Особистісні та характерологічні зміни при епілепсії

Содержание: ЗМІСТ Вступ 3 1. Загальна характеристика епілепсії: причини, симптоми, лікування 4 2. Клініка психічних порушень при епілепсії 7 3. Зміни психіки, особистості та характеру при епілепсії 10 Висновки 17 Список використаної літератури 18

Вступление: Вступ Епілепсія – одне з найбільш поширених неврологічних захворювань людини. Слов’янська назва хвороби "падуча" є калькою з латинського найменування caduca. Епілепсія є хронічним психоневрологічним захворюванням, що характеризується схильністю до раптових припадків, що повторюються Припадки бувають різних типів, але в основі будь-якого з них лежить аномальна і дуже висока електрична активність нервових клітин головного мозку, внаслідок якої виникає розряд. Епілепсія відома з прадавніх часів. Епілептичні припадки відзначалися у багатьох видатних людей, таких, як апостол Павло і Будда, Юлій Цезар і Наполеон, Данте, Ван Гог і Нобель. Істинне число хворих епілепсією встановити важко, оскільки багато хворих не знають про своє захворювання або приховують його. У США, згідно з останніми дослідженнями, епілепсією страждають не менше 4 млн. чоловік, а її поширеність досягає 15-20 випадків на 1000 чоловік. Захворювання рідко призводить до смерті або грубого порушення фізичного стану або розумових здібностей хворого, але має неабиякий вплив на особистість та характер хворого. Предмет роботи – клінічна психології епілепсії. Мета роботи – дослідити особистісні та характерологічні зміни при епілепсії. Завдання роботи: - дати загальну характеристику епілепсії, - визначити основні клінічні прояви епілепсії, - розкрити зміни психіки, особистості та характеру хворого на епілепсію.

Выводы:Висновки При тривалому перебігу захворювання на епілепсію у хворих часто з'являються визначені, раніше їм не властиві риси, виникає так званий епілептичний характер. Своєрідно міняється і мислення хворого, при несприятливому перебігу захворювання що доходить до типового епілептичного недоумства. Круг інтересів хворих звужується, вони стають усе більш егоїстичними. Власне здоров'я, власні дріб'язкові інтереси - ось що усе більш виразно ставиться в центр уваги хворого. У характері хворих з'являється своєрідна полюсність, легкий перехід від однієї крайності до іншої. Вони то дуже привітні, добродушні, відверті, іноді навіть нав’язливо-льстиві, то незвичайно злісні і агресивні. Схильність до бурхливих нападів гніву, що несподівано настають, взагалі складає одну з найяскравіших рис епілептичного характеру. Типово міняється мислення хворих на епілепсію: воно стає в'язким, зі схильністю до деталізації. При тривалому і несприятливому перебігу хворий втрачає здатність відділяти головне, істотне від другорядного, від дрібних деталей, йому усе здається важливим і потрібним, він в'язне в дрібницях, насилу перемикається з однієї теми на іншу. Мислення хворого стає усе більш конкретно-описовим, знижується пам'ять, убожіє словарний запас, з'являється так звана олігофазія. У деяких хворих з'являється схильність до зменшувальних слів. Непродуктивне мислення хворих епілепсією іноді називають лабіринтовим.  

Литература: Список використаної літератури 1. Зейгарник Б.В. Патопсихология:Учебник/ Б.В. Зейгарник; Под ред.А.С. Спиваковской. – М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс,2000. – 576 с. 2. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. – М.: Медицина, 2002. – 492 с. 3. Карсон Р., Батчер Дж., Минека С. Анормальная психология. – СПб.: Питер, 2005. – 1157 с. 4. Клиническая психология / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб.: Питер, 2006. – 959 с. 5. Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. – СПб.: Питер, 2007. – 1312 с. 6. Медицинская психология. – (Методические указания). /Автор-составитель Т. П. Пушкина. – Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996. – 50 с. 7. Сидоров П.И., Парняков А.В. Введение в клиническую психологию: Т. II.: Учебник для студентов медицинских вузов. – М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 381 с.