Міфологічні образи у поезії Т.С. Еліота

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. МІФ У ТВОРЧОСТІ Т.С. ЕЛІОТА 7 1. Прийоми, що забезпечують міфологічну спадкоємність у творчості Еліота. 7 1.2. Міф про Прокна та Філомелу. 9 РОЗДІЛ 2. Міфологема смерті-воскресіння й міфологія Грааля в поемі “Безплідна земля” 11 2.1. Особливості функціонування міфу в структурі «Безплідної землі». 11 2.2. Досвід кодування й декодування біблійних мотивів у поезії Т.С.Еліота». 13 ВИСНОВКИ 18 ЛІТЕРАТУРА 20

Вступление:Феномен відродження загальнокультурного інтересу до міфу на рубежі XIX-XX століть ґрунтовно досліджено у вітчизняному й закордонному літературознавстві. Історія культури XX сторіччя, сучасна культурна ситуація свідчать про те, що процес "реміфологизації" не завершено. Використання міфу як інтегрального культурного простору триває в нових формах і в постмодерністський період. Міфологія, у силу своєї універсальної природи, є донині адекватною мовою опису вічних моделей особистої й соціальної поведінки, сутнісних законів буття, володіючи при цьому енергією, що вивільняє індивідуальні креативні імпульси. "Міф є в словах дана чудесна особистісна історія" . У літературі високого модернізму була створена естетично перспективна міфологічна поетика, елементи якої дотепер є творчо продуктивними. Класичні модерністські тексти "Уліс" Д. Джойса й "Безплідна земля" Т. С. Еліота являють собою універсальні художні модулі, у яких міф концептуально й риторично структурує текст. Значення використання Д. Джойсом античного міфу точно визначив Т. С. Еліот в есе "Уліс", порядок і міф" (""Ulysses", Order and Myth", 1923). Він пише про відкриття Д. Джойсом "міфологічного методу", за яким майбутнє: "Величезного значення набуває використання м-ром Джойсом паралелі з "Одісеєю". Вона має цінність наукового відкриття... Використовуючи міф, постійно витримуючи паралель між сучасністю й античністю, м-р Джойс прибігає до методу, яким варто було б скористатися й іншим...Це спосіб взяти під контроль, упорядкувати, додати форму й значення неозорій панорамі порожнечі й анархії, якийсь є сучасна історія" . Використання міфологічних паралелей дозволило письменникам-модерністам додати своїм творам універсальне звучання, показати людське буття в часі-вічності. Звертання до міфу допомогло виразити важливу в контексті філософських і естетичних думок про значення минулого досвіду для кожної людини, у тому числі й "колективного несвідомого". "Колективне несвідоме є образ миру, що сформувався вже за давніх літ. У цьому образі із часом викристалізовувалися певні риси, так звані архетипи, або домінанти. Це пануючі сили, боги, тобто образи домінуючих законів і принципи загальних закономірностей, яким підкоряється послідовність образів, всі знову й знову пережитих душею". Практично кожен герой творів модерністської літератури нерозривно пов'язаний з минулим, має свою міфологічну долю, кожна індивідуальність являє собою щось більше, ніж здається. Актуальність вибраної теми визначається особливостями динаміки й суперечливістю процесу освоєння категорії й феномена міфу в сучасному літературознавстві. Вивчення проблеми міфологічних зв’язків в художній практиці Т.С. Еліота дозволяє побачити розширення можливостей теоретичного осмислення цього явища, особливості діалектики взаємодії творчої індивідуальності й традиції в культурі двадцятого століття, виявити закономірності розвитку художньої свідомості і її форм на матеріалі творчості найкрупнішого англо-американського поета, виявити різноманіття варіантів освоєння літературної традиції. У двадцятому столітті підсилюється ступінь усвідомленості орієнтації й міра свободи у виборі підходів до засвоєння художнього досвіду попередніх поколінь, розширюються просторово-тимчасові й естетичні границі художнього діалогу. Т.С. Еліот став однією із ключових фігур у процесі теоретичного й художнього освоєння європейського культурного минулого, чия творчість з'явилася втіленням зв'язку часів, інтенсивної, цілеспрямованої переробки й добудовування спільного культурного надбання. Саме цим значенням визначається наш вибір як об'єкта дослідження способів теоретичного й художнього освоєння феномена міфологічних зв’язків в творчості Еліота. Предмет вивчення – міфологічні образи у творах Т.С. Еліота. Наукова новизна пропонованого дослідження полягає в тому, що теоретичні й культурно-історичні аспекти проблеми традиції розглядаються на матеріалі, що відображає особливості художньої свідомості модернізму в його англо-американському варіанті. Зроблено спробу розгляду й аналізу поезії Т.