Стратегії і тактика впливу та маніпулювання у відносинах між батьками і дітьми

Содержание: Зміст Вступ 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні особливості впливу в міжособистісних відносинах 5 1.1. Психологічні особливості впливу в міжособистісній взаємодії 5 1.2. Стратегії, тактика і різновиди міжособистісного впливу у процесі взаємодії 8 Розділ 2. Специфіка маніпулювання та її тактики у дитячо-батьківських стосунках 14 2.1. Маніпуляція та особливості її прояву в міжособистісних відносинах 14 2.2. Тактики маніпулювання у стосунках батьків і дітей 19 Розділ 3. Дослідження особливостей впливу і маніпулювання у відносинах батьків і дітей 25 3.1. Методичне забезпечення дослідження 25 3.2. Аналіз результатів дослідження і надання рекомендацій для оптимізації стосунків батьків і дітей 28 Висновки 32 Список використаних джерел 34 Додатки 37

Вступление:Вступ Людина за своєю природою побудована таким чином, що вона схильна шукати міжособистісних контактів з іншими людьми. Якість її соціального життя великою мірою залежить від характеру її спілкування з іншими людьми. Отримання задоволення від спілкування позначається на психологічному благополуччі учасників комунікативного процесу, водночас постійне незадоволення соціальним контактами й міжособистісними стосунками, самотність призводять до поганого настрою, депресії, зниження активності, а зрештою – до погіршення здоров'я й невиконання намічених цілей. Отож, можна констатувати, що ефективне, якісне спілкування дорівнює продуктивним соціальним і міжособистісним стосункам, а неякісне спілкування утворює труднощі в процесі входження в соціум. Кожній людині тією чи іншою мірою властива потреба у міжособистісній взаємодії, налагодженні стосунків, соціальних контактів. Під час міжособистісної взаємодії відбувається вплив однієї людини на іншу шляхом повідомлення певної інформації, такий вплив може бути як позитивним, конструктивним, так і негативним, деструктивним. Одним із різновидів деструктивного впливу є маніпулювання іншою людною та її поведінкою. Проблему впливу під час міжособистісної взаємодії досліджували відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких: С.В. Беденко, А.А. Бодалев, С.Л. Братченко, І.С. Булах, Р.Р. Гаріфуллін, Л.В. Долинська, Е.Л. Доценко, О.І. Дудник, А.Л. Журавльов, В.В. Знаков, Д.М. Мартін, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.Н. Панкратов, В.М. Погольша, Л.І. Рюмшина, Е.В. Сидоренко, В. О. Татенко, М.В. Федоров, В.П. Шейнов, Е. Шостром та інші. Однак питання стратегій і тактик впливу та маніпуляції у стосунках батьків і дітей вивчене недостатньо. Дана обставина і зумовила актуальність теми дослідження, яка базується на необхідності розгляду особливостей стратегій і тактик впливу та маніпулювання у відносинах між батьками і дітьми. Об’єктом роботи є процес міжособистісної взаємодії. Предметом дослідження є особливості стратегій і тактик впливу та маніпулювання у стосунках батьків і дітей. Метою курсової роботи є визначення особливостей застосування стратегій і тактик впливу й маніпулювання у процесі міжособистісної взаємодії батьків і дітей. Мета, предмет та об’єкт дослідження зумовили виконання наступних завдань в роботі: • Здійснити теоретико-методологічний аналіз літератури з даної проблеми та узагальнити досвід вітчизняних та зарубіжних психологів; • Визначити сутність впливу та його стратегій і тактик у процесі міжособистісної взаємодії; • Розкрити роль маніпулювання у спілкуванні людей, уточнити тактики маніпуляції у стосунках батьків і дітей; • Дослідити особливості психологічного впливу та тактик маніпулювання у дитячо-батьківських відносинах, надати рекомендації щодо оптимізації даної взаємодії. У процесі написання курсової роботи використовувалися методи теоретичного (аналіз літератури) та емпіричного (опитування, опис результатів) дослідження, аналізу і синтезу, узагальнення і систематизації.  

