция все чаще играет ключевую роль в динамике населения городов Европы // http://demoscope.ru/weekly/2009/0363/barom06.php 49. Federal Statistical Office of Germany // http://www.destatis. de/basis /e/bevoe/ bev_tab7.htm 50. Federal Statistical Office of Germany, http://www.destatis. de/basis/e/bevoe/ bev_tab6.htm. 51. Integration of foreign workers and their families, http://www.eng.bmi.bund.de/ 52. Number of Asylum Seekers in Germany Rose in 2001, http://www.germany-info.org/relaunch/politics/new/pol_asyl.html 53. Number of foreigners in Germany in 2002 unchanged, http://www.goethe. de/kug/ges/rch/thm/en 38605.htm 54. Provisions of the Foreigners Act of 9 July 1990 // http://www.eng.bmi.bund.de/ 55. Report of The Independent Commission on Migration to Germany «Structuring Immigration – Fostering Integration» // http://www.eng.bmi.bund.de/frame/dokumente/ Bestellservice/ix_66078.htm 56. Report of The Independent Commission on Migration to Germany «Structuring Immigration – Fostering Integration», http://www.eng.bmi. bund.de/frame /dokumente/ Bestellservice/ix_66078.htm 57. Schily presents draft of an Immigration Act, http://www.eng.bmi.bund.de/dokumente/Pressemitteilung/ix_59920.htm 58. Veysel Oezcan. German Immigration Law Clears Final Hurdle, 2002. http://www.migrationinformation.org/Feature/display.cfm?ID=51. 59. Geddes A. Immigration and European Integration. Toward fortress Europe, Manchester. – UK.: Manchester University Press, 2000. – P.1-17. 60. Germany, Immigration Act (2002), Act to control and restrict immigration and to regulate the Residence and Integration of the EU Citizens and Foreigners. 61. Geronimi, E. 2004. «Acuerdos bilaterales de migracion de mano de obra: Modo de empleo».Working Paper 65S. Geneva: ILO. 62. Harris, N. (2004) «Migration without borders: The economic perspective». Discussion Paper, UNESCO, Paris. 63. Heinz Werner. From Guests to Permanent Visitors? From the German Guestworker Programmes of the Sixties to the Current Green Card Initiative for IT Specialists, 2002. 64. International Organization for Migration (2003) World Migration 2003: Managing Migration, Challenges and Responses for People on the Move. IOM, Geneva. 65. Mclaughlan G., Salt J. Migration Policy Towards Highly Quality Foreign Workers / Report to the Home Office, London, 2002. – Р. 98. 66. Mernissi, F. 2003. ONG Rurales du Haut-Atlas: Les Ait Debrouille Marsam, Rabat. 67. МОТ, Key Indicators of the Labour Market, 2003. 68. OEСD, Trends in International Migration, 2001. – Р. 171. 69. Petra Bendel. Geschichte der europaischen Migrationspolitik. Erste Phase: Koordinierte Politik der Mitgliedsstaaten - Bundeszentrale fur politische Bildung, 2005. – P. 5-26. 70. Straubhaar T. New Migration Needs a NEMP (A New European Migration Policy). HWWA Discussion Paper 95, 2000. 71. UNDP (2004) Human Development Report 2004. United Nations Development Programmed.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (496)