Охорона прав на торговельну марку за законодавством України

Содержание:  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЯК ОБ’ЄКТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ 8 1.1. Поняття та функції торговельної марки 8 1.2. Критерії надання правової охорони торговельній марці 23 1.3. Види торговельної марки та їх правове значення 39 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ 45 2.1. Виникнення, здійснення та припинення суб'єктивного права на торговельну марку 45 2.2. Міжнародно-правове регулювання охорони торговельної марки 67 РОЗДІЛ 3. ПОРУШЕННЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВА НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ 77 3.1. Обмежувальна ділова практика в галузі використання права на торговельну марку 77 3.2. Поняття та види порушення права на торговельну марку 83 3.3. Захист права на торговельну марку 89 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 108 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 113

Вступление:  Актуальність теми дослідження зумовлена пріоритетами української зовнішньоекономічної політики, спрямованої на активну роль України у світових та європейських економічних процесах. Участь українських суб’єктів господарювання у міжнародному товарообміні, зокрема, в рамках Світової Організації Торгівлі, зумовлює необхідність гармонізації вітчизняного і міжнародного законодавства в сфері торгових аспектів прав інтелектуальної власності. У світі сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності. Перед Україною постало завдання завершення адаптації національного законодавства до цієї системи, що є необхідною умовою розвитку української економіки як складової частини світового господарства, інтегрованої до світових тенденцій соціально-економічного й технологічного розвитку. Одним із напрямів розвитку сучасної світової економічної системи є глобалізація, основним проявом якої є інтернаціоналізація торговельно-економічної діяльності в умовах різкого зростання рівня її інтелектуалізації. Наслідком цих об’єктивних процесів є зміна пріоритетів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік, а саме – орієнтація на інтенсифікацію інноваційного розвитку. Товари та послуги містять в собі все більше складових, які підпадають під дію права інтелектуальної власності. Динамізація світового ринку об’єктів інтелектуальної власності супроводжується і певними негативними явищами, наприклад, зростанням виробництва контрафактних товарів для продажу не лише на внутрішніх, а й на зовнішніх ринках. Отже, необхідною передумовою розвитку міжнародної торгівлі на засадах недискримінації є адекватне дотримання прав інтелектуальної власності, що потребує дослідження сучасних процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та адаптації механізмів її регулювання до сучасних реалій торговельно-економічних відносин, насамперед, на національному рівні. Водночас, окремі теоретичні та практичні аспекти трансформації концепції права інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи залишаються недостатньо розкритими й обґрунтованими. Потребують подальшого вивчення та систематизації тенденції розвитку міжнародної доктрини права інтелектуальної власності та її вплив на розвиток національної системи права інтелектуальної власності. Зокрема, недостатньо дослідженими залишаються механізми підвищення ефективності національного правового регулювання інтелектуальної власності в умовах імплементації багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Таким чином, системне дослідження процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності, за умов глобальних змін світової економіки, з позиції належної правової охорони важливого потенційного ресурсу її суб’єктів – торговельних марок, є актуальним як в теоретичному, так і в практичному аспектах, що й обумовило вибір теми дослідження, його мету та завдання. Відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), від 16 червня 1994 року Україна взяла на себе зобов’язання гармонізації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. З набранням чинності Цивільного та Господарського кодексів, українське законодавство в сфері інтелектуальної власності зазнало відповідних змін, але не всі їх положення відповідають міжнародним вимогам і донині. Верховною Радою України 2004 року було прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Одним із пріоритетних напрямів такої адаптації є сфера права інтелектуальної власності і, зокрема, правова охорона торговельних марок як частина національного законодавства. На сучасному етапі склалися всі передумови для проведення комплексного дослідження права на торговельну марку шляхом переосмислення його положень крізь призму сучасних реалій. Відсутність в Україні належної законодавчої бази в галузі охорони права