Прометей в англійській літературі

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТРАКТУВАННЯ ОБРАЗУ ПРОМЕТЕЯ ДОБИ АНТИЧНОСТІ 5 1.1. Прометей як всесвітньо-історичний символ цивілізації 5 1.2. Специфіка зображення Прометея у Есхіла («Прометей закутий») 8 1.3. Трактування образу Прометея у Гесіода, Гомера, Платона, Горація 16 Висновки до першого розділу 19 Розділ 2. Прометей у світовій літературі 20 2.1. Оцінка постаті Прометея Дж.Боккаччо, Гете, Герде, Август Шлегель 20 2.2. Образ Прометея у Кальдерона («Статуя Прометея»), Вольтера, Фрідріха Шлегеля 26 Висновки до другого розділу 33 Розділ III. Прометей в англійській літературі 34 3.1.Образ Прометея в творчості Байрона 34 3.2. Готика та міфологічна революція романтизму: М. Шеллі “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” 37 3.3.Еволюція образу у Шефтсбері 44 Висновки до третього розділу 48 Загальні висновки 50 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51  

Вступление:ВСТУП Актуальність дослідження. Прометей відкриває галерею так званих вічних образів, до яких постійно звертаються митці. Есхіл присвятив титанові Прометею ряд трагедій, з яких збереглася лише одна — «Прометей закутий». Прометей у Есхіла втілює розум і силу духу, волелюбність і велич подвигу в ім'я щастя людей. Розвивати образ титана Прометея продовжує Гете, Байрон, Шеллі. Прометей надихав славетних майстрів пензля: Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, Сальватора Розу, композиторів Бетховена, Ліста, Танєєва, Скрябіна. Хоча в сучасному зарубіжному літературознавстві відсутнє порівняльне вивчення образу Прометея, яке б проводилося на базі конкретної країни протягом всього періоду його розвитку. Тому ми обрали тему дослідження: Прометей в англійській літературі. Ступінь дослідження проблеми. Проблему «прометеїзму» в літературі досліджували різні вітчизняні вчені: Лосєв О.Ф, Пащенко В.І., Установ Р.Ф., Богуславська В., Білик Е.В., Гіндин Л.А, Цимбурський В.Л., Гордєєва Н.М., Л.В. Пікун; Качуровський І.В., Сонкіна Г.А., Тахо-Годі А.А., Тимофєєва Н.А., Черемухіна Н.М., Миронова В.М., Михайлова О.Г., Мегела І.П., Лефтерова І.П., Пухальська Н.Я. Насмінчук Г.Й., Пащенко Н.І. Об’єкт – образ Прометея в літературі. Предмет – особливості зображення постаті Прометея в англійській та світовій літературі. Мета – дослідити специфіку зображення образу Прометея в англійській літературі; провести компаративний аналіз постаті Прометея в англійській та світовій літературі. Завдання: 1. Розкрити трактування образу Прометея доби античності. 2. Представити Прометея як всесвітньо-історичний символ цивілізації. 3. З’ясувати специфіку зображення Прометея у Есхіла. 4. Порівняти трактування образу Прометея у Гесіода, Гомера, Платона, Горація. 5. Дослідити особливості образу Прометея в світовій літературі. 6. Розкрити постать Прометея у творах Дж.Боккаччо, Кальдерона, Вольтера, прометеїзм доби Гете. 7. Подати трактування образу Прометея в творчості Байрона. 8. Дослідити еволюцію образу Прометея у Шефтсбері та М. Шеллі. Матеріал дослідження послугували твори письменників: Гете, Байрона, Дж.Боккаччо, Кальдерона, Вольтера, Гесіода, Гомера, Платона, Горація та ін., критичні праці дослідників творчості митців. Наукова новизна дослідження полягає в оновленні уявлення, що склалося про Прометея в світовій літературі. Практичне значення роботи. Результати роботи можуть використовуватися при написанні контрольних, курсових, реферативних робіт. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.  

