Выводы:ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Отже, у сучасних умовах кадрова політика – це система правил і норм (які повинні бути усвідомлені і певним чином сформульовані), що призводять людський ресурс у відповідність із стратегією фірми (звідси слідує, що всі заходи щодо роботи з кадрами – відбір, упорядкування штатного розкладу, атестація, навчання, просування – заздалегідь плануються і погоджуються з загальним розумінням цілей і задач організації).
У ході формування кадрової політики, повинні відбуватися узгодження таких аспектів:
- розробка загальних принципів кадрової політики, визначення пріоритетних цілей;
- організаційно-штатна політика - планування потреби в трудових ресурсах, формування структури і штату, призначення, створення резерву, переміщення;
- інформаційна політика - створення і підтримка системи руху кадрової інформації;
- фінансова політика - формулювання принципів розподілу засобів, забезпечення ефективної системи стимулювання праці;
- політика розвитку персоналу - забезпечення програми розвитку, профорієнтація та адаптація співробітників, планування індивідуального просування, формування команд, фахове підготування і підвищення кваліфікації.
Завдання кадрової служби - напрямки кадрової роботи, представлені з метою роботи з персоналом, конкретизовані з урахуванням конкретних умов існування фірм.
Система охорони здоров'я не здатна забезпечити населення на належному рівні загальнодоступною та висококваліфікованою допомогою у зв'язку із все зростаючим дефіцитом матеріальних та фінансових ресурсів, обладнання, медикаментів, сучасних технологій і підготовлених відповідно до сучасних потреб кадрів.
Необхідність подолання кризового стану охорони здоров'я, припинення погіршення показників громадського здоров'я, їх стабілізація стають для України все більш невідкладними. В комплексі завдань, спрямованих для цього, унікальне важливу роль повинні зіграти кадри - одна з найважливіших складових частин системи охорони здоров'я, яка володіє значними ресурсами та реальними можливостями для задоволення потреб населення в доступній і належній медичній допомозі.
У системі надання медичної допомоги трудові ресурси охорони здоров'я являють собою значний і найбільш важливий елемент інфраструктури.
Вирішальна роль у вирішенні питання ефективного розвитку ресурсного забезпечення вже давно галузі чітко усвідомлюється в багатьох країнах. Успішна реформа охорони здоров'я можлива при правильному плануванні, раціональному розподілі, якісній підготовці й ефективному використанні кадрового потенціалу.
На сучасному етапі реорганізації української охорони здоров'я, що спрямована на проведення значних перетворень у галузі, реструктуризацію медичного сектору і пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на принципах сімейної практики, потрібні нові підходи до формування державної політики по удосконаленню кадрового потенціалу в сфері медичної науки і практики. Тому рекомендації Всесвітньої конференції, комітету експертів ВООЗ, що пролунали чверть століття тому, сучасні й актуальні для кадрової ситуації, що склалася у вітчизняній охороні здоров'я.
Незважаючи на глибоку кризу, у галузі зберігаються колишні управлінські стереотипи, такі як надмірна централізація з використанням командно-адміністративних методів керівництва, відсутність наукових методів економічного керування і матеріального стимулювання діяльності персоналу, юридичних механізмів по захисту прав медичних працівників і т.д.
Екстенсивний шлях розвитку вітчизняної охорони здоров'я практично вичерпав свої можливості, і досвід останніх років переконливо показав економічну й організаційну неспроможність цього напрямку розвитку галузі, що призвело до надлишку стаціонарних лікувальних установ зі слабкою матеріальною базою і дисбалансу в системі підготовки і розподілу медичних кадрів.
Концепція реформування кадрової системи охорони здоров'я визначає державну політику в галузі збереження та поліпшення здоров'я народу, формує стратегічні напрями перебудови кадрової політики галузі охорони здоров'я, передумови та принципи її реформування. Значну увагу варто приділили необхідності правового регулювання змін у фінансуванні охорони здоров’я.
Отже, кадри відіграють важливу роль у діяльності будь-якого підприємства, і медичні установи не є виключенням.
Медичні кадри – важлива ланка ефективного функціонування галузі охорони здоров’я, незважаючи на наявні проблеми у цій області.
Щоб краще розібратися з кадровою службою та її функціонуванням, мною був здійснений її аналіз на прикладі Вишнівської міської лікарні. Лікарня надає стаціонарну допомогу з різних лікарських спеціальностей та може мати у своєму складі поліклініку, амбулаторію та інші лікувально-профілактичні заклали. Головною метою в діяльності лікарні є задоволення потреб населення у кваліфікованій лікувально-профілактичній допомозі, а також забезпечення її доступності.
Найбільша кількість медичних кадрів Вишнівської міської лікарні – це працівники в вищою медичною освітою, що є позитивним моментом і характеризує досліджувану лікарню і її персонал з кращого боку.
Досліджуючи кадрову стратегію Вишнівської міськоїй лікарні, було визначено, що за останні роки професійна підготовка медичних кадрів у досліджуваній лікарні набула високого темпу зростання.
Планомірна й систематична робота з підвищення професійного рівня проводиться як із працівниками, так і з керівниками вищої ланки. Всі працівники лікарні систематично проходять курси підвищення кваліфікації.
Кадри досліджуваної Вишнівської міської лікарні планомірно, систематично й безупинно підвищують свої знання, уміння й навички в галузі медичної допомоги населенню.
Професійний розвиток впливає й на самих співробітників. Підвищуючи кваліфікацію й здобуваючи нові навички й знання, вони стають більш конкурентоспроможними на ринку праці й одержують додаткові можливості для професійного росту як усередині свого підприємства, так і поза ним.
Отже, організацію роботи з кадрами в апараті Вишнівської міської лікарні здійснює відділ кадрів, основним завданням якого є узагальнення практики роботи з кадрами і внесення керівництву лікарні пропозицій щодо її вдосконалення; розробка річних планів роботи з кадрами; визначення щорічної та перспективної (на 5 років) потреби в кадрах та заходів щодо їх добору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, заохочення.
Медичні кадри й, насамперед, лікарі є самою значимою й найціннішою частиною внутрішніх ресурсів лікувально-профілактичних установ, саме вони забезпечують результативність їхньої діяльності. Однак, це можливо лише в умовах науково обґрунтованої системи мотивації їхньої праці, що у нашій країні має досить низький рівень розвитку.
Знизити гостроту існуючих у системі охорони здоров'я проблем, на наш погляд, деякою мірою можна через залучення всіх факторів мотивації професійної діяльності, спрямованої на підвищення продуктивності праці, на раціональне використання виробничих ресурсів. У цьому зв'язку особливо актуальною є проблема пошуку стимулів до праці, формування механізму трудової мотивації, заснованої на відповідності заробітної плати трудовому внеску працівника
Ефективна система мотивації повинна враховувати трудову поведінку лікарів, обумовлену взаємодією зовнішніх і внутрішніх спонукальних сил, а також зацікавленістю медичного працівника у високооплачуваній праці, забезпеченням прямої залежності доходів від результатів праці, наданням при цьому співробітникам лікувально-профілактичної установи широкого спектра соціальних гарантій.
Лікарі Вишнівської міської лікарні прагнуть як матеріальне, так і нематеріальне стимулювання їхньої праці. Найкращими видами матеріального стимулювання є різного роду премії, надбавки, фінансування навчання й підвищення кваліфікації.
Управління персоналом у лікарні забезпечує сприятливе середовище, у якому реалізуються творчі можливості працівників, розвиваються їхні здібності. У підсумку люди одержують задоволення від виконуваної роботи й суспільного визнання своїх досягнень.
Отже, можна зробити висновок, що у Вишнівській міській лікарні на сьогоднішній день розроблена злагоджена кадрова політика, що включає системи набору, підготовки, удосконалювання й оплати кадрів.
Провівши аналіз і дослідження системи підвищення кваліфікації персоналу у Вишнівській міській лікарні, можна зробити висновок, що на даному підприємстві систематично проводяться підвищення кваліфікації медичного персоналу.
