Природа та генезис позикового капіталу та процента

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ ТА ПРОЦЕНТУ 5 1.1. Сутність та джерела позикового капіталу 5 1.2. Позиковий процент та його норми 11 1.3. Чинники розвитку позикового капіталу 20 1.4. Аналіз світової практики щодо використання сучасних форм позикового капіталу 28 1.5. Ефективність кредитних відносин в Україні та шляхи її підвищення 35 ВИСНОВКИ 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51 ДОДАТКИ 55  

Вступление:ВСТУП Актуальність теми курсової роботи. Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, однак на підприємствах ряду галузей економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку з цим, управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення. Аналізу питань ефективності залучення позикового капіталу і буде присвячена дана курсова робота. В курсовому дослідженні було опрацьовано роботи Балабанова І., Брігхема Є., Воробйова Ю., Грачева А., Єфимової О., Зятковського І., Каратуєва А., Марковського С., Примака Т., Протопової В., Полонського А.Н. та ін., присвячені економічному, фінансовому аналізу, проблемі недостачі власних оборотних коштів, проблемам співвідношення власного і позикового капіталу. Разом з тим, теоретичні проблеми аналізу природи та генезису позичкового капіталу та процента в Україні висвітлені недостатньо і потребують поглибленого вивчення, що посилює актуальність обраної теми. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз природи та генезису позичкового капіталу та процента. Об’єктом дослідження є позичковий капітал і процент, предметом дослідження є природа та генезис позичкового капіталу та процента. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути cутність та джерела позичкового капіталу; - висвітлити позичковий процент та його норми; - здійснити аналіз чинників розвитку позикового капіталу; - провести аналіз світової практики щодо використання сучасних форм позикового капіталу; - обґрунтувати ефективність кредитних відносин в Україні та шляхи її підвищення. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі макроекономіки. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у п’яти підрозділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.  

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Позичковий капітал – це капітал, який приносить доход у вигляді процента. Як відомо, в процесі обігу капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах. Позичковий капітал постійно знаходиться у грошовій формі, однак його поняття значно вужче за змістом від поняття “грошовий капітал”. У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Залучений капітал, у вигляді позикових коштів можливо здобувати, використовуючи зовнішнє та внутрішнє залучення. Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, утворюються за рахунок відстрочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань. Залежно від джерела позичкового капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити спрямовуються на формування основного капіталу, а короткострокові – як правило, на поповнення оборотного капіталу. Позичковий процент – це вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк. Обчислюється він у процентах до суми кредиту, причому умовно, виходячи з розрахунку користування кредитом протягом року. Рівень процента залежить від розміру позик, строків, їх забезпечення, форми кредитування і ступеня кредитних ризиків. Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - його ставка, або норма. Норма процента являє собою відношення річної суми процента до вартості позичкового капіталу. Норма процента в умовах досконалої ринкової конкуренції не може бути вищою від норми прибутку, яка забезпечується використанням позичкового капіталу. Процент як плата за користування позичковим капіталом є його ціною, а тому, як ціна на будь-який товар на ринку, він залежить від попиту і пропонування на позичковий капітал. На практиці норма позичкового процента виступає у формі процентної ставки - відносної величини доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Процентна ставка визначається в процентах і у вигляді десяткового чи звичайного дробу. В останньому випадку вона фіксується у договорах позички з точністю до 1/16 чи 1/32. Рівень норми позичкового процента встановлюється під впливом конкуренції на ринку позичкових капіталів і залежить від співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу. Чим більший попит на кредит, тим вища норма процента. В умовах економічної кризи важливо враховувати рух позичкового капіталу і процента на різних фазах промислового циклу. Це випливає з того, що позичковий капітал обслуговує переважно кругообіг функціонуючого капіталу, а тому закономірності цього руху обумовлені передусім циклічними коливаннями виробництва. Однак динаміка позичкового та торгово-промислового капіталу не завжди збігається. Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу. В умовах ринкової економіки нормальна виробничо-господарська діяльність неможлива без використання залучених коштів, як одне з джерел формування оборотного капіталу. Залучення фінансових ресурсів дозволяє підприємству прискорити обертання оборотних коштів, збільшувати об’єми господарських операцій, зменшувати незавершене виробництво. Але використання даного джерела призводить до виникнення деяких проблем в фінансовій діяльності підприємства, які пов’язані з необхідністю подальшого обслуговування прийнятих на себе боргових зобов’язань. До тих пір, поки розмір додаткового доходу, який забезпечується залученням позикових ресурсів, перекриває видатки на обслуговування кредиту, фінансове положення суб’єкта господарювання залишається стабільним. Одним із завдань управління формуванням позикового капіталу є вибір таких джерел фінансування, які найкраще відповідають особливостям комерційної організації в плані здійснення ефективних операцій по залученню додаткових коштів. У країнах з розвинутою ринковою економікою існує величезний ринок стандартних довгострокових облігацій приватного розміщення, дуже схожих з облігаціями відкритої підписки, але знову ж з позицій виявлення особливостей регулювання фінансових потоків. Вибір між приватним розміщенням або відкритою підпискою почасти визначається відповідними видатками на емісію, оскільки відкрита підписка припускає більш високі видатки й більш низьку ставку відсотка. Однак рішення комерційної організації буде залежати не тільки від одних видатків на емісію. Існують три інших аспекти, по яких облігація приватного розміщення відрізняється облігації, розміщеної шляхом відкритої підписки. Третьою формою забезпеченої позики в закордонній практиці регулювання фінансових потоків і управління позиковим капіталом є трастовий сертифікат на устаткування, часто використовуваний для фінансування нового капіталу залізничних компаній. Таким чином, враховуючи позитивний досвід зарубіжних країн, розробка адекватних, зручних та ефективних механізмів залучення позичкового капіталу може забезпечити швидке просування України на шляху створення здорової економіки. Процес формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно зумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту, що є одним із найважливіших чинників, які забезпечують безперервність розширеного відтворення. Така роль визначається насамперед широкою сферою застосування кредитних операцій банків. У 2009-2010 рр. продовжувалося поглиблення світової рецесії внаслідок впливу фінансової кризи. У фінансовому секторі України відбувалися негативні процеси, які були викликані фінансовою кризою та наслідками поточних економічних тенденцій. Тому, наприкінці 2008 року вітчизняні банки зіткнулись з проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. З оцінками експертів, в деяких банках частка прострочених споживчих кредитів наприкінці 2008 року перевищила 10% від їх загального обсягу, що стало критичною точкою для ринку банківського споживчого кредитування, саме тому банки підвищили відсоткові ставки за кредитами, що надаються населенню. В свою чергу, це може призвести, знову ж таки, до збільшення частки неповернутих кредитів, зменшення ліквідності банку та до зупинки припинення здійснення кредитування населення. Виявлення тенденцій банківського споживчого кредитування в Україні надає можливість узагальнити можливі наслідки для банківської системи: зниження якості кредитних портфелів та вартості кредитних ресурсів, зменшення прибутковості діяльності банківських установ, обмеження ресурсної бази і уповільнення темпів кредитування, падіння ринкової вартості акцій банківських установ, а також зростання недовіри до банківської системи. Таким чином, з урахуванням можливих тенденцій та наслідків, необхідно запровадити зважений підхід до реалізації кредитної політики банківськими установами в умовах фінансової кризи.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Базилевич Віктор Дмитрович, Баластрик Лариса Олександрівна. Макроекономіка: Навч. посіб.. – 2.