Выводы: Висновки
Людина – соціальна істота, і без соціальних зв’язків та взаємин із такими ж як сама людьми, вона не може жити повноцінно. Соціальна обумовленість міжособистісної взаємодії вказує на важливість дослідження сутності всіх її проявів. Як відомо, у процесі міжособистісної взаємодії приймає участь якнайменше дві людини, які здійснюють вплив одна на одну за допомогою передачі інформації.
Традиційно види взаємодії поділяють на дві групи: співробітництво і суперництво. Найбільш досліджуваними у соціальній психології є деструктивні форми взаємодії, конфліктна взаємодія, взаємодія на основі дружби і любові, альтруїстична поведінка у взаємодії.
Відповідно до завдань курсової роботи досліджено, що під міжособистісним впливом розуміється процес і результат зміни одним індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень, оцінок та ін. Та встановлено існування трьох основних стратегій впливу: імперативної, маніпулятивної, і розвивальної. Видами міжособистісного впливу є: психологічний вплив, особистий вплив, функціонально-рольовий вплив, індивідуально-специфічний вплив, комунікативний вплив та інші.
У кожної людини є право впливати на іншу у процесі взаємодії, і не піддаватися на вплив іншої людини. Так, під час впливу людина висловлює свої почуття та стверджує свою цінність.
У межах вирішення наступного завдання дослідження розглянуто один із різновидів деструктивного впливу у міжособистісній взаємодії – маніпуляції. Маніпулювання трактується як психологічний вплив на іншу людину, що не завжди нею усвідомлюється й змушує її діяти відповідно до цілей маніпулятора. При успішному маніпулюванні партнер сам того не усвідомлюючи, змінює свої первісні цілі.
Механізмами реалізації маніпулятивного впливу є: 1) приєднання до внутрішнього світу адресата – захоплення, з’єднання; 2) психічні автоматизми; 3) підключення «живлення», забезпечення енергією цих процесів; 4) присвоєння – ототожнення «Я» адресата зі своєю активністю.
Згідно із завданнями курсової роботи досліджено тактики маніпулювання у стосунках між батьками і дітьми. Так, діти-маніпулятори за класифікацією Е. Шострома поділяються на декілька типів: «маленька ганчірка»; «маленький диктатор»; «хитрий Фредді»; «крутий Том»; і «Карл-переможець». Відповідно до цього було вказано, що актуалізація батьків є найкращим засобом уникнення розвитку у дитини навиків маніпулювання. Актуалізовані батьки орієнтовані на розвиток дитини, їх основна мета – сприяти самоактуалізації дитини.
У межах вирішення наступного завдання було проведене практичне дослідження особливостей психологічного впливу та тактик маніпулювання у дитячо-батьківських відносинах, під час якого діагностувалися вказані характеристики у 10 батьків дітей дошкільного віку. Більшість опитуваних батьків (80%) мають середній рівень маніпулювання, але серед них 50% мають тенденцію підвищення до високого рівня. І 10% батьків мають високий рівень маніпулювання у стосунках із дітьми. Крім того, такі стилі виховання, як гіперопіка, недостатність вимог-заборон, мінімальність санкцій, притворна гіперпротекція, підвищена моральна відповідальність, які обрали 70% батьків, є свідченням негативного впливу їх на дітей, намагання маніпулювати дітьми, а також привчання дітей до маніпулятивних дій в майбутньому.
На основі виявленої необхідності було надано рекомендації щодо оптимізації взаємодії батьків і дітей без використання маніпулятивних психологічних впливів.
Варто наголосити, що іноді маніпуляція має на меті позитивні зрушення, сприяють розвитку особистості дитини, підштовхують її до самоудосконалення, ініціюють до діяльності. Але коли маніпулювання занадто багато, коли воно має на меті негативний вплив – воно є неприпустимим у вихованні дітей. Тому застосовуючи такі засоби психологічного впливу у міжособистісній взаємодії, варто бути дуже обережним, а краще – взагалі відмовитися від деструктивних засобів впливу на інших людей.