Проблеми фінансування соціального захисту

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Сутність та основні характеристики політики соціального захисту 5 2. Фінансування соціального захисту в світі 6 3. Фінансування соціального захисту в Україні 11 4. Проблеми фінансування соціального захисту в Україні та шляхи їх вирішення 16 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24

Вступление: ВСТУП Серед різних аспектів соціальної політики держави в перехідний період проблеми забезпечення соціального захисту населення є постійно пріоритетними. Тому соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави, яка забезпечує захист прав людини, створює передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності, а також суспільної системи в цілому. Ця проблема привертає увагу дослідників соціальних відносин. Серед них: В. Бідак, В. Гайдуцький, Л. Гончарук, Е. Лібанова, О. Палій, В. Скуратівський, А. Сіленко, С. Сіденко та інші. Недостатня обґрунтованість і непослідовність кроків у процесі ринкової трансформації економіки України, відсутність чіткого бачення української моделі соціально-орієнтованої економіки обумовили значні соціальні диспропорції та деформації у суспільстві. Через нерозробленість ясної і прозорої концепції соціальної політики розвиток соціальних процесів набув малокерованого характеру. Результатом економічних перетворень став лише демонтаж механізмів державного патерналізму і підтримки соціального балансу, звичних соціальних благ та ліквідація системи соціальних гарантій, що склались у минулі роки, без відповідної побудови нової системи соціального захисту населення. В умовах поглиблення економічної кризи посилюється соціальна напруга в суспільстві, особливо серед економічно активного населення. Соціальні наслідки реформ, які сьогодні вже абсолютно проявились, істотно перевершують допустимий для населення рівень. Тому особливої гостроти набуває необхідність формування цілісної, скоординованої та ефективної соціальної політики і системи соціального захисту економічно населення які сприяли б вирішенню назрілих соціальних проблем. Основні спрямування державної соціально-захисної політики націлені на багатовекторність задоволення потреб населення шляхом підвищення ролі трудового доходу, захист населення від зростання цін, гарантоване забезпечення прожиткового мінімуму, індексацію заробітної плати, впровадження механізмів субвенцій тощо. Виходячи з цього, слід ще раз звернути увагу на основні напрямки соціальної політики в Україні: - підвищення добробуту населення за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності; - надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахова перепідготовка осіб, які втратили роботу; - проведення пенсійної реформи, яка буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу працівника; - надання адресної допомоги найнужденнішим у грошовій та натуральних формах; - забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку соціальних галузей (освіти, науки та культури); - широка підтримка сім’ї, материнства та дитинства.

Выводы:ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Соціальний захист – важлива компонента соціальної політики держави, націлена на нейтралізацію негативних наслідків ринкової організації виробництва. Систему соціального забезпечення у Німеччині можна розбити на три основних сектори - залежно від того, з яких фондів і за якою ознакою проводиться виплата коштів. Перший сектор: соціальні виплати проводяться страховою компанією. Другий сектор: соціальні виплати проводяться державою відповідно до заслуг людини або її приналежністю до певної групи населення. Третій сектор: соціальні виплати проводяться в порядку турботи про людину, у силу її потреби, поза залежністю від сплачених нею внесків, заслуг і т.п. Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні вклю¬чають: виплату пенсій і допомоги; пільги ветеранам війни і праці; допомогу сім’ям з дітьми; інші види соціальної допомоги; пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядово¬го складу; дитячі заклади-інтернати; притулки для неповнолітніх; програми соціального захисту неповнолітніх; будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів; кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України; молодіжні програми; інші заклади та заходи в галузі соціальної політики. Джерелами фінансування існуючої системи соціального захисту населення України є кошти Державного бюджету, місцевих бюджетів, соціальні фонди та витрати, які фінансуються з інших джерел. З прийняттям Бюджетного кодексу України посилилось значення бюджетів як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Поряд з цим у бюджетах обласного рівня та бюджетах АР Крим видатки на соціальні потреби представлені опосередковано, а такий напрямок, як соціальний захист та соціальне забезпечення не представлений взагалі. Тому у вирішенні проблеми бюджетного фінансування соціального захисту та соціального забезпечення акцент зміщується на районні бюджети, бюджети міст республіканського й обласного значення. Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей. Першочерговими завданнями соціальної політики є підвищення добробуту громадян, запобігання та подолання бідності як явища, захист та соціальна адаптація найбільш вразливих прошарків населення, а також забезпечення адресності державної допомоги. Конституція та законодавство визначають широкий спектр державної відповідальності, що стосується до захисту найбільше вразливих суспільних прошарків. Система соціального захисту мусить ґрунтуватися на засадах рівного доступу до соціального захисту жінок і чоловіків, солідарності (оскільки право на соціальний захист мають усі громадяни), обов’язковості участі в системі, а також відповідальності держави за організацію соціального захисту. Реформуючи систему соціального захисту, належить також переглянути законодавчі акти щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування, враховуючи реальні можливості фінансового забезпечення.  

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с. 2. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” // Закони України. – Т. 4. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 247 – 266. 3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV // ВВР України. – № 51. – Ст. 107. 4. Алещенок С.В., Луков В.А. Государственная молодежная политика: мировой опыт разработки и реализации, выводы для наших условий. – М.: Академия, 2005. – 288 с. 5. Афанасьєв Т.П. Вступ в соціальну роботу. – К.: Основи, 2005. – 467 с. 6. Барнз Дж.Г. Социальная работа. – М.: Центр общечеловеческих ценностей, 2003. – 199 с. 7. Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання: Дис. ... к.е.н. / Ін-т регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2004. – 250 с. 8. Бобков В. Социальное обеспечение: что из зарубежного опыта целесообразно заимствовать // Человек и труд. – 2005. – № 12. – С. 14-17. 9. Гайдуцький В.І., Подолєєв О.С. Фінансування соціальної політики: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1995. 10. Концепція соціального забезпечення населення України // Законодавство України про соціальне забезпечення. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 4 – 8. 11. Скуратівський В., Палій О.М., Ліанова Е.М. Соціальна політика. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: УАДУ, 2003.