Выводы: Висновок
Підводячи підсумок по першому розділу слід зауважити, що як свідчать факти, тероризм глобалізується і його небезпека має тенденцію до зростання в усьому світі. Тероризм є однією з найгостріших проблем та загроз для світової спільноти, яка негативно впливає як на різні сфери суспільного життя всередині держави, так і на різні аспекти міжнародних відносин. Проблема тероризму – одна з найактуальніших у сучасному суспільно-політичному житті планети.
Терористичні акції забирають сотні, тисячі життів мирних громадян, дестабілізують політичні системи, спонукають політичні режими різної спрямованості та різного рівня демократизму переважно до силових методів стабілізації суспільного буття. Вихід із становища, в яке потрапило людство на початку XXI століття, шукають всі: уряди, відомі політики, представники так званих "силових структур" різних держав, політологи, соціологи, психологи і філософи. Завдання науковців, стосовно цієї проблеми, полягає в розкритті сутності явища в умовах початку ХХІ ст. і моделюванні процесу протидії тероризму з боку урядів та суспільства в цілому.
Аналізуючи другий розділ слід зазначити, що серед проблем, які вимагають негайного вирішення, є потреба змін суспільної свідомості у ставленні до проявів тероризму.
Тероризм мало засуджувати, мало вимагати від урядів, відповідних державних органів захисту суспільства від тероризму. Необхідно, щоб кожен член суспільства зрозумів свою причетність до справи боротьби з тероризмом. Сітьова модель тероризму має системну подібність до епідемічних інфекційних захворювань.
Зміна ставлення кожного до тероризму – обов’язкова передумова зникнення (чи знищення) цього явища з суспільного буття.
Досягти такої мети неможливо шляхом одноразової акції будь-якої соціальної структури чи постійної активної позиції однієї з ланок соціального організму (школи, церкви; якоїсь державної структури). Боротися проти тероризму, крім усього іншого, необхідно на філософсько-теоретичному та політологічному рівнях, на рівні впливу всіх виховних ланок суспільної організації (школи, церкви, мистецтва, ЗМІ тощо). Необхідно довести антитерористичну ідеологію до побутового рівня життя населення.
Не можна доводити суспільство до антитерористичної істерії, але прищепити "соціально-гігієнічну вакцину" антитероризму людству необхідно обов’язково. До того часу, доки в будь-якому соціальному об’єднанні "лаври Герострата" будуть героїзуватись, людство не позбудеться проявів тероризму.
Досліджуючи третій розділ зауважу, що організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.
Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
Боротьба зі світовим тероризмом буде ефективною лише за умови єдності політичних лозунгів, морально-етичних принципів та реальних дій світової співдружності, в іншому випадку хвороба затягнеться на століття. Як відзначає багато дослідників, тероризм – це не лише конкретні акції бойових загонів, груп, окремих смертників, а й відповідна ідеологічна та психологічна обробка світової громадської думки.