Суспільно-географічні дослідження системи вищої освіти України

Содержание:ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні засади суспільно-географічного дослідження системи освіти України 6 1.1. Суспільно-географічна складова системи освіти та компоненти її територіальної організації 6 1.2. Наукові підходи до суспільно-географічного дослідження освіти як елемента соціальної сфери 10 1.3. Основні чинники формування розвитку системи вищої освіти 11 1.4. Методи суспільно-географічного дослідження системи вищої освіти 12 Розділ 2. Сучасний стан системи вищої освіти 16 2.1. Рівень освіти населення як елемент людського капіталу країни 16 2.2. Вимоги до освітньої і кваліфікаційної підготовки фахівців на сучасному етапі розвитку національної економіки 23 2.3. Чинники розвитку та територіальної організації системи освіти України 27 Розділ 3. Структурні зрушення системи вищої освіти України в контексті сучасних трансформацій 39 3.1. Галузеві кадрові потреби на ринку праці держави та відповідність підготовки фахівців 39 3.2. Динаміка чисельності освітніх закладів та зрушення в змісті вищої освіти 45 3.3. Галузева структура підготовки фахівців в системі вищої освіти України 49 Розділ 4. Територіальна організація системи вищої освіти України 54 4.1. Територіальна структура системи вищої освіти України 54 4.2. Рівень розвитку системи вищої освіти в регіонах України 57 4.3. Напрям удосконалення структури і територіальної організації системи вищої освіти України та прогноз її розвитку 58 Висновки 62 Список використаних джерел 65 ДОДАТКИ 69  

Вступление: Вступ Глибокі перетворення в політичному, економічному й соціальному житті суспільства, побудова демократичної держави потребують кардинальних змін у багатьох сферах людської діяльності. Держава тією чи іншою мірою регулює всі сфери діяльності суспільного організму. Однією з ключових проблем державотворення є кадрове забезпечення. Управляти суспільними процесами чи керувати державними справами, а особливо людьми – це наука, причому дуже конкретна й складна. Існує безпосередня залежність результативності й ефективності державотворення від його кадрового потенціалу, який потрібно формувати, підтримувати, відтворювати, розвивати й виховувати. Велич і сила держави не вимірюється виключно валовим прибутком й військовою силою, а найперше – людиною, силою духу її народу, невичерпним джерелом якої є віра. Тому, втративши силу духу й віру, суспільство прирікає себе на жалюгідне існування. Основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу є вища освіта, яка в сучасному світі перестає бути суто способом підготовки фахівців, а все більше стає обов’язковим ступенем розвитку людини. Система вищої освіти за структурою та обсягом підготовки кадрів сформувалася в інших соціально-економічних умовах і сьогодні не відповідає вимогам ринкових перетворень та бюджетним можливостям, потребує реформування. Сьогодні в Україні відбувається процес оновлення вищої школи, спрямований на здійснення демократизації та гуманізації освіти. Саме це і визначає актуальність вивчення сучасних особливостей функціонування та розміщення вищої школи і робить тему дослідження актуальною. Питання освіти, джерел її фінансування й результативності завжди перебували у центрі уваги науковців. Їх у різний час вивчали вітчизняні й зарубіжні вчені, зокрема, В. Алексєєв, В. Андрущенко, Г. Артюх, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Грішнова, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, Т. Заяць, Й. Завадський, І.Каленюк, В. Куценко, В. Марцинкевич, С. Ніколаєнко, Т. Шульц, Б. Шелегеда, В. Щетинін та ін., дослідження яких стосуються у переважній більшості фінансового механізму або питань впровадження нових інноваційних підходів до управління освітніми закладами. Вагомий внесок у розв’язання соціально-економічних проблем розвитку національного і регіональних ринків освітніх послуг зробили С. Бандур, А. Бондар, Г. Данилін, І. Коваленко, Г. Курошева, Е. Лібанова, С. Мочерний, С. Пирожков, У. Садова, Л. Чернюк, А. Чухно, М. Фащевський та інші. Метою магістерської роботи є вивчення особливостей сучасного функціонування та територіального розміщення системи вищої освіти України та визначення напрямів удосконалення її структури та територіальної організації. Об’єктом дослідження магістерської роботи виступає система вищої освіти України. Предметом дослідження в нашій роботи є особливості сучасного функціонування та