на торговельну марку була обумовлена насамперед тим, що в умовах адміністративної економіки торговельна марка не могла виконувати роль, що їй відводиться, її функції мали дещо викривлений характер. Як наслідок – відсутність ефективного механізму захисту прав на торговельну марку та належної законодавчої бази, де б враховувалися інтереси як тих осіб, яким належить виключне право на торговельну марку, так і третіх осіб, що діють на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів та послуг, що спричинило значну кількість порушень цих прав. З розвитком ринкових відносин в Україні почастішали прояви недобросовісної конкуренції, пов’язаної з незаконним використанням торговельних марок. Необхідно зауважити, що сьогодні помітний підвищений інтерес до торговельної марки з боку не тільки вчених, але й представників бізнесу та підприємців, а також засобів масової інформації, про що свідчать численні телерадіопередачі та публікації в газетах і журналах. Це обумовлюється тим, що у міру зростання економічного значення кожного з об'єктів права інтелектуальної власності виникає потреба у комплексному та послідовному дослідженні правових проблем їх охорони, аналізі правового регулювання цих питань у високорозвинених країнах світу та використання його переваг і кращого досвіду в інтересах України. Рівень наукових розробок за цією темою на базі нового цивільного законодавства України, на нашу думку, є недостатнім. Більшість із наявних публікацій ґрунтується на законодавстві, чинному ще за часів УРСР. До них слід віднести наукові праці А.Н. Адуєва, Е.А. Арієвича, Е.П. Гаврилова, С.А. Горленка, В.А. Дозорцева, В.І. Жукова, І.А. Зеніна, О.Ю. Кашинцевої, Н.Е. Маміофи, О.М. Мельник, В.Я. Мотильової, В.В. Орлової, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Ю.І. Свядосца, В.М. Сергєєва, Г.І. Тицької, Г. Штумфа та інших. Проте є і роботи вчених, які присвячені проблемам правової охорони торговельних марок на сучасному етапі. Це, зокрема роботи Піхурець О.В., Рассомахіної О.А. та Іолкіна Я.О. Чинному законодавству про охорону прав на торговельні марки властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які містяться у законі «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Цивільному кодексі України і Паризькій конвенції з охорони промислової власності, а саме: неузгодженість понятійного апарату, зокрема наявність двох закріплених на законодавчому рівні термінів: «знак для товарів та послуг» та «торговельна марка»; недосконалий перелік суб'єктів, що мають право на одержання правової охорони прав на торговельну марку; відсутній чітко визначений момент виникнення права власності на торговельну марку і т.д. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу виключного права на торговельну марку одержати науково обґрунтовані і достовірні результати та запропонувати рекомендації стосовно охорони та ефективного захисту торговельної марки із наступною можливістю їх використання при здійсненні реєстрації, проведенні експертизи, правової охорони і використанні торговельних марок. Для досягнення зазначеної мети були сформульовані наступні завдання: - проаналізувати різні підходи до застосування термінів «торговельна марка», «знак для товарів і послуг» та «бренд» на території України; - сформулювати визначення поняття «торговельна марка» з урахуванням історичних причин її появи та функцій; - визначити конкретні критерії надання правової охорони торговельної марки; - з’ясувати правову природу торговельної марки як об’єкта цивільно-правових відносин; - виявити та обґрунтувати способи здійснення права на торговельну марку; - дослідити фактори, які спричиняють порушення права на торговельну марку; - розглянути сучасний рівень правової охорони торговельної марки в Україні щодо відповідності його світовій практиці та міжнародно-правовим нормам, і сформулювати пропозиції з розвитку й удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Об’єктом дослідження є суспільні відносини які виникають (пов’язані) з охороною та захистом торговельної марки. Предметом дослідження є законодавство України та практика його застосування, зарубіжне законодавство щодо правової охорони торговельної марки. В основу дослідження зазначених проблем покладено діалектичний метод з системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержаних внаслідок цього висновків. Також застосовувалися окремі наукові методи: порівняльно-правовий, логічний, статистичний, поєднання дедуктивного та індуктивного принципів послідовного з’ясування окремих закономірностей та обґрунтування на цій основі відповідних висновків. Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та пропозицій та списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 120 сторінок, з яких 10 сторінок – список використаних джерел у кількості 113 найменувань.    

