Вплив фізичного навантаження на організм людини

Содержание:Вступ 3 1. Фізична діяльність людини 4 2. Класифікація праці за ступенем важкості і напруженості 11 3. Теорії втоми 14 4. Методи вивчення працездатності 17 5. Оздоровча фізична культура 30 Висновки 39 Список використаної літератури 41

Вступление:Екологія людини – це комплексна наука, яка вивчає взаємовідносини людини, як індивіду, і навколишнього середовища. Вона сприяє збереженню і зміцненню здоров’я, розвитку фізичних та психічних можливостей людини. Термін “екологія людини” ввійшов у літературу в 1921 році. Проте ще в минулому сторіччі видатний російський учений–фізіолог І.М. Сєченов писав, що зрозуміти людину можна лише в єдності плоті, духу та природи, частиною якого вона є, і майбутнє науки про людину лежить на шляхах об’єднання цих трьох складових. Серед вчених не існує єдиного погляду на місце екології людини серед інших розділів сучасної екології. Це в першу чергу обумовлено тим, що людина є істотою біосоціальною. Тобто, з одного боку, як істота біологічна вона залежить від фізичних факторів середовища і зв’язана із середовищем існування через харчування, дихання, обмін речовин. З іншого боку, людина не може жити поза сім’ї, колективу, суспільства. Людина є складовою одиницею суспільства, яке в результаті технічного і соціального розвитку впливає на природу. На організм людини впливає безліч факторів, серед яких виділяють і такий фактор, як фізичне навантаження. Тому розгляду цього фактора слід приділити особливу увагу.

Выводы:Для підтримання нормальної життєдіяльності організму необхідне забезпечення клітин поживними речовинами і видалення продуктів обміну. Ці функції можуть бути забезпечені лише рухом крові. Під час роботи будь-якого органа до нього надходить більше крові, ніж під час спокою. Чим більшу роботу здійснюють м'язові волокна, тим більше пожив¬них речовин і кисню приносить до них кров. Коли регулярно фізично працювати, займатися фізкультурою і спортом, м'язові волокна швидше ростуть, товстішають і людина стає сильнішою. Робота м'язів супроводжується змінами в діяльності багатьох систем органів: серцево-судинної, дихальної тощо. Тканини дістають більше кисню, біохімічні реакції в клітинах прискорюються, активніше відбувається обмін речовин у тка¬нинах. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров'я, за¬гартовують людину, роблять її здатною витримати різні несприятливі впливи на¬вколишнього середовища. Фізичні вправи зумовлюють підвищення рівня обмінних процесів, який зростає у міру того, як збільшується навантаження. Проте слід пам’ятати, що надмірне фізичне навантаження без належного відпочинку може призвести до перевтоми, хворобливих станів, виснаження. Людина може виконувати ту чи іншу м'язову роботу в межах допустимих для неї затрат енергії. Ця межа визначається можливостями транспортації необхідної кількості кисню для забезпечення зростаючого рівня обмінних процесів, тобто передусім, функціональним станом серцево-судинної і дихальної систем. Для визначення працездатності людини застосовують прямі та непрямі показники. До прямих показників працездатності відносять результати роботи: точність і швидкість її виконання, помилки і продуктивність праці. Як непрямі показники використо¬вується динаміка показників функціонального стану організму, тобто ступінь відхилення їх при роботі від вихідного значення чи від фізіологічної норми. Для забезпечення нормальної життєдіяльності слід приділяти увагу оздоровчій фізичній культурі. Дослідження показують, що під впливом фізичних тренувань суттєво по¬кращуються функції основних органів і систем людини. Підвищення витривалості в результаті тренувань пов'язане з багатьма факторами, серед яких певну роль відіграє більш ефективне постачання киснем працюючих м'язів. Проте фізичними вправами слід займатися регулярно, слідкувати за змінами у стані здоров’я та підбирати вправи так, щоб вони приносили користь, а не шкоду.

Литература:1. Агаджанян Н.А., Шабатура Н.Н. Биоритмы, спорт, здоровье. – М.: Наука, 1989. 2. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. – К.: Наукова думка, 1989. 3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 1995. 4. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. 5. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Ритмы жизни. – М.: Здоровье, 1991. 6. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За загальною ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 1991. 7. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2001. 8. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. – Харьків: ХДПУ “ОВС”, 2000. 9. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. Підручник. – К.: Здоров’я, 2001. 10. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво „Університетська книга”, 2000.