територіального розміщення системи вищої освіти України. Для успішного досягнення визначеної мети роботи необхідно виконати такі основні завдання: - розглянути теоретичні засади суспільно-географічного дослідження системи освіти України: визначити суспільно-географічну складову системи освіти та компоненти її територіальної організації, виділити основні наукові підходи до дослідження освіти як елемента соціальної сфери, розглянути основні чинники формування системи вищої освіти, охарактеризувати методи дослідження системи вищої освіти; - охарактеризувати сучасний стан системи вищої освіти: розглянути рівень освіти населення як елемент людського капіталу, вимоги до підготовки фахівців, проаналізувати чинники розвитку та територіальної організації системи вищої освіти України; - проаналізувати структурні зрушення системи вищої освіти України в контексті сучасних трансформацій: визначити галузеві кадрові потреби на ринку праці держави та відповідність підготовки фахівців, розглянути динаміку чисельності освітніх закладів та зрушення в змісті вищої освіти, охарактеризувати галузеву структуру підготовки фахівців в системи вищої освіти України; - проаналізувати територіальну організацію системи вищої освіти України: розглянути особливості територіальної структури та рівень розвитку системи вищої освіти в регіонах України, а також визначити напрямки удосконалення структури і територіальної організації системи вищої освіти України та прогноз її розвитку. Визначені мета та завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Для успішного досягнення мети та завдань магістерської роботи доцільним є використання певних наукових методів аналізу територіальної організації системи вищої освіти, основними серед яких є традиційні методи аналізу (порівняльний спосіб вивчення, конкретизація і генералізація явищ) та картографічний метод (наочне дослідження території, аналіз особливостей розміщення і взаємозв’язку предметів і явищ) тощо.

Выводы: Висновки Підсумовуючи вищевикладений матеріал, варто відзначити, що у роботі було проведено суспільно-географічне дослідження системи вищої освіти України: було розглянуто теоретичні засади суспільно-географічного дослідження системи освіти України, визначено вимоги до підготовки фахівців, проаналізовано чинники розвитку та територіальної організації системи освіти, визначено галузеві кадрові потреби на ринку праці держави та відповідність підготовки фахівців, розглянуто динаміку чисельності освітніх закладів та галузеву структуру підготовки фахівців, було проаналізовано територіальну структуру системи вищої освіти України та рівень розвитку системи вищої освіти в Україні, а також було визначено напрямки удосконалення структури та територіальної організації системи вищої освіти України та прогноз її розвитку. Загалом на основі проаналізованого матеріалу можна зробити наступні висновки: 1. Освіта – це галузь, що забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення, а всі галузі народного господарства – кадрами. Освіта сьогодні є засобом надання знань, що є найважливішою ініціюючою ланкою, що забезпечує появу нових ідей, теорій, технологій, будь-яких інновацій. З зростанням рівня освіти населення змінюється якість робочої сили, підвищується рівень кваліфікації і загальної культури праці, що сприяє рості продуктивної сили праці. Освіта сприяє розвитку підприємницької діяльності. 2. Сьогодні все більш актуальною стає реалізація політики щодо нової якості освіти і професійної підготовки в контексті вимог створюваної всесвітньої системи навчання. Освіта в сучасному світі розглядається не як кінцевий продукт одного з етапів життя людини, а як постійний і динамічний процес. 3. На формування та територіальну організацію системи освіти України найбільше впливають соціально-демографічний (кількість населення, щільність, розміщення, кількість осіб, що знаходяться у працездатному віці, приріст населення тощо), історичний, економічний (рівень ВВП, ВДВ, зайнятість населення, рівень заробітної плати, структура витрат), економіко-географічне розташування, рівень транспортного забезпечення, технічний чинники. 4. В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. Сьогодні мережа закладів вищої освіти налічує 861 установу. Починаючи з 1995 року спостерігається загальне скорочення закладів освіти: 1995/96 – 1037, 2009/10 – 861. Проте ці зміни неоднакові: у той час, як скорочувалася чисельність закладів І-ІІ рівнів акредитації, спостерігалося збільшення закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. На сьогодні можна вважати, що ця система є цілком сформованою, оскільки в багатьох регіонах кількість закладів освіти протягом останніх років залишається незмінною. 