Роль і значення суддів при розгляді справи в цивільному процесі

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Правовий статус суддів в цивільному процесі 5 1.1.Система судів в Україні при розгляді цивільних справ, судова реформа 5 1.2.Права та обов’язки суддів в цивільному процесі 10 1.3.Цивільна правосуб’єктність суддів 15 Розділ 2. Загальна характеристика відводу суддів 19 2.1. Підстави для відводу судді 19 2.2. Наслідки відводу судді 22 Розділ 3. Порівняльна характеристика суддів в Україні та Англії 25 Висновки 28 Список використаних джерел: 31

Вступление: Актуальність теми. Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановляти окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням. Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах). Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише законові й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу: особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління. Мета роботи: на основі діючого законодавства визначити значення суддів в цивільному процесі. З огляду на вказану мету в роботі поставлені наступні завдання: - визначити правовий статус суддів в цивільному процесі; - характеризувати цивільну правосуб’єктність суддів; - проаналізувати підстави для відводу судді та наслідки такого відводу; - навести порівняльну характеристику суддів в Україні та Англії. Предмет роботи: правовий статус суддів в цивільному процесі. Об’єкт роботи: відносини, пов’язані з встановленням ролі суддів в цивільному процесі. Використані методи. Аналіз теми курсової роботи був проведений за допомогою загальнонаукових методів (системного, функціонального, аналітичного) та спеціально-юридичних методів (порівняльно-правового, історико-юридичного, формально-логічного) та інших засобів наукового пізнання.

Выводы: Отже, правосуддя, як частина суспільного життя стрімко розвивається, здійснюється пошук шляхів найбільш оптимального вирішення питань, що постають під час його здійснення. Судова процедура вважається справедливою тільки тоді, коли вона спрямована на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та відкритості. Професіоналізм, незалежність та неупередженість суддів є неодмінною гарантією справедливого вирішення судових спорів. Характеризуючи статус суддів слід враховувати встановлене Законом “Про судоустрій та статус суддів” положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів). Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо. Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо. Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов’язані: 1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів; 2) дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду; 3) Не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. 4) Не допускати вчинків і будь – яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Безумовно найважливішими є питання, що пов’язані із відводом судді, оскільки відвід судді є одним з тих механізмів, що забезпечує законність та обґрунтованість рішень та покликаний гарантувати захист від впливу на суд різних зовнішніх факторів. Однак дієвим він є лише тоді, коли такий механізм є логічним та продуманим з точки зору його реалізації на практиці. Розглядаючи реалії сучасного правосуддя дедалі частіше доводиться чути про упередженість суддів, про існування домовленостей між суддею та однією із сторін або іншою зацікавленою особою. Такі питання виникають не безпідставно оскільки із розвитком суспільства роль судді значно посилюється. Посилюється також і навантаження на суддю. Вирішення цієї проблеми збільшенням чисельності складу суддів бажаного результату не принесло. Непоодинокими є випадки, коли на посаду суддів призначаються особи, які не мають достатніх професійних та моральних якостей, які вимагаються високим статусом судді. Водночас широкі можливості для одержання на цій посаді незаконної вигоди приваблюють осіб, прагнення яких не мають нічого спільного із справедливим і неупередженим вирішенням спорів.

Литература: 1. Конституція України від 28.06.1996 року 2. Цивільний процесуальний кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 3. Закон України «Про судоустрій України і статус суддів» від 07.07.2010 4. Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р. № 422/96 – ВР 5. Актуальні проблеми юридичної науки: зб. тез Міжнар. наук. конф. "Восьмі осінні юридичні читання", (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року):у 4 ч. / Хмельницький ун-т управління та права. — Хмельницький, 2009. Ч. 3 : Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес. — Хмельницький, 2009 — 507с. 6. Бичкова С. С., Бобрик В. І., Ізарова І. О., Карпенко О. І., Кравченко О. С. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб. / Світлана Сергіївна Бичкова (заг.ред.). — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К. : Атіка, 2007. — 404с. 7. Білицький Р. Відвід суду: дієвий засіб чи процесуальна безпорадність?//Юридичний вісник, -№16 (28) 31 серпня 2004 року – С.5-10 8. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2010. - №8. – с. 37-39. 9. Бородін М. М., Бортнік О. Г., Колісник О. В., Кройтор В. А., Кузьменко С. Г., Лукіна І. М. Цивільний процес: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Харківський національний ун-т внутрішніх справ / Володимир Андрійович Кройтор (заг.ред.). — Х. : ХНУВС, 2009. — 278с. 10. Дячук С. І., Ярошенко І. С., Теплюк В. В. Цивільне процесуальне право. Збірник ситуаційних задач: навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана" — К. : КНЕУ, 2008. — 208c. 11. Каращук Е. Как надо исполнять судебные решения // Юридическая практика. – № 10 (428). – 7 березня 2006 року. – С. 17. 12. Колісник О. В. Суд як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин. : Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2009. -194с. 13. Комаров В. В., Баранкова В. В., Тертишніков В. І., Пушкар Є. Г., Бігун В. А.. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вузів / Академія правових наук України; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.В. Комаров (ред.). — Х. : Право, 1999. — 592с. 14. Куфтирєв П. В. Суддівський розсуд у теорії права. : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2009. – 237арк. 15. Марочкін І. Є., Крючко Ю. І., Москвич. Л. М., Назаров І. В., Трагнюк Р. Р.. Статус суддів: навчальний посібник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.Є. Марочкін (ред.). — Х. : Право, 2009. — 120с. 16. Москвич Л. М. Статус суддів: теоретичний та порівняльно-правовий аналіз. — Б.м., 2004. — 223с. 17. Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2011. — 528 с. 18. Пащенко О. Проблемні питання застосування відводів у цивільному, господарському та адміністративному процесі/ О. Пащенко // Юридичний радник. –2006. – № 5(13). – С. 54–59. 19. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні. Навч. посібн. – К.: Атіка, 2002. – 480 с. 20. Цивільний процес Навч. посіб. / А.В.Андрушко, Ю.В.Білоусов, Р.О.Стефанчук, О.І.Угриновська та ін. Ред.: А.В.Андрушко К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2009. — 624с. 21. Цивільне процесуальне право України: Навч. посіб. / І.О. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик, О.І. Карпенко, О.С. Кравченко; Ред.: С.С. Бичкова. — К.: Атіка, 2006. — 383 с. 22. Цивільне процесуальне право України: академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.Й. Штефан. — К.: Вид. дім "Ін Юре", 2005. — 622 с. 23. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи: наук.-практ. посіб. / С.Я. Фурса, С.В. Щербак, О.І. Євтушенко; Центр прав. дослідж. Фурси. — К.: Вид. Фурса С.Я.: КНТ, 2006. — 448 с. 24. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. — 2. вид., перероб. та допов. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2007. — 694с.