Розрахункова робота з предмету "Державне регулювання економіки ", 4 курс, КНЕУ

Содержание:Зміст Вступ 3 1.Етапи процесу приватизації в Україні 4 2.Ідеї і цілі приватизаційного процесу в Україні 9 3.Напрямки оптимізації приватизаційних процесів в Україні 11 Висновки 16 Список використаної літератури 18  

Вступление: Вступ Соціально-економічний розвиток України в найближчі роки і у віддаленій перспективі визначатиметься тими змінами, що відбулися і відбудуться у системі власності і які здійснювалися завдяки роздержавленню та приватизації. Приватизаційні процеси і зміни у структурі власності, які мали місце протягом останніх років, привели не тільки до перебудови економічних відносин, а й змінили суспільно-політичний лад у державі. Питання формування ефективної політики приватизації та управління державною власністю на сучасному етапі радикальних змін у державі є досить актуальними. Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким та швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, збудованою на адміністративно-командних принципах. Україна не виключення з цього правила. Процес приватизації в Україні був, також, обтяжений певними політичними та соціальними факторами. Проте, категорично не можна погодитися з тими, хто вважає приватизацію корінням всіх негараздів української економіки, злом, нав'язаним ззовні. Досвід реформування власності в Україні засвідчив, що ніхто не може запропонувати іншого шляху швидкої трансформації економіки, переводу її на ринкові рейки. Навіть процес "паперової" приватизації, можливо, і не досить ефективний з точки зору створення ефективного власника та забезпечення великих надходжень коштів до державної скарбниці, виконав свою місію. Тисячі підприємств, що вийшли з під неефективного управління держави, припинили марно витрачати бюджетні кошти на підтримку свого функціонування і створили критичну масу приватних суб'єктів господарювання. Мільйони громадян України отримали перші уроки ринкової економіки саме в процесі приватизації. Зараз в Україні ринкові відносини починають функціонувати в конкретному економічному середовищі, ефективність якого державний сектор забезпечити вже не в спромозі, а формування нового неможливе без подолання монополізму державних структур у народному господарстві, тобто без роздержавлення і приватизації. Приватизація — це головне під час переходу до ринку, що має привести до співіснування і конкуренції різних форм власності в Україні. Процес приватизації є характерним як для країн із високорозвиненою економікою, так і для всіх інших. Світовий досвід переконливо показав, що найефективнішою системою є соціально орієнтована ринкова економіка. Головною умовою переходу економіки України до ринкових відносин з метою підвищення ефективності виробництва стала приватизація, направлена на створення альтернативного державному приватного сектора. Мета роботи: оцінити тенденції розвитку приватизаційних процесів в Україні.

Выводы:Висновки Отже, оцінюючи процес приватизації на Україні, можна стверджувати, що ідея інституційних та структурних перетворень не отримала належного суспільного схвалення, а її реалізація не носила соціально орієнтованої спрямованості, не була законодавчо та організаційно підготовленою, не мала достатнього методологічного фундаменту. Підсумовуючи вище сказане, можна виділити основні негативні наслідки приватизації: практично повне та безнаказне усевладдя управлінського корпусу приватизованих підприємств стосовно розпорядження активами цих підприємств з метою збагачення. відсутність відповідальності за знищення виробництва. зменшення можливих надходжень до державного бюджету втрата працівниками основних соціальних гарантій та прав. поширення масового безробіття Усі соціально-економічні індикатори показують, що в Україні реалізувався неефективний варіант трансформації власності, коли економічні, соціальні та інші інтереси держави, народу взагалі не враховувалися при її здійсненні, а всі зрушення в структурі власності відбувалися, в основному, виходячи з політичних цілей та егоїстичних інтересів окремого прошарку населення, що врешті-решт призвело до розвалу економіки, економічного занепаду держави та зниження рівня життя її населення. Якби приватизація проводилася більш продумано, а ефективність виробництва на акціонованих підприємствах істотно виросла, то результати приватизації були б зовсім іншими. По-перше, ріст ефективності акціонованих підприємств став би важливим фактором стійкого економічного росту, привівши до підвищення реальних доходів населення, збільшенню кількості робочих місць, зменшенню масового безробіття, а отже - і до зміцнення соціальної бази ринкових реформ. По-друге цей фактор обумовив би поліпшення конкурентноздатності українських товарів на світовому і внутрішньому ринку, підвищення міжнародного економічного й політичного статусу України, а отже - відродження внутрішньо природного, а не штучно нав'язаного патріотизму громадян. По-третє, істотний ріст ефективності виробництва на акціонованих підприємствах наочно продемонстрував би переваги приватно-корпоративної форми власності в порівнянні з державно-бюрократичної, тим самим зашкодив би тим, хто призиває повернутися до мобілізаційної економіки, і отже - у вирішальному ступені додав би ринковим реформам необоротний характер. По-четверте такий ріст став би однією з найважливіших передумов для переходу до інноваційного типу стабільного економічного росту, характерному для постіндустріальної інтелектуально-інформаційної економіки, а тому сприяв би скороченню розриву між основними економічними показниками України і країн Західної Європи, а також реалізації курсу на інтеграцію нашої держави в ЄС. Нарешті, підвищення ефективності виробництва на приватизованих підприємствах є необхідною умовою переходу від економічного розвитку, "наздоганяючого" до інноваційно-структурного типу., що дозволить скоротити розрив між основними макроекономічними показниками України та країн Західної Європи і відкриє їй шлях у ЄС. Для удосконалення приватизаційного процесу в Україні слід впровадити наступні заходи: 1. Оцінити діяльність державних підприємств з позиції їх соціально-економічної ефективності та необхідності їх функціонування як складової усієї господарчої системи країни, як бази для вирішення макроекономічної проблеми – забезпечення умов відтворення господарчої системи як єдиного цілого. 2. Проводити справедливу соціальну політику, в рамках якої зберегти рівень соціальних послуг населення у разі приватизації невиробничих фондів соціальної інфраструктури. 3. Удосконалити систему прав та обов’язків власників підприємств щодо надання певних соціальних гарантій своїм робітникам. 4. Удосконалити систему оцінювання підприємства у разі приватизації. 5. Встановити мінімальну кількість працюючих та посадових осіб на приватизованих підприємствах виходячи з їх ефективності. 6. Оцінити та урахувати вплив приватизації кожного окремого підприємства на забезпечення національної економічної та екологічної безпеки. 7. Урахувати той факт, що державний сектор економіки є не меншим, а навіть більшим фундаментом для побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. 8. Зміна форми власності має здійснюватися не стихійно, а планово, скеровано з регулюючою роллю держави у цьому процесі. Отже, підсумовуючи усе вище викладене, можна стверджувати, що процес приватизації в Україні не є досконалим, ця проблема вимагає невідкладного вирішення, адже від ефективності приватизації залежить як благоустрій кожного окремого громадянина, так і соціально-економічний рівень розвитку держави в цілому.  