Выводы:  Питання регулювання суспільних відносин у сфері прав на інтелектуальну власність розвиваються й удосконалюються в нашій державі досить стрімко, однак невирішеними залишаються ще багато питань. Так, на даний момент на території України існують два законодавчо закріплені терміни, що застосовуються в одній і тій же сфері суспільних відносин. У законодавстві закріплене наступне визначення торговельної марки: позначення, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, однак воно не відповідає дійсності. Оскільки не будь-яке позначення може бути торговельною маркою, а тільки те, яке не суперечить вимогам законодавства. На практиці надання прав власності на торговельну марку фізичній особі, що не здійснює підприємницької діяльності, може привести до зловживання таким правом. Оскільки в законодавстві зазначене, що власник свідоцтва зобов'язаний сумлінно користуватися правами, наданими свідоцтвом, він повинен використовувати зареєстровану торговельну марку: маркірувати зроблений товар або зроблену послугу, пропонувати до продажу або продати торговельну марку. Тобто, власник свідоцтва зобов'язаний вести господарську діяльність. Таким чином, торговельна марка, зареєстрована фізичною особою, не може бути використана самою фізичною особою, не зареєстрованою у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності. Отже, доцільним є внесення обмежень щодо суб'єктів, що мають право зареєструвати торговельну марку. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, які випливають зі свідоцтва, діють із дати подання заявки. З іншого боку, ч. 2 і 3 зазначеної статті виключне право користуватися й розпоряджатися знаком за своїм розсудом, а також право забороняти іншим особам використання зареєстрованого знака без дозволу власника, надається власникові саме свідоцтвом. Правове регулювання заборонних можливостей власника торговельної марки у вітчизняному законодавстві не відповідає основним міжнародним вимогам та стандартам з цього питання. Для усунення вказаної невідповідності Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» потребує внесення відповідних доповнень. Перш за все це стосується визначення кола заборонених до використання об’єктів, а також тих товарів і послуг, відносно яких може здійснюватись така заборона. Крім того, в законодавстві необхідно закріпити приблизний перелік дій, вчинення яких може бути заборонено власником марки. І нарешті, основна увага повинна бути приділена визначенню випадків, коли використання марки третьою особою не визнається порушенням прав власника свідоцтва. З розвитком економіки й конкуренції на ринку, увазі вітчизняних реєстраційних органів надаються заявки на реєстрацію як традиційних, так і екзотичних (об'ємних, нюхових, звукових) товарних знаків, і, що найголовніше, такі заявки розглядаються, що свідчить про чималу увагу до такого феномена як торговельна марка. Немаловажною проблемою є питання розмежування повноважень судів і Антимонопольного комітету України. На практиці трапляються такі ситуації, коли або суд, або Антимонопольний комітет відмовляються приймати заяву, мотивуючи це тим, що даний спір належить не до його компетенції, а до компетенції іншого органа. Таким чином, з метою спрощення захисту порушених прав, необхідно чітко визначити обсяг повноважень суду й Антимонопольного комітету України з захисту прав у сфері інтелектуальної власності, для чого зміни й у Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції», і в Закон « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». На сучасному етапі розвитку ринкового господарства торговельну марку можна визначити як один із видів товарних позначень, призначення якого полягає в ідентифікації товару залежно від конкретної ситуації чи з точки зору джерела його походження, чи з точки зору певного стандарту якості. При цьому торговельна марка виконує такі основні функції: відрізняльну, гарантію якості та рекламну. Ці функції є взаємозалежними і з практичної точки зору їх завжди слід розглядати комплексно. Критерії охороноздатності торговельної марки фіксуються в негативній формі, тобто за допомогою перерахування ознак, які не повинні бути притаманні торговельній марці. Торговельна марка, що характеризується розрізняльною здатністю та новизною, не може бути помилковою чи оманливою та суперечити державним інтересам, міжнародним угодам, публічному порядку, принципам гуманності і моралі. За критерієм публічності інтересу серед учасників правовідносин в сфері правової охорони торговельних марок можна виділити: - міжнародні та державні інституції, до компетенції яких належить прийняття рішення щодо правової охорони торговельних марок та які є носіями публічного господарського інтересу; - фізичні та юридичні особи, які, відповідно до законодавства, можуть впливати на рішення відповідних компетентних органів щодо надання правової охорони торговельним маркам. До цих осіб віднесено таких, що мають певну «особисту заінтересованість» та осіб, які мають «юридичну заінтересованість» у виникненні правової охорони певної торговельної марки. Суб’єктивне право на торговельну марку не можна розглядати як право власності в суб’єктивному розумінні. Право власності не поширюється на результати творчої діяльності. Уживання ж терміна “власність” може створити неправильне уявлення про зміст права, його дію та способи захисту. Незважаючи на детальну регламентацію в законі, вирішення питання про надання позначенню правової охорони на практиці часто залежить від фактичного складу, який характеризує його використання. Тому кожне конкретне позначення, як потенційна торговельна марка, повинно бути розглянуте не абстрактно, а як органічний елемент середовища використання. Стверджується, що детальна регламентація в законі конкретних допустимих форм зовнішнього вираження торговельної марки (видів) є зайвою. Виключне право на торговельну марку – це не тільки пасивне право, що дозволяє ініціювати позов у випадку його порушення, але й таке, що передбачає ряд дій, спрямованих на охорону репутації, яка асоціюється з торговельною маркою і підтримкою якості маркованих товарів (послуг). Саме з цих моментів потрібно виходити при аналізі правомірності обмежувальної ділової практики. Порушення права на торговельну марку може бути здійснене не тільки у вигляді контрафакції та обманної імітації, а і шляхом обманного маркування. Обманне маркування полягає у використанні іншою особою справжньої, оригінальної марки іншої особи для позначення неоднорідних товарів чи послуг. Здійснивши наше дослідження та узагальнивши наведені висновки винесені наступні пропозиції: Закріпити в законодавстві єдиний для всіх нормативно-правових актів термін «торговельна марка». Застосовувати в законодавстві наступне визначення торговельної марки: Торговельна марка – позначення, що не суперечить вимогам законодавства, призначене для відмінності товарів або послуг одних юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців від однорідних товарів або послуг інших юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців. Відсутність у дефініції торговельної марки в діючій редакції Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» поняття «однорідності» товарів і послуг, що індивідуалізуються за допомогою торговельної марки, на відміну від попередніх редакцій закону, є помилковою. На законодавчому рівні слід виокремити поняття «торговельна марка» і «знак обслуговування», оскільки це має суттєві правові наслідки як для визначення обсягу правової охорони цих об’єктів, так і для встановлення факту їх використання. Пропонується сформулювати визначення обсягу правової охорони у п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у такій редакції: «Обсяг правової охорони, що надається зареєстрованій торговельній марці, визначається наведеним у свідоцтві зображенням торговельної марки або іншим адекватним графічним відображенням. Обсяг правової охорони незареєстрованої торговельної марки визначається адекватним графічним відображенням, яке використовувалося для позначення товарів чи послуг відповідного класу на відповідній території». Пропонується ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доповнити п. 9, який викласти у такій редакції: «Торговельна марка, що заявляється до реєстрації, повинна подаватися в адекватній графічній формі», що зробить можливим надання належної правової охорони нетрадиційним видам торговельних марок. Судова практика вважає, що моментом виникнення прав є дата подачі заявки на реєстрацію. Дане положення слід закріпити й у Законі, для чого внести зміни в частину 2 і 3 статті 16 Закону.

Литература:  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст. 141. 2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356. 3. Про захист прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - №7. – Ст. 36. 4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 36. – Ст. 164. 5. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 №2210-ІІІ зі змінами і доповненнями // zakon1.rada.gov.ua. 6. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 №1682-ІІІ зі змінами і доповненнями // zakon1.rada.gov.ua. 7. Про телебачення і радіомовлення. Закон України від 21.12.1993. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 10. – Ст. 43 8. Конвенція про створення Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності від 14 липня 1967 р. - Матеріали міжнародного симпозіуму: правовий прогрес через порівняльне право: проблеми розбудови комерційного законодавства України на тлі досвіду Сполучених Штатів Америки. Книга 3. К., 1993. - С. 87-98. 9. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 10. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків 1957 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 11. Про охорону промислової власності: Паризька конвенція від 20 березня 1883 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 12. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина четверта) від 24 листопада 2006 р. (зі змінами) / Електронний ресурс/ Федеральная служба по интеллектуальной собственности, патентам и товарным знакам (Роспатент). – Режим доступу: http://www1.fips.ru/wps/wcm/connect/content_ru/ru. 13. О товарных знаках и знаках обслуживания: Закон Республики Беларусь от 15 февраля 1993 г. // http://www.rada.gov.ua/ 14. О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров: Закон Российской Федерации от 23 сентября 1992 // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1992. – №42. – Ст. 23-22. 15. Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) // Угода від 15 квітня 1994 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user=1211285889310120&text=%F2%EE%F0%E3+%B3%ED%F2%E5%EB+%E2%EB%E0%F1%ED&x=5&y=6 16. Про міжнародну реєстрацію знаків: Мадридська угода від 14 квітня 1891 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 17. Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 18. О некоторых вопросах практики применение отдельных норм действующего законодательства в решении споров: Письмо Высшего арбитражного суда Украины №01-8/23 от 24.01.97 г. // http://www.rada.gov.ua/ 19. О некоторых предписаниях законодательства, связанного с осуществлением права собственности и его защитой: Письмо Высшего арбитражного суда Украины №01-8/98 от 31.01.2001 г. // http://www.rada.gov.ua/ 20. О некоторых вопросах практики решение споров, связанных с применением законодательства об интеллектуальной собственности: Письмо Высшего хозяйственного суда №01-8/31 от 14.01.2002 г. // http://www.rada.gov.ua/ 21. Про затвердження Положення про Державне патентне відомство України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 22. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №25. – 7 липня. 23. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій: Указ Президента України від 19.08.1997 №853/97 // zakon1.rada.gov.ua. 24. Про основні напрями конкурентної політики України на 2002–2004 роки: Указ Президента України від 19.11.2001 №1097/2001 // zakon1.rada.gov.ua. 25. Про затвердження Положення про Апеляційну палату Державного департаменту інтелектуальної власності: Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №7. – 1 березня. 26. Роз’яснення «О неправомерности ссылок на пункт 1 статьи 7 Закона Российской Федерации от 23 сентября 1992 г. № 3520-1 «О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров» с изменениями и дополнениями, внесенными Федеральным законом от 11.12.02 г. № 166-ФЗ, при применении оснований для отказа в регистрации товарного знака, установленных абзацем вторым пункта 3 статьи 6 названного Закона», затверджений наказом Федеральної служби з інтелектуальної власності, патентам и товарним знакам № 12 від 6 липня 2004 р. / Електронний ресурс / Федеральная служба по интеллектуальной собственности, патентам и товарным знакам (Роспатент). – Режим доступу: http://www1.fips.ru/wps/wcm/connect/content_ru/ru. 27. Adami L, Santonocita F. Sisi SpA and Gilfm SpA v. DiDi Sri and Laura Degiovanni. National reports. Italy. Trade marks ІІ EIPR. 2003. V. 25, N 1. P. 1-9. 