Характеристики мистецьких стилів

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Сутність мистецтва 4 2. Характеристики мистецьких стилів 4 ВИСНОВКИ 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12

Вступление:ВСТУП Мистецтво – це творче відображення дійсності, її відтворення в художніх образах. Твором мистецтва називають далеко не всі творіння, це має бути щось дуже якісне, найбільш цікаве і здатне змінити свідомість глядача (слухача). Мистецтво сприймається людиною всіма органами почуттів. Мистецтво здатне увібрати і передати всі можливі ситуації взаємодії людини і світу, всі ситуації взаємин людей, без будь-якого локального обмеження. Відображенню мистецтвом доступні як матеріальні, так і духовні сторони суспільного життя. Мистецтво цілісно відтворює дійсність: може у відбитому вигляді зберегти матеріальну сторону життя і ті людські стани, ті види людського реагування на дійсність, які з ними пов'язані. Величезна роль мистецтва у розвитку людства полягала в тому, що воно сприяло розвиткові творчих засад в індивіді. Мистецтво ж — за самою своєю природою і характером впливу на сприймача вимагає від людей творчості (добудова відкритої моделі, співвіднесення досвіду того, хто передає і того, хто сприймає; вплив думок і почуттів, закон уподібнення, розкріпачення при сприйнятті Таким чином, мистецтво виявилось і засобом, здатним найкращим чином передавати суспільне необхідну життєдіяльність за допомогою воскресіння її в індивіді, і засобом, що сприяє нейтралізації, або навіть певною мірою зняттю зоологічного індивідуалізму в поведінці. Культурна еволюція з виникненням мистецтва — цього універсального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з'явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше й досконаліше.  

Выводы:ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Першим стилем вважають романський стиль храмів, храмових комплексів, палаців та фортець: цей стиль характеризується домінуванням масивних форм, що тяжіють до прямокутників або сфери. В епоху Відродження виник новий стиль – ренесанс. Готика була рухливою, примхливою, утаємниченою, а ренесансний стиль протиставив їй чіткість переважно прямих або геометрично правильних ліній та форм, квадратні чи прямокутні вікна, декоративно оформлені, як правили відкриті та ритмічно розташовані на стіні. В епоху Нового часу виник класицизм – стиль, що вирізнявся ясними і чіткими формами, правильними геометричними сполученнями елементів, наслідуванням взірцям античного та ренесансного мистецтва. Дещо пізніше виникає бароко – стиль, що активно запроваджує принципи овальних форм, спіралеподібних композиційних рішень. Перехідним між класицизм та бароко є стиль рококо. Наприкінці ХVIIІ ст. виникає романтизм як стиль літератури, живопису, музики. В другий половині ХІХ ст. у живописі формується перший стиль некласичного мистецтва – імпресіонізм. На межі століть склався новий стиль модерн – новий, сучасний, який знайшов своє вираження в усіх видах мистецтва.  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Белый А. Символизм как миропонимание. – М., 2004. 2. Борев Ю.Б. Критика современных буржуазных эстетических концепций.– М., 1997. 3. Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. – Смоленск, 1997. 4. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. – К., 1991. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. – М., 2006. 5. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Учебное пособие для вузов. – Ростов-на-Дону, 2000. 6. Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и художественного творчества. – СПб., 2006. 7. Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. – СПб., 2006. 8. Виппер Б.Р. Статьи об искусстве. – М., 1990.