Выводы:Результати проведеного дослідження дали змогу зробити такі узагальнення та пропозиції: Організація валютних відносин здійснюється в межах валютного ринку, який можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. Валютний ринок в широкому розумінні (за своїм економічним змістом) можна розуміти як сукупність економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів. У вузькому розумінні (з організаційної точки зору) валютні ринки розглядаємо як сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації. Основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Виходячи з існуючих різновидів операцій з іноземною валютою та враховуючи особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин у країні, до ключових функцій банків на валютному ринку слід віднести: 1) посередництво у валютних конверсіях; 2) посередництво у русі валютних капіталів; 3) посередництво у міжнародних розрахунках. Центральний банк є найдієвішим органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання економіки відкритого типу. При цьому однією з головних переваг такої моделі регулювання є те, що центральний має найкращі можливості здійснювати його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні інструментів різного характеру й типу. Сучасні центральні банки володіють досить потужним інструментарієм, за допомогою якого вони спроможні ефективно впливати на внутрішній валютний ринок та валютні відносини в країні в цілому. Центральний банк, незважаючи на сучасні лібералізаційні тенденції, в ринковій економіці виступає ключовим та необхідним регулятором валютного ринку. Провідними учасниками вітчизняного валютного ринку є комерційні банки, які можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. Разом з тим, потрібно зазначити, що валютні операції все ще не набули необхідного розвитку в українських банках, що певною мірою зумовлено недостатнім технічним оснащенням українських банків, недосконалістю відповідної законодавчої бази, браком кваліфікованого персоналу для здійснення подібних операцій, а також незначною потужністю переважної більшості українських банків. Вітчизняний валютний ринок, у порівнянні з внутрішніми валютними ринками розвинених країн, є досить обмеженим стосовно асортименту валютних операцій. Майже весь обсяг конверсійних операцій становлять так звані «касові» операції, строк поставки валюти за якими не перевищує двох робочих днів. Крім цього, порівнюючи структуру вітчизняного валютного ринку зі структурою світових чи національних ринків інших країн, можна стверджувати, що однією з найбільш суттєвих відмінностей є мізерна частка біржових операцій із деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта.