Выводы:Висновки
На основі нашого дослідження були зроблені наступні висновки.
Одним із типів ринків за економічним призначенням є ринок праці. Ринок праці є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування. Ринок праці як частина ринкової структури забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Відносна самостійність ринку праці визначається специфікою функціонування суб'єктів, особливостями умов виникнення ринку праці, наявністю притаманних лише йому механізмів інфраструктури, особливостями товару, що циркулює на ринку праці, а також особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції тощо. Основними чинниками, котрі впливають на формування ринку праці країні є демографічні, соціальні, економічні, політичні та правові.
Ринок праці є одним з основних елементів ринкової економіки. Він являє собою систему організації найманої праці на засадах закону попиту і пропозиції. Включає в себе: працедавців (пред’явників попиту на працю), робочу силу, що пропонує на ринку свою здатність до праці, а також механізми й інститути узгодження всіх інтересів найманих працівників і працедавців.
Організація праці не встановлює раз і назавжди місце і роль людини в процесі виробництва. Організація як вдосконалення передбачає регулярний аналіз змісту праці з метою виявлення непродуктивних та малоефективних витрат робочого часу. Такий аналіз допомагає знайти відповіді на запитання: хто і яку роботу виконує; скільки він витрачає на це часу; що потрібно зробити, щоб покращити працю, підвищити її якість і зменшити стомлюваність робітників, і як це потрібно зробити. Застосування зазначених напрямків НОП сприяє: зниженню собівартості робіт і підвищенню рентабельності виробництва; збільшенню обсягу виконуваних робіт та випуску готової продукції; підвищенню продуктивності праці робітників; максимальному використанню існуючих основних фондів; раціональному використанню оборотних фондів; поліпшенню і оздоровленню умов праці; підвищенню змістовності і привабливості праці на підприємстві чи в організації.
У сучасних умовах науковою організацією праці вважається така організація праці, яка засновується на досягненнях науки та передовому досвіді, систематично впроваджуємих у виробництво. Вона дозволяє найкращим чином поєднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.