28. Casey S. Infringement Under the UK Trade Marks Act 1994. Part 1 ІІ TW. 2000. N 27. P. 19-26. 29. Gilson J., Gilson L.A. Cinnamon buns, marching ducks and cherry-scented racecar exhaust: Protecting nontraditional trademarks ІІ TMR. V. 95, N 4. P. 773-824. 30. «The Museum of Counterfeiting, Paris – A Walk on the Wild Side.» / Issue 1/2009 (February) / WIPO Magazine. – Режим доступу: офіційний веб-сайт World Intellectual Property Organization: http://www.wipo.int. 31. Алексеенко А. «Интеллектуальная конкуренція»: суд или АМКУ? // Юридическая практика. – 2005. - № 42 (408). – 18 октября. – С. 20-22. 32. Андреева В.М. Психологические основы образования и функционирования бренда: Дис… канд. психол. наук (19.00.05.). – М., 2003. – 214с. 33. Андрощук Г. Знаки для товарів і послуг: деякі аспекти термінології та застосування законодавства // Інтелектуальна власність. –2001. -№ 8. –С.16-19. 34. Андрощук Г., Пахаренко А. Право интеллектуальной собственности в США // Бизнес-Информ. – 1998. - №15. – С. 110-121. 35. Ариевич Е.А. Введение в заблуждение: практика и реальность. (Регистрация товарных знаков) // Патенты и лицензии. - М.: 2000 - № 9. - С. 21-26. 36. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1996. 37. Безух О. Захист прав на знаки для товарів і послуг: судова та адміністративна практика в Україні // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. - № 4. – С.297-300. 38. Богаченко-Мишевский А. Изменить, дабы охранить // Юридическая практика. – 2005. - №46 (412). – 15 ноября. – С. 16-18. 39. Бочелюк В. Й. Соціально-правова сутність інтелектуальної власності // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Staptp/2009_41/files/41_02Bocheljuk.pdf 40. Бошицький Ю.Л. Поняття, значення торговельної марки та прав на неї в контексті розбудови національної ринкової економіки. // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 169-176. 41. Бутыркин А.Я. Теория и практика антимонопольного регулирования в ведущих странах Запада и России. – М.: Новый век, 2004. – 88 с. 42. Валюшко А. «Знаковые» торговые марки // Юридическая практика. – 2006. - №3 (421). – 17 января. – С. 18-21. 43. Валюшко А. Актуальные проблемы защиты прав интеллектуальной собтвенности // Юридическая практика. – 2005. - №46 (412). – 15 ноября. – С. 17-18. 44. Власов А. Процессуальные рекомендации // Юридическая практика. – 2008. - №5 (527). – 29 января. – С. 9-11. 45. Вуліх О. Про введення споживача в оману щодо виробника // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 8. – С. 12-15. 46. Гаврина С. Два шага вперед – один назад // Юридическая практика. – 2003. - № 43 (305). – 20 октября. – С. 8-11. 47. Головатий С., Довгерт А. та ін. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. –1996. – № 2 (Спецвипуск). – С. 11-25. 48. Гольберг Д. Торговый знак – это не для физлица // Юридическая практика. – 2006. - № 46 (464). – 14 ноября. – С. 7-10. 49. Готовська К. Право на використання торговельної марки. Податковий аспект. // Правовий тиждень. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1119 50. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 200с. 51. Демченко Т.С. Охрана товарных знаков (сравнительно-правовой анализ): Монография. –К.: Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2005. –208с. 52. Демченко. Т.С. Недобросовісність заявника у законодавстві про товарні знаки. монографія// НДІ ІВ АПрН України. – 2008. - № 2(40). – С. 3-14. 53. Еремина Н. Защита экзотических торговых марок // Юридическая практика. – 2005. - № 7 (373). – 14 февраля. – С. 5-8. 54. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4 т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. – К.: Ін Юре, 1999. – Т. 3. – 856 с. 55. Кальятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительные права): Учебник для вузов. - М.: Норма Инфа, - 2000. — 558 с. 56. Кириченко І. Законодавчі «пільги» на використання торговельних марок // Юридичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 45-48. 57. Климчук О. Деякі питання визначення торговельних марок (знаків для товарів і послуг) // Юридичний журнал. – 2006. - № 2. – С. 16-20. 58. Климчук О. Проблеми законодавчого визначення «торговельна марка» // Юридическая газета. – 2006. - №2 (62). – 02 февраля. – С. 12-15. 59. Коваленко Т. Товарний знак чи бренд // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. - №2. – С. 23-26. 60. Коваль А. Покарання за порушення прав на торговельні марки: практика призначення, проблеми вдосконалення // Юридичний журнал. – 2006. - №2. – С.9-12. 61. Криволуцкая Т. Что такое брэнд и чем он отличается от торговой марки? // Маркетолог. – 2002. - № 2. – С. 12-14. 62. Лагутін В.Д. Антимонопольна діяльність: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2005. – 580 с. 63. Левічева О.Д. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на знак для товарів і послуг (торговельну марку) і кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару: навч. посіб. / О.Д. Левичева. – К.: Ін-т інтел, власн. і права, 2006 р. – 128 с. 64. Максимова Н. Яким чином власник торговельної марки може запобігти її «розмиванню» // Інтелектуальна власність. – 2005. - №8. – С. 11. 65. Матузов Н. И. Правовая система и личность. // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2000. – № 3.– С. 130—135. 66. Махеева Е. Берегите лицо // Юридическая практика. – 2002. - №16 (226). – 17 апреля. – С. 7-9. 67. Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999. - № 2. – С. 22-24. 68. Мельников В. Защита обозначений: звук, запах, цвет // Интеллектуальная собственность. – 1997. - № 5-6. – С. 16-23. 69. Мельников В. Экспертиза обозначений, носящих описательный характер // Интеллектуальная собственность. – 1997. - № 11-12. – С. 47-52. 70. Мельников В.М. Нетрадиционные виды товарных знаков // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1996. - № 12. – С. 21-23. 71. Мельников В.М. Обонятельный товарный знак // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 2000. - № 7. – С. 22-24. 72. Мельников В.М. Охраноспособность форм товаров и их упаковок // Патенты и лицензии. – 1997. - № 2. – С. 26-31. 73. Мовчан С. Проблемы совершенствования и практика реализации // Юридическая практика. – 2003. - №39 (301). – 30 сентября. – С. 6-9. 74. Могилевский В.М. Знаки,.. вводящие всех в заблуждение // Юридическая практика. – 2006. – № 9. – С. 13. 75. Могилевский В.М. Права владельца знака для товаров и услуг // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 2. – С. 14-16 76. Могилевський В. Реєстрація знака для товарів і послуг на ім’я фізичної особи // Інтелектуальна власність. – 2002. - № 1. – С. 10-12. 77. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / А. Г. Ярема та ін. - Київ: А.С.К. – 2002. – Т. 2: Право інтелектуальної власності. Зобов’язальне право - 864 с. 78. Негрескул В. Проблемні питання судового захисту прав на знаки для товарів та послуг в Україні // Юридичний журнал. – 2002. - №1. – С. 13-15. 79. Ніколаєнко Л., Кожарська І. Охорона загальновідомих знаків – проблема міжнародна // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 4. – С. 17-24. 80. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. – М., 1992. – 1143 с. 81. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка. – 2002. – 615с. 82. Основи інтелектуальної власності / Всесвітня організація інтелектуальної власності. – К.: Видавничий дім «Ин Юре», 2001. – 578 с. 83. Основи інтелектуальної власності / наук.-метод. вид-ня / ред. Г.І. Якіменко. – К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. – 578 с. 84. Охорона права на торговельну марку (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.