Керівництво та лідерство в закладає охорони здоровя

Содержание:  ВСТУП 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА. 5 1.1.Сутність феномена керівництва. 5 1.2. Стилі керівництва. 11 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІДЕРСТВА. 16 2.1.Сутність феномена лідерства. 16 2.2.Взаємодія керівника та лідера в організації. 22 3. КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. 28 3.1.Особливості менеджменту в закладах охорони здоров’я 28 3.2.Вимоги до сучасного керівника в закладах охорони здоров’я. 32 ВИСНОВКИ 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40

Вступление:  Розвиток організації неможливий без ефективної управлінської діяльності, тому значення керівництва на підприємствах є актуальним питанням сьогодення. Уміння керівника створити сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, застосувати певні мотиваційні та управлінські методи, виявити свої лідерські здібності, вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації – все це залежить від обраного стилю керівництва і впливає на ефективність та результативність організації. Керівник повинен до кожної людини знайти підхід, створити сприятливі умови для ефективного виробництва, мотивувати працівників до діяльності, бути лідером. Проблема підготовки керівників закладів охорони здоров`я є порівняно новою для цієї сфери в Україні. Зрозуміло, що забезпечення закладів охорони здоров`я кваліфікованими кадрами суттєво впливає на рівень надання якісної медичної допомоги населенню. Удосконалення системи охорони здоров`я в Україні вимагає підготовки нової генерації керівників (менеджерів) галузі державного, обласного та місцевого рівнів. Про це, зокрема, говориться у Концепції розвитку охорони здоров`я населення України, де акцентується увага на питанні перебудови кадрової політики в системі охорони здоров`я. Протягом останніх п’ятнадцяти років вплив політичних та економічних змін у нашій державі на соціальні інфраструктури суспільства, у тому числі і на систему охорони здоров`я, проявився в існуючій неспроможності ефективного управління галуззю, у першу чергу це проявилося кадровою і структурною неготовністю адаптуватися до цих соціально-економічних змін. Усе це результувало у значному погіршенні загального стану здоров`я населення країни. Медичний менеджмент – це цілком нова кваліфікація. Менеджер у сфері медичної допомоги керує інфраструктурою з метою ефективної організації діяльності надання медичних послуг. Такий спеціаліст має, з одного боку, підпорядковувати організаційні структури медичної допомоги завданням виконання замовлення, а з іншого – представляти інтереси сфери професійної медичної діяльності перед замовником з інших сфер, наполягаючи на таких обмеженнях параметрів замовлення, які продиктовані закономірностями організації охорони здоров`я. Удосконалення менеджменту в лікувально-профілактичних закладах потребує від сучасного менеджера вміння спрямовувати свою діяльність на підвищення продуктивності праці, ефективної та рентабельної роботи медичних установ, якості медичних послуг, зниження їх собівартості. Проте, слід зазначити, що основною психологічною проблемою при цьому є адаптація особистості зі сформованим ринковим мисленням до роботи у сфері соціально значущих послуг (системі охорони здоров`я), неспіврозмірність економічних показників діяльності лікувально-профілактичного закладу з соціальною значущістю цієї діяльності. Щодо підготовки власне менеджерів охорони здоров`я, то варто відзначити наукові дослідження О.В. Баєвої, М.М.Білинської, З.О. Надюка, Я.Ф. Радиша, І.М. Солоненка та ін. На їх думку, без ґрунтовних соціально-психологічних знань і вмінь неможливо успішно управляти як соціально-психологічними так і економічними явищами і процесами, особливо у системі охорони здоров`я. Отже, темою роботи є керівництво та лідерство в закладає охорони здоров’я. Мета: охарактеризувати поняття «керівництво» та «лідерство» в закладає охорони здоров’я. Завдання: - охарактеризувати сутність керівництва та стилі керівництва. - охарактеризувати сутність лідерства та взаємодію лідера і керівника; - охарактеризувати особливості менеджменту закладів охорони здоров’я. Предмет дослідження: керівництво та лідерство. Об’єкт дослідження: керівництво та лідерство в закладах охорони здоров’я. Методи дослідження: теоретичний аналіз досліджень та публікацій з даної тематики.

