Ряд воші. Представники: ваша головна, воша одежна, воша лобкова. Шляхи зараження людини педикулбозом.

Содержание:Вступ 3 Загальна характеристика вошей та їх види 4 Головна воша 6 а) загальна характеристика 6 б) локалізація 6 в) морфофізіологічні особливості та життєвий цикл 7 Одежна воша 7 а) загальна характеристика 7 б) локалізація 7 в) морфофізіологічні особливості та життєвий цикл 8 Лобкова воша 8 а) загальна характеристика 8 б) локалізація 8 в) морфофізіологічні особливості та життєвий цикл 8 Педикульоз: шляхи зараження, діагностика, лікування та профілактика 9 Висновки 13 Література 14

Вступление:Із загального числа всіх видів тваринних організмів, що населяють Землю, на частку комах доводиться біля 70%. Число вже описаних видів наближається до мільйона; щорічно фахівці відкривають і описують все нові і нові тисячі видів, і, за прийнятим в даний час підрахунками, на земній кулі мешкає більше 2 млн. різних видів комах. Основна маса комах — мешканці суші, і тут комахи поширені надзвичайно широко. Виключно багатий і різноманітний світ комах в тропіках. В більш помірних широтах число видів комах не так велике, однак загальна їх маса величезна. Академік В. І. Вернадський, творець науки біогеохімії, образно показав, що, наприклад, маса однієї зграї сарани, що одного разу перелітала через Червоне море на початку нашого століття, перевищувала масу всіх кольорових металів, включаючи свинець і мідь, виплавлених людством за всю історію до цього дня! Деякі комахи пристосувалися до життя в тканинах рослин, до розвитку в тілі різних тварин — від губок до ссавців і людини, до використовування всіляких специфічних місць існування, найрізноманітніших джерел їжі тощо. Ряд Воші відноситься до Відділу Комах з неповним перетворенням, Розділу Крилаті комахи, Класу Відкритокістні, або Справжні, комахи, Надкласу Комахи, Підтипу Трахейнодихаючі, Типу Членистоногі. Воші є єдиними паразитами людини з класу комах, які постійно можуть смоктати кров. Людина для них є єдиним хазяїном, тому і трансмісивні захворювання, збудники яких переносять воші, є типовими антропонозами.

Выводы:З виникненням людини сучасного фізичного типу і її широким розселенням по території з помірним і холодним кліматом слідом за чим сталі розповсюджуватися і воші. Носіння одягу зі шкур і пізніше з тканин в нових зонах існування людини створило нові можливості розселення цих паразитів по тілу господаря. В результаті появи адаптації до існуванню на одязі виник новий підвид — воша одежна, яка відрізняється від головної рядом морфофізіологічних ознак, але вільно схрещується з нею і дає плодовите потомство. Відповідно до кліматичних особливостей вихідного ареалу існування одежна воша зустрічається тільки в країнах з холодним і помірним кліматом, а в тропіках лише в умовах високогір'я. Лобкова воша зустрічається рідше, ніж людська, але поширена всюди. Мешкає на лобку, в пахвових западинах, іноді на бровах і віях. Паразитування на людині головної і одежної вошей називається педикульозом. Зараженість лобковими вошами носить назву фтиріазу. Окрім різних міст існування на людині воші відрізняються одна від одної морфологічними і фізіологічними ознаками і особливостями життєвого циклу. Яйця приклеюються до волосся або ниток одягу і називаються гнидами. Вони дуже стійкі. Слина вошей володіє токсичними властивостями. Вона викликає відчуття паління і сверблячки. У деяких людей на укуси цих комах можуть розвиватися алергічні реакції. Лобкова воша є тільки паразитом, а головна і одежна — ще й специфічними переносниками спірохет — збудників поворотного тифу, рикетсій — збудників епідемічного висипного тифу та збудників волинської лихоманки. Профілактика описаних інфекційних захворювань — це в першу чергу боротьба з педикульозом. Основна міра профілактики педикульозу —дотримання правил особистої гігієни, особливо в місцях масового скупчення людей.

Литература:1. Біологія: Навч. посіб / А.О. Слюсарів, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін; За заг. ред. та пер. з рос. В.О. Мотузяного. – 3-тє вид, випр. і доп. – К.: Вища шк.., 2002. – 622 с., іл. 2. Биология: Справочные материалы/ Под ред. Д.И. Трайтака. – М., 1988. – 217 с. 3. Биология. В 2 кн. – К.1: Учебник / В.Н. Ярыгин, В.И. Васильева и др. – 3-е изд., стереотип. – М.: Высшая шк., 2000. – 448 с. 4. Грін Н., Стаут У., Тейлор Д.. Биология. – М.: Мир, 1996. – 578 с. 5. Жизнь животных. В 7 кн. / Гл. ред. В.Е. Соколов. – Т.3. / Под ред. М.С. Гилярова, Ф.Н. Правдика. – 2-е изд., перер. – М.: Просвещение, 1984. – 463 с. 6. Заяц Р.Г. и др. Биология для поступающих в вузы/ Р.Г. Заяц, И.В. Рачковская, В.М, Стамбровская: 3-е изд., стереотип. – Мн.: Выш. Шк., 2000. – 526 с. 7. Краткая медицинская энциклопедия: В 3-х т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. – 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия. – Т.2. – 1989. – 608 с. 8. Краткий справочник школьника. 5-11 кл. / Авт.-сост. П.И. Алтынов, П.А. Андреев, А.Б. Балжи и др. – 2-е изд. – М.: Дрофа, 1998. – 624 с.: ил. 9. Павлов И.Ю., Вахненко Д.В., Москвичев Д.В. Биология: Пособие-репетитор для поступающих в вузы. – Р-на-Дону, 1997. – 579 с. 10. Слюсарів А.О., Щукова С.В. Біологія: підручник / Переклад з рос. В.О. Мотузний. – К.: Вища шк.., 1992. – 422 с.