С. Еліота в широкому контексті європейської культурної традиції. На цьому матеріалі вперше досліджуються такі проблеми, як поетика міфу в поезії Т.С. Еліота. Ціль даного дослідження складається у вивченні творчості Т.С. Еліота як органічної складової європейської культурної традиції й виявленні способів осмислення, засвоєння й передачі культурного досвіду в його теорії й художній практиці. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити наступні завдання: • провести аналіз поетичних творів Т.С. Еліота з погляду їхнього зв'язку із джерелами європейської традиції (античністю й християнством), виявити основні способи взаємодії його художньої свідомості з домінантними культурними парадигмами минулого; • розглянути формування й розвиток поетичної творчості Т.С. Еліота як єдиної художньої структури. Методологію дослідження визначають установки історичної поетики на вивчення еволюції поетичної свідомості і його форм. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять роботи вітчизняних та російських учених (О.М. Фрейденберга, М.М. Бахтіна, Є.М. Мелетинського, О.М.Ушакової та ін.), представників західної ритуально-міфологічної школи (К. Юнга, Дж. Кемпбелла, і ін.), закордонних теоретиків, вітчизняних і закордонних фахівців з історії закордонної поезії й драми. Теоретична значимість роботи визначається тим, що пропоноване дослідження повинне сприяти більше глибокому розумінню модерністської художньої свідомості, заповнити певні прогалини у вітчизняному еліотознавстві. Практична значимість даної роботи полягає в тому, що її матеріали можуть знайти застосування у вузівській практиці: викладанні курсів історії закордонної літератури двадцятого століття, історії західноєвропейської поезії, спецкурсів по вивченню взаємодії міфу й літератури, релігії й культури. Структура й обсяг роботи обумовлені метою й завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів та списку літератури. Перший розділ - «Міф у творчості Т.С.Еліота» - присвячено аналізу способів поетичного освоєння Т.С. Еліотом грецького міфу про метаморфозу Прокна й Філомели в поезії 1910– 20-х років, починаючи з ранньої поезії й закінчуючи поемою «Безплідна земля». У другому розділі - «Міфологема смерті-воскресіння й міфологія Грааля в поемі “Безплідна земля”» - розглядаються особливості інтерпретації міфу про Грааль в поемі «Безплідна земля» («The Waste Land», 1922), що є важливим етапом у творчості Т.С. Еліота й у розвитку модерністської літератури.

Выводы:Використання міфологічних моделей, мотивів, образів різних літературних епох дозволило Т.С. Еліоту не тільки оглянути літературу «від Гомера до наших днів», поновити зв'язок минулого й сьогодення. У своїй поезії й драматургії Т.С. Еліот свідомо й цілеспрямовано використовує міфологему « смерті-воскресіння» як базову модель всієї європейської культури. Ця «сітка» (термін, запропонований О.М. Фрейденберга), що скріплює всю творчість і різних героїв Т.С. Еліота, сприяє їхній справжній сучасності, актуальності звучання його поезії й драми. Відмітними ознаками міфологизму Т.С. Еліота є: • виявлення споконвічного змісту й універсального змісту конкретних міфологічних сюжетів або образів (міф про Філомелу й Прокна; інтерпретація середньовічного міфу про Грааль як різновиду архаїчних міфів родючості й т.п.); • адаптація принципу метаморфози, відповідно до якого зберігається, запам'ятовується субстанціональний зміст образу, що реалізується в нескінченній безлічі форм; • втілення в сучасному матеріалі міфологеми « смерті-воскресіння», що розуміється як центральна, основна міфологічна модель всієї європейської культури; • використання міфологічних паралелей як інструмент оповідального структурування («Безплідна земля», драматичні твори); • розвиток і переосмислення архетипічних сюжетів, мотивів і образів (міф про солов'я, Граалів сюжет і т.д.); • контамінація міфологічних структур сюжетів, образів різного походження; • реконструкція архаїчних ритуальних формул у драматичних творах й т.д. Поетичні й драматичні твори Т.С. Еліота стали художнім втіленням європейської свідомості. У них відтворюються спільні для західної культури культурні парадигми й художні моделі, перетинаються, взаємодіють різні культурні пласти, що відносяться до різних епох і національних варіантів традиції, та вбудовані свідомо автором у загальний текст культурної пам'яті.

