Шляхи підвищення ефективності залучення позикового капіталу на ТП

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПОЗИКОВИМ КАПІТАЛОМ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА 6 1.1. Сутність та класифікація позикового капіталу 6 1.2. Фактори, що визначають потребу торговельного підприємства в позиковому капіталі 10 1.3 Мета, задачі та зміст основних етапів управління позиковим капіталом торговельного підприємства 13 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ ТОВ «ЕКО» 20 2.1. Аналіз складу та структури позикового капіталу підприємства в динаміці 20 2.3. Оцінка ефективності використання позикового капіталу підприємства 36 2.2. Оцінка ефективності залучення позикового капіталу ТОВ «ЕКО» 38 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПОЗИКОВИМ КАПІТАЛОМ ТОВ «ЕКО» 43 3.1. Обгрунтування потреби підприємства в позиковому капіталі 43 3.2. Обґрунтування джерел залучення позикового капіталу 49 3.3. Шляхи підвищення ефективності використання позикового капіталу 51 ВИСНОВКИ 58 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 61 ДОДАТКИ 64

Вступление:Актуальність дослідження. Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, однак на підприємствах ряду галузей економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку з цим, управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства. Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства. Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення. Аналізу питань ефективності залучення позикового капіталу і буде присвячена дана курсова робота. В курсовому дослідженні було опрацьовано роботи Балабанова І., Брігхема Є., Воробйова Ю., Грачева А., Єфимової О., Зятковського І., Каратуєва А., Марковського С., Примака Т., Протопової В., Полонського А.Н. та ін., присвячені економічному, фінансовому аналізу, проблемі недостачі власних оборотних коштів, проблемам співвідношення власного і позикового капіталу. Разом з тим, теоретичні проблеми аналізу шляхів підвищення ефективності залучення позикового капіталу торговельного підприємства в Україні висвітлені недостатньо і потребують поглибленого вивчення, що посилює актуальність обраної теми. Мета курсової роботи – проаналізувати капітал підприємства ТОВ «ЕКО» та визначити особливості його фінансування за рахунок позикового капіталу. Предметом дослідження виступає капітал підприємства, зокрема позиковий; об’єктом дослідження – один із супермаркетів мережі «ЕКО» м. Києва. Мережа супермаркетів «ЕКО» є одним із найвідомих всеукраїнських брендів, який активно розвивається у сфері торгівлі, відкриваючі нові супермаркети та нарощуючи обсяги своїх продажів. Перший "Еко-Маркет" був відкритий в 2003 році, на сьогоднішній день мережа нараховує 35 супермаркети з торговельними залами від 500 до 2 тис. кв. м., 15 з них розташовані в Києві й області, 21 - у регіонах України. Загальна торговельна площа мережі становить більше 32 тис. кв. м., кількість працівників - 3500 осіб. До кінця 2007 року ТОВ "ЕКО" планує відкрити ще 18 супермаркетів - у Луганську, Чернігові, Єнакієве, Донецьку, Макіївці, Полтаві, Кременчуці, Вінниці, Житомирі, Рівне, Києві й у Київській області. Компанія орієнтується на супермаркети площею 1,5-2 тис. кв.м. Щодня супермаркети мережі відвідує 100 000 осіб. Всеукраїнська мережа супермаркетів «Еко-Маркет» входить у десятку найбільших операторів роздрібної торгівлі України. Незважаючи на велику конкуренцію (мережі супермаркетів „Сільпо”, „Велика Кишеня”), ТОВ "ЕКО" упевнено зберігає лідерство і накопичує потенціал, розвиваючи нові технології виробництва і збуту. Сьогодні компанія постійно розширює географію своєї діяльності, відкриваючи нові супермаркети по всій території України. Основним видом діяльності ТОВ "ЕКО" є реалізація, готування, фасування, продаж харчової продукції близько 10 тис. видів. Для виконання поставленої мети, необхідно визначити завдання дослідження: - розкрити сутність та класифікацію позикових коштів; - визначити особливості політики залучення позикових засобів; - розглянути позитивні та негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу; - проаналізувати фінансово-економічну діяльність підприємства ТОВ «ЕКО», а також особливості фінансування ТОВ «ЕКО» за рахунок позикового капіталу; - виділити пропозиції щодо підвищення ефективності фінансування капіталу ТОВ «ЕКО». Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки і узагальнення з проведеної роботи: Діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного використання різноманітних форм позикових коштів. Їх використання прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує вищий фінансовий потенціал розвитку підприємства і вищі можливості приросту рентабельності. Як показує практика, ефективність використання позикового капіталу вища, ніж власного, але з його використанням пов’язаний більший фінансовий ризик і зменшення фінансової стійкості підприємства. Особливість позичкового капіталу полягає в тому, що він безпосередньо авансується (інвестується) у виробничу сферу не його власником, а зовсім іншою особо – підприємцем-позичальником, якому капітал передається на тимчасове користування. В результаті відбувається роздвоєння позичкового капіталу на капітал – власність і капітал функцію: власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов’язання позичальника повернути отриману позику в строк з виплатою процента; капітал – функція означає, що підприємець повинен одержати прибуток на авансовані гроші не менший, ніж розмір плати за позичковий капітал. Інакше немає сенсу організовувати підприємницьку діяльність. А тому кредитор як власник капіталу отримує за це частину прибутку у вигляді позичкового процента; решта прибутку залишається у розпорядженні позичальника ¾ підприємця у вигляді підприємницького доходу. Позичковий капітал – це капітал, що реалізує себе як товар. Об’єктом куплі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах – приносить прибуток. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар є те, що на відміну від продажу звичайного товару він надається в позику – тобто відчужується від свого власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим процентом. На відміну від акту купівлі-продажу, коли товар одночасно переміщується від продавця до покупця, а гроші назустріч – від покупця до продавця, при кредитній операції позичковий капітал передається: при наданні позики ¾ від кредитора до позичальника, а при її погашенні – від позичальника до кредитора з виплатою позичкового процента. Підприємство ТОВ «ЕКО» використовує різні джерела позикових ресурсів: короткострокові кредити банків, короткостроковий комерційний кредит, кредиторська заборгованість, податковий кредит і пільги. Менш поширеними є довгострокові кредити банків, кредити та позики небанківських фінансових установ, облігаційні позики. З метою забезпечення ефективнішого формування фінансового капіталу необхідно, щоб ТОВ «ЕКО» використовувало не тільки власні фінансові ресурси, a й кошти фінансового ринку. Проте для цього держава повинна створити сприятливі умови і нормативно-правову базу, щоб ресурси фінансового ринку були доступні даному підприємству.

