Психологічний клімат виробничих колективів.

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні засади психологічного клімату у виробничому колективі 5 1.1. Визначення психологічного клімату та його характеристики 5 1.2. Чинники впливу на психологічний клімат виробничого колективу 9 1.3. Шляхи формування та регуляції психологічного клімату виробничого колективу 19 Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічного клімату виробничого колективу 23 2.1. Методологічне обґрунтування та процедура проведення дослідження психологічного клімату виробничого колективу 23 2.2. Аналіз отриманих результатів 26 2.3. Рекомендації щодо оптимізації психологічного клімату виробничого колективу 30 2.4. Висновки 32 Розділ 3. Використана література 36 Розділ 4. Додатки 38  

Вступление: Вступ Управління великою компанією потребує чіткої координації й прагматизму. Однак у більшості організаціях для досягнення великого результату необхідні нові підходи в управлінні. Одним із таких підходів є сприятливий соціально-психологічний клімат, емоційне управління, елементи якого так чи інакше були присутні в усі часи і у будь-якій компанії. Соціально-психологічний клімат І.П. Чередниченко, Н.В. Тельних визначають як переважаючий у колективі відносно стійкий психологічний настрій його працівників, що проявляється в різноманітних формах їхньої діяльності. Формуючись на основі емоційних і трудових відносин у групі, індивідуальних ціннісних орієнтації, психологічний клімат, у свою чергу, і сам визначає систему відносин членів колективу один до одного, до своєї праці, до всіх інших форм життєдіяльності (до побуту, дозвілля й ін.) 26, 314. Методологічною основою дослідження особливостей психологічного клімату виробничого колективу є праці Г.М. Андрєєвої, І.Г. Велкова, Д.І. Дзвінчук, Л.С. Дорошенко, Л.М. Карамушки, Л.П. Мельник, В.І. Михеєва, Л.Е. Орбан–Лембрик, О.І. Палінічак, О.О. Рясних, С. Теремко, І.П. Чередниченко, Н.В. Тельних, В.В. Черкасова, В.І. Третьяк, Г.В. Щокіна та інших. Попри велику кількість праць, присвячених проблемі психологічного клімату колективів, проблема залишається малодослідженою. Актуальність теми дослідження зумовлена важливістю вивчення особливостей психологічного клімату виробничого колективу. Об’єкт дослідження – психологічний клімат колективу. Предмет дослідження – особливості психологічного клімату виробничого колективу. Мета курсової роботи – розкрити особливості психологічного клімату виробничого колективу. Відповідно до вказаної мети було заплановано виконання таких завдань: 1. Визначити сутність поняття психологічного клімату, узагальнити його об'єктивні та суб'єктивні показники, охарактеризувати фактори впливу на нього; 2. Уточнити психологічні механізми формування та регуляції психологічного клімату виробничого колективу; 3. Обґрунтувати методологічну основу дослідження особливостей психологічного клімату виробничого колективу та проаналізувати отримані результати; 4. Надати рекомендації щодо оптимізації психологічного клімату виробничого колективу. На різних етапах дослідницької роботи було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: логіко-теоретичного аналізу та синтезу, спостереження, письмового опитування, тестування, експериментального дослідження, узагальнення, порівняння та аналізу практичних результатів. Для проведення практичного дослідження були обрані такі методики: 1) Методика вивчення психологічної атмосфери за А.Ф. Фідлером; 2) Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в організації (О.С. Михайлюк і А.Ю. Шалито). Курсова робота містить 2 таблиці, 2 рисунки, 2 додатки. Основний зміст роботи викладений на 35 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 42 сторінки.

