Людина як вільна істота. Свобода. Вибір. Цінності.

Содержание:ВСТУП 3 1. СВОБОДА 5 2. ЛЮДИНА, ЯК ВІЛЬНА ІСТОТА 6 3. ВИБІР ЦІННОСТІ 15 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 21

Вступление:Слово "філософія" походить від грецького "філо" - любов і "софія" - мудрість і звичайно трактується як любов до мудрості. У Древній Греції слово "філософія" як любов до мудрості застосовувалося до людей, що відкривають таємницю природи і людського життя, учать діяти і жити в згоді з природою і вимогами самого життя. Філософія являє собою форму раціонально обґрунтованого уявлення людини про світ і про себе, про їхній взаємозв'язок. Тому філософське вирішення питання про сутність світу і людини, про його відношення до світу явилося методологічною основою формування якісно нового світогляду. У цьому зв'язку важливо ставити питання про те, що ж являє собою філософія як феномен духовного життя суспільства. Якщо філософія є формою суспільного усвідомлення буття, то для з'ясування її специфіки необхідно з'ясувати, ЩО відбивається у філософії, ЩО є об'єктом філософського осмислення дійсності. Як, під яким кутом зору цей об'єкт розглядається у філософії, що є предметом філософії, ЧОМУ так, а не інакше відбувається відбиток дійсності у філософії, яка структура філософського знання, а також ДЛЯ ЧОГО вона потрібна людині, яке її соціальне призначення, які функції вона виконує. Специфічним об'єктом філософського осмислення дійсності є відношення "людина-світ". Поняття предмета і об’єкта філософії тісно пов’язані між собою. Щоб з'ясувати специфіку предмета філософії, необхідно з'ясувати, під яким кутом зору об'єкт відбивається у свідомості. А тому що об'єктом філософії є відношення "людина-світ", то, природно, що на перший план виступає питання про природу і сутність світу і людини, про загальні, граничні основи їхнього буття, про перші початки, а також про те, як цей світ влаштований, які взаємозв'язки існують у світі, а також між людиною і світом. Таким чином, можна сказати, що предметом філософії є її об'єкт - відношення "людина-світ", - аналізований із погляду природи і сутності світу, природи і сутності людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також із погляду устрою світу, його загальної структури і стану, у якому він знаходиться.

Выводы:У своєму аналізі свободи Локк певною мірою уникає однобічностей раціоналізму і сенсуалізму. Зрештою, як бажання (пристрасті), так і розум для нього — то лише моменти самовизначення людини. Вони — лише її засоби, здібності, в той час як вона — власна ціль. Такою ціллю для Локка є не абстрактний обов'язок, а власне, особисте щастя людини. У всіх своїх діях вона домагається щастя і це не є обмеженням її свободи. Навпаки, "необхідність домагатися істинного щастя є основою всякої свободи". Як розумна істота, людина постійно шукає щастя, але її турбота полягає в тому, щоб не брати хибне, позірне щастя за справжнє. Тому керу¬вання своїми пристрастями — істинний поступ на шляху до свободи. Від нього, врешті-решт, залежить і наше правильне спрямування до власної мети. Аналіз механізмів самовизначення людини, умов її вільної самореалізації стало суттєвим доповненням соціальної філософії Локка, воно давало грунт для трактування свободи як основи її суспільного буття, оскільки утверджувало погляд на людину як на вільну за своєю природою і призначенням істоту. Цей погляд став відправною точкою для всієї ліберальної філософії.

Литература:1. Гусєв В. І. Метафізика свободи (з історії філософії Нового часу) // Наукові записки НаУКМА. Т. 8. Філософія і право.— Київ, 1999. 2. Локк Д. Опыты о законе природы // Соч.: В 3-х т.— М., 1988—Т. 3. 3. Локк Д. Соч.: В 3-х т. — М., 1988— Т. З— С. 271. 4. Нарский Й. С. Западноевропейская философия XVIII века— М., 1973. 5. Соловьев 3. Ю.. Феномен Локка // Прошлое толкует нас. Очерки по истории и культуре.— М., 1991. 6. Спиноза Б. Избранные произведения.— М., 1957.— Т. 1.—458. 7. Федотов Г. П. Рождение свободы // Судьба н грехи России: В 2-х т.— СПб., 1991.— Т. 1.— С. 268.