5. Динаміка наявної кількості закладів вищої освіти тісно взаємопов’язана з кількістю студентів в них: спостерігається зменшення кількості студентів, що навчаються у закладах І-ІІ рівнів акредитації, і відповідно збільшується кількість студентів закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Проте вже починають проявлятися наслідки демографічної та економічної криз - у останні роки спостерігається зменшення кількості студентів, прийнятих на навчання. Загалом зараз мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 566 студентів на 10 тис. населення. 6. За останні 15 років істотно змінилася ситуація з мовами навчання: на сьогодні у вищих навчальних закладах істотно збільшився відсоток студентів, що навчаються українською мовою, до того ж відбувається навчання англійською та угорською мовами. 7. На сьогодні у Україні підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 76 напрямами, які включають понад 600 спеціальностей, які розподіляються на групи гуманітарної, природничої і технічної підготовки. Серед галузевих груп навчальних закладів України найбільше студентів вчиться у закладах, що готують спеціалістів для промисловості та будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров'я, економіки та права, транспорту та зв'язку. Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території країни, обласних центрах та містах обласного підпорядкування. Профіль підготовки спеціалістів для інших галузей відповідає переважно регіональній спеціалізації господарства України. 8. Заклади системи вищої освіти нерівномірно розподілені територією України. Найбільше закладів вищої освіти та студентів в таких областях, як Донецька, Харківська, Дніпропетровська та Львівська області та місті Києві, найменше закладів освіти у Волинській, Сумській, Закарпатській, Рівненській та Чернівецькій областях. 9. В України виділяються шість макрорайонів освіти з центрами у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Харкові, зони впливу яких охоплюють всі регіони України. 10. Найтісніший зв’язок між розміщенням вищих навчальних закладів і розселенням населення спостерігається у навчальних закладах, які готують фахівців за напрямами культури і мистецтва, економічним та юридичними напрямками підготовки кадрів. Розміщення багатопрофільних навчальних закладів, індустріальних, медичних і педагогічних навчальних закладів знаходиться в тісній залежності від розселення населення. Найменша залежність між розміщенням вищих навчальних закладів і розселенням населення спостерігається у розміщенні навчальних аграрних закладів. 11. Подальший розвиток системи вищої освіти має бути спрямований на забезпечення високої якості освіти, підготовку фахівців, які б відповідали сучасним вимогам, на реструктуризацію змісту освіти, керування кількості фахівців різних напрямків та забезпечення працевлаштування випускників тощо. У подальшому не прогнозується збільшення кількості студентів та навчальних закладів, навпаки, з загостренням демографічної кризи найвірогіднішим є істотне скорочення цих показників.

Литература: Список використаних джерел 1. Закон України «Про освіту» - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua. 2. Закон України «Про вищу освіту» - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua. 3. Акімова О.В., Каменська О.О. Визначення категорії «людський капітал» в системі нематеріальних активів сучасної економіки // Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». Зб.наук.праць. – Вип.7 (27). – Ч.2. – Луцьк, 2010. 4. Акмаєв А. Міцні зв'язки з виробництвом - запорука підготовки конкурентоспроможних фахівців у вищій технічній школі // Вища школа. — 2007. — N 5. — С. 36-44. 5. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування. – К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368с. 6. Артемчук Г.І., Попович В.В., Січкаренко Г.Г. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку: Монографія. – К.: Ленвіт, 2004. – 176с. 7. Беззубко Л.В., Черниш О.І., Соколова Л.С. Розвиток системи освіти в сучасних умовах: Монографія. – Донецьк: «ВІК», 2005. – 132с. 8. Бутенко Н.Ю. Воспроизводство специалистов с высшим образованием. – К.: Выща школа, 1990. – 136с. 9. Верхоглядова Н.