Выводы: 2.4. Висновки Проблема психологічного клімату є досить важливою для повноцінного функціонування виробничого колективу, оскільки від нього також залежить ефективність роботи та результативність підприємства. За визначенням вчених, психологічний клімат – це відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу через спілкування між людьми. А найважливіша особливість психологічного клімату полягає в тому, що він дає узагальнену, інтегральну характеристику психологічного стану всіх проявів життя колективу, і поєднує в собі взаємодію соціальних, групових і особистісних факторів як умов трудової діяльності. Відповідно з завдань курсової роботи було визначено поняття психологічного клімату та узагальнено його об'єктивні та суб'єктивні показники. До об'єктивних показників належать виробничі, вони свідчать, наскільки клімат сприяє виконанню головних завдань колективу. До суб'єктивних показників належать задоволеність працею та різними чинниками виробничого оточення, стабільність колективу, задоволеність стосунками з керівництвом і колегами по роботі, рівень і частота конфліктів. В ході опису ознак психологічного клімату було виділено такі позитивні характеристики: наявність позитивної перспективи для групи і кожного її індивіда; взаємодовіра і висока взаємовимогливість у групі; ділова критика; вільне висловлювання власної думки; відсутність тиску керівників на підлеглих; достатня поінформованість працівників про цілі та завдання організації; задоволеність працею й належністю до групи; прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі тощо. Негативними ознаками психологічного клімату є дезінтеграція групи, нечітко визначені права та обов'язки осіб організації, відсутність чітко налаго¬дженої системи комунікацій, наявність проблем адап¬тації до умов організації та ін. Психологічний клімат є фактором ефективності діяльності колективу, але на нього також впливають різні фактори. Так, до зовнішніх факторів впливу на психологічний клімат в організації відносяться: соціально-психологічний клімат суспільства (макроклімат); умови життєдіяльності (територіально розташування, специфіка діяльності та ін.); суспільна думка, психологічний вплив, наслідування тощо; вплив особливостей групової динаміки. До внутрішніх факторів, які впливають на клімат, відносяться: стиль керівництва; налагодженість трудового процесу; особисті якості працівників; корпоративна (групова) культура; груповий тиск на особистість; психологічна сумісність і спрацьованість людей у робочих групах; статево-вікова структура групи, розміри первинного колективу; фізична далекість працюючих членів колективу; наявність у приміщенні предметів, що провокують агресію. Також на формування соціально-психологічного клімату впливають національний склад, релігійні, расові й інші обставини. Крім названих, сприятливий психологічний клімат, забезпечують, ще й такі чинники: наявність у колективі спеціалістів рівнях рівнів професійної майстерності; час спільної трудової діяльності; наявність неформальної структури в колективі; автономність, ступінь ізольованості групи. Відповідно до завдань дослідження встановлено, що психологічний клімат формується під впливом психологічних механізмів регуляції колективної діяльності – адаптації, комунікації й інтеграції. Також з’ясовано, що шляхами формування сприятливого психологічного клімату в колективі є: вивчення соціально-психологічного клімату в колективі (діагностування); удосконалення добору, розташування, виховання кадрів, комплектування колективу з урахуванням соціально-психологічної, психологічної сумісності людей; удосконалення організації праці; постановка перед колективом цікавої, корисної для суспільства та членів колективу мети, досягнення якої потребує напруженої творчої праці; гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між діловими та особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин; удосконалення матеріальної бази установи та умов праці і життя членів колективу; удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей колективу та вимог суспільства до підприємств; удосконалення організаційних форм управління тощо. У межах виконання наступного завдання курсової роботи ми обґрунтували методологічну основу практичного дослідження особливостей психологічного клімату колективу. Для проведення дослідження були обрані такі методики: Методика вивчення психологічної атмосфери за А.Ф. Фідлером; Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в організації (О.С. Михайлюк і А.Ю. Шалито). У результаті аналізу даних опитування 10 співробітників корпоративного відділу ІСЦ «Кварк» було встановлено, що загальний рівень розвитку психологічної атмосфери має позитивне вираження (425 балів). Серед характеристик психологічного клімату найбільш сприятливими виявилися: захопленість, цікавість, успішність, співробітництво. Відповідно до компонентів психологічного клімату колективу позитивними виявлені емоційна та поведінкова сторони, а когнітивний компонент має невизначену характеристику. Відповідно до отриманих результатів стає зрозуміло, що психологічний клімат колективу є позитивним, але варто було вказати рекомендації для повноцінного та оптимального розвитку колективу та формування сприятливого клімату в ньому. Головними рекомендаціями щодо оптимізації клімату колективу є проведення тренінгів, які сприятимуть згуртуванню колективу, морально та матеріально заохочувати членів колективу до успішної професійної діяльності, сприяти їх самовиявленню, розвитку творчості, закріплювати позитивні зрушення у процесі встановлення гармонійних міжособистісних стосунків. Отже, за умови правильного керівництва колективом можна досягти оптимізації психологічного клімату в ньому та сприяти підвищенню професійних досягнень співробітників.