Выводы: Загальні висновки Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки: Античні мислителі прийшли до філософського формулювання символу, Прометея, що цілком відповідає як його глибині і універсальності, так і його величі. У Прометеєві ці стародавні тлумачі знаходили розумну і доцільну модель і для всього космосу, і для всього життя в її універсальному розумінні, і для людини як для розумної істоти. Античні письменники дуже мудро констатували і ті перешкоди, на які натрапляє ця розумна модель. Ця остання вже і сама по собі представляє нескінченність, але в її максимально зібраному вигляді. Коли ж вона породжує з себе космічну і внутрішньо космічну реальність, вона стає універсальним життям, яке неминучим чином зазнає різного роду страждань і мук, але проте відроджується в своїй первинній чистоті. Тому і античні тлумачі теж розуміють цей міф врешті-решт оптимістично, яким він був вже і в первісні часи. Отже, основні моменти символу, як ми його розуміємо в нашій теорії, тут були в наявності: функція життя, що тлумачиться як така модель, що породжує, яка визначає собою своє розкладання в нескінченний ряд своїх здійснень, що обіймаються, проте, єдиним поглядом і в одній життєво-насиченій структурі. Отже, прометеївське людство є нескінченним процесом; але воно полягає в тому, що люди невпинно кидаються від одного предмету до іншого і ніяк не можуть розлучитися з безперестанною плинністю життя. Це підкреслюється також і завершальними словами Еос про те, що не Прометей, а тільки вищі боги можуть створити людям справжнє щастя. Нескінченний прогрес людства тому мислиться тут як нескінченне прагнення людей то туди, то сюди без жодного сенсу і мети. Таким чином, у Гете з багатющого змісту міфу про Прометея витягнута тільки ідея художньої творчості. У Гердера ця ідея доведена до високої загальнолюдської творчості, коли в результаті зусилля всіх народів, на думку Гердера, створюється чиста і досконала людяність. Кальдерон змальовує Прометея у дусі християнського лицаря, шукача істини і знання, героя, не зрозумілого людям, вірного служителя Мудрості — Мінерви. Прометей тут сам мучиться після викрадання вогненного променя з колісниці Аполлона за порадою Мінерви. Цей символ у зв'язку із зростанням буржуазно-капіталістичної епохи, не тільки суб'єктивізується, але навіть і просто зменшується, позбавляючись своєї гордої есхілівської величі, хоча він все ще залишається поборником розуму і цивілізації, правда, підлеглих богам. У Кальдерона проходить рідкісний для античності мотив не просто про викрадання вогню для людей, але і про створення Прометеєм самих людей, так що вогонь одухотворяє створювані ним людські статуї. Гердеру і А. Шлегелю протилежний також Фр. Шлегель, який алегорично зображає в Прометеєві не творця, а механічного творця людей за допомогою клею та інших матеріалів, примушуючи себе і людей безцільно, безглуздо і нудно трудитися в постійній суєті, через це він ніколи і не звільниться від своїх ланцюгів. Байрон - один з відомих представників романтичної течії в поезії XIX століття. Життя цієї незвичайної людини є основою його творчості, віршів. Якщо знатний англієць, лорд, принц, із збіднілої сім'ї, гине на чужині, втомившись від боротьби за щастя чужого народу, це вже щось значить. Байрон в своєму вірші «Прометей» підставляє під традиційний символ вогню розум; звертаючись до Прометея, він говорить: «Твій святий злочин в тому, що ти був добра пророк... і людини дух смутний довірою до розуму підняв». Байрон позбавляє Прометея песимістичних рис Манфреда. Вірш «Прометей» пройнятий глибоким оптимізмом, вірою в свідомість прометєївських страждань, в торжество героїчної волі. В суперечливій свідомості героя байронівської романтичної поеми змішалися поняття добра і зла, але поету його герої дорогі саме такими, вони близькі йому по