Кредитні системи розвинутих країн: порівняльна характеристика (Німеччина, Франція, Великобританія, США, Україна.)

Содержание:Вступ 3 1. Поняття кредитної системи 6 2. Порівняльна характеристика побудови кредитних систем різних країн 16 2.1. Кредитна система Канади 24 2.2. Кредитна система Німеччини 28 2.3. Кредитна система Нідерландів 34 2.4. Кредитна система Австрії 36 2.5. Кредитна система Франції 37 3. Еволюція та сучасні тенденції в розвитку кредитних систем 44 Висновок 58 Список використаної літератури 61

Вступление:Становлення в Україні відносно розвиненої ринкової системи господарювання можливе лише за умови реалізації ефективної економічної стратегії. Особливої ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії та тактики, що застосовуються в організації управління та регулювання фінансово-кредитними системами. Саме це викликає необхідність дослідження та використання в Україні світового досвіду реформування фінансово-кредитних систем та передусім банківської системи як найбільш важливої її складової. Аналіз сучасних світових економічних процесів показує їх суперечливий характер. Простежується діалектичне поєднання глобалізації світового господарства й одночасного посилення впливу регіонального чинника на світову економіку й політику. Активація інтеграційних процесів у світовій економіці ставить нові вимоги до фінансово-кредитних систем окремих країн. Досвід останніх двох десятиліть переконує: будь-які косметичні зміни застарілої моделі управління фінансово-кредитною системою не змінюють ситуації на краще. Ринкова трансформація України та інших країн із перехідними економіками об’єктивно вимагає ефективного функціонування розгалуженої та стабільної фінансово-кредитної системи. Країни з перехідними економіками набули певного досвіду реформування своїх фінансових систем, що дозволило більшості з них не тільки подолати кризові явища, але й досягнути економічного зростання, здійснити перехід від планової економіки до ринкової; подальший їх розвиток значною мірою зумовлений прагненням інтегруватися до європейського економічного простору. Реформування фінансово-кредитних систем постсоціалістичних країн за своїм змістом, цілями та шляхами багато в чому збігається з пріоритетними напрямками аналогічних реформ, що нині здійснюються в Україні. Однак в нашій державі реформи здійснювалися непослідовно, запізніло, не завжди мали належне теоретичне обґрунтування. Тому значної ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії і тактики, що мають надалі бути задіяними в організації управління та регулювання фінансово-кредитною системою України. Проблеми організації управління та регулювання фінансово-кредитних систем, їх розвиток в умовах ринкової трансформації знайшли відображення в працях багатьох українських дослідників: О. Амоші, В. Андрійчука, В. Бесєдіна, О. Білоруса, І. Бураковського, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Галушка, О. Дзюблюка, М. Звєрякової, В. Лісицького, В. Литвицького, Б. Кваснюка, Т. Ковальчука, І. Крючкової, Д. Лук’яненка, О. Мельниченка, В. Мельничука, О. Мозгового, В. Міщенка, А. Мороза, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотникова, О. Розинки, А. Рум’янцева, Т. Савлука, А. Філіпенка, В. Черняка, В. Шевчука та ін. Суттєве значення для дослідження механізму управління фінансово-кредитними системами має внесок таких іноземних дослідників, як Л. Бальцерович, Дж. Кейнс, Дж. Корнаї, Дж. Сінкі, П. Самуельсон, О. Улюкаєв, Ф. Хайек, Л. Хоффман, М. Фрідмен, Д. Шапіро, зокрема російських: Є. Гайдара, А. Грязнової, Н. Єгорова, В. Іванової, Р. Міллера, Ф. Мишкіна та ін. Водночас вважаємо за доцільне зауважити, що окремі питання, пов’язані з реформуванням фінансово-кредитних і передусім банківських систем у перехідних економіках потребують подальшого дослідження. Так, необхідним є поглиблений аналіз ролі держави в трансформації фінансово-кредитних систем, зокрема встановлення глибини її втручання та його динаміки, процесу регіоналізації в ході реформування фінансових систем, вибору стратегії тощо. Важливе практичне значення має обґрунтування напрямків реформування фінансово-кредитної системи України з використанням досвіду інших країн із перехідними економіками та розвинутих держав ЄС. Метою курсової роботи є визначення та обґрунтування теоретичних і практичних аспектів організації управління та регулювання фінансово-кредитними системами в Україні та інших країнах. Відповідно до мети, в курсовій роботі поставлено такі основні завдання: • здійснити порівняльний аналіз розвитку фінансово-кредитних систем у розвинутих країнах; • визначити пріоритетні напрямки реформування та шляхів розвитку фінансово-кредитної системи в Україні, передусім – банківської системи. Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес становлення та розвитку фінансово-кредитних систем у розвинутих країнах, основна увага акцентується на банківському секторі. Предметом дослідження є організація управління та регулювання фінансово-кредитними системами в Україні та в розвинутих країнах. Методи дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми і обробки фактичного матеріалу застосовувались загальнонаукові методи дослідження, а саме: логічний і порівняльний аналіз, статистичний, синтез, спостереження, порівняння й узагальнення. Теоретичною основою дослідження стали сучасні концепції економічної теорії, а також теорії фінансів та кредиту. Інформаційною базою дослідження нормативні акти Національного банку України та центральних банків досліджуваних країн, що регулюють діяльність фінансово-кредитних відносин; наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, статистичні дані міжнародних фінансових організацій, інформаційні джерела центральних банків, центральних органів влади розвинутих країн.