Выводы: Висновки Людина – соціальна істота, і без соціальних зв’язків та взаємин із такими ж як сама людьми, вона не може жити повноцінно. Соціальна обумовленість міжособистісної взаємодії вказує на важливість дослідження сутності всіх її проявів. Як відомо, у процесі міжособистісної взаємодії приймає участь якнайменше дві людини, які здійснюють вплив одна на одну за допомогою передачі інформації. Традиційно види взаємодії поділяють на дві групи: співробітництво і суперництво. Найбільш досліджуваними у соціальній психології є деструктивні форми взаємодії, конфліктна взаємодія, взаємодія на основі дружби і любові, альтруїстична поведінка у взаємодії. Відповідно до завдань курсової роботи досліджено, що під міжособистісним впливом розуміється процес і результат зміни одним індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень, оцінок та ін. Та встановлено існування трьох основних стратегій впливу: імперативної, маніпулятивної, і розвивальної. Видами міжособистісного впливу є: психологічний вплив, особистий вплив, функціонально-рольовий вплив, індивідуально-специфічний вплив, комунікативний вплив та інші. У кожної людини є право впливати на іншу у процесі взаємодії, і не піддаватися на вплив іншої людини. Так, під час впливу людина висловлює свої почуття та стверджує свою цінність. У межах вирішення наступного завдання дослідження розглянуто один із різновидів деструктивного впливу у міжособистісній взаємодії – маніпуляції. Маніпулювання трактується як психологічний вплив на іншу людину, що не завжди нею усвідомлюється й змушує її діяти відповідно до цілей маніпулятора. При успішному маніпулюванні партнер сам того не усвідомлюючи, змінює свої первісні цілі. Механізмами реалізації маніпулятивного впливу є: 1) приєднання до внутрішнього світу адресата – захоплення, з’єднання; 2) психічні автоматизми; 3) підключення «живлення», забезпечення енергією цих процесів; 4) присвоєння – ототожнення «Я» адресата зі своєю активністю. Згідно із завданнями курсової роботи досліджено тактики маніпулювання у стосунках між батьками і дітьми. Так, діти-маніпулятори за класифікацією Е. Шострома поділяються на декілька типів: «маленька ганчірка»; «маленький диктатор»; «хитрий Фредді»; «крутий Том»; і «Карл-переможець». Відповідно до цього було вказано, що актуалізація батьків є найкращим засобом уникнення розвитку у дитини навиків маніпулювання. Актуалізовані батьки орієнтовані на розвиток дитини, їх основна мета – сприяти самоактуалізації дитини. У межах вирішення наступного завдання було проведене практичне дослідження особливостей психологічного впливу та тактик маніпулювання у дитячо-батьківських відносинах, під час якого діагностувалися вказані характеристики у 10 батьків дітей дошкільного віку. Більшість опитуваних батьків (80%) мають середній рівень маніпулювання, але серед них 50% мають тенденцію підвищення до високого рівня. І 10% батьків мають високий рівень маніпулювання у стосунках із дітьми. Крім того, такі стилі виховання, як гіперопіка, недостатність вимог-заборон, мінімальність санкцій, притворна гіперпротекція, підвищена моральна відповідальність, які обрали 70% батьків, є свідченням негативного впливу їх на дітей, намагання маніпулювати дітьми, а також привчання дітей до маніпулятивних дій в майбутньому. На основі виявленої необхідності було надано рекомендації щодо оптимізації взаємодії батьків і дітей без використання маніпулятивних психологічних впливів. Варто наголосити, що іноді маніпуляція має на меті позитивні зрушення, сприяють розвитку особистості дитини, підштовхують її до самоудосконалення, ініціюють до діяльності. Але коли маніпулювання занадто багато, коли воно має на меті негативний вплив – воно є неприпустимим у вихованні дітей. Тому застосовуючи такі засоби психологічного впливу у міжособистісній взаємодії, варто бути дуже обережним, а краще – взагалі відмовитися від деструктивних засобів впливу на інших людей.

Литература: Список використаних джерел 1. Андреева Г.М Социальная психология. – М. Аспект Пресс, 2000. – 434 с. 2. Беденко С.В. Исследование влияния манипулятивной направленности личности в общении на ее социометрический статус в группе / вестник. – 2005. – № 4. – С. 201-202 / Электронный вариант/ Режим доступа: http://www.vestnik.adygnet.ru 3. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 480 с. 4. Бодалев А.А. Психология общения. – Москва-Воронеж. – 2006. – 368 с. 5. Братченко С.Л. Диагностика личностно-развивающего потенциала: Методическое пособие для школьных психологов. – Псков, 2003. – 234 с. 6. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. Навч.-метод. посібник. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. – 114 с. 7. Гарифуллин Р.Р. Иллюзионизм психолога. Иллюзии и манипуляции психолога. – Казань – Йошкар-ола: МПИК, 2000. – 44 с. 8. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с. 9. Дудник О., Федоров М. Поведенческие манипуляции, или Игры на слабостях // Вы или Вас. Стратегии, с которыми побеждают / А. Мальцева (сост.). – К.: Изд. дом Максимум, 2003. – С. 292 – 296. 10. Знаков В.В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимопонимание в межличностном общении // Вопросы психологии. – 2002. – №6. – С. 45 – 54. 11. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник дли Bузов. – СПб , 2001. – 334 с. 12. Левкович В.П., Зуськова О.Э. Методика диагностики супружеских отношений. // Вопросы психологии. – 2004. – № 4. – С. 17-19. 13. Лянг О. Маніпулятивний вплив у дсикурсі комерційної реклами/ Наукові записки. Серія: філологічні науки. – Випуск 89 (5). – 2005. – С. 303-307. 14. Мартин Д.М. Манипулирование: Как добиться чего Вы хотите, когда Вы этого хотите. – Мн.: Амалфея, 1996. – 189 с. 15. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. – 2002. – Т. 3. – №2. – С. 19-24. 16. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник для Вузів. – К.: Академвидав, 2008. – 576 с. 17. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 448 с. 18. Панкратов В.Н. Психотехнология управления людьми: Практическое руководство. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 336 с. 19. Пелехатий О. Соціально-психологічні особливості маніпулятивної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу / Соціальна психологія. – №3 (41) (травень 2010) / Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.politik.org.ua/ vid/magcontent.php3?m=6&n=45&c=937 20. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2005. – 562 с. 21. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. – М., 2003. – 329 с. 22. Рюмшина Л.И. Психология манипулирования людьми (ценностно-смысловой аспект). – Р/н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2003. – 233 с. 23. Сидоренко Е.В. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии. – СПб: Речь, 2008. – 244 с. 24. Социальная психология. Учебное пособие. / Отв. ред. А.Л. Журавлев. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 351с. 25. Татенко В.О. Психологія впливу: суб’єктна парадигма // Наукові студії із соціальної і політичної психології: Зб. статей. – К.: Сталь, 2000. – Вип. 3(6). – С. 3-18. 26. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Изд-во Ин-та Психотерапии., 2002. – 490 с. 27. Шейнов В.П. Психология власти. – М.: Ось-89, 2003. – 528 с. 28. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком. Психология манипулирования. – Мн.: Харвест, 2003. – 848 с. 29. Шостром Э. Человек–манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. – М.: Апрель-Пресс, изд-во Института Психотерапии, 2004. – 345 с.