У даний час необхідним фактором успішної автономізації лікарських закладів є корінна зміна організаційної структури управління підприємством. Важливою складовою такої реорганізації є можливість керівників різного рівня мати оперативну та достовірну інформацію про стан підприємства та його підрозділів з різних аспектів діяльності. В першу чергу це стосується інформації про стан фінансового та матеріального забезпечення лікарського закладу, планування бюджету та контролю за його виконанням, неперервний аналіз виконання контрактних зобов'язань, розрахунку собівартості наданих медичних послуг, аналізу якості медичних послуг, тощо.
Цілями впровадження автоматизованої інформаційної системи є:
- по-перше - оперативне та найбільш повне задоволення інформаційних потреб;
- по-друге – підвищення загального рівня інформації, яка дається керівнику, а також контролювання фінансово-економічного стану Вишнівської міської лікарні;
- по-третє - підвищення своєчасних заходів щодо управління клінікою.
Необхідність впровадження автоматизованої інформаційної системи в Вишнівській міській лікарні викликана великими обсягами інформації, яка повинна бути проаналізована для планування діяльності лікарні в майбутньому, ведення бази даних по персоналу.
Розроблена інформаційна система “Управління персоналом”, яка спрямована на автоматизацію процесу обробки інформації, яку отримано з фінансової звітності підприємства; прискорення процесу обробки інформації; отримання узагальнених результатів оцінки фінансового стану підприємства; можливість керівника підприємства мати швидкий та зручний доступ інформації, отримувати відомості про необхідні перетворення та нововведення.
Поліпшення умов праці - найгостріша проблема сьогоднішнього дня для медичного персоналу. На етапі переходу до ринку зростає значимість умов праці як однієї з найважливіших потреб людини. Новий рівень соціальної зрілості індивіда заперечує несприятливі умови трудового середовища. Умови праці, виступаючи не тільки потребою, але й мотивом, що спонукує трудитися з певною віддачею, можуть бути одночасно фактором і слідством певної продуктивності праці та її ефективності.
Шляхи удосконалення медичного персоналу лежать у своєчасній широкій спеціальній управлінській підготовці і атестації персоналу, навчання працівників психології управління, правильному розумінні своєї ролі на дорученій ділянці роботи.
У процесі реформування системи охорони здоров'я медична наука розглядається як рушійна сила, що забезпечує всебічне наукове обґрунтування необхідності перебудови галузі, визначає прогнозні тенденції здоров'я населення та розробляє науково обґрунтовані заходи щодо його поліпшення. Реформування кадрової політики в системі охорони здоров'я має бути спрямовано на:
- удосконалення системи кадрового забезпечення галузі з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб;
- запровадження в установленому порядку укладання трудового договору на умовах контракту з керівниками закладів охорони здоров'я, а в подальшому - з усіма медичними працівниками;
- реорганізацію системи планування і розподілу кадрового потенціалу у співвідношенні "лікар - медичний працівник середньої ланки" шляхом збільшення кількості працівників середньої ланки;
- реформування ступеневої медичної і фармацевтичної освіти; здійснення підготовки фахівців за новими спеціальностями: медичний психолог, клінічний фармацевт, економіст охорони здоров'я, спеціаліст з інформатики охорони здоров'я, спеціаліст з експлуатації медичної техніки, менеджер охорони здоров'я; розширення підготовки сімейних лікарів - лікарів загальної практики;
- розроблення нових державних стандартів вищої медичної та фармацевтичної освіти, освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців, освітньо-професійних програм та засобів уніфікованої оцінки рівня знань медичних і фармацевтичних працівників;
- удосконалення системи підготовки медичних сестер, розроблення та реалізацію програми розвитку сестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду, що знизить потребу в лікарях у державі.
Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити висновок, що у Вишнівській міській лікарні на сьогоднішній день розроблена злагоджена кадрова політика, що включає системи набору, підготовки, удосконалювання й оплати кадрів.
Загалом, на мою думку, в Україні зараз настав час наукового обґрунтування реальної та перспективної потреби у медичних кадрах, забезпечення реорганізації системи планування та розподілу кадрового потенціалу.