Опис феномену «депресії, що посміхаються» та її відображення в психодіагностичних характеристиках

Содержание:Зміст Вступ 3 1. Особливості визначення депресії в медико-психологічній літературі 5 2. Іронічна депресія в класифікаційній структурі депресивних розладів 8 3. Особливості діагностики депресій, що посміхаються 13 5. Основи динаміки та лікування депресій 18 Висновок 22 Список використаної літератури 24  

Вступление:Вступ Проблема депресій займає протягом останніх десятиліть значне місце в роботах багатьох закордонних і вітчизняних клініцистів. Подібний інтерес викликаний зростанням кількості хворих з афективною патологією, які обстежувалися в психіатричних установах і появою великої кількості прихованих, стертих, атипових форм, а також видозміною «класичних» депресивних картин, появою раніше не описаних депресій. Збільшення кількості афективних, зокрема, депресивних станів пов'язане з рядом факторів: зростанням кількості афективних розладів, патоморфозом психічних захворювань, які все частіше здобувають приступоподібне протікання, що як правило, супроводжується розвитком афективних розладів. Немаловажну роль для виявлення депресій відіграє чітка діагностика афективних порушень. Труднощі визначення й класифікації депресій пов'язані з оцінкою глибини депресії, ступенем виразності її окремих компонентів, наявністю радикалів різних видів депресії й лише відносною перевагою одного з них у стані хворих, а також нерівномірністю виразності різних проявів депресії 11. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, до початку XXI століття питома вага депресивних і тривожних розладів склала близько 40% у загальній структурі психічної патології. Щорічно у світі клінічно діагностованою депресією хворіють близько 200 млн. чоловік, і ця цифра неухильно зростає. Кожна восьма людина хоч раз у житті має потребу в спеціалізованій антидепресивній терапії (ВООЗ, 2000). Серед загальної популяції пацієнтів, які звертаються за медичною або психологічною допомогою, депресивні розлади реєструються в 65% випадків. В економічно розвинених країнах (Швеція, Іспанія, США, Австралія, Японія) частота депресивних розладів у хворих соматичного стаціонару, які звернулися за консультативною психіатричною допомогою, досягала 20-29% 8. Актуальність проблеми депресій обумовлена їх поширеністю, істотним впливом на якість життя й соціальне функціонування людини, а також найбільшим серед психічних розладів рівнем суїцидів 2; 6; 10. Все це приводить до величезного економічного збитку, надає проблемі депресії поряд з медичним важливе соціальне значення 7; 9. За даними ВООЗ, у наш час більш ніж в 110 млн. чоловік у світі виявлені ті або інші клінічно значимі прояви даних розладів. Аналогічна тенденція відзначається й в Україні 8. У цілому майже 30% дорослого населення відчувають депресію й тривогу, що несприятливо впливає на соціальні функції людини. Подібні епізоди є ситуаційно обумовленими, недовговічними й майже всі вони залишаються недіагностованими. Тільки близько 5% таких пацієнтів попадають до фахівців. Серед значної кількості класифікаційних різновидів депресії варто виокремити іронічну, усміхнену депресію, яка проявляється в ускладненому для діагностики варіанті, коли пацієнт має всі об’єктивні прояви депресії, але поводиться бадьоро, усміхається, навіть іронізує над своїм станом. Ці порушення часто сполучаються із суїцидними схильностями хворих, і саме тому дуже важливим є вчасне виявлення ознак даної депресії. Відповідно до вищевказаних фактів проблема опису особливостей іронічної депресії (або «депресії, що посміхається», усміхненої депресії) та її відображення у психодіагностичних характеристиках є важливою для вивчення.  

