Аналітична робота на тему: Поняття „норми” в психодіагностиці

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Поняття „норми” в психодіагностиці 5 2. Емпіричне дослідження відхилень від норм у поведінці дітей 7 ВИСНОВКИ 18 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 21  

Вступление:ВСТУП Психодіагностика - галузь психології, яка вивчає теорію й практику визначення психологічного діагнозу. Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Основу психодіагностики складає психометрика, яка займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних особливостей. Психодіагностика - це сукупність способів і засобів виявлення індивідуально-психологічних характеристик особистості для подальшого корекційного впливу на її розвиток. Виходячи з цього, психолого-педагогічні дослідження повинні бути комплексними, систематичними, прогностичними з урахуванням двох складових елементів: 1) збір фактів та їх аналіз; 2) підбір адекватних прийомів психолого-педагогічного впливу. Ця робота має проводитися з трьома категоріями суб’єктів педагогічного процесу: - з учнями - спостереження, групове й індивідуальне тестування; корекційно-профілактична робота; - з батьками - консультації для батьків із питань психолого-фізіологічних особливостей розвитку дитини; тестування з метою виявлення ставлення до навчально-виховного процесу; - з учителями - систематичне поглиблення компетентностей із психологічно-індивідуального розвитку особистості на семінарах, консультаціях, тестування. В сучасній психології застосовують багато різноманітних методів психодіагностики, однак, не всі можна назвати науково обґрунтованими. Крім цього серед них є дослідницькі і власне психодіагностичні методи. Психодіагностичні методи використовуються з метою оцінки, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики вивчаємих психологічних властивостей. Методи, що вивчають лише психологічні процеси, властивості і стани людини, називаються дослідницькими. Вони використовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких - отримання достовірних знань.  

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Психодіагностика - галузь психології, яка вивчає теорію й практику визначення психологічного діагнозу. Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Основу психодіагностики складає психометрика, яка займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних особливостей. Основним споживачем диференційно-психологічних знань є психодіагностика. У психології індивідуальних розходжень народжуються поняття, для виміру яких потім створюються або підбираються методики. Тут же виникає уявлення про способи оцінки й інтерпретації отриманих результатів. У зв’язку із цим дуже важливим є поняття психологічної норми, дуже неоднорідне по своєму змісту, на яке впливають щонайменше чотири фактори: Норма - статистичне поняття. Нормальним визнається те, чого багато, що відноситься до середини розподілу. А «хвостові» його частини, відповідно, вказують на область низьких («субнормальних») або високих («супернормальних») значень. Норми не абсолютні, вони розвиваються й виходять емпірично для даної групи (вікової, соціальної й інших). Так, наприклад, протягом останніх років показник маскулінності за опитувальником MMPI у дівчат стійко підвищений; однак це говорить не про те, що вони поголовно поводяться як юнаки, а про необхідність перегляду застарілих норм. Норми обумовлені соціальними стереотипами. Якщо поведінка людини не відповідає загальноприйнятій в даному суспільстві, вона сприймається як відхилена. Наприклад, в українській культурі не прийнято класти ноги на стіл, а в американській це ніким не засуджується. Норми асоціюються із психічним здоров’ям. Ненормальним може вважатися те, що вимагає звертання до клініциста. Необхідно відзначити, однак, що й у психіатрії оцінний підхід дискутується, а як найбільш істотні вказівки на відхилення від норми приймається порушення продуктивності діяльності й здатності до саморегуляції. Нарешті, уявлення про норми визначається очікуваннями, власним неузагальненим досвідом та іншими суб’єктивними змінними: так, наприклад, якщо перша дитина у родині почала говорити у віці півтора років, то друга, котра до двох років ще не навчилася вільно висловлюватися, сприймається як наділена ознаками відставання. У сучасній діагностиці поняття «норма» використовують при вивченні позаособистісних характеристик, а коли мова заходить про особистість, застосовують термін «особливості», тим самим підкреслюючи навмисну відмову від нормативного підходу. Отже, норми - це не застигле явище, вони постійно обновляються й змінюються. Обов’язково повинні регулярно переглядатися й стандарти психодіагностичних методик. 3 метою перевірки ефективності системи профілактики відхилень у поведінці у дітей старшого дошкільного віку нами була організована дослідно-експериментальна робота, мета якої полягала у діагностиці відхилень у поведінці у дітей старшого дошкільного віку, вивчення причин її виникнення і функціонування. Дослідно-експериментальне дослідження проводилося у підготовчій групі дитячого садка на базі школи-комплексу № 35 м.Тернопіль. Всього констатуючим експериментом було охоплено 23 дітей у віці від 5,2 до 7 років, a також їхні батьки і педагоги. Даний етап дослідження проводився за експериментальною комплексною системою діагностичних методик. Вона включала метод МЕДСЗ (методика експрес-діагностики стану занедбаності Р.В.Овчарової), соціометричну методику, адаптовану для дітей старшого дошкільного віку; спостереження за взаєминами і поведінкою дітей (методика А.А.Романова), бесіди з педагогами, фахівцями, дітьми. Проведене діагностичне дослідження стадій прояву відхилень у поведінці у дітей старшого дошкільного віку свідчить про необхідність спеціальної комплексної корекційної програми. На наш погляд, потребує подальшої розробки й дослідження проблема профілактики відхилень у поведінці у першокласників, оскільки при переході з дошкільної установи до навчально-виховного закладу спостерігається проблема дезадаптації.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бакун Т.Т. Психодіагностика особистості підлітка та профілактика девіантної поведінки // Світло. - 2003. - №2. - С.91-95. 2. Баранова Т.С. Девиантное поведение подростков - трудности социализации // Психология и школа. - 2005. - №3. - С.3-21. 3. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. - М.: ТЦ Сфера, 2001. – 160 с. 4. Овчарова Р.В. Социально-педагогическая запущенность в детском возрасте / Р.В.Овчарова. - М. - 1995. – 124 с. 5. Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов / К.Н.Поливанова. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 214 с. 6. Романов А.А. Коррекция расстройств поведения и змоций у детей: альбом игровых коррекционных задач. Пособие для детских психологов, педагогов-дефектологов, родителей / А.А. Романов. - М.: «Плзйт», 2004. - 312с. 7. Сарапулова Е. Неординарна поведінка дітей // Світло. - 2001. - №1. - С.43-45.