Выводы:  Відповідно до міжнародних норм і стандартів в Україні започатковано підготовку керівників галузі за магістерською програмою з державного управління та спеціалізацією “управління охороною здоров’я” як найбільш адекватну суспільним потребам форму підготовки керівників системи охорони здоров’я в умовах перебудови галузі. Суть кадрової політики в системі управління охороною здоров’я сьогодні полягає в реструктуризації управлінської діяльності та її реформуванні відповідно до нових потреб суспільства. Розвиток системи охорони здоров’я та підвищення якості надання медико-санітарної допомоги значною мірою залежать від низки чинників. Найвагомішими з них є організаційна структура та діяльність лікувально-профілактичних закладів, ефективність стратегічного й оперативного планування, управління ресурсами та раціональність фінансово-економічних засад тощо. Теорія організації й управління охороною здоров’я, роль керівника, мотивація та управління людьми, лідерство, врегулювання конфліктів, стратегічне планування діяльності, ефективність виробничої діяльності, зв’язки із зовнішнім середовищем, у якому діє організація, – ось далеко не повний перелік знань та вмінь, необхідних сучасному керівникові. Сучасний керівник постійно вирішує як організаційно-політичні, так і управлінські завдання, а його рішення мають базуватися на етичних нормах у міжособистісній та діловій сферах, високій культурі спілкування. Сьогодні підприємствам та організаціям в охороні здоров’я потрібні кваліфіковані економісти-менеджери, які можуть успішно працювати як у сфері проектування і впровадження нових форм і методів управління їх діяльністю, так і в різних галузях економічної та управлінської діяльності з професійним використанням комп’ютерних технологій. Керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Керівництво в системі менеджменту є об’єднувальною функцією, яка пронизує всі управлінські процеси в організації. За останні 50 років в теорії і практиці психології та менеджменту проблема співвідношення лідерства і ефективності управління стала однією із ключових. Будь-який керівник, що турбується про ефективність своєї роботи, повинен прагнути стати лідером. “Лідерство” як тип управлінських стосунків відрізняється від поняття “керівництво”. Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнювальними системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації. Через різні причини, наприклад, особливості управлінських завдань, велику кількість підлеглих, навіть в невеликих організаціях багато керівників не здатні одночасно виконувати всі функції управління. Тому для ефективного керівництва важливо управляти процесом формування і розвитку неформального лідерства і контролювати цей процес в його головних аспектах, не допускаючи появи лідерів і груп, що руйнують організацію або що негативно впливають на результати її діяльності. Для ефективного управління організацією керівникові необхідно виявити неформальних лідерів в групі, визначити їх тип: конструктивний або деструктивний. Відповідно до ситуації і залежно від типу впливу неформального лідера, керівник повинен вибрати доцільну стратегію поведінки по відношенню до неформальних лідерів: використовувати силу їх впливу на благо організації або позбавлятися від них, якщо ситуація виходить з-під контролю. Проте керівник завжди обов'язково повинен дотримувати баланс в своїй роботі між вирішенням робочих питань і управлінням відносинами в колективі, підтримувати баланс взаємодії з колективом. Керівник також повинен пам'ятати про те, що всі перераховані види боротьби з неформальним деструктивним лідерством доводиться застосовувати лише в тому випадку, якщо відсутні налагоджені постійні зв'язки між різними рівнями управління в організації, існують недоліки в сформованій стратегії організації або засобах її досягнення, організаційній структурі управління або корпоративній культурі. У тому випадку, коли керівник налаштований на те, щоб з'ясовувати потреби підлеглих і намагатися їх задовольняти, коли його основна мета – ефективне управління організацією та досягнення цілей організації, неформальне деструктивне лідерство не виникає. Керівник майбутнього – це конструктор, стратег, політик par excellence (без кордонів), лідер і провідник змін, який забезпечує стратегічний розвиток організації. Він повинен бути гнучким, добре освіченим, володіти професійними знаннями, уміти мислити системно й аналітично, управляти ресурсами, орієнтуватися на результати, бути готовим до безперервної освіти і саморозвитку, володіти комунікативними навичками.

