Поняття, суть і значення кримінального процесу.

Содержание:Вступ 3 1. Поняття, зміст і типи кримінального процесу 5 2. Мета і завдання сучасного кримінального процесу 13 3. Система стадії кримінального процесу в Україні 18 Висновок 26 Список використаних джерел 28

Вступление:Актуальність теми. Правова держава покликана забезпечувати охорону від злочинних посягань на права і свободи особи, життя, здоров'я, честь і гідність, інші блага громадян, суспільство в цілому, конституційний лад. Цьому служить, зокрема, кримінальне право, яке встановлює круг діянь, що забороняються під загрозою кримінального покарання, і види таких покарань. Тим самим воно сприяє попередженню злочинів. Але якщо злочин скоївся, то необхідно його розкрити, знайти винного, з'ясувати все, що необхідне для справедливого покарання злочинця, і в той же час не допустити помилкового звинувачення і тим більше засудження невинного. Винні ж повинні бути покарані в строгій відповідності із законом, характером і ступенем його провини, даними про особу. Для того, щоб попередити злочини, притягати до відповідальності і покарати винних, в державі існує система органів кримінальної юстиції на чолі якої стоїть суд, покликаний здійснювати правосуддя у кримінальних справах. В більшості випадків діяльності суду передує розслідування злочинів, проведене органами дізнання і досудового слідства під наглядом, а іноді і за участю прокурорів. Діяльність кримінальної юстиції зв'язана із застосуванням кримінального покарання, що в максимальному ступені зачіпає основні права і свободи людини, а також із застосуванням заходів державного примусу (арешт, обшук і т. д.), що необхідно для успішного розкриття злочинів і забезпечення неминучості відповідальності винних. Тому він детально регламентується правовими нормами, що створюють гарантії справедливого правосуддя і гарантії особи. Ці норми, через їх важливість, встановлюються тільки законодавчою владою. Правосуддя у кримінальних справах, як і діяльність органів, що розслідують злочини, здійснюється в особливому порядку, який прийнято називати процесуальним. Закон визначає послідовність дій відповідних державних органів з моменту виявлення злочину і до остаточного вирішення кримінальної справи в суді, права і обов'язки громадян, на яких розповсюджується ця діяльність, форму провадження всіх слідчих і судових дій і закріплення їх результатів. Цей процесуальний порядок — необхідна умова законності всієї діяльності суду, органів розслідування і прокуратури. Кримінально-процесуальна діяльність, врегульована законом, протікає у формі правовідносин, які складаються між судом і іншими державними органами, а також між громадянами, юридичними особами. Ця діяльність носить правовий характер. Конституція України визначила пріоритетні напрямки розвитку правової системи, основні соціальні цінності і головні завдання та обов'язки держави. Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю Права і свободи людини та п гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави в усіх сферах діяльності Ці фундаментальні положення безумовно стають принципами кримінального процесу, визначають його зміст і форму Поряд з цими вихідними положеннями в ст. 28-32, 55-59, 62, 63, 129 Конституції України сформульовані інші засади правосуддя взагалі і кримінального судочинства в тому числі. Тому, метою даного дослідження є визначення поняття та змісту кримінального процесу в Україні, його мета та основі завдання, система стадій, аналіз відповідного вітчизняного законодавства. Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання: 1) дослідити поняття кримінального процесу України; 2) визначити мету і завдання кримінального процесу; 3) проаналізувати діючу систему стадій кримінального процесу. При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий. Об’єктом дослідження є кримінальний процес, як наука – його поняття, типи, мета, завдання, стадії. Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань кримінально-процесуального права України. Дана робота має відповідну структуру: вступ, розділ 1, в якому досліджується поняття, зміст і типи кримінального процесу України; розділ 2, в якому висвітлюється мета і завдання кримінального процесу України; розділ 3, в якому розглядається система стадій кримінального процесу України, висновки та перелік використаних джерел та літератури.

