Створення та розвиток фінансово-промислових груп на Україні

Содержание:ВСТУП 4 Розділ 1. Теоретичні засади фінансової діяльності фінансово-промислових груп в Україні 8 1.1.Фінансово-промислові групи як форма об'єднання суб'єктів господарювання 8 1.2.Основні принципи функціонування фінансово-промислових груп 13 1.3.Організація фінансової діяльності фінансово-промислових груп 16 Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності фінансово-промислових груп в Україні 20 2.1. Інституційні особливості формування та розвитку ФПГ в Україні 20 2.2. Особливості діяльності ФПГ в Україні та перешкоди на шляху їх розвитку 26 Розділ 3. Напрямки вдосконалення діяльності ФПГ в Україні 35 3.1. Макроекономічні аспекти функціонування ФПГ в українській економіці 35 3.2. Перспективи участі комерційних банків у діяльності ФПГ 40 ВИСНОВКИ 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46 ДОДАТКИ 48

Вступление:В останні часи зростає увага до створення в Україні фінансово-промислових груп, у яких відбувається поєднання фінансових, виробничих та організаційних систем різноманітних за специфікою діяльності та спрямуванням суб’єктів господарювання. Перш за все, мова йде про об’єднання промислових підприємства та фінансово-кредитних установ. На думку більшості з фахівців, таке поєднання може стати могутнім поштовхом на шляху ринкових перетворень, надасть змогу оптимізувати процеси фінансування промислового виробництва, активізувати інвестиційну та інноваційну діяльність вітчизняних виробників, створить передумови для підвищення ефективності використання банківських ресурсів. Вважається, що фінансово-промислові групи є провідниками найбільш сучасних ідей у сфері корпоративного управління та реалізують найбільш масштабні проекти виробничого характеру. Але, в останні роки приклад провідних країн світу свідчить про неоднозначність впливу ФПГ на стан економіки окремих держав й світу у цілому. Виникнення ФПГ зумовлювалося об’єктивними та суб’єктивними чинниками перехідного періоду. З одного боку, їх існування – це неодмінна прикмета епохи так званого „початкового нагромадження капіталу” майже для всіх постсоціалістичних країн. З іншого боку, країни Центрально-Східної Європи зуміли трансформувати це явище згідно з основними принципами демократичного, відкритого суспільства, вчасно відокремити бізнес від політики. Чого не сталося в Україні та Росії. ФПГ середини 1990-х років у Центрально-Східній і Східній Європі були об’єднаннями виробничих і торгових підприємств з кредитно-банківськими установами (з наступною трансформацією у великі багатогалузеві господарські системи зі спільною економічною стратегією і внутрішнім товарообігом). Однак пізніше вони позбулися винятково економічних рис і набули нових ознак, що дозволяє класифікувати їх як фінансово-політичні (або політико-економічні групи). Для ФПГ характерне поєднання політичних, економічних і адміністративних складових. При цьому контроль над певними сегментами промисловості встановлювався через систему політико-адміністративного патронажу. Передусім необхідно зазначити, що роль і ступінь впливу великого промислово-фінансового капіталу на політичні та економічні процеси в різних країнах багато в чому визначалися тими умовами, в яких він формувався. Це пов’язано з тим, що перехідний період (він розпочався 1989 року) країн Центрально-Східної Європи суттєво відрізнявся від перехідного періоду країн Східної Європи. Для прикладу, країни Східної Європи не мали досвіду формування системи державних інституцій, необхідних для реалізації ринкових трансформацій. До того ж, тут давалася взнаки системна криза народного господарства СРСР, структурна деформованість економіки, технологічна криза тощо. Крім того, населенню цього регіону здебільш притаманна антиринкова (колективістська) ментальність, брак навичок і традицій ринкових відносин 1. Важливе