Литература:1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. Пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 528 с. 2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.– К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с. 3. Бланк И.А. Управление использованием капитала. – К.: Ника-Центр, 2000. – 354 с. 4. Бочаров В.В. Финансовое моделирование. – СПб.: Питер, 2000. –208 с. 5. Брігхем Є.Г. Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодь, 2007. – 1000 с. 6. Воробйов Ю. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. – 2006. – №2. – С. 77-85. 7. Грачев А.В. Рост собственного капитала, финансовый рычаг и платежеспособность предприятия // Финансовый менеджмент. – 2007. – №2. – С.21-34. 8. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Знання, 2004. – 406 с. 9. Ефимова О.В. Анализ собственного капитала // Бухгалтерский учёт. – 2003. – № 1. – С. 95-101. 10. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 9. – С. 71. 11. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. // Голос України. – 1991. – 27 березня. 12. Зятковський І.В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств. Монографія. – Т.: Економічна думка, 2000. – 299 с. 13. Каратуев А.Г. Финансовый менеджмент: Учебно-справочное пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 496 с. 14. Кеплер В. Экономика предприятия: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 132 с. 15. Киперман Г. Экономика предприятия: Словарь. – М.: Юристъ, 2000. – 272 с. 16. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. – К.: Экспо, 2006. – 290 с. 17. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства. – К.: МАУП, 2003. – 304 с. 18. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України. – 2004. – №2. – С. 15-19. 19. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України. – 2002. – №9 – С. 102-109. 20. Мокий М.С., Скамай Л.Г., Трубочкина М.И. Экономика предриятия: Учеб. пособие / Под ред. М. Г. Лапусты. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 264 с. 21. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник. –2003. – №2. – С. 16-20. 22. Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Гроппелі. – К.: Глобус, 2002. – 312 с. 23. Парамонов А.В. Учёт и анализ предпринимательского капитала // Аудит и финансовый анализ. – 2007. – № 1. – С. 25-29. 24. Парушина Н.В. Анализ собственного и привлечённого капитала // Бухгалтерский учёт. – 2006. – № 3. – С. 72 -78. 25. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. – СПб: Изд. Михайлова В.А., 2002. – 287 с. 26. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2001. – 178 с. 27. Протопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Начальний посібник для сту¬дентів економічних спеціальностей вищих навчаль¬них закладів. – К.: ЦУЛ, 2003. – 227 с. 28. Раицкий К.А. Экономика предприятия. – М.: ИВЦ "Марке¬тинг", 2005. – 259 с. 29. Рудановский А.П. Теория балансового учета. – М.: МАКИЗ, 2001.– 265 с. 30. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ООО «Новое знание», 2005. – 688 с. 31. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий. – К.: Максимум, 2001. – 600 с. 32. Самсонов Н.Ф. Финансовый менеджмент: Учеб. для вузов / Н.Ф. Самсон, Н.П. Баранникова, А.А. Володин и др.; Под ред. проф. Н. Ф. Самсонова. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 626 с. 33. Семенов Г.А., Панкова М.А., Семенов А.Г. Экономика предприятия: Учебн. пос. с грифом МОН Украины. – З.: Из-во ЗГИА, 2003. – 251 с. 34. Сироткин В.Б. Фінансовий менеджмент компаній. – Спб.: Питер, 2005. – 290 с. 35. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення: Навч. Посібник. – К.: Європ. ун-т, 2001. – 201 с. 36. Фимоненков А.С. Финансы предприятий / Учеб. пособие. – К.: Ника-Центр, 2002. – 267 с. 37. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. проф. A.M. Поддєрьогіна. – К.: Либідь, 2004. – 578 с. 38. Чечевицына Л.Н. Экономический анализ: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 448 с. 39. Экономический анализ: Учебник для вузов / Под. ред. Л.Т. Гиляровской. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 527 с. Яблукова Р.З., Фінансовий менеджмент у питаннях і відповідях. - М.: Проспект, 2004. – 294 с.