Выводы:Виховання підростаючого покоління є найактуальнішою потребою сьогодення. Майбутні громадяни України повинні бути всебічно розвинені, гармонійно особистісно сформовані. Цього можна досягти завдяки широкому застосуванню виховного впливу на дитину. Виховання — категорія динамічна. Виховання — це процес, це діяльність, це передача знань, досвіду і духовних цінностей від покоління до покоління. Збагнути, глибоко розібратись в суті виховання не так-то просто. Але ми ввжаємо, що процес виховання - система виховних заходів, спрямована на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Щодо виховання в нашій країні, то можна сказати, що кожен народ має свою систему виховання, яка відповідає його характерним рисам. Виховання, створене самим народом, має виховну силу, якої немає в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу. Тому народному вихованню дитини надається важливого значення. У народній педагогіці дитина розглядається, як неоціненна частка природи, і її виховання підпорядковується загальним законам. Найбільшу увагу приділяють вихованню дитини від одного до п’яти років, якраз тоді, коли дитина найінтенсивніше росте і розвивається. У вихованні дитини бере участь вся сім’я. Перебуваючи у сімейному колі, дитина є предметом виховання і водночас суб'єктом засвоєння традиційних норм співжиття та родинних взаємин. Народна система виховання дітей у сім’ї багатогранна. У загальній трудовій атмосфері сім’ї, навіть народження дитини розглядається як поява на світ майбутнього працівника. Народна педагогіка прагне дати підростаючому поколінню всебічну підготовку до майбутнього життя. Особливу роль у розвитку особистості дитини в дошкільний період відіграють люди, що її оточують, передусім батьки. Дошкільник стає самостійнішим, більш незалежним, ніж раніше, від дорослих, розширюються та ускладнюються його взаємини з оточенням, а це відкриває йому значні можливості для глибшого самоусвідомлення, оцінювання себе та інших. Отже, розвиваються його самосвідомість і самооцінка. Наприкінці дошкільного віку оцінні судження про навколишнє, про себе поступово стають усе повнішими і розгорнутішими. У самооцінці дошкільняти вже знаходять відображення почуття гордості та сорому, виникає активне ставлення до власних емоцій. Народною педагогікою вироблені прекрасні засоби, зокрема народна творчість (фольклор), які є сильним і потужним рушієм для розвитку пізнавальної потреби дитини, розвитку мислення, мовлення, художніх смаків. У вихованні дитини традиції народної педагогіки висувають ідеї гармонійного розвитку у сукупності тілесних, душевних і розумових сил. Вважалося, що батьки повинні виховувати дитину всебічно. Шанобливе ставлення до хліба у трудовій родині прищеплювалося на кожному кроці. Дітям постійно нагадували, що в хліб укладена мозоляста людська праця, зневажати яку не можна. Шляхом шанобливого відношення до хліба та власним позитивним прикладом батьки виховують у дітей повагу до праці хліборобів, до хліба як до основи життя.