вид., доп. – К. : Атіка, 2006. – 368с. 2. Бланк И.А. Управление использованием капитала. – К.: Ника-Центр, 2000. – 354 с. 3. Бочаров В.В. Финансовое моделирование. – СПб.: Питер, 2000. –208 с. 4. Брігхем Є.Г. Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодь, 2007. – 1000 с. 5. Будаговська Світлана, Кілієвич Олександр, Луніна Інна, Пахомова Тетяна, Романюк Ольга. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закладів освіти:У 2 ч. / Світлана Будаговська (заг.ред.). – 2. вид. – К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. – 517с. 6. Бурда Майкл, Виплош Чарлз. Макроекономіка: Європейський контекст: Пер.з англ.. – К. : Основи, 1998. – 682с. 7. Буряк П. Ю., Стефанишин О. В., Цимбал Л. Л., Балагурак У. Д., Гупало О. Г. Макроекономіка: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / Львівський держ. фінансово-економічний ін-т / П.Ю. Буряк (наук.ред.). – Л. : ІНТЕРЕКО, 2001. – 347с. 8. Воробйов Ю. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. – 2006. – №2. – С. 77-85. 9. Гавриш Віра Павлівна. Макроекономіка. Основні моделі та залежності: Навч. посібник для студ. екон. спец.. – Хмельницький : ХДУ, 2003. – 238с. 10. Гаркавко Віктор Костянтинович, Гарін Борис Борисович. Макроекономіка: Курс лекцій. – К. : Регістр, 1999. – 86с. 11. Грачев А.В. Рост собственного капитала, финансовый рычаг и платежеспособность предприятия // Финансовый менеджмент. – 2007. – №2. – С.21-34. 12. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Знання, 2004. – 406 с. 13. Ефимова О.В. Анализ собственного капитала // Бухгалтерский учёт. – 2003. – № 1. – С. 95-101. 14. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 9. – С. 71. 15. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. // Голос України. – 1991. – 27 березня. 16. Зятковський І.В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств. Монографія. – Т.: Економічна думка, 2000. – 299 с. 17. Каратуев А.Г. Финансовый менеджмент: Учебно-справочное пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 496 с. 18. Кеплер В. Экономика предприятия: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 132 с. 19. Киперман Г. Экономика предприятия: Словарь. – М.: Юристъ, 2000. – 272 с. 20. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. – К.: Экспо, 2006. – 290 с. 21. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства. – К.: МАУП, 2003. – 304 с. 22. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України. – 2004. – №2. – С. 15-19. 23. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України. – 2002. – №9 – С. 102-109. 24. Мокий М.С., Скамай Л.Г., Трубочкина М.И. Экономика предриятия: Учеб. пособие / Под ред. М. Г. Лапусты. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 264 с. 25. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник. –2003. – №2. – С. 16-20. 26. Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Гроппелі. – К.: Глобус, 2002. – 312 с. 27. Парамонов А.В. Учёт и анализ предпринимательского капитала // Аудит и финансовый анализ. – 2007. – № 1. – С. 25-29. 28. Парушина Н.В. Анализ собственного и привлечённого капитала // Бухгалтерский учёт. – 2006. – № 3. – С. 72 -78. 29. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. – СПб: Изд. Михайлова В.А., 2002. – 287 с. 30. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2001. – 178 с. 31. Протопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Начальний посібник для сту¬дентів економічних спеціальностей вищих навчаль¬них закладів. – К.: ЦУЛ, 2003. – 227 с. 32. Раицкий К.А. Экономика предприятия. – М.: ИВЦ "Марке-тинг", 2005. – 259 с. 33. Рудановский А.П. Теория балансового учета. – М.: МАКИЗ, 2001.– 265 с. 34. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ООО «Новое знание», 2005. – 688 с. 35. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий. – К.: Максимум, 2001. – 600 с. 36. Самсонов Н.Ф. Финансовый менеджмент: Учеб. для вузов / Н.Ф. Самсон, Н.П. Баранникова, А.А. Володин и др.; Под ред. проф. Н. Ф. Самсонова. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 626 с. 37. Семенов Г.А., Панкова М.А., Семенов А.Г. Экономика предприятия: Учебн. пос. с грифом МОН Украины. – З.: Из-во ЗГИА, 2003. – 251 с. 38. Сироткин В.Б. Фінансовий менеджмент компаній. – Спб.: Питер, 2005. – 290 с. 39. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення: Навч. Посібник. – К.: Європ. ун-т, 2001. – 201 с. 40. Фимоненков А.С. Финансы предприятий / Учеб. пособие. – К.: Ника-Центр, 2002. – 267 с. 41. www.ukrstat.gov.ua/ - Офіційний сайт Держкомстату України.