Выводы:Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інституцій, які реалізують ці відносини. Кредитна система охоплює банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інституції. Банківська система - це сукупність різних видів банків та банківських інституцій у їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період. Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік. Разом з цим існують деякі загальні принципи побудови кредитних систем на сучасному етапі розвитку: - розподіл функцій центрального та всіх інших банків; - контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального; - центральний банк не бере участі у конкуренції на грошових ринках усередині держави. До початку XIX ст. кількість банків та масштаби їх операцій були незначними. Усі ці операції виконували одні й ті самі банки, Що називалися комерційними (від лат. commerce - торгівля). Спеціалізації між ними не було. Швидкий розвиток капіталізму після промислового перевороту супроводжувався поширенням функцій та операцій комерційних банків, появою спеціальних кредитних установ. У багатьох країнах було створено центральні емісійні інститути, з'явилися ощадні каси та ощадно-позичкові асоціації. Інтенсивний розвиток акціонерних компаній з другої половини XIX ст. привів до появи нових функцій існуючих банків і таких спеціальних кредитних установ, як інвестиційні банки та компанії. На початку XX ст. з'являється цілий ряд нових спеціальних кредитних установ: зовнішньоторговельні банки, установи споживчого кредиту та ін. Розвиток кредитної системи супроводжувався не лише спеціалізацією кредитних установ на здійсненні окремих функцій та операцій, а й універсалізацією комерційних банків, які нині практично виконують усі функції, за винятком емісії банкнот, яка здійснюється центральними банками. Тому комерційні банки е банками універсального типу. У зв'язку з тим, що упродовж історичного розвитку відбувалася спеціалізація кредитних установ, сучасна кредитна система має кілька ланок. За характером функцій, що виконуються, усі кредитні установи можна поділити на емісійні, які є центральними у кредитній системі, комерційні - банки універсального типу, спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які виконують окремі функції або обслуговують окремі галузі економіки. За формою власності розрізняють приватні та державні кредитно-фінансові установи. Найпоширенішими є приватні, які, у свою чергу, можуть бути індивідуальними (капітал установи належить одній особі), товариствами (партнерствами), акціонерними та кооперативними. Провідне місце серед них звичайно належить акціонерним кредитним установам. Державними кредитними установами є центральні банки, у багатьох країнах - ощадні каси, зовнішньоторговельні та деякі іпотечні банки та ін. Державні кредитні установи виникають двома шляхами: при організації нових кредитних установ державою; або у разі націоналізації приватних банків (шляхом викупу в акціонерів їхніх акцій через обмін їх на облігації державної позики). Такі установи необхідні для вирішення загальнонаціональних завдань, які з певних причин не можуть виконувати приватні кредитні установи (неприбутковість вкладень, великий строк їх окупності та ін.). За своєю структурою банківські системи різних країн істотно різняться. Разом з тим є низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують у ринковій економіці. Це передусім дворівнева побудова. На першому рівні міститься один банк (або кілька банків, як у США), котрий виконує функції центрального емісійного. Він несе відповідальність за підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. На другому рівні банківської системи розміщені всі інші банки: комерційні (універсальні) та спеціалізовані. Вони покликані обслуговувати економічних суб'єктів, виконуючи базові операції грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами. Банківська система потребує постійного контролю з боку спеціальних органів, що пов'язано з життєво важливим значенням для національної економіки стану та перспектив її діяльності. У кожній країні існує система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності. Особливості історичного розвитку та дія різних політико-економічних чинників обумовили специфіку форм та методів нагляду та контролю за діяльністю банків, що забезпечує стабільність усієї системи. Важливою формою забезпечення стабільності банківської системи є надання вкладникам гарантій повернення їх депозитів. Нині практично в усіх країнах існує та чи інша форма страхування банківських депозитів. Діяльність небанківських кредитно-фінансових інституцій дає змогу заповнити окремі ніші на ринку банківських послуг, котрі з якихось причин залишилися незайнятими. Такі установи не мають статусу банку, бо не виконують комплексу базових операцій грошового ринку, їх діяльність, на відміну від банків, не змінює маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно, як банківську.

Литература:1. Авсенев Е.В. и др. Наука стран Европы на пороге 3 тысячелетия.– К.:НИИ статистики Госкомстата Украины, 1998. – 205c. 2. Бельсон А. М. Новейшая история: Европа. - М., 1972. 3. Бельсон Я. М., Ливанцев К. Е. История США. -Л., 1982. 4. Бобраков Ю. США: Центральный банк и экономика. — М.: Наука, 1988. 5. Борисов С. Золото в экономике современного капитализма. — М.: Финансы и статистика, 1984. 6. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США. — М.: Финансы, 1992. 7. Буката В. Финансово-кредитный механизм и банковские операции. — М.: Финансы, 1991. 8. Буката В. Финансово-кредитный механизм и банковские операции. — М.: Финансы, 1991. 9. Бутенко О. Іноземні банки на фінансових ринках країн Центрально-Східної Європи // Банківська справа. – 2005. – №3. – С. 62-69. 10. Бутенко О. Становлення банківської системи в Україні. Проблеми капіталізації // Банківська справа. – 2005. – №6. – С. 23-34. 11. Бутенко О.І. Діяльність банків з розвитку іпотечного житлового кредитування в країнах Центральної та Східної Європи // Економіка і управління. – 2006. – №1. – С. 17-25. 12. Бутенко О.І. Інструменти та механізми регіональної диверсифікації банківської діяльності в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 14. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 96-101. 13. Бутенко О.І. Маркетинг банківських послуг // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (Черкаси, 28-30 вересня 2005 року) / Відповідальний редактор Хомяков В.І. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 161-162. 14. Бутенко О.І. Механізми регулювання фінансово-кредитної системи в Україні // Проблеми управління підприємством у сучасних умовах: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та фахівців. – Сімферополь: ЧП “Кильбер”, 2005. – Ч. 1. – С. 62-63. 15. Бутенко О.І. Національний банк України як особливий центральний орган державного управління та регулювання фінансово-кредитними установами // Проблеми економічної освіти і науковий прогрес: Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції (25 листопада 2005 р.). – Кривий Ріг: Мінерал, 2005. – С. 209-210. 16. Бутенко О.І. Особливості та оптимізація реформування фінансово-кредитних систем у перехідних економіках // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкової трансформації: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників. – Вінниця: Книга-Вега, 2006. – С. 238-241. 17. Бутенко О.І. Суть та значення регіональної диверсифікації сфери банківських послуг в умовах глобалізації // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 209-217. 18. Бухвальд Б. Техника банковского дела. — М.: Финансы, 1993. 19. Бухвальд Б. Техника банковского дела. — М.: Финансы, 1993. 20. Быстрое Ф. Валютные и кредитные отношения в международной торговле. — М.: Финансы и статистика, 1972. 21. Вавилов Ю. А Государственные кредиты: прошлое и настоящее. — М.: Финансы и статистика, 1992. 22. Валовая Т. Европейская валютная система. — М.: Финансы и статистика, 1986. 23. Васюренко О., Пасечник И. Пути развития кредитного обеспечения инновационной деятельности //Наука та накознавство.– 1999.– №1.– С.59-65. 24. Всеобщая история государств (под ред. К. И. Батыра - М., Былина, 1996). 25. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. — К.: Вища шк., 1995. 26. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К.: ОНБИ "Либра", 1993. 27. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К.: ОНБИ "Либра", 1993. 28. Гальчинський А. С. Теорії грошей. — К.: Основи, 1996. 29. Генске М. Механизмы финансирования слияний и поглощений: международный опыт // Слияния и поглощения. – 2003. – № 9. – С. 88-93. 