Выводы: ВИСНОВКИ
У загальному розвитку дитини ранній вік (до трьох років) відіграє важливу роль. Саме в ранньому дитинстві закладаються основи здоров’я та інтелекту малюка. Унікальність цього етапу полягає також у стрімкості фізичного та психічного розвитку дитини, що потребує особливої уваги з боку і батьків, і лікарів, і педагогів.
Згідно з сучасними уявленнями, для виживання і розвитку дитини необхідними є батьківська любов, виникнення тісної взаємної прихильності між нею і людиною, що про неї піклується. Відсутність дорослого як об’єкта прихильності обмежує можливості соціалізації – відтворення дитиною соціально значимих еталонів поведінки. Потреба в співробітництві з дорослими як об’єктивно необхідній умові засвоєння дитиною соціального досвіду є найважливішим надбанням раннього віку, що виступає в контексті з предметною діяльністю як основним фактором розвитку пізнавальної діяльності дітей і спілкування з однолітками. Ряд авторів (Е. Еріксон, Н. Авдєєва, М. Лисіна) доводять, що саме в цьому віці починає формуватися самосвідомість і розвивається первинна здатність до емпатії, співпереживання. Дитина вбирає в себе способи емоційного реагування дорослих по відношенню до подій, які відбуваються в світі. Саме батьківський дім та батьківська турбота є найбільш придатним навколишнім середовищем, яке сприяє оптимальному дитячому розвитку в цьому віці.
Проблеми педагогічної просвіти батьків, форми організації допомоги батькам у навчанні і вихованні дітей, що здійснюються навчальними закладами (школи, коледжі, освітні центри тощо) вивчалися зарубіжними вченими А. Адлер, Е. Берн, Г. Гордон, Х. Жино, Дж. Лешлі, та ін. Теоретико-методологічні аспекти дослідження сім’ї, батьківства та проблеми виховання висвітлені в публікаціях таких зарубіжних педагогів та соціологів, як: С. Гудман, П. Ласлет, Д. Морган, Дж. Келлі.
Ранній вік – це період швидкого формування всіх властивих людині психофізіологічних процесів. Своєчасно почате і правильно здійснюване виховання дітей раннього віку є важливою умовою їх повноцінного розвитку.
У ранньому віці діти відрізняються більшою нестійкістю емоційного стану. Забезпечення позитивного емоційного стану дітей, їх урівноваженої поведінки, охорона нервової системи, попередження втомлення – важливі завдання педагогіки раннього дитинства. Від виховання в сім'ї залежить подальший розвиток дитини. Від того яким є рівень педагогічної культури батьків, залежить рівень сімейного виховання дітей. Все майбутнє сприйняття дійсності, відношення до навколишнього світу, взаємодія з цим світом і побудова власних переконань залежить від того, в яких умовах виховувалася дитина, якою була педагогічна спрямованість батьків в його відносин.
Сім'я є спільністю людей, зв'язаних узами шлюбу, – батьківства –спорідненості, засновану на єдиній загальносімейній діяльності, і що здійснює відтворення населений і спадкоємність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку існування членів сім'ї.
Виходячи з нашої гіпотези: соціально-психологічні проблеми сім'ї, що виховує дитину раннього дитячого віку залежать від педагогічної культури батьків. Ми підтверджуємо її своїм експериментальним дослідженням.