Акредитація закладів охорони здоров’я

Содержание:Вступ 3 1.Порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я 5 2.Порядок акредитації аптечного закладу 9 3.Основні стандарти акредитації медичного закладу (на прикладі аптеки) 16 Висновки 29 Список літератури 30

Вступление:Реформа системи охорони здоров'я — всебічний процес. Вона стосується таких важливих питань, як заміна одного виду медичних послуг іншим, професійний рівень і якість послуг, фінансування та управління. Глобальні напрями в реформуванні системи охорони здоров'я впливають на фармацевтичний сектор у кількох напрямках: по-перше, значення фармацевтичного сектора збільшується; по-друге, концепція основних лікарських засобів може розглядатися як попередник реформи охорони здоров'я, виходячи з її сфокусованості на вибір І визначення пріоритетів та її націленості на доступність, рівність, ефективність, якість, раціональне використання; по-третє, доступність лікарських засобів є основним фактором, який визначає доступність та ефективність системи охорони здоров'я, найважливішою умовою реформування системи охорони здоров'я. Значні кроки у реформуванні фармацевтичного сектора були реалізовані шляхом впровадження системи державної реєстрації лікарських засобів, ліцензування імпорту (експорту), створення Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів та розробленням плану впровадження Належної Виробничої Практики. В умовах формування медичного страхування, розвитку нових відносин у системі охорони здоров'я, пов'язаних з суттєвим переглядом співвідношення питань якості лікувально-профілактичної та медикаментозної допомоги, ступеня її гарантованості і умов роботи лікувально-профілактичних та аптечних закладів на рівні сучасних вимог, професійні стандарти медичної практики набувають особливої ваги. Формування нових відносин при зверненні населення за медикаментозною допомогою, можливість вибору страховими організаціями та громадянами конкретних медичних закладів, які у змозі при тих самих затратах надавати послуги більш високої якості, загострює і робить більш динамічною всю процедуру вирішення цих питань, зокрема, в частині пошуку засобів для прийняття погоджених рекомендацій. Одним із таких найважливіших засобів є створення технології отримання об'єктивних характеристик діяльності медичного закладу які могли б слугувати відображенням їх професійних можливостей, рівня і якості їх реалізації, що гарантують як високу якість медикаментозної допомоги, так і її результати. Система акредитації, яка є засобом пояснення та виконання медичної практики, полягає в тому, що пропонується перелік стандартів структури, діяльності, організації та якості, яким повинен відповідати медичний заклад, що претендує на статус акредитованого і на практиці гарантує високий рівень своєї діяльності. Акредитація — це оцінка діяльності медичного закладу згідно з вимогами стандартів, які характеризують структуру, процес та кінцеві результати роботи установи. Мета роботи: вивчити особливості акредитації закладів охорони здоров’я. Мета роботи визначає основні завдання курсової роботи: вивчити порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я; дослідити порядок акредитації аптечного закладу; оцінити основні стандарти акредитації медичного закладу (на прикладі аптеки). Предмет дослідження: акредитація закладів охорони здоров’я. Об’єкт дослідження: медичний ринок України.

Выводы:Акредитація є також і офіційним визнанням статусу закладу, наявності в ньому належних умов для надання медикаментозної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гаранти високої якості професійної діяльності. У майбутньому це суттєва підстава для укладання контракту зі страховою компанією. Це також буде підставою для визначення аптек, які стануть базовими для забезпечення ліками стаціонарних хворих за кошти державного бюджету, пільгового контингенту хворих, відпуску наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів, що дозволені до медичного застосування тощо. Акредитація проводиться в інтересах медичного закладу, після значної підготовчої роботи, тому що наявність сертифікату чинить вплив на престиж, конкурентоспроможність і фінансову стабільність. Наявність акредитаційного сертифікату визначає професійний рівень медичного закладу і свідчить про його громадське визнання. У переважній більшості країн світу акредитація проводиться спеціальними комісіями, які, в свою чергу, запрошують для цього відомих у країні експертів у тій чи іншій сфері діяльності медичного закладу. Працівники акредитаційної організації та запрошені експерти працюють деякий час безпосередньо з медичним закладом за спеціально розробленими програмами як в період підготовки до акредитації, так і під час її проведення. Надалі результати оцінок усіх експертів узагальнюються і робиться висновок про відповідність даного медичного закладу існуючим стандартам. Принциповим елементом успіху всієї процедури акредитації є стандартизація методологічних підходів до оцінки різних медичних закладів, для чого зацікавлені сторони сприяють розробці загальних, уніфікованих стандартів та критеріїв діяльності, що гарантують високу якість медикаментозної допомоги.

