Выводы:ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Внаслідок поглиблення економічних зв’язків між учасниками світового співтовариства наша держава вступила в тісну взаємодію з різними країнами. Дана інтеграція стосується багатьох сфер суспільного життя, торкнулася вона й фінансового обліку. Тому сьогодні варто значну увагу приділити переходу на міжнародні стандарти облікової політики як окремого підприємства, так і системи обліку в цілому. Даний трансформаційний етап розвитку, який проявляється в різних формах змін, торкається значною мірою і обліку доходів від реалізації.
Від того наскільки достовірно визначено та відображено в звітності результати діяльності кожного господарюючого суб’єкта значною мірою залежить виявлення пріоритетних напрямків його розвитку та подальшої діяльності.
Впровадження сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні розпочалося у 2000 р., але досі має коротку історію – звичайно, обтяжену труднощами початкового періоду, деякі з них, однак, мають системний характер.
Українське законодавство утворило три необхідні для функціонування системи органи: Методологічну раду з бухгалтерського обліку як дорадчий орган при Міністерстві фінансів, Аудиторську палату, та Спілку аудиторів. Є також декілька недержавних професійних організацій – наприклад, Українська федерація професійних бухгалтерів та аудиторів.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №911 протягом 2007-2010рр. планується адаптувати до міжнародних стандартів національну нормативно-правову базу з питань бухгалтерського обліку шляхом внесення змін (до національних П(С)БО) та розроблення та затвердження нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку для суб’єктів господарювання, які не застосовують міжнародні стандарти, а також затвердження положень бухгалтерського обліку господарських операцій, що не відображені у міжнародних стандартах. А також планується гармонізувати фінансову звітність вітчизняних суб’єктів господарювання із звітністю підприємств держав – членів Європейського союзу, а також інших країн які застосовують міжнародні стандарти.
На сьогодні компанії в Україні можуть приймати рішення про ведення фінансової звітності відповідно до МСБО, але податкова звітність, яка фактично відрізняється від звітності, оформленої згідно з МСБО, лишається обов’язковою і державні органи жорстко контролюють її ведення. Таке становище очевидно послаблює зацікавленість компаній у впровадженні бухгалтерського обліку за стандартами МСБО. Приміром, за законодавством компанії можуть вільно вибирати між трьома схемами амортизації різних видів активів, але на практиці вони найчастіше застосовують саме ту, яку вимагає податкова звітність, й лише зрідка використовують альтернативні варіанти.
Таким чином, розвиток підприємницького сектору стримується, оскільки це фактично відштовхує компанії від активнішого виходу на внутрішній та міжнародні ринки капіталу.
Є також декілька конкретних пояснень відсутності сумісності між українськими стандартами бухгалтерського обліку та МСБО: по-перше, в Україні досі не «прижилися» деякі економічні категорії та ринкові інструменти, які регулюються стандартами бухобліку та є звичайним явищем у розвинутих країнах – наприклад, програми пенсійного забезпечення, окремі види цінних паперів, категорія альтернативних витрат тощо. По-друге, деякі окремі УСБО (напр., УСБО «Винагороди працівникам») наразі знаходяться на стадії розробки й будуть прийняті лише у найближчому майбутньому. Загалом, розбіжності між УСБО та МСБО віддзеркалюють триваючий перехідний процес в економіці, тож чимало залежатиме від надійності та темпу ринкових реформ у країні. Очікується, що Методологічна рада з бухгалтерського обліку продовжить свою роботу з подальшої гармонізації УСБО до МСБО.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та її розкриття у фінансовій звітності зарубіжних компаній визначаються МСБО 18 «Дохід», який був переглянутий в 1993 році.
Метою цього стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій.
Дохід визначено як збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов’язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов’язаних із внесками учасників до власного капіталу (дане визначення повністю співпадає тому, що наведене в П(С) БО 15 «Дохід».
Якщо неможливо достовірно оцінити результат операції, яка передбачає реалізацію готової продукції,товарів,надання послуг чи отримання інших доходів, дохід має визначатися тільки в тому обсязі, в якому визнані витрати підлягають відшкодуванню.
Серед пропозицій, що стосуються ДП «АГРОФІРМА РУБАНОВСЬКА» та удосконалення обліку доходів на досліджуваному підприємстві можна порекомендувати вести управлінський облік доходів в розразі надходження їх із різномванітних сегментів (джерел). Таким чином, керівництво зможе відстежувати погашення заборгованості за контрагентом та визначати найбільш прибавливі сегменти на ринку.