Соціальна роль роботодавця як об’єкта правового регулювання.

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. РОБОТОДАВЕЦЬ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ОХОРОНУ ПРАЦІ 4 2. ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ РОБОТОДОВЦІВ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО З ПРАЦІВНИКАМИ 15 ВИСНОВКИ 18 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19

Вступление: ВСТУП Перехід України до нових механізмів господарювання і виникнення у зв’язку з цим різноманітних підприємств і організацій, що базуються на різних формах власності, зміцнення їх юридичної та економічної самостійності, розвиток соціального партнерства призвели до зміни правового становища роботодавців, виникненню у них нових прав та обов’язків, появи нових повноважень, що вимагають детального вивчення. Якісний склад роботодавців, а також різноманіття та специфіка правових відносин, що виникають при реалізації прав даних осіб чи при виконанні покладених на них обов’язків, вимагають теоретичного аналізу. Незважаючи на актуальність проблеми правового статусу роботодавця, вона поки що не дістала належної наукової розробки. В Україні за період її існування як незалежної держави комплексного дисертаційного дослідження даного суб’єкта не проводилось. Наукові роботи, що ґрунтуються на нормах законодавства колишнього СРСР, орієнтованого перш за все на інтереси держави, були виконані в умовах відсутності економічної свободи і не відповідають новим економічним умовам. А сучасні роботи (О.М. Ярошенко, І.М. Якушев) лише частково торкаються проблем правового статусу роботодавця. Вищенаведене обумовлює необхідність системного аналізу правової особистості роботодавця з урахуванням економічних і соціальних аспектів, дослідження природи відносин працівника і роботодавця.

Выводы: ВИСНОВКИ На підставі викладеного можна зробити висновок, що чинне визначення терміну “роботодавець” не відповідає дійсності. Поняття "роботодавець" необхідно пов’язувати із юридичною особою або фізичною особою, яка використовує найману працю. Існуюча в чинному КЗпП конструкція для визначення особи, яка укладає трудовий договір з працівником, та запропоноване в проекті Трудового кодексу визначення роботодавця не відповідають теоретичним конструкціям трудового права та юридичній практиці. Під роботодавцем нормотворець розуміє особу, яка вже уклала трудовий договір з працівником, тоді як існує необхідність визначення роботодавця як особи, що має право наймати працівників. Крім того, законодавець не враховує можливості структурних підрозділів юридичних осіб, що в деяких випадках наділяються трудовою правосуб’єктністю, бути роботодавцями. Таким чином, роботодавця можна визначити як фізичну чи юридичну особу (або відокремлений структурний підрозділ юридичної особи), які за законодавством мають право наймати працівників на основі трудового договору (контракту), а також інші права та обов’язки, пов’язані з використанням найманої праці. Трудова правосуб’єктність роботодавця-юридичної особи виникає одночасно із цивільною, але одразу після їх появи вони розділяються за сферами: внутрішньовиробнича та зовнішньогосподарська, і більше не залежать одна від одної до моменту припинення організації-роботодавця. У фізичних осіб – роботодавців цивільна і трудова правосуб’єктність виникають одночасно, однак за своїм змістом цивільна не поглинає трудову правосуб’єктність.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Господарський кодекс від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144. 3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Закон України від 23.09.1999р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 46-47. – Ст.403. 4. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Закон України від 02.03.2000р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 22. – Ст.171. 5. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Закон України від 18.01.2001р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 14. – Ст.71. 6. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Закон України від 09.07.2003р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. –№№ 49-51. – Ст.376. 7. Про охорону праці. Закон України від 14.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 49. – Ст.668. 8. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України від 15.09.1999р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 45. – Ст.397. 9. Про організації роботодавців. Закон України від 24.05.2001р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 32. – Ст. 171. 10. Бердычевский В.С., Акопов Д.Р., Сулейманова Г.В. Трудовое право: Учебное пособие / Отв. ред. В.С. Бердычевский. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 512 с. 11. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч посіб. – К.: МАУП, 2003. – 128 с. 12. Договірні форми реалізації соціально-економічних прав та інтересів працівників в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Л.О. Золотухіна; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2007. – 20 с. 13. Жадан С. Зміст терміна «роботодавець» на прикладі законодавства про соціальне страхування та охорону праці. // Юридичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 18-22. 14. Киселев Й. Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов. – М.: Изд. группа "ИНФРА-М - НОРМА". – 2001. – 344с. 15. Пилипенко П.Д. Проблеми теорій трудового права. – Львів, 2001. 342с. 16. Правове регулювання трудових відносин за участю роботодавця - фізичної особи: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Т.А. Занфірова; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2004. – 19 с. 17. Правовий статус сторін трудових правовідносин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / О.М. Ярошенко; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 1999. – 18 с. 18. Правові проблеми регулювання відносин у сфері охорони праці в сучасних умовах: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.І. Шамшина; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 19 с. 19. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма «Консум», 2003. – 480 с. 20. Роботодавець як суб'єкт трудового права: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / О.Г. Середа; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2004. – 19 с. 21. Середа О.Г. Правосуб’єктність роботодавця-юридичної особи // Становлення і розвиток правової системи України: Тези доп. і наук. повідом. учасників науково-практичної конф. – Київ: 2002, НАНУ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – С. 98-101. 22. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 312 с. 23. Трудове право України: підручник / Ред. Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева. – К. : "Знання", КОО. – 2001. – 564 с. 24. Трудовое право: учеб. / Н. А. Бриллиантова, И. Я. Киселев и др. / под ред. О. В. Смирнова. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 528 с. 25. Трудовой кодекс РФ. Проект федерального закона. – М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг". – 2005. - С. 7-22.