значення для подальшого розвитку держав Центрально-Східної і Східної Європи мав процес приватизації, перебіг якої визначив основні контури не лише економічного, а й політичного розвитку країн регіону. В Україні та Росії головної мети приватизації – відокремлення колишньої державної власності від влади, а політики – від підприємництва не було досягнуто. Хаотичний, а часто й протиправний процес початкового нагромадження приватного капіталу призвів до формування великих ФПГ, тісно пов’язаних з владними структурами: „благополуччя” ФПГ залежало від ступеня наближення до влади 2. При цьому, не було створено впливового прошарку малого та середнього підприємництва, приватизація не стала джерелом наповнення держбюджету тощо. Характерно, що фактично процес роздержавлення і приватизації в Україні розпочався не з прийняття відповідного законодавства, а ще в добу перебудови. Переважала в цьому процесі так звана номенклатурна приватизація, коли тодішня партійно-господарська еліта, по суті, виміняла собі власність на владу (пізніше вона повернула собі владу, але вже в новій, незалежній державі). Тим часом в країнах Центрально-Східної Європи приватизація розвивалася динамічніше і за іншим сценарієм. По-перше, вона не була стихійною. Ці процеси були відразу поставлені під жорсткий контроль держави. Для прикладу, в Польщі відбулася низка судових процесів, на яких розглядалися питання правомірності підписання угод, що укладалися в попередні роки 3. По-друге, уряди країн Центрально-Східної Європи відразу чітко визначили межі приватизації, відокремивши певну частку підприємств (як правило, у стратегічно важливих галузях), яка лишилася під контролем держави. По-третє, швидко й ефективно було проведено „малу приватизацію” (переважно за „живі гроші”). Характерно, що при цьому великі промислові підприємства з різних причин (брак іноземних інвестицій, технологічна відсталість, високі ціни продажу) залишилися без національного приватного власника. Відтак у Польщі, Чехії, Угорщині не було сформовано великих ФПГ, які могли б у майбутньому активно втручатися в політичні процеси. Замість них народилися великі транснаціональні корпорації, тобто місце національного капіталу посів капітал закордонний, у першу чергу – німецький, в меншій мірі – американський, французький тощо. З одного боку, це дозволило одержати необхідні інвестиції та швидше, ніж країни Східної Європи, подолати економічну кризу, паралельно забезпечивши стабільний політичний розвиток без особливих потрясінь, динамічно формувати громадянське суспільство, впроваджувати демократичні принципи організації громадського життя. З іншого ж боку, у перспективі транснаціональні корпорації несуть загрозу, по-перше, для економічної самостійності держави, коли процеси прийняття стратегічно важливих економічних рішень відбуваються за кордоном, від чого страждає національний виробник; по-друге, для політичної самостійності (шляхом внесення відповідних змін до законодавчої бази). Особливо показовий приклад Угорщини, на ринку якої вже 1997 року постійно були присутні 35 транснаціональних корпорацій, які намагалися захопити найприбутковіші галузі, одночасно ліквідовуючи потенційних конкурентів. З огляду на ці обставини, Україна має ліпші перспективи для розвитку саме як суверенні держави. Країнам же Центральної Європи загрожує так званий обмежений суверенітет. Вищевикладене свідчить про необхідність приділення значної уваги вивченню усіх аспектів процесу створення та функціонування фінансово-промислових груп в Україні. Актуальність дослідження підтверджується ще й тим, що спостерігається майже повна відсутність вітчизняних теоретичних розробок та аналітичних узагальнень досвіду функціонування ФПГ в Україні. Хоча такі дослідження є дуже важливими та повинні сприяти визначенню ступеню ефективності функціонування ФПГ та пріоритетних напрямків їхнього розвитку.