Выводы:Висновок Проаналізувавши особливості вивчення депресивних розладів психіки людини, удалося з'ясувати, що депресія визначається як: 1) настрій, що характеризується відчуттям неадекватності, почуттям розпачу, зменшенням активності або реактивності, песимізмом, сумом і пов'язаними із цим симптомами; 2) нормальне, відносно нетривале й часте явище; 3) психічний розлад, головними ознаками якого є стійке тривале (не менш 2 тижнів) зниження настрою, почуття туги, відчуття безперспективності. Як правило, депресія супроводжується руховою загальмованістю (іноді порушенням), уповільненням мислення, тривогою, ідеями самозвинувачення, розладом сну (раннє ранкове пробудження), порушенням апетиту, зниженням лібідо. Характерне небажання спілкуватися й приймати допомогу від навколишніх. У деяких хворих на перший план виступають скарги на порушення фізичного здоров'я (втрата ваги, закреп, артеріальна гіпертонія, серцебиття, біль в грудях, голові, животі, суглобах або спині). Зустрічаються як надзвичайно важкі (меланхолія), так і відносно легкі (дистимія) варіанти. Важка депресія становить значну небезпеку у зв'язку з високою ймовірністю суїциду. Приблизно в рівних частках спостерігаються випадки депресії, пов'язані зі стресом, важкою психологічною втратою (реактивна депресія), і виникаючі безпричинно на фоні повного психологічного комфорту (ендогенна депресія). Серед величезної кількості різновидів депресії (60 видів) окремо варто розглянути усміхнену (іронічну) депресію, яка складно діагностується у зв'язку з бадьорою поведінкою клієнта, його посмішками, і скаргами на соматичні нездужання. Але ситуація ускладнюється дуже частими проявами суїцидальних схильностей таких клієнтів, і якщо психотерапевт не зміг правильно поставити діагноз, він може втратити пацієнта. Для діагностики усміхненої депресії використовують ті ж методики, за допомогою яких вивчаються інші види депресії, але приділяється особлива увага суїцидальним бажанням і схильностям клієнта. Так, для діагностики й терапії депресії найчастіше використовуються наступні шкали: шкала М. Гамільтона (HAMD), шкала оцінки депресії А. Бека, шкала оцінки депресії С. Монтгомері – М. Асберг (MARDS), шкала депресивної самооцінки В. Зунга, Нью-Кастловська шкала оцінки ендогенної й реактивної депресії (NEDRS) (М. Гарні, Р, Гарсайд). Після виявлення того або іншого виду депресії психотерапевт повинен призначити лікування, що містить у собі два напрямки – медикаментозне й психотерапевтичне. Лікування лікарськими препаратами має на увазі вживання антидепресантів, у процесі психотерапевтичного лікування широко використовується когнітивний підхід, розроблений А. Беком. Когнітивний підхід А. Бека в терапії депресії включає чотири процеси: створення автоматичних думок; тестування автоматичних думок; ідентифікація дезадаптивних положень, що лежать в основі порушень; перевірка обґрунтованості дезадаптивних положень. Курс антидепресантів передбачає лікування протягом 6 місяців, а психотерапія може протривати й довше, залежно від індивідуальних особливостей протікання в клієнта. Однак варто помітити, що іронічна (усміхнена) депресія не піддається швидкому й успішному лікуванню, так як інші види депресій. У цьому випадку варто приділити більше уваги й сил психотерапевта, щоб перемогти суїцидальні схильності пацієнта, і допомогти йому видужати.  

Литература:Список використаної літератури 1. Волков П.В. Разнообразие человеческих миров. Клиническая характерология. – М., 2001. – 232 с. 2. Гойда Н.Г., Жданова Н.П., Напреєнко О.К., Домбровська В.В. Психіатрична допомога в Україні у 2001 році та перспективи її розвитку // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10, вип. 2 (31). – С. 9-12. 3. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. – Мн., 2008. – 654 с. 4. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клінічна психіатрія / Пер. с англ. Т. 2.– М.: Медицина, 1994. – 528 с. 5. Краткий словарик по психиатрии / Под ред. В.М. Блейхер, И.В. Крук. – М., 2002. – 355 с. 6. Кутько І.І., Напреєнко О.К., Козидубова В.М. Афективні розлади // Психіатрія / Під ред. проф. О.К. Напреєнка. – К.: Здоров'я, 2001. – С. 353-372. 7. Марута Н.А., Мороз В.В. Невротические депрессии (клиника, патогенез, диагностика и лечение): Монография. – Харьков: Арис, 2002. – 144 с. 8. Михайлов Б.В. Соматизированные депрессии в общесоматической практике // Мед. Газета «Здоровье Украины». – 2008. - № 7/1 (апрель). – С. 68-70. 9. Михайлов Б.В., Табачников С.И., Витенко С.И., Чугунов В.В. Психотерапия: Учебник для врачей-интернов. – Х.: Око, 2002. – 768 с. 10. Напреєнко О.К. Депресія та тривога // Профілактика в первинних структурах охорони здоров'я: Посібник для поліпшення якості роботи / Під наук. ред. проф. І.П. Смірнової. – К., Здоров'я, 1999. – 165 с. 11. Тиганов А.С. Эндогенные депрессии:вопросы классификации и систематики / Депрессии и коморбидные расстройства / Под ред. А.Б. Смулевич. – М., 2003. – 245 с. 12. Хашба Б., Филичева К. Діагностика депресивних розладів / Амбулаторна й лікарняна психотерапія й медична психологія: Матеріали 5-й всеросійської суспільної професійної медичної психотерапевтичної конференції. – М., 2007. – С. 75-78.