Литература:  1. Аткинсон М. От босса к лидеру / Аткинсон М. // Менеджмент по персоналу. – 2008. – № 4. – С. 10–13. 2. Баєва О. В. Формування напряму та стратегії підготовки менеджерів для галузі охорони здоров’я//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.-2003.-№1.-С.233-236. 3. Баєва О.В. Аналіз досвіду підготовки фахівців із медичного та фармацевтичного менеджменту// В кн.: Бар’єри та можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. - К.,2005.- С.16-21 4. Баєва О.В. Менеджмент у галузі охорони здоров'я.- К: Центр учбової літератури. – 2008. – 640c 5. Банчук М.В. Кадрова політика у галузі охорони здоров’я та рух вищої медичної освіти України до європейського освітнього простору / М.В. Банчук, О.П. Волосовець, І.І. Фещенко // Медична освіта. –2006. – № 2. – С. 6–14. 6. Банчук М.В., Марценюк В.П. Проблеми вдосконалення державного управління освітою керівників галузі охорони здоров’я //Держава та регіони. Серія: Державне управління. Науково-виробничий журнал. - 2010. - №3. – С.310-317. 7. Білинська М.М. Методологія побудови національної системи управління якістю вищої медичної освіти /М.М. Білинська // Упр. сучас. містом. – 2002. – №3,7-9(7). – С. 155-160. 8. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – 528 с. 9. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, 1995. – 480 с. 10. Данюк В. М. Менеджмент персоналу: Навч. посібник / В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк. –Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 398 с. 11. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Г.Менеджмент: Навч. Посібник. – К.: Алерта, КНТ, 2007. – 516 с. 12. Ізюмцева Н.В., Царевська Г.В., Лідерство як фактор ефективності управління процесами трансформації організації у кризовому стані//Вісник Університету банківської справи Національного банку України. Збірник наукових праць. - 2010.- №1. – С. 266-270. 13. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. – К.: Міленіум. 2003. – 344 с. 14. Керівництво організацією: Навч. посібник / О.Є. Кузьмін, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, І.С. Процик. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008. – 50 с. 15. Кови С. Лидерство, oснованное на принципах. – М.: «Альпина Бизнес Букс», 2008 – 302 с. 16. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 556 с. 17. Кузьмин О.Е Менеджмент у фармації. –К: Нова Книга, 2005. - 448 с. 18. Магдач З.Т. «Термінологія освітнього менеджменту: «лідерство», «керування» «менеджмент», «управління»// Проблеми сучасної педагогічної освіти: педагогіка і психологія. Збірник наукових праць. - 2008. - № 19. – Ч.2. – С. 65-70. 19. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1995. – 704 с. 20. Надюк З.О. Професійна модель менеджера охорони здоров`я з управління якістю медичної допомоги / З.О.Надюк // Економіка і держава, 2005. –№10. – С. 63-65. 21. Надюк Н.М. Психологічна готовність менеджера до роботи у сфері охорони здоров’я// Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ "Актуальні проблеми психології" у 12-ти томах. - 2009.-Вип.19.- C.145-148. 22. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с. 23. Основні шляхи подальшого розвитку охорони здоров’я в Україні / за заг. ред. В. М. Лехан та В. М. Рудого . – К. : Вид-во Раєвського, 2005. – 224 с. 24. Питерс Т. Лидерство – еще та задачка / Т. Питерс // Справочник кадровика. – 2003. – № 5. – С. 98–99. 25. Подвірна Х. Є. Сфера охорони здоров’я в сучасних наукових дослідженнях// Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2009. - №8.- С.127-131. 26. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров’я в Україні: генезис, проблеми та шляхи реформування /Я.Ф. Радиш Передмова і загальна редакція проф. Н.Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 360 с. 27. Роббинс С. Правда про управление персоналом. – М.: Издательство «Вильямс», 2003 – 250 с. 28. Рудь О.Л., Рудь. Ю.Л.Неформальне лідерство в організації: взаємодія керівника та лідера// Нові технології Науковий вісник КУЕІТУ. – 2009. - № 1 (23) –С. 204-209. 29. Саврук О.Ю. Стилі керівництва: сутність та характерні риси// Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2009. - №640. – С.387- 393. 30. Сіроштан О. Вітчизняна система охорони здоров’я: яким має бути сучасний керівник? //Аптека. – 2006. - №522 (1). – С. 2-5. 31. Словіцька Т.В. Сутність феноменів керівництва та лідерства // Університетські наукові записки. – 2009. - № 3 (31). –С. 306-312. 32. Трілленберг В., Трілленберг Г.І. Організація праці менеджера. – Тернопіль, 2002. - 120 с 33. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. – К.:Фенікс, 2005. – 240 с. 34. Черваньов Д. Менеджмент: терміни, тести, вправи, завдання, навчальні конкретні ситуації (кейси), проблематика курсових робіт, випускних, дисертаційних робіт: Підручник / Д. Черваньов. – К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 853 с. 35. Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посібник / А. В. Шегда. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 583 с.