Выводы:Проектування ФПГ охоплює формування вихідного задуму інтеграції, пророблення варіантів його реалізації і вибір найбільш ефективного з них. Вихідний задум (концепція) намічає місце конкретної фінансово-промислової групи в ряді інших ринкових суб'єктів у даних господарських умовах, її роль у перспективі, джерела конкурентноздатності. Каталізатором формування такого роду задуму можуть бути: дестабілізація сформованих господарських зв'язків, що порушує поточне виробництво; погроза витиснення з ринку існуючими великими господарськими структурами, насамперед закордонними; наявність інвестиційного проекту, що вимагає об'єднання ресурсів багатьох підприємств; перспектива освоєння технологічних нововведень. Офіційні ФПГ демонструють різну активність у них кредитно-фінансових заснувань. Про мерю цієї активності можна судити по частці участі фінансових інститутів у статутному капіталі центральної компанії групи. Мотиви участі ряду банків у фінансово-промислових групах не виходять за рамки залучення підприємств на розрахунково-касове обслуговування, запобігання втрати клієнтів. Якщо ж банки претендують на лідируючі ролі в групах, їхня намічувана взаємодія з підприємствами може бути дуже різноманітним. У взаємодії банку ФПГ із її учасниками важливо виділити два принципових етапи: створення групи і її функціонувань. Якщо банк споконвічно припускає довгострокова і значна участь у групі, то розробку її концепції він нерідко бере на себе. Обставина істотне хоча б тому, що суцільно і поруч виникають складності з фінансуванням організаційних і інших витрат, зв'язаних зі створенням ФПГ. Крім того, уже при підготовці вихідних документів, що регламентують діяльність групи, визначаються основи її майбутнього фінансового механізму. Причому безпосередньо в договорі про створення ФПГ може конституюватися утворення єдиного фінансово-розрахункового центра групи на основі її банку. У цьому випадку закладається фундамент перетворення головного банку ФПГ (поряд з центральною компанією) в орган аналізу і стратегічного планування. Формування ефективної організаційно-економічної схеми функціонування фінансово-промислової групи припускає зіставлення можливих комбінацій ряду інтеграційних механізмів (акціонерне товариство, засновуване учасниками ФПГ для виконання координуючих і регулюючих функцій у рамках групи); траст (довірче керування); холдинг; перехресне володіння акціями, тобто спільна участь в капіталі; стратегічний альянс (з'єднання зусиль, що забезпечує кожному з учасників доступ до спільно виконаних НИОКР, створеним базам даних, і т.п.). Інтеграція промислового, фінансового і комерційного капіталу в умовах ринку являє собою об'єктивний процес, який розвивається ево¬люційним та революційним шляхом. Ситуація, що склалася в економіці України, не пов'язана з створен¬ням ФПГ. Більше того, повільне розв'язання проблем створення ФПГ має негативні економічні наслідки, насамперед для машинобудівного комплексу України. Зазначені недоліки українського законодавства ускладнюють розв'язання завдань для підприємств, які висловили свої пропозиції про створення фінансово-промислових груп. Нині йде доопрацювання укра¬їнського законодавства в галузі створення ПФГ в Україні. Від того, на¬скільки будуть враховані інтереси економіки України, залежатиме як сам процес створення ПФГ, так і їх виживання у складних економічних умовах перехідного періоду.

Литература:1. Анализ и прогнозирование результатов производственной и финансовой деятельности предприятий, объединений, региона — Донецк, 1999. — 110 с. 2. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. — Львів, 2004. — 199 с. 3. Дем’яненко І.В. Фінансова стабілізація підприємств і механізми її забезпечення — К.: Ін-т аграр. економіки, 2001. — 70 с. 4. Деревянко Б.В. Правове регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп в Україні — Донецьк, 2006. — 199 с. 5. Державне регулювання функціонування промислово-фінансових груп у сфері підприємницької діяльності / Б.В.Деревянко, С.М.Грудницька. — К., 2005. — 172 с. 6. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия / П.В.Егоров, В.Г.Андреева. — Донецк: Юго-Восток, 2005. — 201 с. 7. Довгалюк В.І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання — Хмельницький: НВП «Евріка» ТОВ, 2003. — 151 с. 8. Зятковський І.В. Фінансова діяльність суб’єктів — Тернопіль: Екон. думка, 2003. — 355 с. 9. Основи фінансової діяльності / за ред. Л.Г.Чернюк — К.: Ун-т «Україна», 2005. — 343 с. 10. Правові проблеми створення та діяльності промислово-фінансових груп України / За ред. М.К.Галянтича — К., 2005. — 222с. 11. Телешун С.О. Хроніка становлення українських фінансово-промислових груп. За матеріалами вітчизняних та закордонних ЗМІ — К.: ТОВ «Центр», 2004. — 94 с. 12. Фінансова діяльність підприємств / В.І.Аранчій, В.Д.Чумак, О.Ю.Смолянська, Л.В.Черненко. — К.: Вид. дім «Професіонал», 2004. — 237 с. 13. Фінансова діяльність підприємства / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Либідь, 2002. — 382 с. 14. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : / заг. ред. О.О.Терещенко — К., 2006. — 312 с. 15. Фінансова реструктуризація в Україні у контексті політики сталого економічного зростання : Зб. матеріалів міжвузів. всеукр. студ. конф., 17-19 квіт. 2006 р. / Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана — К., 2006. — 105 с.