І. Економічний вимір якості вищої освіти як складової національної конкурентоспроможності. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2004. – 196с. 10. Вища освіта в Україні / За ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327с. 11. Гаращук О.В. Соціально-економічні аспекти розвитку вищої освіти в Україні: автореф.дис.канд.екон.наук: 08.09.01. – К.:2006. – 21с. 12. Долішній М.І., Злупко С.М., Бандур С.І. Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості. – Ужгород: Карпати, 1997. – 422с. 13. Запотоцька І.В. Територіальна організація соціальної сфери Черкаської області та основні напрямки її вдосконалення: автореф.дис.канд. геогр.наук: 11.00.02. – К.:2007. – 22с. 14. Каленюк І.С. Економіка освіти. – К.: Знання України, 2003. – 316с. 15. Кисіль Н.М. Соціально-культурна сфера: територіальна організація та особливості розвитку (на матеріалах Львівської області): автореф.дис.канд. екон.наук: 08.10.01. – Львів, 2002. – 25с. 16. Кратт О.А. Ринок послуг вищої освіти: методологічні основи дослідження кон’юнктури: Монографія. - Донецьк: Юго-Восток, 2003. – 360с. 17. Кратт О.А., Слаква М.Г. Сегментація ринку послуг вищої освіти: використання системного підходу: Монографія. – Донецьк: Юго-Восток, 2005. – 292с. 18. Куценко В. І., Богуш JI. Г., Опалєва І. В. Соціальні наслідки економічних трансформацій в Україні (регіональні аспекти). — К.: РВПС України НАН України, 1998. — 49 с. 19. Куценко В. І., Богуш Л. Г., Опалєва І. В. Соцільна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). — К.: РВПС України НАН України. 1997.—252с. 20. Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917-1959рр.): Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 308с. 21. Машика Ю.В. Територіальна організація зайнятості в умовах структурної перебудови економіки регіону: автореф.дис.канд.екон.наук: 08.00.07. – Львів: 2008. – 25с. 22. Мельниченко Т.Ю. Освітній комплекс України: сучасний стан і напрямки удосконалення територіальної організації: автореф.дис.канд.геогр. наук: 11.00.02. – Київ, 2005. – 23с. 23. Національна система вищої освіти України. – К.: Генеза, 1998. – 40с. 24. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. – К.: Знання, 2005. – 319 с. 25. Норд Г.Л. Соціально-економічна оцінка та прогноз відтворення кадрового потенціалу Миколаївської області (вища освіта): Монографія. – Миколаїв: Видавництво МФНаУКМА, 2001. – 76с. 26. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — 416с. 27. Петюх В.М. Ринок праці. – К.: Вид-во КНЕУ, 1999. – 287с. 28. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П.Качана. — К.: Вища школа, 1997. — 375 с. 29. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. С.І.Дорогунцова. — К.: КНЕУ, 2005. — 988 с. 30. Савчук О.М. Освіта як чинник соціальної стратифікації суспільства //Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». Зб.наук.праць. – Вип.6 (21). – Ч.2. – Луцьк, 2009. 31. Сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua/ 32. Сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України - http://www.mon.gov.ua/ 33. Сидоренко О.Л. Проблеми реформування системи вищої освіти в Україні. – Харків: 2000. – 52с. 34. Система высшего образования и образовательные стандарты в Украине: аналитический доклад. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2009. – 116с. 35. Смірнов О.О. Конкурентоспроможність молодих спеціалістів на ринку праці // Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». Зб.наук.праць. – Вип.7 (27). – Ч.5. – Луцьк, 2010. 36. Статистичний збірник «Регіони України» / За ред. О.Г.Осауленка. – Ч.1. – К.: 2010. – 368с. 37. Статистичний щорічник України за 2009р. / За ред. О.Г.Осауленка. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – 566с. 38. Ступенева система вищої освіти: досвід, проблеми, перспективи. – К.: 1996. – 220с. 39. Флінта Н.І. Культурно-освітній комплекс регіону і його територіальна організація (на матеріалах Тернопільської області): автореф.канд.геогр.наук: 11.00.02. – Чернівці: 2005. – 20с. 40. Чупрунов Д.М., Жильцов Е.Н. Экономика, организация и планирование высшего образования. – М.: Высшая школа, 1988. – 176с. 41. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. – Львів: Світ, 1994. – 156с. 42. Шинкарук В. Основні напрями модернізації структури вищої освіти України // Вища школа. — 2007. — N 5. — С. 3-16. 43. Щетинин В.П., Хроменков Н.А., Рябушкин Б.С. Экономика образования. – М.: Российское педагогическое агентство, 1998. – 306с.