Литература: Список використаної літератури 1. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91р. №1576-ХІІ із змінами та доповненнями. 2. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. № 887-ХІІ із змінами та доповненнями. 3. Закон України «Про Державну програму приватизації» № 1723-III, вiд 18.05.2000р. 4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році» №226-р, від 26.042007р. 5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про визначення критеріїв віднесення підприємств (організацій) до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” №695, від 15.05.2005р. 6. Указ Президента «Про заходи щодо залучення коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» № 905/2000, від 15.07.2000р. 7. Аналітична довідка про роботу Фонду державного майна України та хід виконання Державної програми приватизації за 9 місяців 2007 року // Електронне джерело. – режим доступу: www.spfu.gov.ua 8. ФДМУ пропонує приватизувати 14 об'єктів // Електронне джерело. – режим доступу: news.1plus1.ua 9. Архангельский Ю., Алексеев А., Радзиевский А. О выборе форм собственности в контексте экономической эффективности приватизации в Украине // Экономика Украины. – 2008. - № 1. – С.65 – 72. 10. Богиня Д., Волынский Г. Социально – экономические аспекты большой приватизации: цели и результаты // Экономика Украины. – 2003. - № 12. – С.35 – 42. 11. Василик С.К. Ефективність діяльності акціонерного підприємства. – К., 1998. 12. Григоренко Е. М. Приватизація та її вплив на ринок робочої сили і зайнятість населення // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. — 2009. — № 2. — С. 5–7. 13. Дикань В. Про створення фінансово-промислових груп в Україні // Економіка України. — 2005. — № 1. — С. 36, 37. 14. Економіка підприємства: Підручник. в 2-х томах (За ред. Покропивного С.Ф.) – К.: ”Хвиля -Прес”, 1995. 15. Зайцева В. В. Акционерные общества в праве капиталистических государств. – М.: Всесоюзная академия внешней торговли. – 1979. 16. Маркелов А.Є. Акціонерне товариство. – К.,1999. 17. Петруня Ю. Фондовый рынок Украины: участники и мотивы их поведения // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2008. — № 4. – С. 34 – 38. 18. Солонеу І.Л. Особливості механізму функціонування акціонерного товариства. – Харків, 2002. 19. Стерлин А. Р., Тулин И. В. Стратегическое планирование в промышленной корпорации США. – М.: Наука. — 1990. 20. Сергеев И.В. Экономика предприятия: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с. 21. Семенюк В. Десятилетний процесс приватизации и его последствия // Голос Украины. – 2003. - № 45 – 46. – С. 29 – 30. 22. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Під ред. О.Г.Осауленка. – К.: Держкомстат України, 2009. – 664 с. 23. Тигипко С. Финансово-промышленные группы — шанс вывести страну из дикого рынка в цивилизированную систему // Киевские ведомости. – 2005. – 14 июля. 24. Тимошенко Ю. Аналітична оцінка перебудови відносин власності в Україні // Економіка України. – 2003. - № 8. – С. 20 – 26. 25. Тимошенко Ю.Перспективы трансформации собственности в Украине // Экономика Украины. - 2007. - № 10. – С. 17 -23. 26. Чечетов М. Приватизация в странах мира с устойчивыми рыночными отношениями // Экономика Украины. – 2005. - № 1. – С. 4 – 18. 27. Чечетов М. Жадан І. Управління державними корпоративними правами у контексті економічної стратегії держави // Економіка України. – 2003. - № 8. – С.4 – 12. 28. Чечетов М. Методологические основы приватизации в Украине // Экономика Украины. – 2008. - №12. –С.62 - 68. 29. Чечетов М. Приватизация государственного имущества и управление объектами государственной ответственности в контексте стратегии правительства // Экономика Украины. – 2004. - № 7. – С.10 -16. 30. Чечетов М. Жадан И. Социально-экономический аспект трансформации отношений собственности в Украине // Экономика Украины. – 2009. - №10. – С.4 – 16. 31. Чижова В. Региональные особенности смены формы собственности в Украине // Экономика Украины. – 1999. – № 7. – С.36 – 42. 32. Приватизация в США: концептуальные подходы и практика // www.chelt.ru 33. Українська приватизація: перспективи та пріоритети : аналітична доповідь і матеріали засідання "круглого столу"/ Нац. ін-т стратегічних досліджень; за заг. ред. В. Є. Воротіна. – К.: НІСД, 2008. - 57 с.