Литература: Розділ 3. Використана література 1. Андреева Г.М. Социальная психология. – 3-е изд. – М.: Наука, 2004. – 456 с. 2. Андреева М.П. Профессиональные задачи социальной психологи в новой ситуации // Психологический журнал. – Том 26. – 2005. – № 5. – С. 9-13. 3. Велков И.Г. Личность руководителя и стиль управления. – М., 2003. – 342 с. 4. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління. – К., 2000. – 280 с. 5. Дорошенко В.Ю. Деловое общение в рабочей группе. // Психология и этика делового общения / Под ред. В. Н. Лавриненко. – М., 2007. – 342 c. 6. Дорошенко Л.С. Управление трудовыми ресурсами. – К.: МАУП, 2003. – 260 с. 7. Занковский А.Н. Организационная психология. – М., 2000. – 332 с. 8. Кабанов А.Я. Управління персоналом організації. – М., 2004. – 328 с. 9. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – К.: Ніка-центр, 2000. – 332 с. 10. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Социальная психология малой группы. – М.: Аспект Пресс, 2001.– 318 с. 11. Мельник Л.П. Психологiя управлiння: Курс лекцій. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 176 с. 12. Методика оценки психологической атмосферы в коллективе (по А.Ф.Фидлеру) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., Изд-во Института Психотерапии. – 2002. – C.190-191. 13. Михеев В.И. Социально-психологические аспекты управления. – М., 2004. – 375 с. 14. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективности деятельности коллектива. – М.: Педагогика, 2004. – 336 с. 15. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. – К., 2008. – 548 с. 16. Орбан–Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. – К., 2005. – 448 с. 17. Палінічак О.І. Шляхи формування оптимального психологічного клімату в педагогічному колективі / Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.library.kherson.ua/klas/18/pedagog_skarbnychka/metod_porady/palinichak.doc 18. Панасюк А.Ю. Управлінське спілкування. – М., 2000. – 312 с. 19. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / под ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – 2-е изд., доп. – СПб., 2007. – 560 с. 20. Практическая психология для менеджеров / Под ред. М.К. Тутушкиной. – М., 2001. – 332 с. 21. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А, Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2005. – 516 с. 22. Рясних О.О. Соціально-психологічний клімат у трудовому коллективі: Автореферат випускної роботи магістра / Електронний варіант / Портал магістрів ДонНТУ: http://masters.donntu.edu.ua/2009/fem/ ryasnykh/diss/indexu.htm 23. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. – 3-е изд. – М., 2001. – 286 с. 24. Скопылатов И.А., Ефремов О.Ю. Управление персоналом. – СПб.: Питер, 2006. – 445 с. 25. Теремко С. Соціологія. – К.: Центр літератури – 2001. – 445 с. 26. Чередниченко И. П., Тельных Н. В. Психология управления. – Р-н-Д.: Феникс, 2004. – 608 с. 27. Черкасов В.В., Платонов С.В., Третьяк В.И. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента. – К., 2003. – 465 с. 28. Черкасов В.В., Третьяк В.И. Управленческая деятельность руководителя малой группы. – К., 2004. – 325 с. 29. Щёкин Г. В. Основы кадрового менеджмента. – К.: МАУП, 2004. – 480 с.