Выводы:Громадянин і Держава в особі органів знаходяться у фактично нерівному становищі, а тому повинен існувати інститут, який би і фактично і юридично зробив їх рівними. Органи прокуратури належно ніколи не виконували і не виконують сьогодні функції нагляду за діяльністю органів боротьби із злочинністю. А те, що в сфері правоохоронної діяльності багато порушень прав людей не для кого не є секретом. Саме тому повинна бути створена система противаги, перешкоди антиконституційному посиленню цих органів. Їх слід поставити під публічний контроль. Завдання полягає в тому, щоб і на загальному рівні – рівні процесуальних інститутів, і на рівні особливому – прав конкретної людини, мати задовільний баланс між потребами боротьби із злочинністю і дотриманням конституційних прав та інтересів людей. Уявляється, що створення такого балансу можливе, коли існуватимуть механізми реального впливу на конкретні правові ситуації при здійсненні правосуддя в кримінальних справах. Без докорінного перегляду концепції правосуддя в кримінальних справах, введення новел «малої судової реформи» так і залишиться чужорідними вкрапленнями в інквізиційний кримінальний процес України. І це тому, що їх реалізація не забезпечена відповідними механізмами виконання. Очевидно, автори «реформи» розраховували, що їх нормативні положення самі, в силу їх переконливості перейдуть у впорядкованість суспільних відносин. Як відомо, норми права виконуються тільки тоді, коли до цього є інтерес учасників суспільних відносин, передбачено форми реалізації цього інтересу і коли, головне, все це забезпечується реальними механізмами державного примусу. Введення «чужих» норм в чинний КПК необхідно потягне за собою зміни всіх процесуальних інститутів, адже ці новели з іншого часу, іншого суспільства. Не слід забувати, що зміна законодавства не обов’язково тягне за собою зміну умов, в яких працюють люди. А ці умови є нічим іншим, як системою правозастосовчих органів, які побудовані на певних принципах, мають певну структуру, усталені форми та методи роботи. Не слід забувати також про існування традицій, які здебільше і визначають поведінку людей на підсвідомому рівні. З цього видно, що формальна зміна тільки окремих норм, яка здійснена «малою судовою реформою» не дає підстав для занадто оптимістичних поглядів на майбутнє правосуддя в кримінальних справах, а може бути лише першим маленьким кроком на шляху до правової держави в сфері кримінально-процесуальної юстиції.

Литература:1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР 2. Кримінально-процесуальний кодекс України. (Із змінами і доповненнями на 12 липня 2001 року N 2670-III, ОВУ, 2001 р., N 34, ст. 1578) 3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341—ІІІ 4. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997. 5. Репешко П.І. Конституційні принципи кримінального процесу України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 1997.- № 2.- С.18. 6. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України.- К., 1999.- С.27-28; Советский уголовный процесс / Под ред. Н.С. Алексеева, В.З. Лукашевича.- Ленинград, 1989.- С.49. 7. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. С. В. Бородина. — М., 1982. — С. 8 8. Советский уголовньй процесс. — М., 1982. — Кн. первая. — С. 19 9. Чувилев А. А. Особенности преподавания курса уголовного процесса в вузах МВД СССР. — М,, 1985. — С. 16 10. Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений. — Ташкент, 1985. — С. 24 11. Гаврилов А. К. Раскрытие преступления на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы). — Волгоград, 1976. — С. 4 12. Остроумов С, Панченко С. Критерии оценки раскрытия преступлений // Соц. законность. — 1976. — М. 9. — С. 51 13. Власов В. И. Качество расследования преступлений. — Ульяновск,1985. — С. 8 14. Чезаре Беккариа. О преступлениях и наказаниях. — М., 1939. — С. 195 15. Ключевский В.И. Курс русской истории. Ч. 4. — Москва — Петербург, 1923. — С. 388 16. Русско-украинский словарь. Т. 1. — К., 1970. — С. 31 17. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Вип. 1-98. — К., 1998 — С. 43 18. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Л. М. Карнеевой, П. А. Лупинской, И. В. Тиричева. — М., 1980. — С. 10 19. Вородин С. В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела. —М., 1970. — С. 3 20. Советский уголовннй процесе: Учебник / Под ред. М. И. Бажанова, Ю. М. Грошевого. — К., 1983. — С. 13