Литература:1. Аполлодор. Мифологическая библиотека. - Л., 1972. – 184 с. 2. Аринштейн Л.М. Комментарии к поэме “Четыре квартета”// Элиот Т.С. Избранная поэзия. - СПб., 1994. - 514 с. 3. Аствацатуров А. А. Т. С. Элиот и его поэма "Бесплодная земля". - СПб., 2000. 184 с. 4. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике// Бахтин М. М. Литературно-критические статьи. - М., 1986. - 150 с. 5. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. - М., 1989. - 293 с. 6. Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса. - М., 1994. - 43 с. 7. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. М., 1992. - 128 с. 8. Иванов Д.А. Т.С. Элиот и английский стих 1910-х годов. Диссертация на соиск. уч. степени канд. наук. - М., 1999. 9. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. - М.,1991. - 169 с. 10. Муравьев В. Примечания // Элиот Т. С. Бесплодная земля. – М, 1971. 11. Нобелевская премия по литературе. Лауреаты 1901-2001. -СПб., 2003. 12. Популярный текст Т. С. Элиота // Популярная литература: Опыт культурного мифотворчества в Америке и в России. – М.: МГУ, 2003. – С.169–173. 13. Тахо-Годи А. А. Мифологический словарь. - М., 1990. С. 83. 14. Толмачёв В.М. Поэзия Т.С. Элиота // Зарубежная литература ХХ века. - М.,2004. С.156-172. 15. Ушакова О.М. Миф о Прокне и Филомеле в поэзии Т.С. Элиота // Известия Уральского государственного университета. Серия «Проблемы образования, науки и культуры». Вып. 11. – 2001. – № 21. – С. 17– 33. 16. Ушакова О.М. Мифологема Грааля в поэме Т.С. Элиота «Бесплодная земля» // Вестник ТюмГУ. – 1999. – № 4. – С. 198– 204. 17. Ушакова О.М. От мифа к христианству (от «Бесплодной земли» к «Четырем квартетам» Т.С. Элиота) // Современные аспекты в изучении русской и зарубежной литературы. – Екатеринбург: УрГПУ, 1994.– С.38–39. 18. Ушакова О.М. Проблема взаимодействия религии и культуры в критике Т.С. Элиота // Вестник ТюмГУ. – 2006. – № 1. – С. 10– 21. 19. Ушакова О.М. Т.С. Элиот и европейская культурная традиция: Монография. – Тюмень: ТюмГУ, 2005. – 220 с. 20. Фрейденберг О. М. Поэтика сюжета и жанра. - М., 1997. – 126 с. 21. Фрэзер Дж. Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. - М., 1998. 22. Элиот Т. С. Суини Эректус // Элиот Т. С. Бесплодная земля: Избр. стихотворения и поэмы. - М., 1971. 23. Элиот Т.С. Избранная поэзия. - СПб., 1994. 24. Юнг К. Г. Об отношении аналитической психологии к поэтическо-художественному творчеству// Юнг К. Г. Собр. соч.: В 19 т. Т. 15. Феномен духа в искусстве и науке. - М., 1992. – 118 с. 25. Eliot T. S. "Ulysses", Order and Myth // Selected Prose of T.S. Eliot. San Diego; - N.Y.; L., 1975. Р. 177. 26. Eliot T. S. Inventions of the March Hare. Poems. 1909-1917 / Ed. By Ch. Ricks. - N.Y., San Diego, L., 1996. Р. 43.