духу. Об’єктивно ж Байрон –художник показав трагедію індивідуалізму, коли герой, зруйнувавши свої зв’язки з людьми, втрачає інтерес до власного життя, і бунт його в ім’я особистої свободи позбавляється значення. Між Байроном і байронівським героєм були явні риси схожості: благородне походження, палке й чуйне серце в юності, розчарування, злість, відчай. Але байронівський герой пережив драми, про які Байрон тільки мріяв. Герой Байрона виступає, як суддя і месник за зганьблену людську гідність; він прагне того, що руйнує пута, насильно накладених на людину сучасним їм суспільним устроєм. В бурхливих монологах відчувається віддзеркалення гніву, який прихований в ті роки, в народі і який поет зумів чуйно вловити і виразити в образах своїх художніх творів. Він вільно звертається з питаннями до читача, широко застосовує окличні пропозиції, будує свої сюжети не в строгому логічному порядку, а відповідно до характеру і настрою героя. М.Шеллі змалювала романтичного героя як титанічну особистість, людину надзвичайної душевної організації, яка живе ідеальними прагненнями. Дзеркально-ігровий механізм, притаманний романтичному світосприйняттю авторки, створив симетрично-асиметричні пари двійників. Прометеївський лейтмотив твору тісно асоційований з образом Фауста і фаустіанством, підхопленим і добре засвоєним “готичною школою”: Франкенштейна, який розкрив таємницю живої матерії, можна співвіднести також із легендарним Фаустом, “отцем” штучної людини. М. Шеллі не обмежується алюзіями та ремінісценціями на середньовічну народну книгу й поему І.-В. Гете, надаючи літературним героям та подіям фундаментально нового змісту. У англійського передпросвітителя XVII століття Шефтсбері ми знаходимо вельми характерне для новоєвропейського періоду звуження образу Прометея до ступеня ідеального художника. За Шефтсбері, художник повинен поступати так, як і скульптор; а скульптор, на думку Шефтсбері, повинен поступати так, як поступав Прометей при створенні людини з глини і води. Тим самим Шефтсбері постулював виразність будь-якої поетичної форми. Всяке відчуття і навіть пристрасть повинні отримувати в поезії гармонійне, симетричне і взагалі досконале зображення. Прометей у Шефтсбері — це ідеальний художник, а все діяння Прометея зводиться на скульптурно-чітку творчість.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт: Трагедії і комедії: Пер. з давньогр. та латин. / Вадим Ілліч Пащенко (упорядкув., передм., прим.). — К. : Веселка, 2003. — 382с. 2. Байрон Дж.Г. Избранное: Пер. с англ. / Р.Ф. Усманов (сост., послесл., коммент.). — М. : Просвещение, 1984. — 384с. 3. Байрон Дж.Г. Твори / Валерія Богуславська (пер.з англ.). — К. : Дух і Літера, 2004. — 366с. 4. Білик Е. В. Боги: Міфи Давньої Греції / Т.І. Ілик (пер.з рос.), А.М. Нєдял (худож.). — Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2006. — 48с. 5. Вейн Поль. Чи вірили греки у свої міфи?: Есей про конституентну уяву / Ярема Кравець (пер.). — Л. : Каменяр, 2003. — 170с. 6. Вольтер. Философские сочинения / РАН; Институт философии {Москва} / В.Н. Кузнецов (отв.ред.). — М. : Наука, 1996. — 560с. 7. Гете Й.В. Вибране: Навч. посіб. / Катерина Яківна Кусько (упоряд.,передмов.та примітки). — К. : Грамота, 2005. — 527с. 8. Гиндин Л.А., Цымбурский В.Л. Гомер и история Восточного Средиземноморья. — М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1996. — 328с. 9. Гордєєва Н.М. Англійська література=The English literature/ N.Gordeyeva: Навч. посіб. для шкіл з поглибленим вивченням англ. мови. — К. : Форум, 2000. — 286с. 10. Давньогрецька трагедія. Есхіл. Софокл. Евріпід: Пер. з давньогрецької / Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. — Х. : Фоліо, 2006. — 478с. 11. Дзеркальна гра набутками культури: романтична та постмодерністська модель (на матеріалі романів М.Шеллі "Франкенштейн, або сучасний Прометей" і П.