В. Піхурець; Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2005. — 20 с. 85. Паладій М. Перспективи розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 3. – С. 3-5. 86. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность. – М.: Данников и Ко, 2004. - 526с. 87. Підопригора О.А. Стан і перспективи розвитку законодавства України про інтелектуальну власність // Вісник Центру комерційного права. – 2001. - № 1. – С. 8-9. 88. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 334 с. 89. Подоляк В. О возможности обеспечения иска как гаранти выполнения решения суда // Юридическая практика. – 2007. - №20 (490). – 15 мая. – С. 15-16. 90. Пономарев В. Решение проблемных вопросов при регистрации торгового знака // Юридическая практика. – 2006. - №7 (425). – 14 февраля. – С. 12-13. 91. Порівняльне право про торговельні марки/ Уклад. А.А. Герц – Х.: TEMRUS, 2010.- 112 с. 92. Портна Д. Знак для товарів та послуг: порядок набуття прав в Україні та процедура отримання міжнародної реєстрації // Юридичний журнал. – 2002. - №5. – С. 12-14. 93. Право власності в Україні: Навч. Посіб. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 1118с. 94. Право інтелектуальної власності та законодавство Європейського Союзу / За ред. Ю.М. Капіци. – К.: Видавничий дім «Слово», 2006. – 1104с. 95. Право на торговельну марку в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Я.О. Іолкін; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К., 2009. — 20 с. 96. Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (щодо узгодження із Цивільним кодексом України і адаптація до законодавства ЄС)»: Проект Закону України від 23 грудня 2005 р. // http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=26564 97. Рассомахіна О.А. Поняття торговельної марки та її співвідношення з суміжними категоріями // Форум права. – 2007. - №3. – С. 212-223. 98. Ресенчук В. Торговельні марки: проблеми правового регулювання в Україні // Інтелектуальна власність. – 2005. - № 12. – С. 26-29. 99. Ридченко И. Столкновение фирменных наименований и товарных знаков на рынке товаров и услуг // Юридическая практика. – 2000 - № 8(114). – 24 февраля – С. 10. 100. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М.: «Теис», 1996. – 704 с. 101. Синайский В.И. Русское гражданское право. -Вып.1: Общая часть. Вещное право. Авторское право. –Киев: «Прогресс», 1917. –258 с. 102. Судовий захист прав при порушенні прав власника торговельної марки. // http://www.ukrbiznes.com/analitic/politic/8115.html 103. Тимошенко Ю.Г. Захист прав інтелектуальної власності як один з важливих напрямків економічної безпеки України. // Тези доповідей ІІІ міжнародної НПК «Інформаційна та економічна безпека» (INFECO-2010). – 2010. – С. 162-163. 104. Федоров А.Ф. Введение в курс торгового права. –Одесса: «Экономическая типография и литография», 1901. –152 с. 105. Цитович П.П. Очерк основных понятий торгового права. –Киев: Типография И.Н. Кушнерева и Ко., 1886. –248 с. 106. Шевченко Л. Понятійна відповідність термінів «товарний знак», «торгова марка», «знак сервісу (обслуговування)» у сфері законодавства з інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальний капітал. – 2003. - №6. – С. 55-59. 107. Шестимиров А.А. Товарные знаки: Учебное пособие. – М.: ВНИИПИ, 1995. – 293 с. 108. Шишка Р. Б. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.03 / Роман Богданович Шишка. — Х., 2004. — 469 с. 109. Шубаков Д. Охрана торгових марок // Юридическая практика. – 2004. - № 20 (334). – 18 мая. – С. 20-22. 110. Щукіна К.А. Застосування підстави «введення в оману» при використанні схожих позначень. // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2010. – № 3. – С. 95-98. 111. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол. Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. 112. Як боротися з недобросовісною конкуренцією? / О. Мельниченко // Юстиніан : юридичний журнал. – 2004. – № 4. – C. 23-26 113. Ярошенко С.В. Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності. // Адвокат. – 2009. – № 6 (105). – С. 36-38.