Литература:НАКАЗИ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ: 1. від 23.11.73 № 624 “О проведении оперативного контроля за состоянием охраны труда и техники безопасности в учреждениях здравоохранения республики”; 2. від 17.04.78 № 198 “О проведений паспортизации санитарно-технического состояния учреждений здравоохранения республики”; 3. від 25.03.86 № 171 “Об инвентаризации и оценке технического состояния основних производственных фондов”; 4. від 30.09.94 № 268 “Про службу охорони праці системи Міністерства охорони здоров'я України”; 5. Правила пожежної безпеки в Україні, введені в дію наказом МВС України від 22.06.95 № 400 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.07.95 за № 219/755; 6. від 16.03.93 № 44 “Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення”; 7. “Тимчасові нормативи мінімальної площі складських приміщень для зберігання і оптової реалізації лікарських засобів” затверджені рішенням ЛК Держкоммедбіопрому від 29.11.96 № 27; 8. від 05.10.73 № 517 “Про державний санітарний нагляд в УРСР”; 9. від 27.06.83 № 414 “Об усилении санитарно-противоэпидемического режима и дезинфекционных мероприятий в ЛПЗ”; 10. від 14.06.93 № 139 “Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптек”; 11. від 07.07.93 № 156 “Про затвердження санітарно-гігієнічних норм і правил”; 12. від 14.04.95 №64 “Про затвердження Інструкції про порядок накладання і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства”; 13. від 14.04.95 № 67 “Про затвердження Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, припинення, зупинення); 14. від 14.04.95 № 68 “Про затвердження інструкції про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів”; 15. від 20 07.95 № 135 “Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства”; 16. від 03.10.95 № 178 “Про затвердження санітарних норм і правил”; 17. від 20.10.95 № 190 “Про проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо розробки, виробництва і застосування продукції, яка може негативно впливати на здоров'я людини”; 18. від 19.06.96 № 172 “Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів”; 19. від 18.12.97 № 356 “Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України”. ЗАКОНИ УКРАЇНИ. ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: 20. від 04.04.96 №124/96-ВР “Про порядок введення в дію Закону України “Про лікарські засоби”, постанова Верховної Ради України; 21. від 04.04.96 № 123/96-ВР “Про лікарські засоби”, Закон України; 22. від 24.12.94 №4004-Х11 “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Закон України; 23. від 24.12.94 № 4005-ХП “Про порядок введення в дію Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, постанова Верховної Ради України; 24. від 20.06.95 №440 “Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів”, постанова Кабінету Міністрів України; 25. від 12.05.97 № 447 “Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів”, постанова Кабінету Міністрів України; 26. “Правила роздрібної реалізації лікарських засобів”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.97. № 447; 27. від 19.01.98 № 40 “Про затвердження нормативів мінімального забезпечення населення державними та комунальними закладами охорони здоров'я, що здійснюють реалізацію лікарських засобів”, постанова Кабінету Міністрів України; 28. СанПіН № 42-123-4117-86 “Умови, терміни зберігання продуктів, що швидко псуються”. 29. Белошапка В.А., Загорий Г.В., Усенко В.А. Стратегическое управление и маркетинг в практике фармацевтических фирм: Учебное издание / Под ред. В.А.Белошапки. – К.: РИА “Триумф”, 2001. – 368 с. 30. Громовик Б.П. Організація роботи аптек. – Вінниця, 2003 – 240 с.. 31. Дубинин С. А., Гуров А. Н. Некоторые положения экономической теории развития здравоохранения // Эконом. здравоохранения.-2002.-№5-6.-С.29-32. 32. Кораблев В. Н. Содержание экономического анализа в здравоохранении // Эконом. здравоохранения.-2002.-№4.-С.5-8. 33. Путин М.Е. Планирование и повышение эффективности деятельности бюджетных медицинских учреждений // Эконом. здравоохранения. - 2002. -№3. -С.14-18.