Зюскінда "Парфуми. Історія одного вбивці"): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.04 / Л.В. Пікун; Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2006. — 20 с. 12. Золоті міфи та легенди народів світу: Збірник. — Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2006. — 991с. 13. Кальдерон П. Життя - це сон: Драма; Лірика / Л.Федорів (літ.ред.та упоряд.). — Л. : Червона Калина, 2006. — 186с. 14. Качуровський І.В. Генерика і архітектоніка. — К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2005. — Бібліогр.: с. 350-356. - Кн. 1 : Література европейського Середньовіччя. — 382с.+12 арк. іл. 15. Кирилюк З.В. Література Середньовіччя: Посібник для вчителя. — Х. : Ранок, 2003. — 174с. 16. Козлик І.В. Історія зарубіжної літератури Середньовіччя і доби Відродження. Західноєвропейська література доби Відродження / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ : Плай, 2001. — Бібліогр.: с. 84-105. - Ч. 1 : Вступ. — 126с. 17. Концепція психологічного двійництва особистості в літературі заходу XVIII - XIX століть: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.04 / І.С. Мурадханян; Дніпропетр. держ. ун-т. — Д., 2001. — 20 с. 18. Кун М.А. Легенди і міфи Давньої Греції. — К. : Видавничий центр "Академія", 2002. — 448с. 19. Лосев А. Ф., Сонкина Г.А., Тахо-Годи А.А., Тимофеева Н.А., Черемухина Н. М. Античная литература: Учебник для высш. шк. / А.А. Тахо-Годи (ред.). — М. : ЧеРо, 1997. — 543с. 20. Лосев А.Ф. Гомер. — М. : Молодая гвардия- ЖЗЛ, 1996. — 400с. 21. Лосев А.Ф. Мифология греков и римлян. — М. : Мысль, 1996. — 975с. 22. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. — 2-е изд., испр. — М.: Искусство, 1995. —320с. 23. Миронова В.М., Михайлова О.Г., Мегела І.П. Антична література: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — К. : Либідь, 2005. — 488с. 24. Насмінчук Г. Й., Починок Л. І Зарубіжна література: Навч.-метод. матеріали до держ. іспиту для студ. стаціонару і заоч. форм навч. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. — Кам'янець-Подільський : Медобори, 2002. — Авт. вказ. на звороті тит. арк.. — Бібліогр.: с. 104. - Ч. 1: Античність. Середньовіччя. Відродження. ХVІІ-ХVІІІ ст.— 107с. 25. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник для студ. вищих навч. закл.. — Вид. 3-тє, стер. — К. : Либідь, 2008. — 718с. 26. Платон. Апология Сократа ; Критон ; Ион ; Протагор / А.Ф. Лосев (общ.ред.)Вл.С... Соловьев (пер.с древнегреч.). — М. : Мысль, 1999. — 863с. 27. Платон, Аристотель. Пайдейя: Восхождение к доблести / Университет Российской академии образования / Г.Б. Корнетов (сост.,отв.ред.,авт.ввод.ст.и прим.). — М. : Издательство УРАО, 2003. — 474с. 28. Платон. Протагор / В.С. Соловьев (пер.с древнегреч.). — М. : Прогресс, 1994. — 176с. 29. Платон: pro et contra: Платоническая традиция в оценке русских мыслителей и исследователей:Антология / Д.К. Бурлака (отв.ред.), Р.В. Светлов (сост.), В.Л. Селиверстов (сост.). — СПб. : Издательство Русского Христианского гуманитарного ин-та, 2001. — 647 с. 30. Розова Т. В., Шинкарук О. В. Філософія Середньовіччя: Навч. посіб. / Одеська держ. юридична академія. — О. : Юридична література, 2000. — 36с. 31. Тахо-Годи А.А., Лосев А.Ф. Греческая культура в мифах, символах и терминах / Аза Алибековна Тахо- Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1999. — 717c. 32. Традиції готики в англійській літературі XIX століття 2000 года. Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.04 / О.В. Матвієнко; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2000. 33. Щаблов Н.Н., Виноградов В.Н. Дар Прометея. — Санкт-Петербург, 1997. — 397с. 34. Watt Homer A., Watt William W A dictionary of English literature: Authors, anonymous works, litterary terms, versification, chronology. — N.Y. : Barnes & Noble, 1947. — 430 p.