30. Геращенко В. Организация и планирование денежного обращения. — М.: Финансы и статистика, 1988. 31. Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. — К.: Либідь, 1992. 32. Дерев’янко О.Г. Фінансово-кредитний механізм у системі стратегічного управління// Фінанси України.– 1998.– №7.– С.28-33. 33. Долан Э. Дж, Кэмбелл К. Д., Кэмбелл Р. Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л.: Профино, 1991. 34. Драчев С. И. Фондовые рынки: основные понятия, механизмы, терминология. — М.: Анкил, 1992. 35. Економічна енциклопедія. Т.1.К., “Академія”, 2000.– 498с. 36. Жаліло Я. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. – Київ, 2003.– 245с. 37. Зарипов А. Эффективность интеграции банков после слияния или поглощения // Банковские услуги. – 2003. – № 11. – С. 11-14. 38. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм економіки України// Фінанси України.– 2001.– №9.– С.22-28. 39. Крупка М.І. Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть.– Львів: Діалог, 1997.– 298c. 40. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України.– Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001.– 608с. 41. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки// Фінанси України.– 2001.– №11.– С.86-98. 42. Лановик Б.Д. Економічна історія України і світу. - К., 2001. 43. Лебедев Е. Денежно-кредитная система в период перехода к рыночной экономике. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 44. Лебедев Е. Развитие денежно-кредитной системы в современных условиях. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 45. Лексис В. Кредит и банки. — М.: Перспектива, 1993. 46. Лексис В. Кредит и банки. — М.: Перспектива, 1993. 47. Льовочкін С.В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання// Фінанси України.– 2000.– №12.– С.25-33. 48. Мирский Г. И. "Третий мир": Общество, власть, армия. - М., 1989. 49. Мотук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. — М.: Финстат-информ, 1994. 50. Новейшая история (под ред. С. А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой, ч.1, 2 - М., 1996. 51. Опарин В.М. Структура и основы функционирования финансово-кредитного механизма // Финансы СССР.– 1991.– №8.– С. 25-28. 52. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник.– К.: КНЕУ, 1999.– 164c. 53. Партин Г., Тивончук О. Роль небанківських фінансових посередників у фінансуванні інноваційного розвитку// Вісник НБУ.– №5.– С. 46-51. 54. Петренко А. Потрібно сформувати антикризову систему державного менеджменту //“Урядовий кур’єр” від 20 лютого 2003 р.– С.5-6. 55. Прилов В. А. Историки спорят. - М., 1988. 56. Слинько Д. Банк розвитку “клонували”// Галицькі контракти.– 2003.– №21.– С.21-23. 57. Степаненко А. Механизмы финансирования сделок по враждебному поглощению // Рынок ценных бумаг. – 2001. – № 11. – С. 18-23. 58. Финансово-кредитные методы повышения эффективности промышленного производства/ Под ред. С.Я. Огородника. – К.: Техника. – 1990.– 145с. 59. Финансово-кредитные рычаги эффективности производства.– К., Наукова думка, 1981.– 168с. 60. Хрестоматия по новейшей истории зарубежных стран (под ред. Черниловского З. М.) - М., 1984. 61. Черниловский З. М. Меж двумя "огнями" - М., Юрист, 1996. 62. Черняк Е. Ф. Узловые проблемы капитализма нового времени. Всеобщая история, дискусии, новые подходы. Вып. 2., -М., Наука, 1989 63. Lucas R.E. On the Mechanics of Economic Development. “Journal of Monetary Economics”, 1988, Vol. 22, p. 3 -42. 64. Romer P. Increasing Returns and Long Run Growth. “Journal of Political Economy”, 1986, Vol.94, p. 1002-1037.