Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади

Содержание: Вступ 3 1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи 5 2. Кабінет Міністрів України у системі органів виконавчої влади України 7 3. Склад Кабінету Міністрів України та статус його членів 20 4. Урядові комітети 24 Висновки 27 Список використаних джерел 28

Вступление:  Виконавча влада, будучи похідною від влади соціальної й політичної, не тотожна з ними і має власні специфічні ознаки. Сферою дії політичної влади є весь комплекс відносин, що складаються в межах політичної системи. Сферою державно-владного впливу є певна галузь відносин, пов’язаних із реалізацією інтересів самої держави як самостійного суб’єкта політичної системи суспільства. Ці сфери взаємопов’язані та взаємозалежні. Інакше кажучи, спосіб взаємозв’язку між інститутами (елементами) механізму влади може бути різним, але однаковою мірою забезпечує його єдність і цілісність. При цьому необхідно враховувати, що механізм виконавчої влади має внутрішню та зовнішню сторони свого існування. Характеристика державної влади важлива як в теоретичному, так і практичному плані, оскільки дає змогу встановити, якою мірою функції влади юридично оформлені й закріплені за конкретними державними структурами, тобто організаційно забезпечені. При реформуванні статусу Кабінету Міністрів необхідно враховувати, у першу чергу, те, що головним завданням уряду є вироблення та проведення державної політики. Найбільш вагомий вклад в розгляд статусу Кабінету Міністрів України та розробку положень адміністративної реформи внесли вчені В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, С.В. Ківалов, В.І. Луговий, Н.Р. Нижних. Проте новітній етап розвитку адміністративної реформи в Україні вимагає переосмислення наукових положень щодо сучасних напрямів її здійснення. Предметом дослідження є система органів виконавчої влади як основи системи державних владних органів. Об’єктом роботи виступає Кабінет Міністрів України як вищій орган в системі органів виконавчої влади. Мета роботи – проаналізувати особливості діяльності Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, його організаційно-правові характеристики, законодавчу базу із цього питання, а також взаємозв’язки Кабінету Міністрів України з іншими органами влади. На основі поставленої мети були сформовані наступні завдання: - дати загальну характеристику вищому органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України; - проаналізувати основні завдання, функції та повноваження Кабінету Міністрів України; - дати організаційно-правову характеристику Кабінету Міністрів України; - визначити статус та склад урядових комітетів. Обґрунтованість і достовірність наукових результатів забезпечується застосуванням сукупності методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, використовувався порівняльно-правовий метод; історико-порівняльний метод; статистичний метод; формально-логічний метод; спеціально-юридичний метод.

Выводы: Зважаючи на неповноту конституційних положень щодо правового статусу Кабінету Міністрів України, багато питань потребують урегулювання в сучасному законотворенні. Зокрема, як передбачено Концепцією адміністративної реформи в Україні, з метою реформування Кабінету Міністрів для забезпечення його конституційного статусу як вищого органу в системі органів виконавчої влади, повноваження уряду мають дійсно поширюватися на всі ланки органів виконавчої влади. На сьогодні Уряду надано права щодо скасування актів центральних і місцевих органів виконавчої влади, погодження кандидатур на призначення їх на посади керівників центральних органів виконавчої влади (крім міністерств), призначення на посади та звільнення з посад заступників керівників центральних органів виконавчої влади, заслуховування звітів керівників органів виконавчої влади тощо. Отже, для законодавчого визначення поняття “центральний орган виконавчої влади”, в першу чергу, необхідно виходити з ознак, визначених у Конституції України. Але при існуючій сьогодні практиці вирішення кадрових та установчих питань щодо органів виконавчої влади, через невизначеність цих питань законами під такі ознаки підпадають майже всі органи виконавчої влади. Тому в законодавстві мають бути встановлені чіткі критерії конкретизаційного характеру: завдання, функції та повноваження органу, за допомогою яких буде визначатися необхідність надання органу статусу “центрального”. Серед причин складного процесу законодавчого врегулювання статусу Кабінету Міністрів України, безумовно, є те, що Конституція України залишила на розсуд законодавця вирішення багатьох принципових елементів статусу уряду, що й викликало тривале політичне протистояння між парламентом та главою держави.

Литература:  1. 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141. (Закон України «Про внесення змін до Конституції України» 8 грудня 2004 року №2222-IV.// Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. - №2. - Ст. 44.) 2. Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 07.10.2010 № 2591-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 9. – Ст.58. 3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 // Офіційний вісник України вiд 17.12.2010. – 2010. – № 94. – стор. 15. – стаття 3334. 4. Про систему центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України вiд 15.12.1999 № 1572/99 // Офіційний вісник України вiд 31.12.1999 – 1999. – № 50. – Ст. 8. 5. Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 29.05.2001 р. № 345 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 985. 6. Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового складу. Розпорядження КМУ вiд 01.11.2010 № 2071-р // Офіційний вісник України вiд 22.11.2010 – 2010. – № 87. – стор. 17, стаття 3076. 7. Баланс доцільності та інтересів службовців // Урядовий кур’єр від 15 грудня 2010 р. – № 235. 8. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон : ВАТ : «Херсонська міська друкарня», 2010. – 378 c. 9. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін; За ред. Ю.П.Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544с. 10. Галунько В.В. Напрями реформування системи органів виконавчої влади // Митна справа. – 2011. – № 1 (73). – С. 3-7. 11. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монографія / за ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – 656 с. 12. Друзенко Г. До Європи спільних вартостей із власним самоваром? // Юридичний журнал. – 2005. – № 5. – С .12-16. 13. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с. 14. Окопник О.М. організаційно-правова характеристика вищого органу в системі органів виконавчої влади – Кабінету Міністрів України // Держава та регіони. – 2010. – №3. – С. 87-92. 15. Органи державної влади України : монографія / за ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 592 с. 16. Псалтирник О.С. Кабінет Міністрів України у системі органів державної влади України //Політика. – Т. 47. – Вип. 34. – 2006. – С. 135-138.